- Алік Сахно
Колишній боєць Третьої окремої штурмової бригади, 37-річний Дмитро Рясний, родом з Луганщини, де його родина багато років займалася бджільництвом. Після участі у повномасштабній війні, ветеран знову повернувся до цієї справи, цього разу на Дніпропетровщині, як переселенець. Втративши свою пасіку та майно на Луганщині, Рясний фактично розпочав бізнес з нуля: облаштував пасіку неподалік Дніпра, запустив виробництво вуликів з пінополіуретану і почав надавати допомогу іншим ветеранам у підготовці грантових заявок та бізнес-планів.
У рамках спеціального проєкту “Ветеранська економіка”, в інтерв’ю Delo.ua Дмитро поділився, як сімейна справа трансформувалася у ветеранський бізнес, чому грантові програми від українських та міжнародних фондів стали для нього каталізатором зростання, і як бджільництво сприяє реінтеграції військових у цивільне життя.
- Повномасштабна війна та новий старт
- Гранти, навчання та започаткування виробництва вуликів
- Підготовка ветерана до подання на грант
- Бджільництво як діяльність та шлях до відновлення
- Конкуренція, TikTok та плани на експорт
Як Ви розпочали займатися бджільництвом?
– Професійно займатися бджільництвом я почав у 2018 році, бо це вже було джерелом доходу для сім’ї. Батько подарував мені перші 10 вуликів. Після демобілізації я скористався програмою центру зайнятості, яка дозволяла отримати одноразову виплату всієї суми допомоги по безробіттю, що держава мала б виплачувати протягом року. У моєму випадку це було близько $2000. На ці кошти я придбав вулики та почав розбудовувати пасіку.
Коли Ви вперше звернулися по грантову допомогу?
– У 2018 році. Тоді діяла програма Українського жіночого фонду за підтримки USAID для пільгових категорій, зокрема для учасників бойових дій. Це був мій перший досвід написання грантової заявки.
Я отримав $1000, на які придбав якісну медогонку. Тоді я усвідомив важливий момент: ти самостійно готуєш заявку, подаєш її, і якщо твоя ідея є переконливою, ти можеш отримати підтримку.
Чи продовжували Ви подаватися на гранти після цього?
– Так. У 2020 році я отримав фінансову допомогу від ПРООН – приблизно 100-110 тис. грн, що становило близько $3500-4000 за тодішнім курсом. Ці кошти були спрямовані на придбання обладнання для пасіки. Я розширював її і бачив, що справа поступово розвивається.
Повномасштабна війна та новий старт
Що сталося з Вашим бізнесом після початку повномасштабного вторгнення?
– Моя пасіка розташовувалася в Новоайдарському районі Луганської області, а сам я проживав у Лисичанську. Коли розпочалися бойові дії, я не зміг дістатися до пасіки через надзвичайну небезпеку. Ми евакуювалися до Дніпра, де я одразу ж долучився до місцевої територіальної оборони.
Спочатку я служив у ТРО “Азов-Дніпро” (не плутати з 12-ю бригадою “Азов” НГУ). Згодом почалося формування Третьої окремої штурмової бригади, куди я перевівся в листопаді 2022 року. Після періоду злагодження ми були залучені до бойових дій на південь від Бахмута, в районах Андріївки, Курдюмівки та навколишніх сіл. Я служив до серпня 2023 року.
Чи думали Ви під час служби про те, чим будете займатися після повернення?
– Так. Ще у 2022 році я усвідомлював, що рано чи пізно повернуся з фронту, і потрібно буде чимось займатися. Я вирішив, що це знову буде бджільництво, але вже в новому місці. Я придбав 20 бджолосімей та вулики, залишивши їх на зберігання знайомому. Просив лише про одне: зберегти бджіл, оскільки не хотів після повернення знову починати з 10 вуликів, як це було у 2018 році.
- Категорія Бізнес
Спецпроєкт Ветеранська економіка: як український бізнес вчиться працювати з новою реальністю
Скільки це коштувало?
– Вартість однієї бджолосім’ї тоді становила близько $150. Таким чином, 20 бджолосімей обійшлися приблизно в $3000. На жаль, сталося так, що людина, яка зберігала їх, виїхала за кордон. Бджоли загинули, залишилися тільки самі вулики.
Після звільнення зі служби в серпні 2023 року я почав шукати місце, де можна знову розмістити бджіл і відновити пасіку. Сезон бджільництва розпочинається в березні-квітні, максимум у травні, тому в мене було кілька місяців на пошук відповідної локації.
Перший травневий мед ми зазвичай відкачуємо на початку червня. Потім йде соняшниковий мед – це основний валовий продукт. Останні роботи з медом проводяться у серпні, а з вересня по листопад триває підготовка бджіл до зимівлі. Коли температура стабільно падає нижче +10 градусів, бджоли готуються до зимівлі до весни.
Де вдалося знайти нове місце для пасіки?
– Приблизно за 30 км від Дніпра. Ми знайшли в одному із сіл покинуту садибу з великим подвір’ям. У селі проживає невелика кількість мешканців – близько 300-350 осіб. Продавці пішли нам назустріч і погодилися на відстрочку платежу. Територія була занедбана, все поросло бур’янами, будинок і досі непридатний для проживання, але подвір’я чудово підходило для роботи. Ми почали розчищати територію, встановлювати підставки для вуликів, упорядковувати ділянку.
Наразі у нас працює п’ятеро людей. Це не лише ті, хто займається виготовленням вуликів. Є співробітник, який допомагає на території: косить траву, доглядає за ділянкою, виконує іншу роботу. Для нашого підприємства це також важливий працівник.
Гранти, навчання та запуск виробництва вуликів
Після повернення до мирного життя Ви знову шукали грантові можливості?
– Так. У листопаді 2023 року я дізнався про програму Helvetas для започаткування бізнесу. Згодом я долучився до програми ПУМБ “Жити назустріч”. Ця програма включала дуже якісне навчання: ПУМБ уклав договір з Київською школою економіки, і викладачі КШЕ протягом приблизно двох місяців проводили заняття з бізнесу. Навчання включало дві сесії на тиждень, а також менторські консультації за різними напрямками – маркетинг, фінанси та інші теми.
Після завершення навчання відбувся захист бізнес-планів. Я подавав заявку на 1 млн грн, але мені було схвалено 500 тис. грн. Основна ідея полягала в зменшенні сезонності бізнесу, яка є дуже вираженою у бджільництві. Для цього ми вирішили започаткувати ще один напрямок, пов’язаний з пасікою, – виробництво вуликів з пінополіуретану.
Фінансування ми отримали в лютому 2025 року. Усі 500 тис. грн від ПУМБ були спрямовані на виробництво вуликів, зокрема на закупівлю форм для лиття. Мій особистий внесок полягав у підготовці приміщення: ремонт, приведення його до належного стану для ведення роботи. Наприкінці року ми добудували котельню, в січні запустили опалення, і з середини січня змогли працювати навіть у зимовий період.
Наскільки складним є процес виробництва вуликів?
– Ми виготовляємо вулики з пінополіуретану. Зараз ми повністю виробляємо 10-рамкові комплекти, але вже плануємо розширити виробництво, щоб випускати також 8- та 12-рамкові варіанти. Таким чином, ми прагнемо задовольнити основні потреби бджолярів, які до нас звертаються. Стандартні замовлення на 10-20 вуликів ми можемо виконати протягом 5-7 днів.
Чи є виробництво вуликів для Вас зараз пріоритетнішим за саму пасіку?
– Хоча пасіка є сезонним бізнесом, ми постійно її розширюємо. Наразі ми маємо близько 200 бджолосімей. Бджільництвом я займаюся особисто, залучаючи дружину до відкачки меду. А на виробництві вуликів працюють люди, які безпосередньо займаються литтям та іншими процесами.
Наприклад, ми отримали грант від IREX на $10 тис. Ці кошти були використані на придбання обладнання для фасування меду в невеликі скляні банки, а також спеціального верстата для фасування меду в стіки – подібно до того, як фасують цукор, але в нашому випадку це мед.
Продавати мед великими банками менш вигідно. Тому ми фасуємо його в невелику тару, додаємо цінності та реалізуємо з вищою націнкою. Також ми запустили продаж меду з горіхами – у вигляді подарункових наборів, у маленьких баночках, які люди замовляють, наприклад, як презенти на весілля. Ми пропонуємо баночки з мигдалем, кеш’ю, арахісом, волоським горіхом або сумішшю горіхів. Все це заливається медом.
- Категорія Бізнес
Спецпроєкт Ветеранська економіка: ТОП-50 роботодавців для ветеранів
Отже, зараз Ваш бізнес максимально диверсифікований?
– Так. Ми намагаємося не залежати від одного джерела доходу. Це усвідомлення прийшло ще на Луганщині: не можна повністю покладатися на оптових покупців. В один рік ціна на мед може становити $1 за кілограм, в інший – $2,2. Відсутня прогнозованість. Тому ми робимо ставку на фасований мед у невеликій тарі, подарункові набори та виробництво вуликів.
Які ще гранти наразі перебувають у процесі реалізації?
– Зараз ми реалізуємо грант від Українського ветеранського фонду на суму близько 1,3 млн грн. Захист проекту відбувся наприкінці березня цього року, після чого були перевірки та підписання документів. Реалізація розпочалася 1 червня. Ми подавалися на розширення пасіки, тому закупили необхідні компоненти для самостійного виведення бджіл та збільшення пасіки ще на 200 бджолосімей.
Як функціонує механізм траншів у подібних грантах?
– Це стандартна процедура для донорів. Вам надається частина коштів, після чого ви повинні прозвітувати про їх використання: надати фото обладнання чи товарів, видаткові накладні, виписки з рахунків, платіжні доручення, документи ФОП, у якого здійснено покупку. Донор перевіряє, чи ви дійсно придбали те, що було зазначено в договорі, а не витратили кошти на інші цілі. Після схвалення звіту ви переходите до отримання наступного траншу.
Як ветерану підготуватися до гранту
Ви вже маєте значний досвід роботи з грантами. Які ключові аспекти важливі для бізнес-плану?
– Насамперед, це прогнозування. Я ніколи не вказую максимально оптимістичні показники. У прогнозах краще закладати песимістичний або середній сценарій, оскільки завжди виникають фактори, на які ви не можете вплинути і які можуть негативно позначитися на продажах. Те, що я успішно реалізував кілька грантів, не означає, що все було легко. Ми стикалися з численними відмовами.
Як Ви працювали з відмовами?
– До Українського ветеранського фонду ми подавалися кілька разів. Спочатку отримали відмову ще на етапі подання документів, потім дійшли до захисту проекту, але після фінального етапу знову отримали відмову. Лише після ретельного аналізу всіх помилок, розуміння причин невдач і врахування цих уроків, ми здобули перемогу з третьої спроби. Ми з дружиною готуємо документи самостійно, не вдаючись до послуг сторонніх фахівців.
Чи допомагаєте Ви іншим ветеранам у підготовці грантових заявок?
– Так. Після перемоги у першому сезоні програми ПУМБ “Жити назустріч” мене залучали як ментора до другого та третього сезонів. Я зосереджуюсь на командах, де можу бути найбільш корисним – тобто у сфері бджільництва.
У третьому сезоні я працював з командою з Харкова. Вони підготували якісну заявку, ми її вдосконалили, і вони успішно отримали 500 тис. грн. Наразі вони займаються ветеринарною діяльністю у сфері бджільництва.
Як функціонує менторство в таких програмах?
– Ментор надає рекомендації щодо покращення заявки, наприклад, може запропонувати не обмежувати продажі лише однією областю, якщо товар можна доставляти по всій Україні за допомогою “Нової пошти” чи “Укрпошти”. Але це вимагає взаємної співпраці: команда повинна бути відкритою до змін, а ментор – компетентним у своїй галузі.
- Категорія Бізнес
Спецпроєкт Лідери ветеранської економіки: фінансова підтримка ветеранських бізнесів
Фінансування в таких програмах отримують не всі учасники?
– Так, кількість переможців є обмеженою. Однак гроші – це лише частина програми. Не менш цінним є саме навчання: учасники виконують домашні завдання, постійно працюють над бізнес-планом і навіть у разі невдачі отримують готовий документ, який можна адаптувати для подальших грантових заявок.
Я також надаю допомогу військовим з інвалідністю: консультую щодо грантів, а також щодо бджільництва. Я навіть почав безкоштовно надсилати таким людям вулики з пінополіуретану – по одному, щоб вони мали можливість спробувати. Вартість одного такого вулика становить близько 3 тис. грн, але для мене це невелика інвестиція в добру справу.
Крім того, я долучився до двох ветеранських організацій – “Редут”, який спеціалізується на підтримці ветеранського бізнесу, та “Ветеранський корпус”. У цих організаціях я відповідаю за напрямок ветеранського підприємництва: допомагаю з розробкою бізнес-планів, консультуванням та започаткуванням власної справи.
Я щиро хочу, щоб ветерани наважувалися пробувати. У 2018 році бджільництво стало для мене справжнім порятунком. Багато моїх побратимів, які звільнилися зі служби одночасно зі мною, через пів року повернулися до армії або почали зловживати алкоголем.
Бджільництво як діяльність та шлях до відновлення
Що є найскладнішим у бджільництві та Вашому бізнесі загалом?
– Я б сказав, що найбільша складність полягає у пошуку кваліфікованих працівників, яким можна довіряти, які будуть стабільно з’являтися на роботі і не підводитимуть. Коли у тебе є 10, 20 або 30 вуликів як додаткове джерело доходу, ти можеш самостійно обслуговувати все. Але коли ти виходиш на промисловий рівень і маєш кілька напрямків – пасіка, фасування меду, виробництво вуликів – без найманої праці не обійтися.
Скільки меду може дати один вулик?
– Це значно залежить від року та регіону. На Луганщині я міг отримувати близько 65 кг меду з одного вулика за сезон. Тут, у Дніпропетровській області, минулий рік був надзвичайно спекотним і практично без опадів, тому вихід меду становив приблизно 25 кг з вулика. У 2021 році на Луганщині я мав 127 вуликів, а минулого року тут було 80. Наразі кількість бджолосімей становить близько 200.
Конкуренція, TikTok та плани на експорт
Де складніше конкурувати – на ринку меду чи у виробництві вуликів?
– На ринку меду Ви конкуруєте фактично з усіма пасічниками, адже інтернет та поштові служби надають можливість продавати продукцію в будь-який куточок України. Тому важливими є упаковка, етикетка та умови виробництва. Я демонструю приміщення, де виготовляється продукція: що це не сарай, а належне приміщення з опаленням, плиткою, оббитими стінами, каналізацією та всім необхідним для виробництва.
Щодо вуликів, то до повномасштабної війни виробників вуликів з пінополіуретану в Україні можна було порахувати на пальцях. Зараз з’явилося багато виробників: інженери, майстри, невеликі майстерні. Люди навіть у невеликих обсягах можуть створювати дуже якісну продукцію.
Хто Ваші клієнти – хто купує Ваші вулики та мед?
– Вулики ми переважно відправляємо по Україні через “Нову пошту” та “Укрпошту”. Географія продажів дуже широка. З медом ситуація аналогічна: раніше на Луганщині ми продавали переважно на місцевому рівні – у Сєвєродонецьку, Лисичанську. Зараз багато відправляємо поштою.
Які канали збуту виявляються найефективнішими?
– У нас є вебсайт – він скоріше односторінковий і має рекламний характер, але через нього також відбуваються продажі. Ефективно працюють соціальні мережі, участь у виставках, особисті контакти. Мед також реалізується офлайн: у Дніпрі є домовленість з квітковим магазином, де представлені наші подарункові набори. Незабаром планується відкриття сувенірного магазину у Дніпрі, де також буде представлена наша продукція. Для продажу вуликів надзвичайно ефективним виявився TikTok.
TikTok дійсно приносить покупців на вулики?
– Так. Телефонують навіть люди віком 65 років, які зізнаються, що не вміють користуватися Viber, але побачили мене в TikTok і хочуть зробити замовлення. Це дуже лояльна аудиторія: люди самі підписуються, бо їх цікавить бджільництво. Це не “холодна” тенційному клієнту.
- Категорія Економіка
Спецпроєкт Ставка на своїх: чому ветерани мають стати основою відбудови України
Як Ви плануєте масштабувати бізнес надалі?
– Ми плануємо розширити асортимент вуликів, додавши інші комплекти, зокрема 8- та 12-рамкові. Також я прагну збільшити пасіку до 600 вуликів. Водночас я не хочу залишати волонтерський напрямок, до якого вже долучився: консультування для ветеранів, допомога з бізнес-планами та грантами.
Чи маєте Ви досвід або плани щодо експорту меду та вуликів за кордон?
– Досвіду експорту поки що немає, але такі плани існують. Водночас, експорт меду є доволі складним процесом, оскільки розвинені країни захищають своїх виробників і мають суворі вимоги до імпортної харчової продукції.
Але Україна входить до числа значних експортерів меду. Як це вдається попри обмеження?
– Це переважно відбувається через великі контракти. Компанії експортують мед як сировину – у бочках по 300 кг і партіями близько 20 тонн. Тобто, мова йде не про роздрібний продаж, а про великі промислові обсяги.
Вихід на європейський ринок з роздрібною продукцією значно складніший. Необхідно відповідати численним харчовим вимогам, пройти відповідні перевірки та підтвердити якість продукції. Наприклад, Польща навіть забороняє ввезення меду через кордон у багажі.
Яку головну пораду Ви б дали ветеранам, які прагнуть розпочати власну справу?
– Я б хотів, щоб ветерани шукали собі подібних і об’єднувалися. Коли людина спілкується з тими, хто має схожий досвід, їй легше як просити про допомогу, так і приймати її. Існує принцип “рівний рівному” – це надзвичайно важливо для ветеранської спільноти.
Поки існують грантові можливості, ними варто скористатися, адже вони можуть зникнути. З кожним роком ветеранів стає більше, конкуренція за грантові програми зростатиме, і розпочати буде складніше. Поки одні роздумують, інші діють.
- мед
- бджільництво
- ветеранська економіка
- ветерани
-
Усі новини
-
Усі статті
Нове відео Відео-матеріал
HR Wisdom Summit 2026: як це було
Підписатися на Delo.ua
Новини дня
Дата публікації 14 хвилин тому
Без електроенергії залишилися споживачі чотирьох областей: де немає світла
Дата публікації 15 хвилин тому
Економіка Росії входить у стагнацію: бюджетні вливання більше не рятують
Дата публікації 33 хвилини тому
16,6 млрд грн податків заборгували ФОПи державі
Дата публікації 33 хвилини тому
Ціна нафти на 21 серпня – ціна на нафту Brent, WTI, Urals
Дата публікації 1 годину тому
Курс валют на 21 серпня 2026 року: скільки коштує долар, євро та злотий?
Дата публікації 1 годину тому
Де в Україні найчастіше купують нові автомобілі: рейтинг регіонів
Source: delo.ua