Підпис до фото, Анаїс де Вос (ліворуч) і Марі-Елен Брис підозрюють, що чиновник французького Мінкульту підмішав їм у напій наркотичну речовину
"Я відчувала слабкість. Ноги ледь рухалися. Це було страшно. Я не розуміла, що зі мною відбувається".
Це сталося в липні 2011 року. Анаїс тоді було 27 років, і вона прийшла на співбесіду до міністерства культури Франції в Парижі.
Зазвичай вона не вживала кави, але високопоставлений чиновник Крістіан Негре запропонував їй чашку. З ввічливості вона погодилася.
Каву він приготував особисто, згадує Анаїс у розмові з BBC. Однак напій мав "незвичний присмак", тому вона випила лише частину.
Спочатку співбесіда проходила в кабінеті. За кілька хвилин Негре запропонував вийти назовні.
Вони йшли Парижем, коли Анаїс раптом відчула сильний і абсолютно неконтрольований позив до сечовипускання.
Вона повідомила Негре, що їй потрібно до вбиральні.
"Він подивився мені просто в очі й запитав: "О, тобі треба попісяти?"
"Я почувалася як дитина. Він дивився на мене якось дивно – здавалося, його це тішить".
Автор фото, Grand Est Region & Bas-Rhin Prefect
Підпис до фото, Майже 250 жінок звинувачують Крістіана Негре в тому, що у 2009-2018 роках він підмішував їм у напої речовини, які їх одурманювали
Зі слів Анаїс, Негре показав їй двері до якогось підсобного приміщення під мостом через Сену.
"Можеш зробити це тут", – сказав він.
Нині Анаїс є однією з майже 250 жінок, які вважають, що Негре їх обдурював під час співбесід у період з 2009 по 2018 рік.
Згідно з їхніми свідченнями, він додавав наркотичні або інші речовини, щоб впливати та контролювати їх.
Це явище називають "хімічним підкоренням".
У Франції про це почали широко говорити у 2024 році, коли чоловіка Жизель Пеліко визнали винним у тому, що він давав їй седативні засоби, а потім запрошував незнайомих чоловіків ґвалтувати її, поки вона була без свідомості.
"Я почала панікувати"
"Я уявляла, як він затягує мене всередину і зачиняє двері, – згадує Анаїс. – Я почала панікувати".
Їй усе це здалося дуже дивним, і вона наполягла, щоб вони продовжили йти.
Вони попрямували до Лувру – там був туалет. Але вхід коштував євро, а гаманець Анаїс залишився в офісі міністерства. Негре заявив, що в нього теж немає готівки.
Анаїс уже ледве терпіла – їй було боляче стримуватися. Зрештою вона знайшла кафе, де їй дозволили скористатися вбиральнею.
"Мені було зовсім зле", – каже вона. Коли нарешті підійшла до туалету, то вже не змогла стриматися й обмочилася.
Згадуючи той день, Анаїс тішиться хоча б тим, що Негре не став свідком того, що сталося.
"Принаймні він цього не бачив. Добре, що на мені була сукня. Так було легше приховати", – додає вона.
Після трьох годин спілкування з Негре вона, за її словами, почувалася "наче в тумані й була повністю виснажена".
Роботу Анаїс не отримала.
Автор фото, Mohammed Badra/EPA/Shutterstock
Підпис до фото, Під час прогулянки з чиновником Анаїс сподівалася скористатися громадським туалетом у Луврі
Підозри щодо Негре в неї лишилися, але вона не могла зрозуміти, що саме змусило її почуватися некомфортно.
Анаїс вважає, що цей епізод підірвав її впевненість у собі.
А потім, у 2019 році, отримала листа від поліції.
Коли Анаїс прийшла на зустріч зі слідчими, то дізналася: вони підозрюють, що вона – одна з майже 200 жінок, яких Негре, імовірно, одурманював під час співбесід на роботу в міністерство.
"Я була приголомшена, – каже вона. – Але водночас зраділа: виявилось, що я не вигадала все це. Того дня справді щось сталося".
Відтоді про Негре заявили ще десятки жінок.
Поліція підозрює, що він міг підмішувати діуретики – препарати, які стимулють вироблення сечі. Їх, зокрема, призначають при високому кров'яному тиску та деяких інших захворюваннях.
Того дня Анаїс на мить подумала, що Негре міг щось підмішати їй у каву. Але одразу відкинула цю думку: "Це ж міністерство культури. Такого просто не може бути".
"Експерименти P"
Анаїс розповідає, що поліцейські знайшли на комп'ютері Негре таблицю з даними про ймовірних потерпілих.
Вона називалася "Experiments P" ("Експерименти P"). Саме за цим документом слідчі вийшли на Анаїс.
За її словами, у таблиці були дати співбесід, час, коли жінкам давали діуретик, скільки минало до того, як їм хотілося в туалет, а також яку білизну вони носили.
Тепер Анаїс переконана, що саме діуретик надав каві дивного смаку.
Розслідування щодо Негре почалося в червні 2018 року. За даними прокуратури, тоді один з його колег застав його, коли той фотографував жінку з-під столу.
Спочатку Негре відсторонили від посади регіонального директора з питань культури. У 2019 році міністерство культури його звільнило.
Прокурори заявили, що під час допиту у 2018 році Негре визнав: на співбесідах він "створював для жінок принизливі ситуації".
Багато жінок кажуть, що лише після розмови з поліцією зрозуміли: вони теж могли стати потерпілими.
Деякі наважилися розповісти про пережите після того, як побачили в медіа історії Анаїс та інших жінок.
Негре вже за 60 років. Його звинувачують, зокрема, в одурманюванні людей, порушенні приватності та сексуальному насильстві.
Суд у цій справі ще не розпочався.
BBC передала Негре через його адвоката звинувачення, про які йдеться в матеріалі. Він відмовився від коментарів.
Підпис до фото, Марі-Елен Брис розповідає, що під час співбесіди у Страсбурзі Негре відвів її до каналу – "і не зводив з мене очей"
Ще одна жінка, чиє ім’я було в записах Негре, – Марі-Елен Брис. У 2016 році він проводив з нею співбесіду на роботу в міністерстві культури у Страсбурзі, де тоді працював.
З її слів, Негре сказав, що вона виглядає напруженою, і запропонував прогулятися, щоб "заспокоїти нерви".
Але під час прогулянки вздовж каналу Марі-Елен, як і Анаїс, раптом дуже захотілося в туалет. Незабаром їй стало боляче терпіти.
Вона розповідає, що Негре сказав, ніби неподалік є громадський туалет. Але коли вони прийшли на місце, туалету там не було.
"Мені було дуже важко. Біль був такий сильний, що я зблідла, а по обличчю текли сльози", – розповідає вона.
Зі слів Марі-Елен, їй нічого не залишалося, як справити потребу просто на вулиці. Негре запропонував прикрити її своєю курткою.
"Мені було страшенно ніяково, – каже вона. – Він не зводив з мене очей".
Марі-Елен розповідає, що роками після цього їй було соромно.
Як і Анаїс, згодом вона дізналася від поліції, що вважається однією з ймовірних потерпілих Негре.
"Це був величезний шок", – додає вона.
Питання до системи правосуддя
Зі слів Марі-Елен, після того випадку в неї залишилися не лише психологічні травми, а й проблеми із сечовипусканням.
Вона визнає: те, що сталося, може не вкладатися в уявлення людей про сексуальне насильство.
Але сама вона не сумнівається в тому, що пережила: "На мене напали, мене одурманили, мене отруїли. Для мене це однозначно було сексуальним насильством".
Проблемою "хімічного підкорення" займається французька депутатка Сандрин Жоссо. Вона стала однією з найпомітніших активісток у цій сфері після того, як цього року французького сенатора Жоеля Герріо визнали винним у тому, що він підмішав їй в напій екстазі, щоб скоїти сексуальне насильство.
Жоссо вважає, що Франція надто довго не робила достатньо, щоб допомагати жінкам, яким таємно підмішували наркотики, і притягати винних до відповідальності.
Підпис до фото, Французька депутатка Сандрин Жоссо стала однією з головних активісток у боротьбі з використанням речовин для одурманення жертв
Саме за ініціативи Жоссо цього року у Франції запустили пілотну програму. Жінки, які підозрюють, що їм щось підмішали, можуть здати кров, сечу або волосся на аналіз – і для цього їм не потрібно одразу звертатися до поліції.
"Люди мобілізуються, потерпілі частіше розповідають про те, що сталося, частіше подають заяви – і це важливо", – каже Жоссо в інтерв’ю BBC.
Але така система має свої обмеження. Анаїс, Марі-Елен та багато інших ймовірних потерпілих Негре навіть не підозрювали, що їм могли щось підмішати. Якщо ж мине забагато часу, препарат може зникнути з крові та сечі, і аналіз уже його не покаже.
У волоссі сліди деяких препаратів зберігаються довше. Але з часом стає важче визначити, коли саме речовина потрапила в організм.
Використання сечогінних препаратів у такий спосіб – "вкрай незвичний" випадок, каже професор Жан-Клод Альварес, який керує пілотною програмою в лікарні Раймон-Пуанкаре системи AP-HP.
За його словами, за 26 років роботи токсикологом він ніколи не стикався з нічим подібним.
Підпис до фото, Професор Жан-Клод Альварес тестує в лабораторії зразки волосся та інші матеріали на наявність наркотиків
Лабораторія регулярно перевіряє зразки на 400 різних речовин. "Тепер у Франції ми також шукаємо діуретики", – додає він.
Від зустрічі Анаїс з Негре минуло 15 років. А сім років тому вона вперше розповіла поліції про те, що сталося.
Як і багато інших жінок, які звинувачують Негре, вона обурена тим, що справа досі не дійшла до суду.
Тим часом Негре продовжував працювати у кадровій сфері, повідомляє організація із захисту прав жінок Fondation des Femmes, яка підтримує близько 30 потерпілих.
“Усе це дуже мене тривожить. Я злюся через те, як з нами поводяться", – каже 42-річна Анаїс.
З її слів, у 2019 році вона вперше звернулася до поліції. Потім вона не чула нічого про розслідування аж до 2023 року, хоча не раз писала слідчим.
"Чотири роки я жила з усвідомленням того, що стала потерпілою. Я не знала, що робити, – каже вона. – Я дуже злюся на систему правосуддя".
Марі-Елен називає це очікування "вторинною травмою".
"Як потерпіла, я маю доводити, які наслідки це для мене мало, ходити до психіатра, збирати спеціальні висновки".
Через те, що справа так затягнулася, пережити все це стало ще важче.
"Ми не завжди відчуваємо, що до нас справді ставляться серйозно", – каже Марі-Елен.
Калліопі Мінгейру з ООН заявила BBC, що уряди, поліція та суди мають активніше боротися з сексуальним насильством з використанням наркотиків та інших речовин. За її словами, влада стикається з "дуже серйозними проблемами", а затягування таких справ "руйнує життя жінок".
BBC звернулася до французької поліції, судів та уряду з проханням відповісти на критику щодо розслідування цієї справи, але відповіді не отримала.
Довгий час Марі-Елен мовчала. А потім перестала соромитися того, що сталося.
"Мені не потрібно ховатися – я потерпіла", – каже вона.
"Для мене важливо говорити про це відкрито. Деякі жінки впізнали себе в цій історії, зрозуміли, що теж стали потерпілими, і подали заяви", – продовжує Марі-Елен.
"У світі, в якому ми живемо, про це потрібно говорити вголос. Важливо говорити про насильство над жінками та сексуальне насильство".