Автор фото, EPA
Минуло майже шість місяців відтоді, як Дональд Трамп заявив про намір здобути швидку перемогу над Іраном, однак протистояння зайшло в глухий кут. Перспективи досягнення як військового тріумфу, так і дипломатичного врегулювання стають дедалі менш імовірними.
З метою пошуку виходу з цієї ситуації, Трамп анонсував “економічний День Д” (відсилання до висадки військ антигітлерівської коаліції у Франції 1944 року, – Ред.), що передбачає введення нових обмежувальних заходів, за наслідками яких будь-яка держава, що веде комерційну діяльність з Іраном, зіткнеться з “незмірними” фінансовими наслідками.
Проте Іран перебуває під дією санкцій протягом тривалого часу. Під час розвитку конфлікту ця країна демонструвала як готовність витримувати тиск, так і здатність адаптуватися до надзвичайно потужного економічного та військового впливу.
Наразі перед Сполученими Штатами постає ключове питання: чи зможуть нові обмежувальні заходи змінити хід подій, якщо попередня тактика виявилася безуспішною?
Які наміри Вашингтона?
Наразі залишається не зовсім зрозумілим, у чому саме полягатиме механізм нового економічного тиску на Іран. Міністр фінансів США Скотт Бессент пообіцяв оприлюднити деталі під час прес-конференції 24 серпня.
Автор фото, EPA
Підпис до фото, На тлі санкцій в Ірані постійно зростають ціни на продукти
Однак, у своєму інтерв’ю телеканалу CNBC, Бессент зазначив, що Вашингтон буде вживати заходів проти будь-якої країни, незалежно від її статусу як союзника чи супротивника США, якщо, на думку американської влади, вона сприяє виживанню Ірану під час конфлікту.
“Хто не з нами, той проти нас, – заявив він. – Якщо ви маєте намір вести бізнес з Іраном, здійснювати фінансові операції, купувати нафту або займатися морськими перевезеннями, Міністерство фінансів США та американський уряд використають проти вас усю свою потужність і вплив”.
Віцепрезидент США Джей Ді Венс охарактеризував санкційні заходи як “нову стадію” протистояння, де економічний тиск стане “найбільш дієвим” засобом, доступним Вашингтону.
“Вони намагатимуться чинити на нас тиск економічно, але останніми тижнями стало очевидно, що вони відчувають значно більший тиск, ніж ми”, – сказав Венс під час виступу на шоу Клея Тревіса та Бака Секстона.
“Ми продовжимо ці дії, оскільки вважаємо, що це найкращий шлях для досягнення нашої кінцевої мети”, – додав він.
“Економічна лють”
Сполучені Штати ввели масштабні економічні обмеження проти Ірану практично від моменту заснування Ісламської Республіки у 1979 році.
Автор фото, Reuters
Перша адміністрація Трампа посилила тиск на Тегеран у 2018 році, вийшовши з попередньої ядерної угоди між світовими державами та Іраном — Спільного всеосяжного плану дій (JCPOA).
Нинішній уряд США вже оголосив про запуск “Операції ‘Економічна лють'” – двосторонньої кампанії, що поєднує скоординовані Міністерством фінансів санкції проти фінансової системи Тегерана та морську блокаду іранських портів.
Імран Баюмі, експерт вашингтонського аналітичного центру Atlantic Council і колишній радник Міністерства оборони США, заявив BBC, що поточні заходи, найімовірніше, зумовлені наростаючим розчаруванням через те, що попередні зусилля не принесли очікуваних Трампом результатів.
“Це фактично визнання того, що США опинилися в тупиковій ситуації в цій війні, – зазначив він. – Це чергова спроба чинити економічний тиск”.
“Це ще один інструмент, який використовують Сполучені Штати, – додав експерт. – Ми не бачили, щоб адміністрація представила чітку стратегію дій, будь то військовими чи економічними засобами. Досі немає відповіді на питання, чого саме Сполучені Штати прагнуть досягти”.
Як Іран долає обмеження
Майкл Паркер, фахівець з економічних санкцій, який вісім років пропрацював в Управлінні з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC), вважає нову стратегію спробою “розширити зону охоплення” санкцій.
Це означає спрямування їх проти третіх країн, які ведуть торгівлю з Іраном, але залежать від американського долара.
“США переважно використовували погрозу таких вторинних санкцій проти іноземних фінансових інститутів, щоб спонукати держави дотримуватися санкційної політики, – зазначив Паркер. – Однак досі належним чином не застосовувався важіль впливу на тих, хто одночасно взаємодіє з американськими доларами та Іраном”.
За словами експерта, це стосується, наприклад, іноземних фінансових установ, які допомагають Ірану обходити санкції або переказують йому кошти.
Поки що незрозуміло, як Іран відповість, але експерти нагадують, що Тегеран вже продемонстрував свою винахідливість у подоланні санкційного режиму, зокрема шляхом перевезення нафти за допомогою танкерів “тіньового флоту” та створення нових компаній-оболонок, які не внесені до санкційних списків США.
“Ми постійно спостерігаємо появу нових назв, оскільки Іран надзвичайно швидко адаптується, – сказав Мохаммед Хаммуда, менеджер Лондонської фондової біржі з питань експортного контролю та санкцій. – Які б санкції не запроваджувалися, вони знаходять новий шлях для їх обходу”.
За словами Хаммуди, Іран часто випереджає контролюючі органи на крок.
“Усі санкції існують на папері, але основна робота з їх реалізації відбувається за лаштунками, – пояснив він. – По всьому світу працюють команди фахівців, які намагаються забезпечити дотримання санкцій та виявити причетних. Тому Ірану доводиться пристосовуватися”.
Якою буде реакція Китаю та інших країн?
Ефективність санкцій значною мірою залежатиме від реакції країн, проти яких вони будуть спрямовані. До таких держав можуть належати союзники США, зокрема Туреччина та Ірак, а також Китай.
“Частково це перебуває поза контролем Ірану, – зазначив Паркер. – Здатність Ірану обходити санкції значною мірою залежить від інших країн та готовності фінансових установ надати (Тегерану) доступ до офіційної банківської системи”.
Паркер вважає, що санкції матимуть “стільки ж сили”, наскільки потужним буде бажання інших держав підтримувати зовнішньополітичний курс США під загрозою потенційно болісних економічних заходів, пов’язаних з американським доларом.
Деякі експерти висловлюють сумніви щодо наявності такого бажання.
“Наприклад, я не думаю, що Китай погодиться на це, – вважає Баюмі. – Усім цим державам досі вдавалося відстоювати власні інтереси у відносинах з адміністрацією Трампа”.
“Головне полягає в тому, що це лише ще один інструмент. Але питання ширшої стратегії нікуди не зникло. Я не впевнений, що без неї все це зможе щось принципово змінити в довгостроковій перспективі”.