Автор фото, Getty Images
Шостого серпня 1944 року Червона армія Радянського Союзу досягла населеного пункту Близна, що на північний захід від Жешува у Польщі, звільнивши його від окупації нацистськими військами.
Це віддалене поселення, оточене полями та сосновими лісами, могло здаватися місцем, позбавленим особливого військового значення.
Проте вирви у лісі, уламки металу та імітовані фермерські господарства вказували на його таємне призначення.
Перед тим, як нацисти відступили за кілька днів до цього, Близна слугувала полігоном для тестування нової зброї, яка, як сподівався Адольф Гітлер, мала змінити перебіг війни проти західних союзників.
Відома німцям як Vergeltungswaffe («Зброя помсти»), ракета V2 (Фау-2) стала першою у світі сучасною балістичною ракетою. Розроблена інженером Вернером фон Брауном, здатна долати відстань 280 км і нести боєголовку вагою одну тонну, вона вважалася «диво-зброєю» завдяки своїй надзвуковій швидкості та висоті польоту, які дозволяли їй атакувати міста без попередження.
Але влітку 1944 року компоненти V2 були таємно вивезені з Польщі до Великої Британії в межах однієї з найзухваліших секретних операцій Другої світової війни.
Нацисти розпочали розробку V2 у 1936 році. Проте британська розвідка не знала про існування ракети до початку 1943 року, як пояснювали експерти у документальному фільмі BBC 1977 року “Таємна війна”.
«До 1939 року надходила певна інформація про те, що німці можуть працювати над ракетами великої дальності», — зазначав доктор Р. В. Джонс, керівник Наукової повітряної розвідки.
«Потім ми нічого не чули до грудня 1942 року, коли новий агент, який виявився данським інженером-хіміком, повідомив, що випадково почув у Берліні розмову двох інженерів, які згадували про розробку та випробування нової зброї на узбережжі Балтійського моря», — додав він.
Вирішальний момент настав у 1943 році, коли двох німецьких генералів, захоплених окремо, доставили до Британії для допиту, а потім залишили розмовляти наодинці, не підозрюючи, що їхню розмову прослуховують.
Вони обговорювали, чому ракети досі не були застосовані, припускаючи, що щось пішло не так, адже їм обіцяли готовність зброї за кілька місяців ще понад рік тому.
За словами Джонса, один із генералів висловився: «Ну, ми знаходимося десь неподалік Лондона і не чули жодного вибуху, отже, нічого не сталося».
Як згадував Джонс у 1977 році: «Аналітик розвідки Чарльз Френк сидів навпроти мене, читав звіт про допит, а потім раптом підняв голову й сказав: „Слухай, нам варто серйозно поставитися до цих ракет“».
Британці виявили секретний центр розробки V2 у Пенемюнде, на острові біля узбережжя Балтійського моря, і бомбардували його в серпні 1943 року.
Після повітряної атаки нацисти перенесли випробування, навчання та запуски ракет V2 подалі від Німеччини. Вони обрали місце на сході Польщі, приблизно за 240 км на південь від Варшави, захищене лісовим масивом.
Близна вважалася настільки стратегічно важливою, що в наступні місяці її відвідали як Гітлер, так і «архітектор» Голокосту Генріх Гіммлер.
Проте тестові V2 мали один суттєвий недолік, який затримав їхнє бойове застосування майже на рік. Більшість ракет руйнувалися в повітрі незадовго до досягнення цілі, розташованої за 320 км біля річки Буг у Східній Польщі.
Там було дислоковано спеціальний підрозділ німецьких військ, який збирав уламки ракет для подальшого аналізу.
Заховані під овочами
Як зазначив у 1977 році ведучий “Таємної війни” Вільям Вуллард, «головним недоліком цього нового місця було те, що місцеве населення не надто раділо німецькій секретній зброї, яка падала на них з неба. Польський рух опору заохочував людей намагатися збирати уламки раніше за німців».
У травні 1944 року ракета V2 впала, відносно неушкодженою, на заболочені береги річки Буг.
Місцеві мешканці накрили її очеретом і викликали керівника польського підпілля, лейтенанта Тадеуша Якобського.
«Саме тут ракета впала, не вибухнувши», — розповів він BBC на місці події через 33 роки.
«Німці не змогли її знайти, а через кілька днів зовсім припинили пошуки. Тоді ми витягли ракету на берег, і група експертів прибула з Варшави, щоб її розібрати».
Автор фото, Getty Images
Частини ракети були завантажені в мішки, приховані під овочами та перевезені до Варшави сільськими шляхами за допомогою возів, під прикриттям озброєних партизанів у лісах.
Незважаючи на постійні перевірки безпеки у польській столиці, фрагменти ракети успішно таємно доставили до міста. Серед науковців, які займалися аналізом електронних компонентів, був фізик професор Януш Грошковський.
Побоюючись, що його університетську лабораторію може обшукати Гестапо, підпілля вирішило, що для роботи краще підійде приватна квартира. Нею стала квартира німецького офіцера, який нічого не підозрював.
Після доставки електронні блоки ночами ховали в одній із валіз самого офіцера.
«Перед моїм візитом цю валізу переносили з офіцерської кімнати до спеціально облаштованого приміщення, де я проводив дослідження», — розповів Грошковський BBC.
Він працював годинами у крихітній кімнаті, постійно ризикуючи, що офіцер несподівано повернеться.
Однак, як згадував Грошковський, «цього так і не сталося під час мого перебування там».
Агенти опору відстежували пересування офіцера.
«Слуга телефонував йому й запитував, що він бажає на вечерю, щоб переконатися, що той перебуває в аеропорту у своєму кабінеті, — розповідав фізик. — Але якщо він казав, наприклад, що може повернутися раніше, я зникав».
Операція у Варшаві стала прологом до надсекретної місії з вивезення компонентів під кодовою назвою Wildhorn III (або Операція “Міст III”).
У ніч на 25 липня літак RAF Dakota, оснащений додатковими паливними баками для 18-годинного перельоту, приземлився на покинутому аеродромі поблизу польського села Вал-Руда, на території, оточеній німецькими військовими підрозділами.
На борт мали завантажити 19 валіз з ключовими фрагментами V2, технічними кресленнями та науковими звітами.
Обізнані про операцію завдяки зашифрованим кодам, переданим в ефірі BBC, партизани вийшли з навколишніх лісів, коли Dakota здійснив посадку незадовго після півночі.
Однак після завантаження вантажу літак не зміг злетіти: колеса загрузли в багнюці.
Двічі весь вантаж вивантажували, намагаючись підкласти під колеса солому та дошки для кращого зчеплення. Деякі партизани навіть розгрібали багнюку голими руками.
В один момент командири операції вирішили, що доведеться евакуювати пасажирів і спалити літак.
Екіпаж навіть облив шасі бензином.
Але зрештою літак зміг піднятися в повітря.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Німці вдарили ракетою V2 по Лондону, спричинивши великі руйнування
Єдиний спосіб перемогти V2
Ця смілива повітряна операція союзників дозволила таємно вивезти зброю Третього Рейху з окупованої нацистами Європи, фактично, з-під самого носа німецької армії.
Ракета V2 безпечно прибула до Лондона 28 липня 1944 року, після чого британська розвідка почала аналіз «диво-зброї» Гітлера.
«Перевезти всю ракету було неможливо і непотрібно: V2 важила близько 12,5 тонни та мала довжину 14 метрів. Але поляки ретельно розібрали її так, щоб усі найважливіші компоненти потрапили до вантажу, який вирушав до Британії», — розповів BBC історик та автор книги «Викрадення ракети Гітлера» (Stealing Hitler’s Rocket) Гай Волтерс.
«Ці деталі були надзвичайно важливими, тому що вперше британські вчені отримали доступ до компонентів, які не були частково зруйновані», — зазначив він.
Ця секретна місія надала критично важливу інформацію про зброю терору, яка менш ніж за шість тижнів уперше завдала удару по Лондону.
«Британці не знали, чи має ракета систему наведення. Якби така система існувала, можна було б працювати над її дистанційним глушінням і тим самим збивати ракети з курсу. Викрадені ракети показали британцям, що системи наведення вони не мали. Отже, британські вчені не витрачали багато часу на розробку контрзаходів. Таким чином, єдиним справжнім способом перемогти V2 було виграти війну».