У різних місцевостях Польщі нерідко фіксуються напади на громадян України та використання мови ворожнечі щодо біженців. Польська поліція розслідує щонайменше частину з них як злочини, вмотивовані ненавистю. Правоохоронні органи запевняють, що посилюють свої заходи протидії подібним правопорушенням.
Це відбувається на тлі непростої політичної ситуації у взаєминах України та Польщі. Формально вона триває з 20 червня, коли польський президент Анджей Дуда позбавив Володимира Зеленського Ордену Білого ОрлаНайвища державна відзнака Польщі, заснована в 1705 році. Її надають за видатні заслуги перед країною. Орденом нагороджують не тільки громадян Польщі, але й іноземців..
Це продемонструвало розбіжності в підходах України та Польщі до вшанування пам’яті Волинської трагедії та УПА. Однак можна помітити й іншу ознаку двосторонньої кризи — зміну ставлення до українських біженців.
Які думки з цього приводу в українців, що проживають у Польщі, та поляків, котрі продовжують допомагати біженцям? А також, як політичні дії Дуди впливають на ці зміни в громадській думці? Розповідаємо у спеціальному репортажі «Суспільного» з Польщі.
«Хочу, аби винуватців знайшли»: злочини на ґрунті ненависті проти українців
26 липня 2026 року, Вроцлав
Біля одного з магазинів у цьому місті троє чоловіків учинили напад на пару з України: дівчину Анастасію та хлопця Максима. На відео, знятому з вікна сусіднього будинку, видно, що нападники самі підбігли до потерпілих і атакували чоловіка. Дівчина намагалася його захистити — її також вдарили.
«Сьогодні мою доньку Настю та її хлопця Максима жорстоко побили в одному з магазинів у Польщі. Причиною став її український акцент», — повідомила мати Анастасії Карина Кіцай у Threads та Facebook невдовзі. І закликала небайдужих поділитися її дописом, аби про інцидент дізналося якомога більше людей.
«Особливо прошу поляків допомогти підвищити обізнаність про цю справу. Не дозволимо такій трагедії залишитися непоміченою. Я хочу, аби винуватців знайшли та притягнули до відповідальності за скоєне», — написала мати постраждалої дівчини.
У місцевій прокуратурі заявили, що інцидент був мотивований національною ознакою. Невдовзі правоохоронці затримали двох із трьох нападників: одному 27 років, іншому — 45. Обидва мали попередні судимості.
На цей напад відреагував прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск: «Надзвичайно жорстока атака на українську пару. Я б не говорив про це, відкриваючи засідання уряду, якби такі акти насильства останнім часом не повторювалися. Дуже часто їхніми жертвами стають українці».
Голова польського уряду закликав президента Анджея Дуду публічно засудити насильство проти українців. Оскільки, за його словами, нападники отримують «політичний супровід» від певних політичних діячів.
«Від президента до правих лідерів — [вони] також несуть відповідальність за це зростання насильства й падіння престижу Польщі, — наголосив він. — Ця патологія насильства набула відваги й зухвалості, отримавши також політичний захист. Невипадково людина, яка побила українку, хвалилася тим, що є захисником кордону».
У відповідь речник президента Рафал Лешкевич заявив, що будь-яке насильство та агресія заслуговують на рішуче засудження та суворе покарання винних. А ще звинуватив уряд Туска в «безпорадності та неспроможності міністра внутрішніх справ» забезпечити безпеку на вулицях.
Дуда ніколи не висловлювався конкретно щодо злочинів проти українців. Однак, минулого року він ветував закон проти мови ненависті — оскільки той, за його словами, порушував свободу слова. Українське консульство у Вроцлаві констатувало, що останнім часом випадки насильства та агресії щодо громадян України в Польщі почастішали.
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск (ліворуч) спілкується з президентом Анджеєм Дудою під час засідання уряду під керівництвом президента у Варшаві, Польща, 27 серпня 2025 року. REUTERS/REUTERS/Kacper Pempel
Згідно з даними польського Управління у справах іноземців, у країні проживає близько 1,5 мільйона українців, з яких 936 тисяч мають тимчасовий захист як біженці від війни.
Польські та українські ЗМІ регулярно повідомляють про випадки мови ворожнечі або фізичного насильства щодо українців у Польщі. Деякі з них стосуються неповнолітніх. У деяких випадках потерпілими є громадяни Польщі, які захищали українців або яких просто прийняли за біженців з України.
Статистика Головного управління польської поліції свідчить, що це може вказувати на певну тенденцію. Так, з початку 2026 року кількість звернень щодо злочинів на ґрунті ненависті проти громадян України зросла в Польщі на третинуЗа перші шість місяців 2026 року українці подали 180 заяв, що приблизно на третину перевищує показники аналогічного періоду попередніх років. У 2024 році було зареєстровано 267 таких заяв, у 2025-му – 275..
Втім, кількість таких зареєстрованих злочинів зростала в Польщі рік у рік щонайменше протягом 20 роківЦе встановили експерти Центру моніторингу расистської та ксенофобської поведінки з Варшави на основі даних прокуратури Польщі.. Частково це можна пояснити тим, що люди загалом почали частіше звертатися до правоохоронців та активніше відстоювати свої права. Так, у 2007 році в Польщі зареєстрували 40 злочинів, скоєних через національні, расові чи інші упередження. У 2024-му таких уже було 1940. Але особливо помітним є зростання в останні роки. Між першими сімома місяцями 2024 року та таким же періодом 2025-го цей показник зріс на 41%. Варто зазначити, що у Варшаві між 2024-м та 2025-м таких злочинів побільшало на 84%.
Українці стоять у черзі на потяг до України біля пункту пропуску на залізничній станції у Перемишлі, Польща, 8 липня 2025 року. Від початку повномасштабного російського вторгнення майже 7 мільйонів українців отримали статус біженців. Getty Images/SOPA Images/Daniel Lai
Українці становлять 78% усіх іноземців, які проживають у Польщі. Це красномовний показник. «Для багатьох людей у Польщі досі нормою було життя в моноетнічному суспільстві. Натомість жити там, де поруч із нами проживають чи працюють люди з іншої культури, було чимось новим. Навіть якщо йдеться про таку близьку культуру, як українська», — пояснює одну з причин такого тренду Рафал Панковський, соціолог і редактор журналу «Ніколи більше»Назва журналу польською — Nigy Więcej. Журнал та однойменна асоціація підтримують концепцію мультикультурності та моніторять будь-які прояви ксенофобії, мови ворожнечі, інших національних упереджень у публічному просторі задля їхнього усунення та превенції в майбутньому., а також координатор Центру моніторингу расизму у Варшаві.
На його думку, це викликає відчуття загрози, через яке частина людей реагує, зокрема, на біженців з України, ксенофобією чи неприязню. «Вони сприймають це як загрозу ідентичності польського суспільства як культурно однорідного», — вважає соціолог.
Майже щодня його організація та він особисто звертаються до адміністрацій Facebook, X та TikTok з вимогою видалити певний ксенофобський контент. Певна частина таких постів і дописів стосується українців у Польщі. Панковський переконаний, що менеджмент цих онлайн-платформ мав би протидіяти їх поширенню активніше.
Тим часом поліція Польщі запровадила новий критерій оцінки своєї ефективності у реагуванні на злочини на ґрунті ненависті щодо українців. З 2026 року дії правоохоронців оцінюватимуться за тим, чи вдалося їм розслідувати та передати до суду справи щодо нападів на людей чи їхніх публічних образ через національні упередження. Про це «Суспільному» повідомили«З 2026 року злочини, вчинені з мотивів упередження, підлягають моніторингу. До Плану діяльності Головного коменданта поліції на 2026 рік було внесено моніторинговий показник №9 — рівень розкриття злочинів, що мають ознаки діянь, вчинених з мотивів упередження», — йдеться у відповіді Головного управління поліції Польщі на запит «Суспільного». в Головному управлінні поліції Польщі.
З травня 2026 року дані щодо цих злочинів проти українців виділяються в загальному переліку злочинів на ґрунті ненависті, які розслідують польські правоохоронці.
У боротьбі з ними спираються не тільки на кримінальне законодавство. Поліція також керується законом Польщі від 13 квітня 2022 року «Про спеціальні заходи у сфері протидії підтримці агресії проти України та захисту національної безпеки».
Соціолог і редактор журналу «Ніколи більше», координатор Центру моніторингу расизму у Варшаві Рафал Панковський спілкується з журналісткою «Суспільного». Варшава, Польща, липень 2026 року. Суспільне Новини/Оксана Сенів
Рафал Панковський переконаний, що Росія розпалює ворожнечу, поширюючи провокативний контент і маніпулюючи фактами. «Російська пропаганда розпалює всі можливі суперечності між поляками й українцями. Іноді вона потрапляє на сприятливий ґрунт, адже потенціал упереджень і ксенофобії виявляється ресурсом, який можна використати», — каже він.
«Ми будемо вдячні вам до кінця життя»: поляки, які допомагають українцям
12 липня 2026 року, Варшава
Вздовж вулиці Маршалковської в центрі столиці проходить Волинський марш. Це один із серії подібних заходів пам’яті поляків, жертв Волинської трагедії, що відбувалися в різних містах Польщі в липні 2026-го. Деякі з них організувала ультраправа політична група Гжегожа Брауна «Конфедерація польської корони». Частину координувала організація «Пам’ятаємо Волинь» Катажини Соколовської.
Спільними для них були гасла проти «бандерівської ідеології» України та інша антиукраїнська риторика, що часом набуває крайніх форм. Наприклад, представники Конфедерації на марші закликали, «аби українці в Польщі підписували документ про антибандерівську лояльність».
У середньому до цих маршів долучалися кілька сотень людей. У Варшаві — місті з майже двома мільйонами мешканців — у Волинських маршах брало участь до пів тисячі учасників.
Учасники Волинського маршу у Варшаві, 12 липня 2026 року. Такі заходи пам’яті поляків, жертв Волинської трагедії, відбувалися в різних містах Польщі в липні 2026-го. Суспільне Новини/Оксана Сенів
Учасники Волинського маршу у Варшаві, 12 липня 2026 року. Суспільне Новини/Оксана Сенів
Одна з працівниць мистецької крамниці «Ліс рук» вийшла на тротуар вулиці Маршалковської та показала учасникам маршу жест незгоди з їхніми гаслами. Двома днями потому до магазину вдерся чоловік і потрощив сувеніри та мистецькі вироби. Виявилося, що сам він участі у Волинському марші не брав. Прочитав про події на Маршалковській у соцмережах.
Польська поліція затримала нападника. Правоохоронці також відкрили провадження щодо іншого громадянина Польщі за погрози працівницям крамниці. Ті отримували погрози й пізніше, але все одно відкрито висловлювали свої погляди.
До того ж їх підтримали тисячі людей з усього світу — від Польщі до Великої Британії: хтось надіслав кошти на відновлення, хтось придбав мистецькі вироби, хтось написав теплий лист.
«Ліс рук» об’єднує польських митців з усієї країни. Усі 16 років своєї роботи крамниця та ті, хто її створює, підтримують різних людей у скруті. Це і люди з інвалідністю, і безхатченки, і діти з аутизмом. Митці та працівники крамниці збирають кошти для цих людей та організовують благодійні акції.
Коли Росія вторглася до України, для «Лісу рук» було так само природно допомагати біженцям та українським військовим. Вони відправляли пакунки в Україну й збирали кошти для тих, хто рятувався від війни.
«Ми будемо вдячні українцям до кінця життя. Україна захищає також наші кордони. Україна захищає кордони Європи. Її жертовність величезна. А російська, путлерівська маніпуляція — жахлива. Люди вірять фейковим відео, вигаданим історіям. Польська держава не реагує так, як мала б», — каже власниця «Лісу рук» Софія Боручинська в інтерв’ю «Суспільному».
Власниця мистецької крамниці «Ліс рук» Софія Боручинська, Варшава, Польща, липень 2026 року. «Ліс рук» об’єднує польських митців з усієї країни. Суспільне Новини/Оксана Сенів
Цю розмову з нею було записано вже у відновленій після нападу крамниці. Над головою пані Софії гойдалися десятки вигадливих мистецьких виробів у формі пташок, метеликів, казкових істот із давніх міфів. Усі вони колись прикрасять чиїсь оселі. Люди з усього світу приходять сюди купити унікальні польські сувеніри ручної роботи.
Софія Боручинська відверто говорить про складні сторінки спільної історії України й Польщі, водночас критикуючи сучасну політизацію трагедій минулого.
«Мої дідусь і бабуся були львівськими поляками. Серед наших предків є ті, кого вбили на Волині. Є ті, кого вбили в Катині. У наших родинах є герої Другої світової війни, офіцери Армії Крайової, яких убив НКВС за те, що вони переховували євреїв у підвалі. Польща й Україна мають спільну складну історію. І поляки чинили погані речі, і українці чинили погані речі», — зауважує власниця «Лісу рук». Але, зрештою, підсумовує нашу розмову про минуле й сьогодення так: «Треба дивитися вперед, а не назад. Тільки вперед».
Творці крамниці «Ліс рук» підтримують різних людей у скруті — збирають кошти для цих людей та організовують благодійні акції. Коли Росія вторглася до України, вони почали допомагати біженцям та українським військовим. Суспільне Новини/Оксана Сенів
Схожу думку висловлюють волонтери неурядової організації Asymetryści, які й досі допомагають українським біженцям практично щодня. Щотижня вони зустрічають людей, які тікають від війни, в Польщі, допомагають поселитися в хостелах чи приватних квартирах. А далі багато хто прямує до інших країн ЄС.
Сидячи за столом в одному з таких варшавських хостелів, координатори ініціативи розповідають про щоденні виклики в їхній роботі: то потрібно поселити двох хворих літніх людей, то зустріти родину з котами й собаками, то пояснити українським дітям, що таке літак у небі. Бо діти його ніколи не бачили через війну.
«Ніколи українські біженці в Польщі не мали кращих умов, ніж поляки. Звісно, це твердження з’являється в риториці політиків різних напрямків. Але це абсолютна неправда. Водночас, і етика, і мораль, і польська Конституція вимагають ставитися до всіх однаково, — каже Юстина Грабовська, координаторка Asymetryści. — Саме тому люди, які приїжджають сюди, рятуючись від війни, не можуть залишатися без базової медичної допомоги, як це відбувається зараз».
«Закриття центрів колективного розміщення, яке нещодавно розпочалося і триває зараз, — це абсолютна трагедія, тому що деякі люди мусять раптово виїжджати. Таких випадків вже було багато», — додає Юстина.
Юстина Грабовська, координаторка польської неурядової організації Asymetryści, яка допомагає українським біженцям. Варшава, липень 2026 року. Суспільне Новини/Оксана Сенів
З березня 2026 року українські біженці не можуть скористатися в Польщі послугами безкоштовної державної медицини. Це рішення польського уряду — щодо всіх біженців без винятку. Частково цю потребу тепер покривають благодійні фонди.
Також місцева влада в повітах чи містах закрила частину спеціальних гуртожитків для найбільш соціально вразливих українців, що вимушено переїхали до Польщі через війну. Приміром, у Поморському воєводстві з 50 таких закладів залишили 33, де проживають 770 громадян України з інвалідністю та людей старшого віку.
Наскільки важливими є зараз складні теми минулого для волонтерів Asymetryści? «Я сама лише нещодавно дізналася, який саме день є датою вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії (у Польщі це 11 липня — ред.). У свідомості поляків ця тема не була настільки присутня. Звісно, вона існувала. Але останнім часом її значно роздули, зокрема завдяки діям Росії», — вважає Юстина Грабовська.
Її колега по волонтерській ініціативі Тадеуш Якжевський називає історичні теми «політичним золотом». «Соціологи й політологи давно знали: після періоду такого піднесення, як-от масова допомога українцям на початку вторгнення, неминуче мав настати спад. Мав бути момент, коли, наприклад, у Варшаві житимуть триста тисяч громадян України. Це неминуче мало призвести до певної неприязні, — каже волонтер. І додає. — Коли політики це помітили, раптом виявилося, що можна витягнути на поверхню те, що нас розділяє. А розділяє нас Волинь».
Волонтер Asymetryści Тадеуш Якжевський. Варшава, Польща, липень 2026 року. Суспільне Новини/Оксана Сенів
Наприкінці нашої розмови Тадеуш пригадує, що найбільше йому запам’яталося за роки війни й допомоги українцям. Це не історичні суперечки й не політична криза між двома країнами.
Це українські діти, які вперше побачили цивільний літак у небі, й дівчата з Маріуполя, які порівняли пальму в Гданську з пальмами у своєму рідному місті. От тільки ті пальми на той момент згоріли від російських обстрілів.
«Це не наша війна»: польські праворадикали проти України
12 липня 2026 року, Варшава
«Тепер ідеться про перенесення воєнного жаху, терору, різанини на нашу територію», — вигукує зі сцени Гжегож Браун, євродепутат і лідер ультраправої політичної партії «Конфедерація польської корони». Він наголошує, що війна Росії проти України не є війною Польщі.
Браун та його однопартійці також наполягають на тому, що потрібно позбавити українських біженців будь-якої допомоги. А також припинити підтримку України: військову, фінансову та спільне використання пального. Бо інакше, як вони вважають, війна може дійти до польської землі.
Економічна статистика повністю спростовує їхні гасла про біженців як «тягар» для Польщі. За даними Польського економічного інституту, близько 80% українців у країні працюють. Це більше, ніж серед польських громадян.
У 2025-му українці сплатили 15 мільярдів злотих податків, не отримуючи від держави жодних спеціальних пільг. За програмою підтримки сімей із дітьми «800+» українці отримали 2,8 мільярдів злотих від держави. Ці гроші виплачувалися на загальних підставах.
Світовий банк підрахував, що у 2024-му громадяни України сприяли зростанню ВВП Польщі на 2,7%.
Євродепутат і лідер польської ультраправої політичної партії «Конфедерація польської корони» Гжегож Браун виступає під час Волинського маршу у Варшаві, 12 липня 2026 року. Суспільне Новини/Оксана Сенів
Нічого з цього «Конфедерація польської корони» не згадує. Вона має три мандати в польському Сеймі (всього там 460 місць). А інша партія, яка відокремилася від неї, — «Конфедерація свободи й незалежності» — має ще 16 мандатів. Політична група Брауна сформувала в парламенті власне угруповання. У нього — репутація найбільш радикальної парламентської сили Польщі, чий лідер відвідує заходи в посольстві Росії та виступає проти будь-якої допомоги Україні.
Дістається від Брауна та його однодумців і чинному прем’єру Дональду Туску від «Громадянської коаліції», і його попереднику Матеушу Моравецькому від «ПіС». Ці ультраправі політики переконують поляків, що урядовці шкодять Польщі, підтримуючи Україну в її боротьбі з російською агресією.
На думку Рафала Панковського, ці політичні сили використовують історичні теми для підвищення своїх рейтингів. Восени 2027 року в Польщі мають відбутися парламентські вибори. У перегонах за голоси виборців політики вдаються до риторики, що може розпалювати міжнаціональну ворожнечу.
Вже нині політичні партії починають боротися за додаткові голоси виборців, які ще не визначилися. Це робить й опозиційна партія «Право і справедливість». «Вона змагається за голоси виборців і з “Конфедерацією”. Їм легше це зробити в темі історії, ніж, приміром, темі економіки», — зауважує Едвін Бендик, журналіст і публіцист, очільник Фундації імені Стефана БаторіяНезалежна польська неурядова організація, заснована у 1988 році фінансистом Джорджем Соросом та діячами польської опозиції для розвитку громадянського суспільства й демократії. Фундація багато працює з темами польсько-української співпраці й порозуміння..
Втім, лідер цієї політичної сили Ярослав Качинський виступає за допомогу Україні, вважаючи, що це в інтересах Польщі.
Лідер польської правлячої партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський виступає під час демонстрації у Варшаві. Польща, 11 жовтня 2025 року. AP/Czarek Sokolowski
«Я не відчуваю змін»: соціологія громадської думки та досвіди українців
15 липня 2026 року, Варшава
На вході до благодійного фонду Uniters по хліб стоять українські біженці. Більшість із них — це люди старше 70 років, деякі мають інвалідність. Продукти для них надають польські супермаркети.
Uniters нині допомагає деяким із них оплатити дороге лікування. Але грошей станом на липень вистачить лише на три місяці. Що буде далі, голова Uniters Галина Андрушков ще не знає. За її словами, деякі люди можуть померти без ліків та медичної допомоги. Дехто вже в критичному стані через брак доступу до будь-якої медицини.
Серед відвідувачів фонду — 79-річний Борис Капцан із Запоріжжя. До пенсії пан Борис працював інженером. Коли почалося повномасштабне вторгнення, разом із дружиною переїхав до Варшави, де вже проживав його син. Нині й син, і його дружина працюють у Польщі.
Каже, що не опустив рук, коли дізнався, що більше не матиме доступу до безкоштовної медицини в Польщі. І зауважує, що звернення політиків до складних історичних тем — помилка в часи війни та загрози Росії для Європи.
«Це не політика, а політиканство. Якщо йдеться про Волинську трагедію, та ж Армія Крайова чинила такі ж дії, які були з нашої сторони, — вважає пан Борис. — Це треба передати на суд історикам. [Політикани ж] воюють проти власної держави, коли ставлять Україну в таку ситуацію».
79-річний Борис Капцан до пенсії працював інженером у Запоріжжі. Переїхав до Польщі разом із дружиною, коли почалося повномасштабне російське вторгнення. Суспільне Новини/Оксана Сенів
Українські переселенці біля входу до будівлі благодійного фонду Uniters, де вони отримують гуманітарну допомогу. Варшава, Польща, 15 липня 2026 року. Суспільне Новини/Оксана Сенів
Тут же в черзі своїми враженнями поділилася 77-річна пані Галина. Вона переїхала до Варшави з Києва на початку війни. Розповідає, що знайшла нових друзів серед поляків. З житлом їй допомогла польська пані, яка мешкала сама і поділила свій дім із пані Галиною.
Змін у ставленні до себе чи інших українців жінка не відчуває. Визнає, що про теми, які можуть розділити їх чи викликати негативні емоції, вони просто не говорять.
«В тому колі, в якому я спілкуюся, все залишається так, як раніше. Я товаришую з людьми з Варшави та з інших польських міст. І вони як підтримували, так і підтримують нас. І завжди ми обіймаємося, і завжди бажаємо один одному найкращого», — розповідає пані Галина.
77-річна пані Галина переїхала до Варшави з Києва на початку повномасштабної війни. Вона живе разом із польською жінкою, яка мешкала сама і поділила свій дім із Галиною. Суспільне Новини/Оксана Сенів
Водночас, соціологічні дані останніх років вказують на певні зміни в настроях на загальному рівні.
Згідно з опитуванням Центру досліджень громадської думки (CBOS), у лютому 2025 року 30% поляків заявили про позитивне ставлення до українців. 27% ставилися до них нейтрально. Водночас, 38% опитаних висловили негативне ставлення, а 5% не змогли дати однозначної відповіді. Ці результати отримали, опитавши 972 особи в січні 2025-го.
Для порівняння: у лютому 2024-го позитивно до українців ставилися 40% поляків, нейтрально — 26%, а негативно — 30%.
Опитування Центру Мєрошевського від грудня 2025-го вказує на дещо інший баланс. Цей центр є урядовою інституцією, що досліджує відносини Польщі з країнами Східної Європи. Так, 39% поляків висловили позитивне сприйняття українців, 35% — негативне, а 15% — нейтральне. У цьому дослідженні взяли участь понад 1000 респондентів у листопаді-грудні 2025-го.
Паралельно Центр Мєрошевського опитував українців у Польщі й виявив суттєву перевагу позитивного ставлення до поляків над негативним. Так, у 2025-му 6% українців сприймали поляків дуже добре, 37% — добре, 49% — нейтрально, 6% — негативно.
З 2022 року, згідно з соціологічними опитуваннями, настрої українців щодо поляків змінювалися переважно з дуже доброго на просто добрий — без появи чи поширення негативного сприйняття. Так, у 2022 році 46% українців ставилися до поляків дуже добре, 37% — добре, ще 15% — нейтрально. Негативне ставлення висловили менше 1% опитаних. Ці настрої, зокрема, відобразили вдячність за допомогу поляків українцям на початку повномасштабної війни.
І досі в самій Польщі можна не раз почути про той період у взаєминах поляків та українців як про час «відкритих сердець».
Голова Uniters Галина Андрушков розповідає, що, наприклад, грошей на ліки для українців, які потребують вартісного лікування, у фонді станом на липень вистачить ще на наступні три місяці. Що робити далі, керівниця фонду поки не знає. Суспільне Новини/Оксана Сенів
Працівниця благодійного фонду Uniters спілкується з українськими переселенками, які звернулися по допомогу. Варшава, 15 липня 2026 року. Суспільне Новини/Оксана Сенів
«Не знаємо, як взаємодіяти з сильною Україною»: українська суб’єктність і Польща
11 липня, село Радруж, Підкарпатське воєводство
Польський президент Анджей Дуда виступає посеред українських могил на старому цвинтарі, поруч із польським пам’ятником полякам, які загинули під час Другої світової війни від дій УПА.
«Існує націоналістична, антигуманна ідеологія, а її взірцем був німецький нацизм. Саме це, пані та панове, призвело до жахливого геноциду на Волині. Це також знайшло відображення в символіці червоно-чорного прапора, який у своїй символіці та естетиці відсилав до того, що німці називали “кров’ю і землею”», — заявив він.
Польський президент згадав у такий спосіб про прапор УПА, який є символом її боротьби насамперед проти імперської Росії за незалежну Україну. Дуда вимагає заборонити прапор УПА.
Президент Польщі Анджей Дуда (в центрі) на старому цвинтарі у селі Радруж Підкарпатського воєводства поруч із пам’ятником полякам, які загинули під час Другої світової війни від дій УПА. Польща, 11 липня 2026 року. стопкадр з відео з офіційної сторінки президента Дуди у мережі Х
Україна визнає Волинську трагедію як обопільні етнічні чистки поляків та українців на Волині у 1943 році.
Польща визнала дії вояків УПА на Волині щодо місцевого польського населення геноцидом. Саме до цього апелює президент Анджей Дуда. Наразі Польща — єдина країна, яка надала таку кваліфікацію цим злочинам. Сейм Польщі визнав Волинську трагедію геноцидом 22 липня 2016 року. Того дня нижня палата парламенту ухвалила постанову, якою встановила 11 липня Національним днем пам’яті жертв подій, які вона визнає геноцидом, вчиненим «українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої».
Наразі щодо цього немає рішень міжнародних судів, на які можна було б спиратися. Україна визнає обопільність злочинів щодо цивільного населення та відповідальність за вбивства українців Армії Крайової та вбивства поляків УПА. Станом на липень 2026 року встановлено особи близько 30 тисяч загиблих поляків та близько 10 тисяч загиблих українців.
При цьому глава польської держави не згадав української частини історії Радружа та цвинтаря, на якому стояв. До Другої світової війни з 2500 мешканців села понад 2400 були українцями. Поруч із ними проживали також поляки й євреї. Після війни українців силоміць переселили звідси до УРСР.
Лише за три дні до поїздки в Радруж Анджей Дуда зустрівся з Володимиром Зеленським на полях саміту НАТО в Анкарі. Вони потиснули один одному руки. Загалом у Туреччині вони поспілкувалися двічі.
Український президент закликав до єднання перед спільною російською загрозою. «На мій погляд, потрібно, щоб ми були конструктивні й делікатні, аби не зруйнувати важливі дружні сусідські відносини між Україною і Польщею», — наголосив він.
Після зустрічі в Анкарі Зеленський також ухвалив рішення відкрити архіви СБУ, присвячені Волинській трагедії. І розпорядився розширити пошукові та ексгумаційні роботи на Волині задля віднайдення тіл загиблих поляків.
Польський глава держави також закликав до діалогу та спільної протидії Росії. Він згадав і про історичні суперечки. «Для мене питання щодо УПА не підлягають обговоренню. Нам не вдалося вирішити історичні суперечності. Але ми й не сподівалися, що вдасться вирішити їх усі», — заявив Анджей Дуда.
Президент України Володимир Зеленський та президент Польщі Анджей Дуда під час зустрічі на саміті лідерів НАТО в Анкарі, Туреччина, 8 липня 2026 року. REUTERS/Ukrainian Presidential Press Service
Відносини Варшави та Києва стають більш рівноправними, і Польща більше не є «воротами для України в Європу», зауважує Едвін Бендик. Відтепер Україна може напряму спілкуватися з усіма світовими гравцями.
«Чи бачили ми Україну раніше як сильного суб’єкта? Нині неможливо не помічати Володимира Зеленського. Саме його запрошують на G7 як спеціального гостя, а не польських політиків. І це, безумовно, має символічне значення», — відзначає Едвін Бендик.
Експерт переконаний, що політики так багато говорять про історичні питання, бо це легше, ніж визначитися з новою політикою щодо України. «Це випливає не лише з внутрішньої політики. Хоча це важливо: якщо тема працює, політики її використовують. Але це ще реакція на брак ідеї, як співпрацювати з сильною Україною. Ми до кінця не розуміємо, як будувати відносини з Україною, як суб’єктом, що знає, чого хоче досягти, й не дозволить диктувати, що їй робити», — каже він.
Ані в Анкарі на саміті НАТО, ані в Радружі на старому українському цвинтарі про Орден Білого Орла вже ніхто не згадав.
У День пам’яті жертв Волинської трагедії Посол України в Польщі Василь Боднар став на коліна та поклав вінок до меморіалу у Волинському сквері у Варшаві, 11 липня 2026 року. Суспільне Новини/Оксана Сенів
Source: suspilne.media