Ці зірки поклали життя за Україну: Неліпа, Хільський та інші, кого забрала війна

Вони були акторами, ведучими телебачення, коміками, поетами, фотографами та митцями — особистостями, знайомими українцям з екранів, театральних підмостків та медійних просторів. Після початку повномасштабного вторгнення вони стали на захист України, відклавши звичне життя заради боротьби.

Зміст

1. Максим Неліпа
2. Павло Лі
3. Карім Гуламов
4. Олексій Хільський
5. Василь Кухарський
6. Євген Світличний
7. Юрій Феліпенко
8. Євген Бушмакін
9. Андрій Синишин
10. Станіслав Притула
11. Олексій Самойленко
12. Ярослав Гаркавко
13. Артур Петров
14. Максим Кривцов — «Далі»
15. Олександр Шаповал
16. Макс Левін

Ці люди були впізнаваними обличчями українського телебачення та театральної сцени. Їхні голоси лунали з телестудій, їхні імена з’являлися в титрах кіно- та серіальних проєктів, а їхні виступи викликали в глядачів сміх, співчуття та бажання повертатися до улюблених моментів. Вони створювали кіно і театр, складали вірші, фіксували історію через фотографію, виступали перед аудиторією та будували успішні кар’єри у медіа.

З початком повномасштабного вторгнення, для багатьох із них звичний життєвий шлях кардинально змінився. Хтось присвятив себе волонтерській діяльності, хтось взяв до рук зброю, приєднавшись до лав Збройних сил України, а хтось продовжив роботу журналіста чи документаліста, документуючи воєнні злочини. Серед тих, хто став на захист Батьківщини, були й відомі українські митці: актори, телеведучі, гумористи, музиканти, діячі мистецтва та фотографи.

Дехто з них не повернувся з фронту. Їхні життя обірвалися в різні роки та за різних обставин, але кожен залишив після себе значущу творчу та людську спадщину. Сьогодні їх згадують не лише за втіленими ролями, музичними творами, телевізійними проєктами чи виступами. Насамперед — за вибором, зробленим у найкритичніший для України час.

Редакція порталу ТСН.ua вшановує пам’ять відомих українців, які загинули, захищаючи свою країну, та розповідає про їхнє життя до війни і про те, якою спадщиною вони збагатили українську пам’ять.

Максим Неліпа

Максим Неліпа був одним із найвпізнаваніших телеведучих українського телебачення 2000-х років. Глядачі пам’ятають його за участю у програмі «Дизель Шоу».

Після початку повномасштабного вторгнення Неліпа долучився до Сил оборони України. У березні 2022 року він вступив до лав ЗСУ, а згодом очолив роту Сил безпілотних систем.

Для багатьох він назавжди залишиться телеведучим з його незмінною енергією та почуттям гумору. Водночас останні роки його життя мали зовсім інше спрямування — Максим Неліпа служив у війську та виконував бойові завдання.

Він загинув у травні 2025 року під час виконання бойового завдання.

Павло Лі

Павло Лі, відомий глядачам як Паша Лі, був актором, телеведучим та займався дублюванням фільмів. Він співпрацював з телеканалом, знімався у кіно- та серіальних проєктах і здобув визнання в українській медіаіндустрії.

Після початку повномасштабного вторгнення актор не залишився осторонь. У перші тижні війни він допомагав цивільним мешканцям евакуюватися з Ірпеня та займався волонтерською діяльністю.

У березні 2022 року Павло Лі загинув в Ірпені.

Його доля стала однією з тих, яка особливо гостро нагадала українцям: війна несе втрати незалежно від професії — чи то актор, журналіст, волонтер, чи військовий.

Карім Гуламов

Карім Гуламов був ветераном АТО та ведучим програми «Військовий хіт-парад».

Він вже мав досвід бойових дій, проте після початку повномасштабного вторгнення знову став до лав Збройних сил України.

Гуламов загинув у липні 2022 року на Херсонщині.

Для українського телеглядача він був особою, яка говорила про військових та армію з професійного та особистого досвіду. Після 24 лютого 2022 року сам знову опинився на передовій.

Олексій Хільський

Олексій Хільський був знайомий українській аудиторії завдяки численним ролям у кіно та серіалах. Він знімався у таких проєктах, як «Кріпосна», «Нюхач», «Квочка» та інших.

Після початку великої війни актор служив у розвідувальній роті 46-ї окремої аеромобільної бригади. Хільський отримував бойові поранення, проте після реабілітації повертався на передову.

Його військовий шлях став логічним продовженням тієї відповідальності, яку він взяв на себе після початку повномасштабного вторгнення.

У серпні 2023 року Олексій Хільський загинув на Запорізькому напрямку.

Василь Кухарський

Василь Кухарський був актором театру та кіно. Однією з його найвизначніших ролей стала головна роль у фільмі «Максим Оса: золото Песиголовця».

Після початку повномасштабної війни Кухарський долучився до лав захисників України.

На фронті актор зазнав важкого поранення. Після тривалого перебування у шпиталі він помер у грудні 2023 року.

Для українського театру та кінематографа Кухарський залишився не лише актором з яскравими ролями, а й людиною, яка в найтяжчий для країни час пішла її боронити.

Євген Світличний

Євген Світличний був актором і спортсменом. Широка аудиторія дізналася про нього, зокрема, завдяки ролі у фільмі Олега Сенцова «Носоріг».

Після початку повномасштабного вторгнення він став до лав українських захисників. Світличний служив у роті «Гонор» батальйону «Вовки Да Вінчі».

У липні 2023 року актор загинув на сході України.

Його життя поєднало дві реальності: українське кіно та російсько-українську війну. На жаль, остання виявилася для нього фатальною.

Юрій Феліпенко

Юрій Феліпенко був актором театру та кіно. Глядачі знали його за серіалом «Колір пристрасті» та іншими телевізійними і театральними роботами.

Після початку повномасштабної війни Феліпенко приєднався до Сил оборони України.

Він служив в ударній роті БПЛА «Ахіллес» 92-ї окремої штурмової бригади.

У червні 2025 року Юрій Феліпенко загинув на фронті.

Євген Бушмакін

Євген Бушмакін був українським актором, режисером та педагогом. Глядачі могли знати його за роботами у фільмах та серіалах, зокрема «Герой мого часу», «День незалежності», «Ти мене любиш?», «Перші дні» та інших проєктах. За роль у стрічці «Герой мого часу» він став лауреатом Національної кінопремії «Золота Дзиґа» як найкращий актор.

У 2026 році Бушмакін опинився у війську. Він загинув на фронті 18 липня 2026 року. Євгену було 45 років. Про його загибель повідомили дружина Олена Бушмакіна та режисерка Тоня Ноябрьова.

Для українського кінематографа його смерть стала ще однією важкою втратою. Бушмакін залишив по собі видатні ролі, режисерські та педагогічні роботи, а також пам’ять колег, для яких він був не лише артистом, а й людиною, відданою своїй справі.

Андрій Синишин

Андрій Синишин був актором львівських театрів — імені Леся Курбаса та «І люди, і ляльки». Він навчався на факультеті культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка, а свою театральну майстерність розвивав на сцені.

Після початку повномасштабного вторгнення Синишин став на захист України. Він служив у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони, а згодом — 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади.

16 квітня 2025 року Андрій загинув поблизу Юнаківки на Сумщині. Деякий час його вважали зниклим безвісти, а інформацію про загибель підтвердили театри, в яких він працював. Акторові було 26 років.

Його колеги згадували Синишина як актора, який залишив по собі світлу пам’ять. На сцені він розповідав історії інших людей, а в житті сам став частиною найтрагічнішої сторінки сучасної України.

Станіслав Притула

Станіслав Притула був кінопродюсером, режисером та головою Громадської ради при Держкіно. Він багато років присвятив розбудові українського кінематографа і був помітною фігурою у професійному середовищі.

Після початку повномасштабного вторгнення Притула одним із перших долучився до захисту України. Він добровільно вступив до лав ЗСУ і продовжив службу як військовослужбовець.

22 січня 2025 року Станіслав Притула загинув, захищаючи Україну. Про його загибель повідомила дружина Лариса Титаренко.

Для українського кінематографа його втрата стала особливо болючою, адже країна втратила не лише військового, а й людину, яка роками працювала над розвитком національного кінематографа.

Олексій Самойленко

Олексій Самойленко був актором театру та кіно. Він народився на Донеччині, а до початку повномасштабної війни встиг зіграти у фільмах і серіалах, зокрема «Доктор Віра» та «Прогулянка у порожнечі».

До лав Збройних сил України актор долучився ще в перші дні повномасштабного вторгнення.

19 лютого 2025 року Олексій Самойленко загинув, захищаючи Україну. Йому було лише 28 років. Про втрату повідомила його подруга Катерина Григоренко.

Його кар’єра в кіно тільки розпочиналася, проте життя актора обірвалося на війні. У пам’яті колег та глядачів Самойленко залишився молодим артистом, якому вже не судилося зіграти всі ролі, що могли чекати на нього попереду.

Ярослав Гаркавко

Ярослав Гаркавко був актором і коміком, відомим участю у проєкті «Ліга сміху». Він виступав у складі команд «ОГО» та «Воробушек», будуючи кар’єру в гумористичному жанрі.

Його знали передусім як людину, покликанням якої було дарувати глядачам позитивні емоції та сміх.

Однак після початку повномасштабної війни його життя змінилося.

Ярослав Гаркавко загинув наприкінці 2022 року.

Артур Петров

Артур Петров був стендап-коміком, гумористом і блогером. До війни він працював у сфері комедії, створюючи контент для аудиторії, яка знала його за виступами та активністю в соціальних мережах.

Після початку повномасштабного вторгнення Петров долучився до Збройних сил України. Він служив у 43-й окремій механізованій бригаді.

У березні 2026 року Артур Петров загинув під час евакуації поранених побратимів.

Його історія — ще одне свідчення того, наскільки різними були люди, які стали до лав українського війська. Серед них були й ті, хто ще вчора будував кар’єру в гуморі та розважав аудиторію.

Максим Кривцов — «Далі»

Максим Кривцов, відомий за позивним «Далі», був поетом, громадським діячем і військовослужбовцем.

Він писав вірші безпосередньо з фронту, а його збірка «Вірші з бійниці» стала одним із помітних літературних голосів української війни.

Кривцов загинув на передовій у січні 2024 року.

Його поезія залишилася одним із способів говорити про війну людською мовою — через особисті переживання, страх, любов, побратимство та спробу зберегти себе серед реальності фронту.

Олександр Шаповал

Олександр Шаповал був солістом балету Національної опери України та заслуженим артистом України.

Його професійне життя було тісно пов’язане зі сценою, балетом та мистецтвом. Однак після початку повномасштабного вторгнення він добровільно пішов на фронт.

У вересні 2022 року Олександр Шаповал загинув під Майорськом.

Людина, яка роками виходила на театральну сцену, останні місяці свого життя провела у військовій формі, захищаючи Україну.

Макс Левін

Макс Левін був фотокореспондентом і документалістом, який роками співпрацював з українськими та міжнародними медіа.

Він фотографував війну задовго до повномасштабного вторгнення, документуючи події на сході України та життя країни у найскладніші періоди.

У березні 2022 року Левін загинув на Київщині під час виконання професійних обов’язків.

Його фотографії залишилися важливим документом російсько-української війни. Він фіксував історію, яку світ мусив побачити — і заплатив за цю роботу найвищу ціну.

У мирному житті ці люди працювали в абсолютно різних сферах. Хтось виходив у прямий ефір, хтось знімався в кіно, хтось виступав на сцені, жартував перед аудиторією, писав вірші або фотографував історію.

Їх об’єднало не професійне середовище, а рішення не залишатися осторонь після початку повномасштабного вторгнення.

Війна забрала їхні життя, але не може стерти те, що вони встигли створити. Фільми, вистави, фотографії, книги, жарти, телевізійні програми, слова та спогади близьких людей залишаються невід’ємною частиною української культурної спадщини.

Нагадаємо, нещодавно редакція порталу ТСН.ua зібрала пронизливі історії українських зірок та їхніх коханих, які раптово втратили найдорожче в житті, коли смерть назавжди їх розлучила.

Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати