Зміна клімату модифікує не тільки погодні умови, але й обставини, за яких мандрівники відвідують культурні надбання. Через екстремальну спеку люди все частіше переносять дати та змінюють географію відпочинку. Однак вибір певних туристичних локацій тепер залежить від численних чинників, оскільки кліматичні зміни змушують коригувати розклади роботи об’єктів просто неба та становлять небезпеку для самої культурної спадщини.
Суспільне Культура пропонує роз’яснення щодо того, яким чином кліматичні зміни вплинуть на подорожі, туристичні маршрути та збереження історичних пам’яток на різних континентах.
Мандрівки почнуть зміщуватися в часі та просторі
Європейське агентство з довкілля та Climate-ADAPT чітко зазначають, що тепловий стрес може знижувати привабливість Південної Європи як напрямку для літнього туризму. Згідно з дослідженнями Європейської комісії, зі зростанням температури південні регіони континенту можуть втрачати певну частку туристів, тоді як північні та центральні частини, навпаки, очікують на їхнє збільшення. Отже, особи, які раніше надавали перевагу Греції чи Італії, тепер переносять свої відпустки на північ Франції, до Німеччини чи Данії.
Дослідження Об’єднаного дослідницького центру ЄС (JRC) прогнозує, що за сценарію потепління на три-чотири градуси, південні прибережні регіони Європи можуть зазнати втрати майже 10% літнього туристичного попиту. Натомість північні прибережні регіони можуть отримати понад 5% додаткового попиту влітку та на початку осені.
Серед територій з найбільшими потенційними втратами називають Кіпр, Грецію, Іспанію, Італію та Португалію, а приріст попиту прогнозують для Німеччини, Данії, Фінляндії, Ірландії, Нідерландів, Швеції та Великої Британії.
Найбільш цікаві зміни можуть відбутися навіть не між країнами, а між місяцями. За одним зі сценаріїв JRC, прогнозується зменшення туристичного попиту в липні та його зростання навесні, восени та взимку. Найбільший потенційний приріст припадає на квітень — майже 9%. Натомість липень може стати місяцем найбільшого скорочення туристичних потоків у Європі.
Це можна проілюструвати простим прикладом. Сьогодні мандрівник може запланувати тиждень у Афінах у липні. Але якщо вдень температура регулярно наближатиметься до екстремальних позначок, а популярні археологічні пам’ятки закриватимуть на певні години, то подорож у цей період втрачатиме частину своєї привабливості. Мандрівник може обрати той самий маршрут у квітні, травні, вересні чи жовтні. Отже, культурний туризм може почати функціонувати за іншим календарем.
Кліматичні зміни позначаються не тільки на літньому туризмі. Європейське агентство з довкілля визначає зимовий туризм як один із секторів із високим кліматичним ризиком. Причина полягає у скороченні снігового покриву та зміні температурних режимів. Це означає, що від глобального потепління можуть постраждати гірськолижні курорти.
Особливо вразливими є низькогірні курорти, де температура часто коливається близько нуля. Зменшення природного снігопаду означає зростання залежності від штучного засніження, що, у свою чергу, збільшує споживання води та енергії. Climate-ADAPT окремо акцентує на цих ризиках для європейського зимового туризму.
Розташування архітектурних пам’яток, які зазнають впливу зміни клімату. Суспільне Культура
Як спека впливає на культурну спадщину в Греції
Зміна клімату вже змушує культурні установи коригувати звичний режим роботи культурних пам’яток. Зокрема, тих, що розташовані просто неба, де відвідувачі та персонал безпосередньо зазнають впливу спеки.
У липні 2025 року Міністерство культури Греції, через високу температуру, на кілька днів обмежило відвідування археологічних об’єктів Акрополя та кількох інших пам’яток в Афінах. Це стало частиною офіційної політики реагування на спеку. Подібні заходи безпеки запроваджували і у 2023 році. Для відвідувачів Акрополя тоді також встановлювали навіси біля входів та організовували безкоштовну роздачу води.
Як стало відомо з сайту Акрополя, цього року обмежень у роботі не запроваджували.
Туристи відвідують храм Парфенон на афінському Акрополі в Греції після завершення реставрації західного фронтону та демонтажу зовнішніх риштувань із західного фасаду храму, 19 червня 2026 року. Getty Images/AFP/SOOC/Nick Paleologos
Тоді ж Міністерство культури Греції встановило для Акрополя максимальну кількість у 20 тисяч відвідувачів на день і розподілило їх за часовими інтервалами з 08:00 до 20:00. Офіційно це рішення було пояснене безпекою пам’ятки та працівників та покращенням досвіду туристів.
На островах Кіклади офіційні графіки археологічних об’єктів на 2026 рік уже передбачають різні режими роботи протягом дня. Для деяких об’єктів улітку влада подовжила вечірній час роботи, проте ввела обмеження на відвідування в денний час.
«Кліматичні притулки» у Франції
Якщо у Греції для туристів запровадили обмеження, бо більшість пам’яток архітектури були під сонцем, то у Франції знайшли спосіб урізноманітнити туризм під час спеки.
Наприкінці липня 2026 року французьке міністерство культури повідомило, що під час спеки музеї функціонували як «кліматичні притулки». Люди могли відвідати їх, щоб перечекати екстремальні температури та водночас взяти участь у культурному заході.
Відвідувачі перебувають у ротонді музею Bourse de Commerce в Парижі серед інсталяції японської художниці Фудзіко Накая «Cloud #07156» («Хмара №07156»), яка створює скульптуру з туману, 5 серпня 2026 року. Getty Images/Telmo Pinto/SOPA Images/LightRocket
Під час хвилі спеки в червні Національний музей Пікассо в Парижі безкоштовно відкрив свої двері для учнів із сусідніх шкіл, які потребували прохолодного приміщення. У Ліоні ж місто безкоштовно відкрило для відвідувачів кондиціоновані Музей образотворчих мистецтв, музей Ґадань і macLYON у межах програми «цілі прохолодифранц. – objectif fraîcheur».
У період екстремальної спеки в червні цього року палац Порт-Дорефранц. – Palais de la Porte Dorée у перекладі на укр означає «палац золотих воріт» безкоштовно відкрив виставкові простори, фактично запропонувавши мешканцям паризького району безпечне прохолодне місце.
Міністерство культури зазначило, що музеї охолоджували під час спеки насамперед задля збереження експонатів, і це дозволило інтегрувати туристів та місцевих мешканців у кліматичну стратегію.
Ці приклади свідчать про виникнення нової ролі культурної установи, де люди відвідують музеї не лише для ознайомлення з експозицією, а й для того, щоб перечекати небезпечну температуру.
Вплив клімату на археологічні пам’ятки
У липні 2025 року UNESCO опублікувало окремий матеріал щодо впливу зміни клімату на археологічні пам’ятки. Організація зазначає, що танення вічної мерзлоти, берегова ерозія, повені та посухи становлять загрозу для потенційно мільйонів археологічних об’єктів у світі.
Особливо показовим є приклад Арктики. Там вічна мерзлота століттями служила природною «морозильною камерою», де в мерзлому ґрунті могли зберігатися кістки, дерево, шкіра та інші органічні матеріали, які в тепліших умовах давно б розклалися. За словами археолога Національного музею Данії Йорґена Голлесена, з таненням мерзлоти ці матеріали починають втрачатися.
Це має велике значення для археології саме через органічні матеріали. Кам’яну будівлю можна побачити через тисячу років, а дерев’яний предмет чи фрагмент одягу без холодного і стабільного середовища може зникнути значно швидше. Отже, танення мерзлоти означає не просто зміну ландшафту — воно запускає процес руйнування археологічного «архіву».
Береги Арктики дедалі більше страждають ще й від ерозії, а це особливо небезпечно для поселень, які історично розташовані біля моря. Служба національних парків США описує ситуацію в Національному заповіднику «Берінґ Ленд Брідж» на Алясці, де знаходяться археологічні залишки поселень корінного народу інупіатівIñupiaq. Серед них: залишки жител, місця господарської діяльності та сховища. Значна частина цих місць досі недостатньо досліджена, але вже зараз вони опиняються під загрозою — через берегову ерозію та підняття рівня води об’єкти можуть бути фізично змиті в море. У цьому випадку археологічна пам’ятка буквально зникне разом зі шматком узбережжя.
Супутниковий знімок демонструє відступ берегової лінії в Національному заповіднику «Берінґ Ленд Брідж» (Аляска, США) у чотири різні періоди спостережень. Між 1950 і 2014 роками узбережжя в цій місцевості відступило приблизно на 40 метрів. WorldView-2/Maxar
За даними UNESCO, в Арктиці зареєстровано понад 180 тисяч археологічних пам’яток. Через швидке потепління цілі ландшафти можуть одночасно зазнавати таких змін, які становлять ризик для тисяч об’єктів.
Танення льодовиків справді може відкривати об’єкти, які тисячоліттями були приховані під льодом. UNESCO наводить приклад гори Ценґельхайрхан у Західній Монголії, де через відступ льодовика на поверхню вийшли залишки давніх мисливських стоянок: мотузки, кістки тварин та інші органічні матеріали. Але після появи на поверхні вони більше не захищені холодом і можуть швидко руйнуватися. Тому для археологів виникає нова проблема — встигнути врятувати знайдений артефакт.
«Місто, яке незабаром піде під воду»
Окрім окремих архітектурних пам’яток, глобальне потепління та підняття рівня моря загрожують цілим містам. Місцева влада у співпраці з центральними органами запроваджує обмеження для відвідування таких міст та вкладає значні кошти в їхнє збереження.
Венецію часто описують фразою «місто, яке незабаром піде під воду». Вона вже стикається з підвищенням рівня моря та все частішими високими припливами. Глобальне потепління лише посилює довгостроковий ризик.
У 2021 році ЮНЕСКО пропонувало внести Венецію до списку пам’яток, що перебувають під загрозою. Тоді світова організація рекомендувала заборонити заплив круїзних лайнерів у Венеційську затоку. Цю пропозицію підтримали — і з 1 серпня того ж року великим круїзним суднам заборонили проходити через басейн Сан-Марко та канал Джудекка.
Також у Венеції запровадили плату для одноденних туристів, які відвідують історичний центр у найбільш завантажені дні. У 2026 році її стягують протягом 60 окремих днів — з 3 квітня до 26 липня. Базова ставка становить 5 євро, а за пізню оплату — 10 євро.
Повінь («acqua alta») на площі Святого Марка у Венеції, Італія, 3 грудня 2010 року. Getty Images/Andia/Universal Images Group
Водночас місто вже має систему активного захисту — MOSEІнтегрована система інженерних споруд та рухомих шлюзів у Венеції. Проєкт ще називають «Мойсей»., мобільні бар’єри, які перекривають три протоки між Венеційською лагуною та Адріатичним морем під час високої води.
UNESCO прямо зазначає, що MOSE є частиною системи захисту Венеції від високої води. У рішенні 2025 року Комітет Світової спадщини окремо відзначив продовження значних інвестицій Італії в експлуатацію MOSE та інші заходи із запобігання повеням.
Місто веде статистику середнього рівня моря. На офіційній сторінці муніципалітету зазначено, що нинішній середній рівень моря у Венеції приблизно на 32 сантиметри вищий, ніж на початку XX століття. Влада зазначає, що це результат не просто глобального потепління, а й природних процесів та осідання ґрунту.
«Африканська Венеція»
Якщо Венеція — найвідоміший європейський приклад, то Ламу в Кенії демонструє, що проблема є глобальною. Старе місто розташоване на острові в Індійському океані, воно є найстарішим та одним із найкраще збережених суахілійських поселень Східної Африки. UNESCO внесло його до списку Світової спадщини у 2001 році.
Вигляд на історичне Старе місто Ламу з моря в окрузі Ламу, Кенія, 23 грудня 2017 року. Getty Images/Eric Lafforgue/Art In All OfUs/Corbis
Через розташування на піщаному острові місто є особливо вразливим до підняття рівня моря. UNESCO зазначає, що останніми роками під час дуже високих припливів вода періодично затоплює вулицю вздовж берега. Вода може переливатися через захисну стіну і потрапляти до історичних будівель, спричиняючи пошкодження та ерозію.
Тут особливо цікаво, що традиційна архітектура самого міста частково допомагає адаптуватися до спеки. Вулиці орієнтовані на сезонні вітри та морські бризи, вузькі проходи створюють тінь, а товсті стіни та підлога допомагають регулювати температуру і вологість.
UNESCO також наголошує на ролі мангрових лісівПрибережна екосистема з вічнозелених дерев та чагарників, які ростуть у солоній або солонуватій воді під час припливів і відпливів у тропічних та субтропічних поясах, які функціонують як природний захист від хвиль, штормів і цунамі. Тому збереження культурної спадщини тут безпосередньо пов’язане зі збереженням природного середовища.
Учасники проєкту Climate Action and Disaster Risk Management in Kenya (CDARM-K) разом із місцевими жителями висаджують дерева для створення природного бар’єра від сильних вітрів і штормових хвиль у Кенії, липень 2021 року. National Museums of Kenya/Fort Jesus World Heritage Site and Lamu Museums
Загроза для історії В’єтнаму
Подібна проблема виникла й у В’єтнамі. UNESCO зазначає, що для стародавнього міста Хоян щорічні повені є давно відомою загрозою, тому там уже розробляють стратегії реагування на кліматичні ризики.
Особливо актуально це стало після екстремальних повеней восени 2025 року. За даними UNESCO, у жовтні — листопаді 2025 року рівень води перевищував історичні значення, великі частини міста опинилися під водою, а це прискорило деградацію вразливих історичних будівель.
Сам факт повеней для міста не є новим. UNESCO у 2026 році зазначає, що зміна клімату створює додатковий тиск через зміну режимів опадів, екстремальні погодні явища та підняття рівня моря.
Затоплене історичне місто Хоян у В’єтнамі після сильних дощів, через які річка вийшла з берегів, 19 листопада 2025 року. Getty Images/Magdalena Chodownik/Anadolu
Вода в Єгипті
Александрія в Єгипті є прикладом, де частина міста буквально перебуває під водою.
UNESCO зазначає, що під сучасною береговою лінією зберігаються великі підводні археологічні залишки давнього міста. Йдеться про портові споруди, колони, статуї та інші монументальні елементи. Археологічні залишки в окремих місцях розташовані на глибині шість-вісім метрів.
Причому цей процес тривав протягом тривалого часу і пов’язаний не лише із сучасною зміною клімату. UNESCO зазначає, що берег зазнавав впливу підняття рівня моря та просування води в дельті Нілу протягом історичного періоду. Частина давнього міста вже стала середовищем для підводної археології, а сучасні прибережні міста намагаються не допустити повторення такого сценарію.
Останніми роками UNESCO формулює проблему значно ширше, ніж просто «пам’ятки страждають від погоди». За даними World Heritage Centre, кожен шостий культурний об’єкт світової спадщини перебуває під загрозою через кліматичні фактори.
Приблизно третина міст світової спадщини розташована у прибережних районах, які дедалі більше потерпають від ризиків, пов’язаних із підняттям рівня моря. У Середземномор’ї, за оцінкою UNESCO, ризик прибережних повеней та ерозії стосується вже 60% об’єктів культурної спадщини.
На тлі зміни клімату змінюються підходи влади до того, як боротися з катаклізмами та зберегти історичну пам’ять окремих місць та цілих міст. Особливо це важливо для країн, де туризм є основним джерелом доходу, серед яких згадані Греція, Італія та Єгипет.
Нині постає питання майбутнього культурного туризму: чи зможуть люди й надалі відвідувати історичні місця з огляду на захист пам’яток. UNESCO наголошує, що адаптація вже стала необхідною частиною збереження світової культурної спадщини, а від того, наскільки швидко вона відбуватиметься, залежить, скільки з цієї спадщини матимуть змогу побачити майбутні покоління.
Source: suspilne.media