Фото: Igor IVANKO / AFP via Getty Images
Підпис до фото: Севастополь, липень 2026Опубліковано 30 липня 2026Час читання: 10 хв
У липні поточного року в певних регіонах анексованого Росією Криму спостерігалися тривалі відключення електроенергії та води, які тривали від кількох діб до кількох тижнів. Весною українські військові розпочали удари по логістичних шляхах через окуповані Херсонщину та Запоріжжя, що з’єднують Крим із Росією, спричинивши дефіцит палива. Влітку ЗСУ також почали цілеспрямовано атакувати об’єкти енергетичної інфраструктури на півострові, що є аналогією до дій Росії, яка розпочала подібні атаки з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну.
Російська Федерація активно використовувала окупований Крим як ключовий військовий плацдарм для вторгнення на материкову Україну в лютому 2022 року, з метою захоплення нових територій та заподіяння загибелі сотень тисяч людей. Президент РФ Володимир Путін неодноразово називав півострів, анексований у 2014 році, “непотоплюваним авіаносцем”.
З моменту окупації Крим став місцем переселення для сотень тисяч росіян, що, у поєднанні зі зростанням військової присутності, суттєво збільшило навантаження на інфраструктуру півострова. Ситуація погіршилася після руйнування Росією Каховської ГЕС у 2023 році, через що Крим знову опинився без постачання дніпровської води.
Наразі повномасштабна війна, розв’язана Росією проти України, все сильніше позначається на житті кримчан: мобільний зв’язок працює з перебоями, люди змушені готувати їжу на газових пальниках та митися, використовуючи пляшки з водою та тази.
Кореспонденти ВВС Сергій Кагермазов та Ярослава Кірюхіна поспілкувалися з мешканцями Криму, щоб дізнатися, як вони адаптуються до складної ситуації.
Матеріал підготовлено на основі статті, що була опублікована тут.
“Все гаразд, тільки без світла шість днів”
«Ялта – це місто щастя. У нас все чудово, тільки світло відсутнє вже шість днів поспіль. Те, що вдалося, посмажили на багатті у дворі. Решту віддали собакам. У неділю ми розводили багаття у дворі, варили дітям суп. Збіглося стільки дітей, що дорослим було ніяково підходити», — розповідає мешканка Ялти Інна, місто розташоване на південному узбережжі Криму. В ніч на 22 липня ЗСУ завдали удару по місцевій підстанції.
«Сусідка почала народжувати вночі. Швидка допомога не змогла приїхати через польоти дронів. У стані тихого жаху ми сіли до машини і поїхали під дронами до пологового будинку. Через дві години на світ з’явилася чудова дівчинка вагою 2900 грамів», — описує Інна події останніх днів.
Георгій*, мешканець Бахчисараю, надсилає відео, зняте пізно ввечері в центрі міста. На записі практично нічого не видно, лише невелику ділянку вулиці, освітлену ліхтариком телефону. Натомість чітко чути звуки пострілів та вибухів.
Незадовго до цього, як розповідає Георгій, від атаки постраждала міська підстанція. Про це повідомляли місцеві моніторингові канали. Тепловий слід поблизу підстанції 27 липня зафіксувала космічна агенція NASA.
«Останній місяць дрони прилітають майже щоночі. Особливо страшно було цієї ночі та попередньої», — так Георгій описує події цього дня під час розмови з ВВС.
Електрика в місті зникла повністю після удару. До цього світло вже тимчасово відключали, але на кілька годин. Його відновили близько 21:00, тож загальна тривалість відключення склала майже 19 годин. “Дивно, як швидко енергетики змогли перепідключити та налагодити постачання світла, хоча той спалений трансформатор досі на місці”, — зазначив Георгій через два дні.
Навесні 2026 року Україна почала завдавати ударів по сухопутній ділянці (через окуповані території України), що з’єднує півострів із Росією. Наприкінці травня це призвело до паливної кризи: на півострів припинилися поставки бензину, ціни на нього різко зросли, а в деякі дні його було неможливо придбати. Почали обговорювати ризики повної блокади Криму.
Згодом ЗСУ розпочали атаки на об’єкти енергетичної інфраструктури півострова. Це стало відповіддю на подібні дії РФ, яка систематично завдає ударів по українській енергетичній інфраструктурі майже з самого початку повномасштабної війни.
ВВС провела аналіз повідомлень про подібні атаки та перебої з електропостачанням у кримських телеграм-каналах та зведеннях українських військових за період з 1 січня по 28 липня 2026 року. Було зафіксовано зростання інтенсивності українських ударів по кримських енергооб’єктах у липні 2026 року, тоді як навесні 2026 року такі випадки були поодинокими.
Командувач Сил безпілотних систем України Роберт Бровді повідомив про 164 атаковані енергетичні цілі в Криму та на інших окупованих Росією українських територіях протягом липня. У червні, за його оцінкою, їх було лише п’ять. Згідно з опублікованими списками у його телеграм-каналі, липневі удари, ймовірно, зачепили близько 80 енергетичних об’єктів у Криму.
26 липня у всьому Криму та в Севастополі було запроваджено режим надзвичайного стану “до особливого розпорядження”. За день до цього “Крименерго” ввело “режим тимчасового обмеження електропостачання”, який діє досі. Це було представлено як вимушений захід для запобігання перевантаженню мережі та аваріям.
“Крименерго” не публікує точних погодинних графіків екстрених відключень, тоді як у Севастополі це робить “Севастопольенерго” через свій телеграм-канал.
“Підмивалися з пляшок”
При відсутності електроенергії припиняють роботу водяні насоси, тиск у системі падає, і в багатоповерхових будинках вода не піднімається вище. ВВС зафіксувала щонайменше 17 повідомлень про відключення води після атак у Криму влітку 2026 року. Наприклад, у Бахчисараї, коли 27 липня зникло світло, вода спочатку ще надходила самопливом, але її натиск поступово зменшувався.
«Запасаємося всім, чим можемо: питною водою у 19-літрові бутлі, продуктами вже закупили. У магазинах товари давно закінчуються», — розповідає Георгій.
Коли вода з крана перестала надходити зовсім, сім’я Георгія почала використовувати одноразовий посуд, оскільки не було чим мити тарілки.
У селищі Никита, розташованому біля Ялти, мешканці скаржилися на відсутність води протягом семи днів. В інших населених пунктах її подавали лише на кілька годин або доставляли цистернами.
У деяких районах люди почали набирати технічну воду у великі пластикові пляшки та каністри – майже так само, як це вже давно роблять мешканці окупованих територій сходу України, де через зруйновану інфраструктуру та постійні аварії вода подається за графіком.
Фото: AFP via Getty Images
Підпис до фото: Вхід у укриття в Криму
Анна* із Судака, коли відсутня електрика та вода, купує воду в автоматах самообслуговування, куди можна набрати воду у власну велику тару. Однак для роботи цих автоматів також потрібні генератори.
Дівчина заряджає телефон у магазинах, оснащених генераторами, або у знайомих. Анна проживає у приватному секторі. З вечора 23 до 29 липня вона була без світла та води. Для гігієни Ганна їздила до батьків свого хлопця в сусідній район.
«В інші дні ми милися, чистили зуби та підмивалися водою з п’ятилітрових пляшок, заздалегідь набраних», — розповідає вона.
Білизну прали у тазах. Для миття посуду сім’я використовувала три відра: одне з мильним розчином, друге з чистою водою та третє з окропом.
Ялтинський блогер та волонтер Анатолій Цехін повідомляє ВВС, що особливо складна ситуація склалася у північних районах Криму – у невеликих селах, де відсутні великі магазини, а видобуток води з неглибоких свердловин є проблематичним.
«Там ситуація значно гірша. Видобути воду, навіть не питну, а просто прісну – надзвичайно складно. Буріння потребує значної глибини», – пояснює він.
Волонтери доставляють у такі села бутильовану питну воду, крупи, консерви, вологі серветки, генератори та паливо.
«Є села, де проживає лише чотири-п’ять сімей пенсіонерів, і вони залишені фактично напризволяще. Відсутність магазинів та можливості дістатися до них робить їхнє становище вкрай важким. Люди відчувають себе на межі виживання», — зізнається Цехін.
“Підтримка влади? Ви серйозно?”
Після введення режиму надзвичайного стану в Криму, “Крименерго” передало адміністрації список абонентів, які залишалися без електрики понад 48 годин. Мешканці отримали право подати заяву на одноразову виплату у розмірі 15 675 рублів на особу.
За свідченнями мешканців у соціальних мережах, після подання заяви має відбутися перевірка комісією з місцевої адміністрації для підтвердження факту відключень. Розгляд документів може тривати близько двох тижнів. Однак, наразі деяким мешканцям Криму у виплаті відмовляють.
Так, Анна* із Судака подала заяву через “Держпослуги”, але отримала відмову, оскільки місто, нібито, не було включене до зони надзвичайного стану. Дівчина звернулася до адміністрації та прокуратури, але відповіді поки не отримала. “На 15 тисяч, звісно, не розбагатієш, тим більше, що виплата одноразова, хоча, на мою думку, вона мала б надаватися за кожні 48 годин”, — переконана Анна.
Кримчанин Іван* вважає, що розмір виплати не покриває реальні витрати. “Придбати генератор коштує 30 тисяч рублів, бензин до нього – чотири тисячі на день, а державна допомога – 15 тисяч. Це дуже смішно”, — обурюється він.
На момент розмови у його будинку було світло, але тиждень тому електрику відключали приблизно на сім годин. У населеному пункті, де народився Іван, світла не було понад чотири доби.
“Підтримка від влади? Ну, ви серйозно? Можна подати заяву, і, можливо, через 12 днів гроші надійдуть на картку. Але за фактом їх немає, я вже перевіряв”, — стверджує молодий чоловік.
Інна з Ялти також не вірить, що державна допомога компенсує збитки.
“Чи допомагає влада? Не смішіть мене. По 15 тисяч виплата на людину. До того ж, її ще й не надали, лише пообіцяли. Поки нададуть, за ці гроші вистачить лише на літр бензину для генератора”, — махає рукою вона.
Якщо відключення світла формально передбачають певну компенсацію, то що робити, якщо майно було знищене дроном, залишається незрозумілим. Чітких правил отримання компенсації не існує.
Ольга Кощеєва володіла баром “Золотий” та магазином косметики в місті Красноперекопськ (перейменованому на Яни Капу в рамках декомунізації в Україні) у північній частині Криму. Обидва її бізнеси розташовувалися в орендованих приміщеннях за однією адресою. У ніч на 19 липня, за її словами, у будівлю влучили два безпілотники. Ще кілька дронів врізалися у сусіднє комерційне приміщення.
Агентство NASA дійсно зафіксувало того дня тепловий слід у районі розташування бізнесу Ольги. Телеграм-канал “Кримський вітер” тоді повідомляв про атаку на російські військові об’єкти на північ від цього району, стверджуючи, що дрони збивали над житловими будівлями.
Атака, внаслідок якої згорів бізнес Ольги, за її словами, сталася приблизно о першій годині ночі. Пожежники ж прибули близько 5:30 ранку, пояснивши, що не виїжджають під час нальоту дронів.
“Звісно, там вже все згоріло, і рятувати було нічого. Збитки величезні – близько 12 мільйонів”, — жахається Ольга.
Фото: AFP via Getty Images
Підпис до фото: Ялта
Жінка розвивала бізнес протягом 15 років. У неї троє дітей, і вона очікує на народження четвертої дитини. Бар та магазин були її єдиним джерелом доходу. Без роботи залишилися близько 20 співробітників. Ольга має невиконані зобов’язання перед постачальниками та податковою. “Ми залишилися зовсім ні з чим. Ситуація катастрофічна”, – каже вона.
Спочатку чиновники відмовляли їй у допомозі, але після публікацій у соціальних мережах Кощеєву попросили надати документи для розгляду можливих варіантів підтримки. Вона просить не лише гроші: влада могла б надати нове приміщення, допомогти у відновленні бізнесу або принаймні тимчасово знизити податки.
“Можливо, щось буде, але не гарантовано. А загалом вони розводять руками і кажуть: ви ж розумієте, ви не одні такі, грошей ви не отримаєте”, — розповідає Ольга.
За її словами, на зустрічі мер міста дав зрозуміти, що муніципальна влада допомогти не зможе, і порадив звертатися до самопроголошеного російського голови Криму Сергія Аксьонова. “Ми пишемо Аксьонову, але поки що теж ні відповіді, ні привіту”, — безнадійно каже Ольга. ВВС надіслала запит до прес-служби “голови” Криму.
У складній ситуації опинився і “Тарханкутський дельфінарій” на західному узбережжі Криму. Туристичний потік різко скоротився, повідомив ВВС керівник дельфінарію Валерій Черкашин. Якщо раніше на виставу приходило близько 300 глядачів, то тепер – від шести до десяти. Після цього почалися перебої з електропостачанням і зросли ціни на пальне, а генератори потрібні для фільтрації води в басейнах, а також для купівлі риби для дельфінів.
“Виходить десь 15 літрів палива на годину. Понад 300 літрів на добу. Трапляється, що на добу світло вимикають. Але виходу немає. Виживаємо, підлаштовуємося під ситуацію”, – розводить руками Черкашин.
Після його звернення до соціальних мереж люди зібрали кошти, щоб дельфінарій не закрився. За оцінкою Черкашина, цього вистачить ще на три-чотири місяці роботи.
“Залишається тільки пристосовуватися”
Генератори стали одним із ключових символів поточної ситуації в окупованому Криму. Після нищівних ударів Росії по енергетичній системі України в холодні зимові місяці, люди вже звикли до такого явища.
Генератори встановлені скрізь – біля магазинів, кафе, аптек, житлових будинків та пунктів зарядки телефонів. Ті, хто має можливість, купують генератори, інші шукають місця, де можна підзарядити телефон чи павербанк.
Після тривалих відключень електроенергії багато сусідів Георгія придбали генератори. Тепер навколо постійно “все тарахкотить і смердить бензином”, скаржиться він. Подібну картину описують мешканці інших міст.
Однак, генератор не вирішує всіх проблем. Для його роботи потрібне паливо, яке зараз є дорогим і не завжди якісним. “Бензину то зовсім немає, то завозять розведене пальне за завищеними цінами, незрозуміло звідки. Люди штурмують заправки, бо краще так, ніж купувати у перекупників”, — пояснює Анна з Судака.
Крім того, багатьом людям з електричними плитами стало ніде готувати їжу, наприклад, Інні з Ялти. Вона проживає неподалік від підстанції, атакованої в ніч на 22 липня, у районі Масандра. У сусідніх квартирах вибуховою хвилею вибило вікна, житло Інни не постраждало лише тому, що вікна виходять на інший бік.
Міська влада почала облаштовувати у дворах майданчики з плитами, столами та наметами, де мешканці будинків без газу могли б готувати їжу. Негазифікованих будинків у місті понад півтори тисячі.
Анна з Судака має газову плиту, але заправити або придбати балон для неї неможливо. Пільговим категоріям населення влада обіцяла безкоштовно заправляти балони. Дід Анни, який має статус дитини війни, став у чергу і чекає вже другий тиждень.
Фото: AFP via Getty Images
Частину їжі дівчина готувала на багатті, іноді обходиться бутербродами.
«Зараз я вийшла в город, це найкращий час для цього, а більше все одно нічого не залишається, окрім як займатися двором та садом. Сусіди здебільшого роблять те саме», — розповіла вона ВВС.
Старий холодильник сім’ї стояв вимкненим майже тиждень. Більшість продуктів довелося викинути.
«Ми спробували з’їсти м’ясо в перші дні, але удвох з’їсти всі запаси за два дні фізично неможливо. Залишилися лише крупи та овочі. Холодильник, швидше за все, більше не ввімкнеться після такої перерви. Придбати новий хороший холодильник грошей немає, і де їх узяти – невідомо», – зітхає Ганна.
Особливо складно тим, хто залежить від електричного обладнання. Наприклад, волонтер Анатолій Цехін розповів ВВС про сім’ї, де діти підключені до апаратів штучної вентиляції легень – у таких випадках рятують, знову ж таки, генератори. Інші волонтери розповідають про людей з інвалідністю, які не можуть зарядити електроколяски.
Навіть там, де світло з’являється на кілька годин, мешканці не завжди встигають скористатися моментом. Анатолій Цехін розповідає, що у постраждалій частині Ялти електрику можуть вмикати на дві-три години. “Люди навіть не встигають речі випрати за цей час”, — каже чоловік.
Мешканці об’єднуються в місцевих чатах: запрошують один одного прийняти душ, випрати білизну або зарядити телефони. Ті, хто має родичів на території Росії, іноді їдуть до них на кілька тижнів, щоб дочекатися стабілізації ситуації.
Така можливість є далеко не у всіх, і мешканці Криму стали частіше допомагати один одному, а в соціальних мережах з’являється все більше повідомлень про волонтерів, які доставляють воду, продукти та генератори в села, що залишилися без світла.
У Євпаторії, розповідає місцева мешканка Марія*, сусіди допомагають заряджати телефони, підвозять один одного та частіше проводять час разом.
«За відсутності інтернету діти стали більше грати на вулиці, дорослі дістали книжки. Вечорами ми часто зустрічаємося із сусідами, спілкуємося», — каже вона.
Про взаємодопомогу розповідають і мешканці інших міст, але обговорювати проблеми публічно багато хто побоюється. “Якщо я напишу, що з електрикою та паливом погано, то це буде на радість ворогам. Якщо напишу, що добре, то можуть бути нові атаки”, — пояснює Марія.
Кримчанин Іван схиляється до думки про виїзд, а от Анна із Судака каже, що залишати місто не має наміру: “Я тут народилася, мій батько тут народився – це моя батьківщина. А що робити? Залишається лише пристосовуватися до нових умов”.
Георгій з Бахчисараю продовжує займатися господарством, городом та садом: “Життя триває, і зараз воно таке. Навіть без роботи, електрики та іншого звичного ми робимо для себе те, що можемо”.
“Виходу немає. Виживаємо. Підлаштовуєшся під ситуацію. Так, важко. А комусь ще важче, ніж нам. Людина звикає. Що робити? Країна воює, нічого не вдієш, така ситуація”, — каже керівник “Тарханкутського дельфінарію” Валерій Черкашин.
Інна з Ялти взагалі зізнається, що планувати майбутнє стало неможливо: “Цілими днями думаємо, як прожити сьогодні. Немає часу думати про завтра”.
*Імена змінено