За результатами заключних презентацій ініціативи «Тисячовесна», що відбулися в Івано-Франківську з 12 по 16 серпня, визначено 545 проєктів, які отримають державне фінансування. Серед них – стрічки документального та ігрового кіно, серіали, музичні проєкти, театральні постановки, а також анімаційні роботи як для юних глядачів, так і для дорослої аудиторії.
Навколо цьогорічного етапу ініціативи, яку держава планує проводити щорічно, вже точаться активні дискусії в соціальних мережах та професійних колах: хтось ділиться власним досвідом як учасник або експерт, хтось висловлює пропозиції щодо покращення процедури наступного року, а хтось взагалі висловлює сумніви щодо доцільності подібних ініціатив. Найбільш гострій критиці піддалися результати кіно- та телевізійних пітчингів, які звинуватили у непрозорості, необґрунтованому виборі експертів та нераціональному поділі на окремі категорії.
«Суспільне Культура» зібрало відгуки на пітчинг та саму програму. Який вплив матиме «Тисячовесна» на кіноіндустрію вже найближчим часом, які системні вади проявилися цього року та як програма може стати ефективнішою – зокрема, зважаючи на її розширення на видавничу сферу з 2027 року.
Причини критики «Тисячовесни» з боку експертів кіноіндустрії
Навколо цьогорічної «Тисячовесни» ведуться жваві обговорення та суперечки – як у соціальних мережах, так і у фахових виданнях. Деякі учасники висловлюють невдоволення процедурою та пропонують шляхи вдосконалення програми для наступного року, інші діляться своїм досвідом як учасники або члени журі, а хтось ставить під сумнів необхідність подібних ініціатив в умовах війни, а також чи може державне фінансування реально допомогти українським культурним галузям. Особливо відчутним це стає у сфері кіно- та телевізійного виробництва, де йдеться про значні бюджети (на них буде спрямовано 1,9 млрд грн із загального бюджету «Тисячовесни», який становить 4 млрд грн), а учасники та члени журі часто є відомими особами.
Наприклад, значну увагу привернув випадок зі стрічками «Ной» та «Ротація» Марисі Нікітюк, які не були відібрані до фінансування, попри наявність іноземних інвестицій та визнання, а також те, що Нікітюк є відомою режисеркою, яка неодноразово демонструвала свій талант та здатність успішно реалізовувати проєкти. До речі, обидві стрічки також зачіпають тематику повномасштабної війни, і потенційно могли б стати потужними представниками українського культурного наративу на міжнародних фестивалях. Водночас, три інші проєкти об’єднання «Вавилон 13», яке співпродюсує «Ротацію», отримали фінансування: це документальні роботи, серед яких є проєкт про загиблого на війні фотографа та поета Максима Кривцова.
Однак, найбільше критики стосується навіть не стільки безпосередньо результатів «Тисячовесни», скільки низки проблем, пов’язаних із процедурою конкурсу: заявники, чиї проєкти брали участь у пітчингу, одночасно виступали в ролі експертів, а через особливості поділу на категорії, одні й ті самі експерти оцінювали як фестивальне кіно, так і комерційні серіали. Частина заявок була віднесена до некоректних категорій (наприклад, гібридна документальна стрічка про Аллу Горську була віднесена до секції ігрового кіно), або ж подавалася без наявного сценарію чи належно оформленого кошторису.
Безпрецедентна подія: думки переможців пітчингу
«Моя думка щодо загальної ролі таких державних ініціатив у підтримці українського кіно, безумовно, позитивна. Як можна до цього ставитися негативно? Культура – це, мабуть, найважливіше після армії зараз у державі. І так сталося, що без її підтримки, без її фінансування складно знайти те, за що ми будемо боротися. Культура висвітлює те, заради чого зараз держава веде війну», — поділився з «Суспільне Культура» Пилип Доценко, документаліст і режисер фільму «Вечірня школа», який став одним із переможців «Тисячовесни».
«Сам пітчинг був надзвичайно насиченим. Проєктів було дуже багато. Гадаю, що всі дуже втомилися під час цього пітчингу – особливо експерти та організатори. Це була справді титанічна робота. Водночас, сама “Тисячовесна” була не тільки індустріальною програмою: була освітня програма, розважальна програма, були запрошені міжнародні експерти. Тобто це була дуже масштабна подія», — продовжує Пилип.
Його проєкт – документальний фільм про один навчальний рік в унікальному для України закладі – вечірній музичній школі для дорослих, розташованій у Києві.
«Для нашого проєкту “Тисячовесна” – це не лише, очевидно, фінансова, матеріальна підтримка. Це те, що дозволить нам реалізувати фільм швидше та якісніше. Але це ще й підтримка від людей, які розуміються на документальному кіно, люблять документальне кіно, дивляться документальне кіно і самі його створюють. І саме ця думка, ця підтримка, це зелене світло від людей, які працюють поруч з тобою, від твоїх колег, для мене зараз, мабуть, найважливіші. Особливо як для дебютанта», — додає Дмитро. Загалом, близько 20% учасників пітчингу серед кіновиробників були дебютантами.
Режисер Сергій Кулибишев та кастинг-директорка Орина Петрова на «Тисячовесні». Антон Ткаченко
На думку Сергія Кулибишева, сценариста, драматурга та режисера, чий проєкт переміг на цьогорічному пітчингу, завдяки «Тисячовесні» найближчим часом на екранах та на телебаченні з’явиться низка гідних проєктів. «Я бачив багато чудових проєктів, які мене справді надихнули, і я тут не перебільшую. І я б сам хотів побачити ці фільми – ігрові та неігрові, театральні вистави та інші проєкти».
«Якщо говорити суто про кіно: чим більше якісних проєктів, тим більший інтерес глядача, тим більший вплив сучасних цікавих українських креативних наративів на суспільство – це важливо в будь-якому випадку. Я думаю, що ці класні проєкти підвищать загальний рівень українського кіно та залучать глядача, щоб фраза “українське кіно” означала щось позитивне. Цього року все пройшло дуже добре, не без, можливо, певних помилок, але загалом все набагато краще, ніж я очікував», — розповів Сергій у коментарі для «Суспільне Культура».
Він окремо відзначив, що ще однією сильною стороною ініціативи є те, що цього року її провели саме в Івано-Франківську. «Уся кіноіндустрія переїхала в інше місто, до Івано-Франківська, і там перебувала на “Промприладі” цілими днями, протягом кількох днів, це таке взаємне обміну ідеями між різними середовищами, які раніше рідко перетиналися».
Пітчинги державної ініціативи «Тисячовесна». Юрій Паливода
Схожої думки – про те, що «Тисячовесна» матиме позитивний вплив на індустрію, попри всі недоліки цьогорічних пітчингів – дотримується й кастинг-директорка та членкиня журі цьогорічної «Тисячовесни» Алла Самойленко, яка висловилася в коментарі для «Суспільне Культура». Загалом, вона наразі є однією з найбільш активних критиків цьогорічного пітчингу серед експертів, які брали участь в ініціативі.
«Мені здається, що зараз завдяки цій ініціативі, попри її недосконалу форму, ми нарешті отримаємо пул творів авторського кіно, яке нам вкрай необхідне для того, щоб нас представляли в рамках світового міжнародного фестивального руху. Нарешті будуть зняті проєкти, які отримували девелопмент від різних міжнародних фондів, від сценарних лабораторій, від індустріальних секцій фестивалів, від спеціального фонду ESFAA в знак солідарності з Україною, який у 2022 році заснували 27 європейських країн.
Отримають реалізацію ті проєкти, які розроблялися за гранти, надані Netflix, та цілий ряд інших ініціатив. Наші перспективні молоді режисери зможуть реалізувати свої проєкти найближчим часом. Це, безумовно, хороша новина», — розповіла Алла.
Однак, щодо довгострокового впливу «Тисячовесни», її погляд є більш стриманим, ніж у деяких інших учасників та членів журі. Серед проблемних аспектів «Тисячовесни», які виділяє Алла, є те, що замість підготовки індустрії до самостійного виживання, її «підсаджують на голку споживацтва». На думку Самойленко, це апофеоз системи, яка будувалася вже не один рік. Замість залучення коштів ззовні в індустрію, усі потенційні виробники стають отримувачами бюджетних коштів.
На думку Сергія Кулибишева, попри питання щодо схеми голосування на пітчингу, сильною стороною цьогорічної процедури була велика кількість експертів порівняно зі звичними пітчингами Держкіно, де проєкти зазвичай оцінюють комісії з п’яти експертів. «Домовитися з двадцятьма експертами, як було, наприклад, у випадку з ігровим кіно на “Тисячовесні”, складніше, і тому процедура виглядала більш прозорою». Та Сергій зауважує, що в майбутніх ітераціях ініціативи необхідно оприлюднити чіткі критерії відбору експертів. «У мене немає запитань і претензій, чому ці експерти судили зараз, але щоб подібних розмов не було, варто визначити в кожній категорії, яким критеріям мають відповідати експерти», — розповів він.
Режисер Олекса Гладушевський на події в Івано-Франківську, присвяченій «Тисячовесні». Юрій Паливода
Конфлікт інтересів та потреба у новому
Чи не найбільше після завершення пітчингів обговорювали конфлікт інтересів, особливо у кінокатегоріях. Правила передбачають, що експерти повинні повідомити про конфлікт інтересів і не брати участі в обговоренні та голосуванні за конкретний проєкт.
«Факт у тому, що умови конкурсу добре підготовлені, і вони виключають конфлікт інтересів. Все чесно та прозоро. Але за однієї важливої умови – якщо самі експерти прагнуть, щоб все було чесно та прозоро (…) Я виконав свою роботу чесно. І не побачив, щоб хтось з експертів, у тій групі, де ми працювали, займався шахрайством», — написав Іван Сауткін у Facebook. Він цього року був серед експертів «Тисячовесни».
На думку Алли Самойленко, радіти щодо цікавих переможців цьогорічного пітчингу ще зарано – разом із пулом цікавих робіт авторського кіно, є також ціла низка проєктів, які є «результатом домовленостей, що існують, тому що розподіл проєктів відбувається за якимись внутрішніми цеховими квотами». Алла розповідає, що їй стало моторошно від побаченого рівня цинізму та наслідків, які він матиме для індустрії.
«Наприклад, суттєво зростуть ціни на всі аспекти кіновиробництва, і загалом втратиться економічна обґрунтованість цін і цінності роботи. Відповідно до деяких кошторисів проєктів, які були подані на цю ініціативу цього року, на відділ кастингу деякі продюсери закладають коштів більше, ніж на середньоєвропейський блокбастер», — стверджує вона.
Попри безпрецедентний розмах «Тисячовесни» та кількість обговорень навколо неї у соціальних мережах, Самойленко розповідає, що цьогорічний пітчинг не є настільки вже унікальним: «Єдина відмінність порівняно з тим, що було на попередніх пітчингах – це те, що тоді кошти розподілялися лише між групою людей, яку я для зручності називаю “телелобі”. Це певний набір компаній та імена людей, які за цим стоять. І, наприклад, з цих коштів не фінансувався жоден авторський проєкт, який би мав серйозні перспективи для фестивального прокату. Зараз така можливість з’явилася, але вона з’явилася завдяки тому, що виробники фільмів, умовно кажучи, брали участь у цьому фестивалі домовленостей».
Самойленко підкреслює, що у пітчингу загалом є низка процедурних недоліків – у журі недостатньо часу, щоб адекватно оцінити всі проєкти. «Проєктів було занадто багато, і значна частина з них суто за технічними параметрами своїх пакетів не відповідала вимогам конкурсу. Були, наприклад, проєкти без сценарію. Або проєкти, у яких були відсутні документи, що підтверджували додаткове фінансування з інших джерел – хоча проєкт подавався туди, де вимагалося співфінансування».
На думку експертки, навіть суто на технічному рівні можна було б ефективніше провести відбір та позбавити експертів необхідності ознайомлюватися з такою великою кількістю проєктів. До того ж, багато учасників цьогорічного пітчингу скаржаться на те, що кардинально різні проєкти (короткометражне кіно, режисерські дебюти, ігрові серіали, повнометражні картини, доросла та дитяча анімація) оцінювали ті самі експерти, які часто не були фахівцями у конкретному медіумі чи жанрі.
Самойленко розповідає, що в кожного з членів її комісії пройшли власні проєкти: у когось один, у когось два, а в когось і три, у двох різних комісіях. І це, на думку експертки, справжня корпоративна змова. «Проблема полягає в тому, що ця система сформувалася давно, вона дуже стійка, ці люди дуже давно засідають у різних комісіях, у різних радах. І ця спроба привнести новизну у вигляді частини експертів, таких як я (я вперше була в цій ролі, і я думаю, що востаннє, бо більше мене не запросять), не вирішує проблему. Для того, щоб її вирішити, потрібно ввести заборону для експертів подавати власні проєкти. Якщо ти йдеш в експерти, то цього року ти проєкти не подаєш».
Експертка розповідає, що кіноіндустрії вкрай необхідна свіжа кров, свіжий погляд та свіжі ідеї.
«Якщо взяти цю стару гвардію, яка знімає серіали, фільми, у них є усталені практики, які вже не змінити. І ці усталені практики сформовані ще за часів російського панування, коли ми створювали контент для Росії. Більше того, ці практики мають дуже виражені ознаки подібності до того ринку. Це стосується як тематичних, світоглядних моментів, так і вкрадених сюжетів, або “запозичених”, або перезаписів тих самих сюжетів, або навіть конкретного перезнімання сценаріїв. Наприклад, на цьому пітчингу була спроба подати серіал, який був знятий понад 10 років тому, для його перезнімання українською мовою з новим акторським складом».
Крім цього, Самойленко розповідає про те, що на пітчингу цього року було кілька спроб подати застарілі проєкти, які давно лежали «в шухлядах». Наприклад, був сценарій 1989 року, який заявники навіть не до кінця переклали, а також сценарій початку 90-х років. Такі проєкти члени журі одразу відхиляли, але вони все одно витрачали час на те, щоб їх прочитати та оцінити. У цих випадках сувора селекція проєктів, які мають право подаватися на пітчинг, надала б журі більше часу для ретельного розгляду справді вартісних конкурсних робіт.
Поза межами кіноіндустрії: як пройшла «Тисячовесна» для музикантів та чому її не було для видавців
У музичній сфері «Тисячовесна» пройшла з меншою кількістю скандалів, ніж у теле- та кіновиробництві, і загалом більшість учасників та експертів залишилися задоволені. Наприклад, через технічні проблеми під час оголошення проєктів-переможців в Івано-Франківську було пропущено проєкт «Національна легенда Ігор Поклад». Керівниця Держмистецтв Ольга Россошанська під час брифінгу 20 серпня пояснила, що коректний список одразу був опублікований на сайті Держмистецтв, разом із проєктом Палцу «Україна», а на оголошенні його не було через технічні труднощі.
Олексій Бондаренко, музичний журналіст та один із експертів цьогорічного пітчингу, вважає, що з точки зору музикантів це дійсно дуже важлива, чудова та потенційно успішна ініціатива.
«Триста мільйонів гривень на музику в її різних проявах – це десятки проєктів у класичній музиці, і що важливо особисто для мене – десятки нових музичних альбомів, концертів та кліпів у нішах інді-музики, джазу та попу. Якщо для артистів, які мають можливість заробляти на своїй творчості, це додаткова можливість створити щось, на що вони б не наважилися й не знайшли фінансування самостійно, то для дебютантів це можливість взагалі створити щось, що б вони за інших умов не створили», — розповів він «Суспільне Культура».
Експерти музичних пітчингів цьогорічної «Тисячовесни». Фотографії надані організаторами “Тисячовесни”/Антон Ткаченко
Музична оглядачка, авторка проєкту «Artилерія» та експертка «Тисячовесни» Юлія Ткачук поділилася, що складнощі створював обсяг пітчингів – щодня доводилося оцінювати приблизно 50 проєктів. Також вона висловила очікування побачити більше заявок від інді- та поп-артистів. Заступниця міністра культури Наталія Мовшович розповідала «Радіо Культура», що музика та перформативне мистецтво не вичерпали весь бюджет, закладений на ці категорії.
«З точки зору організації на локації, я можу тільки хвалити. Звісно, були свої нюанси та складнощі – наприклад, те, що фінальне засідання нашої комісії закінчилося о 4 ранку і тривало 8 годин, але це особливості роботи, смішно на таке скаржитися. Це був феноменальний рівень нетворкінгу. Я б ніколи не познайомився з такою кількістю людей, наприклад, з кіноіндустрії, не поспілкувався б ближче з колегами з музики, не познайомився з колегами по конкурсній комісії, якби не цей івент», — розповів Бондаренко.
За словами Олексія, більшість питань і недоліків стосуються самої архітектури програми, але це й не дивно – програма існує перший рік, тому є багато того, що можна доопрацювати. А ось у музиці питання конфлікту інтересів та заявок від експертів (що не було заборонено, але викликало багато критики в учасників та експертів) не виникло.
Та все ж, у цієї «Тисячовесни» були й глобальніші недоліки, які наступного року обіцяють врахувати. Наприклад, цього року програма не поширювалася на книжкову індустрію, але з 2027 року ініціатива підтримуватиме й книговидання. Про важливість підтримки цієї галузі розповіла Богдана Неборак-Лаюк – заступниця міністра культури та книжкова експертка.
Зліва направо: Богдана Лаюк, Тарас Малий, Євгенія Кравчук, Мар’яна Савка, Олексій Ерінчак та Катерина Котвіцька на події в межах «Тисячовесни». Facebook/Bohdana Laiuk
«Радію, що до переліку можливостей долучається програма “Тисячовесна” з 2027 року. Книжкова індустрія зазнає мільярдних збитків через російські обстріли – і це позначиться на всіх учасниках ринку. Програма повинна запропонувати ефективні інструменти, якими зможуть скористатися малі та великі гравці, фестивалі як головні майданчики промоції читання, книгарні, бібліотеки та автори. Книжкова сфера – це система сполучених посудин, тому ми прагнемо бачити книжкову складову “Тисячовесни” так само синтетичною, вона повинна бути сервісною для всіх учасників сфери, а для читачів надавати більш доступну книгу та показувати читання як корисну практику», — розповіла Неборак-Лаюк.
Як покращити «Тисячовесну» в наступних ітераціях: поради учасників та експертів
Тож як можна змінити «Тисячовесну», аби вона допомагала підтримувати український культурний продукт, а не спричиняла суперечки між експертами та ставала джерелом фінансування сумнівних проєктів? Перше, що радить Алла Самойленко – подбати про максимальну відсутність конфлікту інтересів.
«Бажано залучити людей з індустрії, які не подають свої проєкти, а цілком може бути таке, що це можуть бути ті, хто зараз отримали проєкти, і наступного року вони не будуть подаватися, тому що фактично матимуть цю роботу. Комісії мають бути розподілені за напрямами, кожен вид продукції має оцінюватися фахівцями, які розуміються саме на цьому медіумі чи жанрі. Не потрібно, щоб, наприклад, серіальні продюсери оцінювали авторське кіно. Це призводить до трагічних наслідків. Не варто, щоб серіальні продюсери вступали в змови з тими, хто представляє авторське кіно. Тоді, можливо, такий проєкт, як «Ной» Марисі Нікітюк, пройшов би», — підсумовує вона.
Марися Нікітюк на «Тисячовесні». Фотографії надані організаторами “Тисячовесни”/Фотограф: Юрій Паливода
Цю ідею підтримує і Пилип Доценко: «У майбутньому було б цікаво трохи більше розділяти телевізійну документалістику, документальні проєкти для YouTube та більш авторське, фестивальне документальне кіно. Це все документалістика, але вони дуже по-різному працюють з матеріалом, мають різну аудиторію і, відповідно, різні критерії оцінювання. Можливо, певний поділ цих форматів і більш спеціалізований склад експертів дозволили б учасникам отримувати ще точнішу оцінку своїх проєктів, а експертам – оцінювати саме ті роботи, в яких вони найкраще розуміються».
Сергій Кулибишев висловлює схожі думки: «Зараз була одна категорія, спільна для всього ігрового кіно, крім дитячого. Я думаю, що варто розділити на окремі групи з окремими комісіями для авторського ігрового кіно, для комерційного ігрового кіно, для повнометражних ігрових дебютів, для повнометражних документальних дебютів, для короткого метру, для ігрових серіалів окремо, для документальних серіалів окремо, для документальних фільмів окремо. Це дуже важливо, бо зараз, наприклад, в ігровому кіно дебютанти, глядацькі фільми, авторські фестивальні фільми, серіали та короткий метр – всі були разом в одній категорії».
Ще один момент, на який звертає увагу Алла Самойленко – це те, що українська кіноіндустрія може незабаром зіткнутися з проблемою нестачі як тих, хто знаходиться за камерою і працює над кадром, так і тих, хто безпосередньо в кадрі, адже всі проєкти, що отримують фінансування в межах «Тисячовесни», практично одночасно підуть у роботу. Самойленко зазначає, що програма була б ефективнішою, якби всі кошти витрачалися не лише на створення нового контенту, але й на інституційну діяльність, тобто, наприклад, на розширення мережі кінотеатрального прокату.
«Варто або започаткувати програму забезпечення невеликих міст пересувними кінопроекційними установками, або починати там формувати також місцеву мережу кінотеатрів та залучати якимись економічними стимулами тих, хто міг би облаштовувати кінотеатри у невеликих містах. Це дуже важливе завдання – розширювати кінотеатральну мережу. Для того, щоб наш глядач був більш зацікавлений у власному кіно, і загалом щоб підвищити кількість переглядів – як у кінотеатрах, так і на стрімінгах чи телеканалах, потрібно працювати з глядачем, зокрема, шляхом створення програм кіноосвіти для дітей та підлітків», — переконана вона.
Пітчинги державної ініціативи «Тисячовесна». Юрій Паливода
То що ми маємо в результаті?
Загалом усі експерти, з якими ми спілкувалися, погоджуються з тим, що державна підтримка культурних індустрій під час війни, безумовно, потрібна та важлива. Однак, необхідно створювати повноцінну систему: розвивати мережі кінотеатрального прокату, створювати навчальні матеріали з медіаграмотності для школярів, інвестувати у просування українських стрічок (зокрема, і за кордоном) та підтримувати книжкову індустрію, яка зараз переживає особливо складний період через регулярні російські обстріли, що руйнують друкарні, склади та логістичні центри видавництв і книжкові ринки.
Також більшість експертів дійшла згоди, що варто серйозно доопрацювати безпосередню процедуру «Тисячовесни»: забезпечити прозорість та відсутність конфліктів інтересів, чітко прописати критерії для запрошених експертів та ввести обмеження на проєкти, що подаються без кошторисів, повноцінних сценаріїв або не в ті секції, куди вони мали б подаватися.
Міністерство культури відреагувало на бурхливу критику в соціальних мережах, провівши 20 серпня пресбрифінг щодо підсумків цьогорічної «Тисячовесни» та планів щодо покращення процедури у 2027 році. Багато уваги було приділено саме питанню конфлікту інтересів.
Анастасія Буковська, Дарина Трегубова, очільник Держкіно Андрій Осіпов та очільниця Держмистецтв Ольга Россошанська під час подій «Тисячовесни». Антон Ткаченко
Міністерка культури Тетяна Бережна зазначила, що лише в категоріях, що стосувалися кіно- та телепроєктів, було зафіксовано близько 300 випадків конфлікту інтересів. Експерти, які повідомили про конфлікт інтересів, не брали участі в голосуванні та обговоренні проєктів. За бажанням, вони могли виходити з зали під час обговорень, проте це не є вимогою правил.
Організатори зауважили, що повністю уникнути потенційного конфлікту інтересів складно, хоча вони й шукатимуть рішення. Але, наприклад, якщо опублікувати результати голосувань, як цього вимагали деякі критики пітчингу, то це може спричинити додатковий тиск на експертів. Уваги потребує і ризик того, що експерти можуть занижувати певним проєктам оцінки; як уникнути цього – обіцяють напрацювати рішення, сказав керівник Держкіно Андрій Осіпов. Отже, у міністерстві, Держкіно та Держмистецтв запевняють, що критику процедури врахують.
Але ось важливий момент щодо критики: як зазначила Тетяна Бережна, для того, щоб міністерство могло розглянути факти порушень, потрібні офіційні звернення, а не лише дописи в соціальних мережах. Крім цього, вона заявила, що незабаром будуть опубліковані звіти щодо результатів голосування комісій та випадків конфлікту інтересів у кожній категорії.
На майбутнє у міністерстві анонсували зміни: працюють над тим, щоб виокремити дебюти в окрему категорію, а також відокремити анімаційні проєкти та проєкти для дітей – цього року це була одна категорія. Режисерка Ірина Цілик, чий анімаційний документальний проєкт для дорослої аудиторії «Червона зона» переміг на «Тисячовесні», висловила нерозуміння, чому настільки різні проєкти об’єднали в одну категорію.
«Мене здивувало, як можуть співіснувати в одній категорії короткометражні, повнометражні та серіали, фільми для дітей та для дорослих, ігрові та анімаційні, авторські та фільми для широкої аудиторії. Тобто всі вони загалом належать до дуже різних категорій, і я б не хотіла бути експерткою, якій довелося б оцінювати одночасно, скажімо, ігровий фільм для малюків та авторський анімадок для дорослих», — написала Ірина Цілик у Facebook.
За словами Бережної, для наступної «Тисячовесни» розглядають підвищення прохідного балу для проєктів (цього року було 60 балів зі 100), запуск категорії, пов’язаної з книгами, а ще планують врегулювати залучення штучного інтелекту. Деякі експерти, зокрема режисер Антоніо Лукіч, різко висловлювалися про те, що учасники пітчингів його використовували.
Обговорення після пітчингів виявило недосконалості програми та потребу в змінах. Тож який буде вплив від цьогорічної «Тисячовесни» та якою буде програма далі – покаже час та дії організаторів програми. Керівниця Держмистецтв Ольга Россошанська підсумувала: «Перший рік “Тисячовесни” повинен дати нам два результати. Перший – нові реалізовані культурні проєкти, які будуть створені. Другий – удосконалена модель конкурсу, над якою ми вже працюємо».
Source: suspilne.media