Автор фото, AP
Підпис до фото, Запуск ракети із комплексу Patriot під час навчань НАТО у 2017 році. Сьогодні нестача ракет для цих систем – одна з головних проблем української протиповітряної оборони
Дефіцит ракет для систем Patriot – лише частина ширшої проблеми української протиповітряної оборони, як зазначає військовий аналітик Франц-Стефан Гаді у своїй статті для Foreign Policy.
Він вважає, що НАТО стикається зі складнішим викликом: чи готовий Захід не лише нарощувати постачання озброєнь, але й переглянути саму парадигму захисту України.
Цю тему також розглядають з різних сторін Atlantic Council та New York Times.
Самих Patriot недостатньо
Foreign Policy стверджує, що обговорення додаткових комплексів Patriot та ракет до них відволікає від головної проблеми.
Навіть якщо Вашингтон погодиться надати Україні більше ракет або дозволить їх виробництво за ліцензією, це не матиме швидкого ефекту.
Франц-Стефан Гаді нагадує, що адміністрація Дональда Трампа поки не схвалює надання Україні ліцензії на виготовлення ракет-перехоплювачів Patriot. Крім того, за даними автора, Білий дім не підтримав запит Києва на постачання 300 таких ракет.
Проте, навіть позитивне рішення не усунуло б фундаментальної проблеми: у світі просто бракує ракет-перехоплювачів для ефективного протистояння масштабним повітряним нападам Росії, підкреслює автор статті.
Згідно з даними Foreign Policy, США наразі виготовляють трохи більше 600 ракет PAC-3 щорічно. Планується, що в майбутньому цей обсяг буде збільшено приблизно втричі.
Водночас, під час найінтенсивніших російських атак, Україна може витрачати до 150–180 таких ракет лише за один місяць.
Тому, як зазначає видання, українська система протиракетної оборони ще тривалий час залежатиме від підтримки союзників та пошуку альтернативних рішень, окрім Patriot, спільно з європейськими партнерами.
Автор фото, wikipedia
Підпис до фото, Російський комплекс "Іскандер" під час навчань. Росія регулярно використовує його для ударів балістичними ракетами по Україні
Подібної думки дотримується і австрійський військовий експерт, полковник Генерального штабу Збройних сил Австрії Маркус Райснер.
В інтерв’ю ntv.de він зазначив, що запит президента Володимира Зеленського про 300 ракет Patriot мав би допомогти Україні пережити найближчі місяці та зиму.
Однак, за словами Райснера, проблема не лише у виробничих потужностях. Значна частина американських запасів зберігається як резерв і не передається союзникам.
На його думку, ситуація для України поступово погіршується. Зокрема, під час останньої російської атаки, згідно з даними Повітряних сил України, жодна балістична ракета не була збита.
Водночас Райснер переконаний, що США технічно мали б можливість передати Україні більше ракет.
На його думку, небажання Дональда Трампа діяти таким чином зумовлене не лише військовими міркуваннями.
"На мій погляд, президент США прагне підштовхнути обидві сторони конфлікту до перемир’я", – заявив експерт.
Він вважає, що Білий дім одночасно намагається чинити тиск на Київ і залишати простір для переговорів з Москвою.
Financial Times, посилаючись на власні джерела, повідомила, що Трамп під час зустрічі з Зеленським минулого тижня відмовився надати Україні сотні додаткових ракет-перехоплювачів для ЗРК Patriot.
За інформацією джерел, Трамп пояснив це дефіцитом перехоплювачів у запасах США, зазначивши, що вони необхідні для захисту американських об’єктів та союзників Сполучених Штатів на Близькому Сході.
Бити по джерелу загрози
На думку Foreign Policy, навіть суттєве збільшення виробництва ракет не вирішить проблему в найближчі роки.
Тому, пише видання, НАТО варто розглядати іншу модель оборони.
Йдеться про принцип знищення не лише самих ракет, а й пускових установок, складів та виробничих потужностей, де вони створюються.
Гаді вважає, що Україна вже частково застосовує таку тактику.
За сприяння західної розвідки, українські далекобійні дрони та ракети вражають нафтопереробні заводи, підприємства оборонної промисловості, логістичні центри та виробництва компонентів для російських ракет.
Серед прикладів автор наводить удари по заводу "Титан-Барикади" у Волгограді та підприємству "ВНІІР-Прогрес" у Чебоксарах.
Водночас саме тут, як зазначає автор, виникає ключове політичне питання.
Під час розмов з німецькими політиками Гаді неодноразово чув про побоювання, що атаки вглиб російської території можуть призвести до небезпечної ескалації, зокрема до ядерного шантажу з боку Москви.
При цьому саме такі дії передбачає нова військова доктрина НАТО на випадок прямого конфлікту з Росією.
Однак, чи готові європейські уряди дозволити подібні операції на практиці, залишається нез’ясованим.
Страх ескалації досі впливає на рішення Заходу
Foreign Policy нагадує, що страх перед ескалацією вже неодноразово затримував передачу Україні сучасного озброєння.
Так було із системами HIMARS, ракетами ATACMS та іншими видами військової техніки.
Згодом більшість обмежень було знято, а багато російських "червоних ліній" виявилися менш значущими, ніж припускали західні партнери.
Незважаючи на це, Німеччина досі не дає згоди на передачу Україні ракет Taurus, а компанія SpaceX забороняє використання Starlink на території Росії.
За даними Foreign Policy, Володимир Зеленський звертався до Дональда Трампа з проханням допомогти змінити цю політику.
На думку Гаді, не варто очікувати, що ці побоювання зникнуть автоматично, навіть у разі прямого зіткнення між НАТО та Росією.
Він вважає, що між військовими планами Альянсу та готовністю європейських лідерів ухвалювати відповідні рішення досі існує суттєва розбіжність.
Автор фото, ДСНС
Підпис до фото, Знищений "Епіцентр" на Київщині, 5 серпня 2026 року
Шанс Європи змінити хід війни
Якщо Foreign Policy зосереджується на військовій стратегії, то Atlantic Council акцентує увагу на політичній ситуації.
Автори вважають, що Україна поступово відновлює ініціативу, а Європа отримала рідкісну можливість вплинути на подальший розвиток конфлікту.
Вони посилаються на слова президента Володимира Зеленського, який в інтерв’ю Fox News заявив, що Росія більше не володіє ініціативою на полі бою.
Подібну оцінку висловив і президент Фінляндії Александр Стубб.
"Позиції України зараз найсильніші від початку війни", – зазначив він.
На думку авторів, саме зараз європейські країни мають уникнути помилок 2022 року, коли надмірна обачність дозволила Росії перегрупувати свої сили, наростити виробництво озброєнь та створити потужну оборону.
Серед ключових завдань вони виділяють фінансування українського оборонного сектору замість постійного використання власних запасів, передачу передових технологій – від штучного інтелекту до хмарних сервісів – а також підтримку системи мобілізації та підвищення грошового забезпечення військовослужбовців.
На думку аналітиків, це стане перевіркою здатності Європи стати самостійним та впливовим гравцем у сфері безпеки.
Чи настав момент для переговорів
Інший погляд пропонує The New York Times.
Томас Грем, колишній радник президента США Джорджа Буша-молодшого, вважає, що Дональд Трамп має реальний шанс сприяти завершенню війни Росії проти України. Однак, за його словами, це вікно можливостей може швидко закритися.
На думку Грема, існують дві основні причини, чому США слід якнайшвидше повернутися до активних переговорів.
Перша – війна стає дедалі інтенсивнішою. Україна частіше атакує військові та енергетичні об’єкти на території Росії. Росія у відповідь посилює повітряні атаки на українські міста, скориставшись дефіцитом засобів української ППО.
Друга причина – війна, на його думку, наблизилася до точки, коли обидві сторони платять надто високу ціну за її продовження.
"Якби війна закінчилася сьогодні, кожна зі сторін могла б оголосити про свою перемогу", – пише Грем.
На його думку, президент Володимир Зеленський міг би заявити про збереження Україною незалежності, суверенітету та курсу на Європу. Володимир Путін, у свою чергу, міг би стверджувати, що Росія уникнула стратегічної поразки.
Саме тому, вважає Грем, зараз слушний час для активнішого пошуку дипломатичного вирішення.
На його думку, лише США володіють достатнім впливом, щоб вести переговори одночасно з Києвом, Москвою та європейськими столицями.