Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Супутник і ракета – ілюстрація
Супутникові апарати, що рухаються навколо планети Земля, здебільшого залишалися поза межами збройних протистоянь. Проте, у XXI столітті космічний простір може втратити свою безпечність.
Приблизно о третій ночі 24 лютого 2022 року тисячі супутникових терміналів в Україні та країнах Центральної Європи припинили функціонувати.
Російська Федерація саме розпочинала свою повномасштабну агресію проти України.
"Першим ударом у конфлікті між Росією та Україною стали не танки, які в’їхали на українську територію, а комп’ютерна атака на комерційну супутникову систему, яка згодом була пов’язана з російською державою", – стверджує Карі Бінґен, керівниця Програми аерокосмічної безпеки Центру стратегічних та міжнародних досліджень у США.
"З якою метою це було зроблено? Їхньою метою було підірвати здатність українських військових та уряду підтримувати зв’язок", – додає вона.
У сучасному воєнному протистоянні перший постріл може бути зроблений не з гвинтівки чи ракети, а у вигляді фрагмента шкідливого програмного коду, спрямованого проти супутників на земній орбіті.
За часів Холодної війни Сполучені Штати та Радянський Союз протистояли одне одному на суші, в повітрі, під водою і — майже непомітно для широкої громадськості — в космосі.
Однак зараз напруженість на орбіті знову зростає, і цього разу це відбувається на очах усього світу. Наслідки можуть бути значними.
Стало відомо, що два російські супутники, ймовірно, здійснювали перехоплення комунікацій щонайменше десятка європейських супутників після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році.
Таке перехоплення могло дозволити російським розвідувальним службам читати конфіденційні дані, що передавалися, або навіть, принаймні теоретично, отримати контроль над цими апаратами.
Протягом останніх кількох років наземні телескопи та орбітальні камери зафіксували, як два російські супутники — “Луч-1” та “Луч-2” — виконували низку підозрілих маневрів на орбіті.
Зокрема, вони багаторазово наближалися до найважливіших, хоча й уже застарілих, європейських геостаціонарних супутників.
Серед них — Intelsat 39, який перебуває на такій висоті над Землею, що здається нерухомим над однією й тією ж точкою земної поверхні.
Таке розташування робить геостаціонарні супутники ідеальними платформами для комунікації, навігації та військових потреб. Водночас вони можуть стати цінною мішенню для противника.
Західні країни вже змушені розробляти стратегії протидії таким атакам у разі конфлікту з іншою державою, зокрема з Росією.
"Коли один супутник наближається до іншого в космічному просторі на дуже малу відстань, починається своєрідна гра: хто першим здійснить маневр, як на це відреагує інший супутник", – пояснює Норбер Пузен, старший аналітик орбітального простору французької компанії Aldoria, яка спеціалізується на відстеженні супутників.
Цей “танець” порівнюють із повітряними боями між винищувачами. Відмінність лише в тому, що цього разу вони відбуваються в космічному просторі.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, У 2022 році Росія заглушила супутниковий зв’язок перед початком широкомасштабного вторгнення в Україну
Така нещодавня діяльність, схоже, є продовженням російської гібридної війни в космічному просторі — тобто війни, що передбачає використання невійськових методів, таких як порушення роботи систем зв’язку.
Росія вважає супутники “ахіллесовою п’ятою” Сполучених Штатів та їхніх союзників, оскільки вони дедалі більше залежать від них. Їхнє виведення з ладу може завдати масштабної шкоди як цивільній, так і військовій інфраструктурі.
"Для Росії це не нова практика — ні в космосі, ні на Землі", – каже Джуліана Зюсс, експертка з космічних воєн з Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI).
"Ми постійно спостерігаємо випробування меж: чи то безпілотники, які перетинають повітряний простір Польщі, чи російські супутники, що маневрують поблизу інших супутників зв’язку — як урядових західних країн, так і комерційних. Ми бачимо це вже понад десять років".
Починаючи з часів Холодної війни, різні країни розробляють протисупутникову зброю, призначену для знищення, порушення роботи або послаблення супутників та космічної інфраструктури, щоб отримати військову перевагу над противником.
До неї належать кіберзброя, подібна до тієї, що була використана в цій атаці, засоби глушіння та підміни супутникових сигналів, а також більш “фантастичні” на вигляд системи, як-от лазери чи електромагнітні імпульси.
Їх можна застосовувати для осліплення або знищення супутника, з повітря або навіть з іншого супутника, що наблизився до своєї мети.
Окрім цього, існує й кінетична зброя: ракети, які запускають із землі чи літаків, або невеликі снаряди, випущені з іншого космічного апарата. Вони також здатні знищувати супутники.
"Ми регулярно спостерігаємо кібератаки на супутники. Засоби радіоелектронної боротьби — глушіння та підміна сигналів — широко використовуються на полі бою в Україні. Китай розгорнув значну кількість засобів радіоелектронної боротьби у своєму регіоні, інтегрувавши їх у свої війська, — каже Карі Бінґен. — Іран також використовує такі системи. Якщо говорити відверто, сьогодні малопотужний пристрій для глушіння GPS можна навіть придбати на eBay".
Деякі держави вже випробували фізичну зброю в космосі, зокрема ракети для знищення супутників на орбіті. За словами Бінґен, ці технології почали розробляти ще за часів Холодної війни у Сполучених Штатах та Радянському Союзі.
Втім, за її словами, переломним моментом стало китайське випробування 2007 року. Тоді Китай збив ракетою виведений з експлуатації метеорологічний супутник, утворивши тисячі уламків, які, за прогнозами, залишатимуться на орбіті приблизно сімдесят років.
У 2008 році Сполучені Штати офіційно оголосили про операцію Burnt Frost.
"Під час цієї операції було використано ракету-перехоплювач системи протиракетної оборони, запущену з корабля, щоб збити несправний американський супутник, — пояснює Бінґен. — Це було зроблено з міркувань безпеки".
До космічної гонки озброєнь долучилися й інші країни.
Індія також продемонструвала здатність збивати супутники за допомогою ракети-перехоплювача, як це вже зробили Сполучені Штати та Китай.
"Росія зробила це нещодавно — в листопаді 2021 року, лише за три місяці до вторгнення в Україну. Чи був це сигнал для нас, чи просто військові проводили випробування?" — додає Карі Бінґен.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, У 2008 році США провели операцію Burnt Frost, під час якої запустили ракету для знищення несправного супутника
Пузен пояснює, що американські офіційні особи також припускають, що Росія могла випробувати певний тип зброї для орбіти. Йдеться не про супутник, а про своєрідну кулю чи снаряд, запущений із супутника в космос.
Російська Федерація офіційно це заперечує.
Уламки, що утворюються внаслідок застосування кінетичної зброї, можуть роками залишатися на орбіті.
Це викликає побоювання щодо так званого синдрому Кесслера — ланцюгової реакції, коли все більше уламків космічного сміття стикаються між собою, утворюючи ще більше фрагментів.
Зюсс підозрює, що випробування цієї технології можуть мати й більш похмуру мету.
"Вони (Росія та Китай) знають, що ми спостерігаємо за цими об’єктами, і знають, що ми можемо бачити, як вони наближаються до них і маневрують поруч, — каже вона. — Тож вони демонструють свої можливості, щоб ми не могли почуватися в безпеці в жодній сфері. Космос — не виняток".
"Питання завжди одне: навіщо вони це роблять? — каже Бінґен. — Вони надсилають нам сигнал? Випробовують технології, оперативні процедури та тактику? Чи збирають розвіддані про нас на випадок, якщо колись захочуть зробити це по-справжньому? Ми просто не знаємо. Ми мусимо планувати найгірший сценарій".
Принаймні, саме таке питання ставили експерти.
Але потім, напередодні війни в Україні, здавалося, що Росія почала ставитися до цього серйозніше.
Ядерна зброя в космічному просторі?
У 2022 році, за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення РФ в Україну, Росія вивела в космос супутник “Космос-2553”.
Через два роки Сполучені Штати заявили, що цей супутник може бути частиною російської програми розробки космічної ядерної зброї.
Вважається, що така зброя могла б використовуватися для знищення цілих супутникових мереж, наприклад, масштабної системи Starlink компанії SpaceX, яка допомагала Україні протистояти російському вторгненню. Росія це також заперечує.
Ідея розміщення ядерної зброї в космосі не така фантастична, як може здаватися.
У 1962 році Сполучені Штати підірвали ядерну бомбу на орбіті, щоб перевірити, чи спричинить вона електромагнітний імпульс (ЕМІ). Такі імпульси можуть виводити з ладу електроніку, порушувати радіозв’язок і створювати штучні радіаційні пояси, що можуть нейтралізувати супутники.
Випробування, відоме як Starfish Prime, справді спричинило ЕМІ, але набагато потужніший, ніж очікувалося. Через це кілька супутників вийшли з ладу протягом наступних днів і місяців після вибуху.
Пізніше відбулися й інші, менші за масштабом випробування США та Росії. А у 1964 році Договір про часткову заборону ядерних випробувань заборонив випробування ядерної зброї в космічному просторі.
"Якщо поглянути на те, що нам відомо і що обговорювалося, зараз на орбіті немає жодного супутника з ядерною зброєю, — каже Зюсс. — Вони, безумовно, могли б створити такий. Гадаю, будь-яка ядерна держава має таку можливість".
Але чи справді Росія планує створити таку зброю?
Навіть якщо це так, Зюсс вважає, що малоймовірно, що Москва наважиться її застосувати. За її словами, союзник Росії — Китай — також дедалі більше залежить від космічних технологій, як і США.
"Для Росії це має сенс лише як крайній захід", — каже Зюсс.
Уламки, що утворяться внаслідок такого вибуху, можуть навіть спровокувати ефект Кесслера. Зюсс пояснює, що через радіацію людство може ненавмисно втратити доступ до космосу на місяці, а можливо, й на роки.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Мережі супутників, такі як Starlink компанії SpaceX, що на зображенні доставляють на орбіту за допомогою ракети, можуть бути вразливими
Яким може бути майбутнє протикосмічної зброї?
"Ми знаємо, що китайська програма досить швидко просувається у розробці та випробуванні нових технологій і нового обладнання в космосі", — каже Пузен.
Він пояснює, що, судячи з того, які проєкти фінансують західні урядові установи, значні кошти спрямовують на розробку невеликих “супутників-охоронців”.
За його словами, вони могли б захищати дуже цінний і вразливий супутник або ж їх можна було б надсилати для огляду інших супутників.
Японія, Франція, Індія та Німеччина вже “дали зрозуміти”, що планують створювати або вже розробляють такі “супутники-охоронці”.
"Будь-яка країна, що має ракету і базову інформацію про орбітальне розташування — наприклад, Іран чи Північна Корея — і знає, що супутники рухаються за передбачуваними траєкторіями, може запустити ракету для перехоплення супутника", — каже Бінґен.
Водночас збиття одного або навіть кількох супутників у таких групах, як Starlink, не обов’язково призведе до виведення з ладу всієї мережі.
Однак ядерна зброя може бути не єдиним доступним варіантом.
Одна з ідей полягає у використанні 935 невеликих синхронізованих глушників, які могли б переносити групи дронів, повітряних куль або літаків.
Дослідження з Китаю припускають, що такі пристрої можуть створити електромагнітний бар’єр, достатньо потужний, щоб заблокувати Starlink над територією приблизно розміром із Тайвань.
"Небезпека помилкового розрахунку з боку однієї з космічних держав лише зростатиме, — каже Зюсс. — Якщо станеться руйнування супутника, а неподалік перебуватиме підозрілий супутник, неминуче постане питання: чи було це навмисним, зловмисним втручанням, чи просто аварією?"