Автор фото, Art Images via Getty Images
Уявіть: ви входите до вітальні — і раптом помічаєте павука. Які почуття це у вас викличе?
Хоча більшість павуків не є отруйними, лише невелика кількість із них може становити загрозу для людини.
Згідно з даними Інституту екологічних досліджень та освіти (Institute for Environmental Research and Education), щорічно у світі від укусів павуків гине менше ніж 10 осіб. Проте, точний підрахунок таких випадків може бути складним.
Тим не менш, багато людей, включно зі мною, зізнаються, що павуки викликають у них майже панічний страх. Якщо я знаю, що в моїй кімнаті є павук, я не можу заснути. А одна думка про павутину змушує мене здригатися.
У багатьох випадках фобія — це надмірний страх перед чимось, що насправді не становить серйозної небезпеки.
Тоді чому ж фобії настільки поширені? І як вони виникають?
Від звичайного страху до фобії
Страх — це надзвичайно важлива емоція для людини, зазначає Ванесса Лобью, професорка психології Ратгерського університету в Нью-Джерсі, США.
"Страх є важливим, оскільки він захищає нас від потенційно небезпечних речей", — пояснює вона.
Автор фото, Elva Etienne via Getty Images
Підпис до фото, Павук у домі — звична річ. Але для когось це може перетворитися на кошмар
Однак, коли страх стає надмірним і починає заважати людині жити, його можна класифікувати як фобію, додає Андраш Жидо з університету Печа в Угорщині.
"Це можна уявити як шкалу: на одному кінці — звичайний страх, знайомий кожному з нас. Але коли страх стає перешкодою в повсякденному житті, тоді ми можемо говорити про фобію".
Лобью також підкреслює: при фобії страх зазвичай не відповідає реальній загрозі.
Наприклад, у деяких регіонах світу — зокрема у Великій Британії, де я мешкаю — більшість видів змій не становлять небезпеки для людини.
Тому сильний страх перед ними може бути необґрунтованим і вважатися фобією. А в інших частинах світу страх перед зміями цілком виправданий.
Страх — вроджений чи набутий?
Хоча деякі фобії є дуже поширеними, більшість фахівців не вважають, що ми народжуємося з ними.
На думку Лобью, маленькі діти ще не здатні відчувати страх так само, як дорослі.
"На ранніх етапах життя ви не побачите страху, тому що для його виникнення потрібно оцінити ситуацію: зрозуміти, що щось становить загрозу. А для цього потрібні певні знання про навколишній світ", — каже вона.
Якщо ми не народжуємося зі страхом перед павуками чи зміями, чому ж саме ці істоти так часто стають причиною фобій?
Автор фото, dlewis33 via Getty Images
Підпис до фото, Змія може бути небезпечною. Але не всюди
Стефані Хьоль, професорка психології Віденського університету в Австрії, провела дослідження, яке показало: коли немовлята бачили змій або павуків, їхні зіниці розширювалися сильніше, ніж під час споглядання квітів чи риб.
Розширення зіниць може свідчити про те, що мозок сприймає щось як потенційну загрозу.
В організмі активується реакція «бийся або тікай». Серце починає битися швидше, дихання прискорюється, тиск підвищується — тіло готується або втекти від небезпеки, або захищатися.
Хьоль не вважає, що страх перед певними об’єктами є вродженим. Проте, за її словами, деякі об’єкти ми помічаємо швидше за інші — можливо, через їхній спосіб руху.
"Схоже, є речі, яких ми ніби від природи швидше вчимося боятися", — каже вона.
Автор фото, Maskot via Getty Images
Підпис до фото, Ми не народжуємося з фобіями
Лобью вважає, що павуків і змій ми, ймовірно, швидше сприймаємо як небезпеку, ніж інших тварин, оскільки вони здаються нам «дивними». І з цим важко не погодитися.
"Візьміть змію — у світі немає нічого схожого на змію", — каже вона.
"Уявіть, як немовлята звикають дивитися на тварин: це чотириногі істоти, які ходять, так? А змії рухаються зовсім інакше. Павуки також пересуваються дуже незвично. Нам це не подобається".
Деякі фахівці припускають, що така схильність боятися певних речей могла сформуватися в процесі еволюції.
"Для перших людей навколишній світ був дуже непередбачуваним", — пояснює Жидо.
"Будь-який страх і будь-яка фобія… на певному етапі розвитку людства були цілком виправданими. Але в сучасному житті вони втратили свою корисність".
Автор фото, Catherine Falls Commercial via Getty Images
Підпис до фото, Щось у рухах павуків і змій буквально змушує нас здригатися, каже Лобью.
Проте, сама по собі схильність боятися певних речей — так звана теорія підготовленості — ще не означає, що людина обов’язково розвине фобію.
За словами Лобью, один із найшвидших шляхів до виникнення страху перед твариною чи предметом — пережити з ним щось неприємне. Особливо якщо є схильність його боятися.
Але страх може з’явитися і тоді, коли ми спостерігаємо, як на щось реагують інші люди.
"Вас вкусили, ви злякалися, — пояснює Лобью. — А потім ви бачите, що мама теж злякалася або каже, що це небезпечно. Так ви вчитеся боятися".
Тому, вважає Хьоль, фобії можуть передаватися з покоління в покоління.
"Подивіться фільми"
Якщо наш досвід впливає на те, чого ми боїмося, то свою роль тут відіграють також фільми та книги. Вони часто зображують змій і павуків як небезпечних істот. На думку Лобью, це теж може сприяти формуванню нашого страху.
"Подивіться фільми, почитайте книжки, — каже вона. — Коли змії та павуки бувають рятівниками? Ніколи".
Автор фото, Flashpop via Getty Images
Підпис до фото, Фільми і книжки теж вчать нас боятися, каже Лобью
Страх перед тваринами може також залежати від місця проживання.
Жидо виявив: що більше міське населення, то частіше люди страждають від таких фобій.
"Схоже, люди, які більше часу проводять на природі та частіше спостерігають за тваринами, менше їх бояться", — каже він.
На сьогодні понад 80% населення світу мешкає у містах. Тому не дивно, що страх перед тваринами став настільки поширеним.
Чи можна позбутися фобії?
Більшість фахівців стверджує: так. Найкращий метод — поступово звикати до того, що викликає страх.
"Якщо ви відчуваєте дискомфорт у певних ситуаціях, варто спробувати адаптуватися до них", — говорить Хьоль.
Лобью рекомендує починати з малого. Спочатку можна просто розглядати фотографії того, що лякає, і дізнаватися про це щось позитивне. Потім поступово проводити з цим більше часу.
Однак, якщо фобія є сильною і обмежує ваше життя, краще звернутися за професійною допомогою.
Автор фото, Justin Paget via Getty Images
Підпис до фото, Більше часу на природі — менше страху перед її мешканцями
Дослідження Жидо також показують: поступове звикання до того, що викликає страх, може не тільки допомогти подолати фобію, а й запобігти її розвитку.
"Особистий досвід — найважливіший фактор у формуванні страху, — пояснює він. — Якщо він позитивний, наприклад, у дитинстві або під час навчання, це може допомогти уникнути страху в майбутньому".
Лобью наголошує: сам по собі страх необхідний. Він захищає від небезпеки. Але фобія не повинна керувати нашим життям.
"Ви не приречені все життя боятися чогось, — підкреслює вона. — Є способи це подолати".
Щодо мене, я досі не знаю, звідки виникла моя боязнь павуків. Можливо, я перейняла цей страх від когось із батьків? Чи після перегляду фільму? Або, можливо, я просто бачила замало павуків у дитинстві, щоб звикнути до них?
Можливо, спрацювало все одразу.
І ця стаття стане першим кроком до того, щоб одного дня позбутися цього страху.