Посилання скопійовано
Експертні установи, що спеціалізуються на економічних питаннях, звернулися до Кабінету Міністрів із пропозицією переорієнтувати зусилля з прямого відшкодування збитків бізнесу коштами з державного бюджету на залучення більшого обсягу страхового, банківського та міжнародного капіталу.
Про це йдеться у зверненні зазначених установ.
Серед них — Центр соціально-економічних досліджень «CASE Україна», Інститут соціально-економічної трансформації, Український інститут правової політики, Інститут податкових реформ, Асоціація податкових консультантів та інші.
Аналітики пропонують поступовий перехід до такої моделі управління воєнними ризиками, «яка дає змогу, використовуючи обмежені бюджетні ресурси, залучати значно більше страхового, банківського та міжнародного капіталу, ніж пряме відшкодування збитків із бюджету».
«Держава не може й не повинна самостійно відшкодовувати втрати приватного бізнесу. Її завдання — створити умови, за яких ризик розподілятиметься між бюджетом, бізнесом, страховим ринком, перестраховиками, банками та міжнародними фінансовими інституціями», — підкреслюють експерти.
Вони рекомендують уряду зосередити першочергові заходи на взаємопов’язаних напрямках відновлення постраждалого бізнесу, які базуються на розширенні системи страхування від воєнних ризиків та посиленні програми «Доступні кредити 5-7-9%».
Постановою Кабінету Міністрів уже передбачено часткове відшкодування вартості пошкодженого або знищеного майна та часткову компенсацію страхових премій за угодами страхування від воєнних ризиків.
«Водночас масштаб збитків і потенційних ризиків значно перевищує поточну спроможність як державної програми, так і приватного страхового ринку. Ключова проблема полягає не лише у вартості страхового поліса, а насамперед у недостатній потужності ринку для покриття катастрофічно великих воєнних ризиків», — зазначено у повідомленні.
Експерти наголошують на необхідності суттєво збільшити масштаб програми компенсації страхових премій, зробити її передбачуваною та довгостроковою, а також забезпечити достатні ресурси для підприємств, які відповідають визначеним критеріям ризику.
Програма повинна надавати можливість переходу від фіксованих лімітів до диференційованої компенсації залежно від рівня ризику, вартості активів, географічного розташування та інших об’єктивних чинників.
«Водночас саме по собі збільшення компенсації страхових премій не вирішить проблему потужності ринку, — наголошують аналітики. — Необхідно доповнити чинний механізм державним перестрахуванням катастрофічного шару воєнних ризиків — моделлю M3», — йдеться у повідомленні.
Її принцип полягає у розподілі ризику між кількома рівнями.
1-й рівень – бізнес – франшиза орієнтовно 5-10% від вартості об’єкта за однією локацією (адресою), що забезпечує участь власника у ризику та зменшує моральний ризик.
2-й рівень – первинний страховий ринок. Це комерційне страхове покриття в межах доступної потужності українських та міжнародних страховиків.
3-й рівень – перестрахування. Йдеться про консолідовану потужність ЕКА та міжнародного перестрахового ринку.
4-й рівень – державний stop-loss. Державна гарантія/механізм перестрахування у визначеному розмірі/частці/пропорції для катастрофічного шару збитків (коли сукупні збитки перевищують сукупні платежі), який не може бути прийнятий ринком.
«Державний ресурс має бути спрямований насамперед на останній, найбільш ризикований шар, а не на заміну приватного страхового капіталу. Збільшення лише компенсації премії без реального перестрахування результату не дає», — зазначається у повідомленні.
Необхідні єдина термінологія ризиків/виключень та принципи врегулювання збитків для всіх учасників моделі, зазначають аналітичні центри.
«За наявними розрахунками, модель M3 дозволяє отримати до 1,59 грн страхового покриття на кожну 1 грн бюджетного ресурсу, тоді як пряма компенсаційна модель забезпечує значно менший ефект», — йдеться у повідомленні.
Остаточні параметри моделі мають бути визначені на основі актуаріарних розрахунків, анкетування бізнесу для визначення PML (потенційно можливого збитку), географічного розподілу об’єктів, вартості основних фондів, напрямків економічної діяльності підприємств тощо.
Держава також має забезпечити можливість часткового перестрахування воєнних ризиків страховиків через ЕКА у диференційованих лімітах, єдині підходи до визначення ризиків та виключень, а також єдині принципи врегулювання збитків.
Це дозволить сформувати стандартизований та диверсифікований страховий портфель, який буде більш привабливим для міжнародних перестраховиків, переконані аналітики.
Важливо також розширити перелік активів, які можуть бути застраховані. Йдеться не лише про будівлі та обладнання, а й про товарні запаси, сировину, готову продукцію, товари в дорозі та у виробництві, транспорт і орендоване майно, кажуть вони.
«Для ритейлу, фармацевтики, логістики та виробничих підприємств саме ці активи часто є критичними для продовження операційної діяльності. Їх страхування може здійснюватися з використанням цифрових даних РРО, бухгалтерського обліку, ТТН та інших систем верифікації», — йдеться у зверненні.
Окремо необхідно забезпечити швидкість та прозорість фіксації збитків. Доцільно створити єдине вікно, в якому факт воєнного ураження фіксується в одному реєстровому записі протягом 72 годин із використанням фото- та відеоматеріалів.
Оцінка збитку має здійснюватися незалежними кваліфікованими оцінювачами або аварійними комісарами, а не органом, який безпосередньо розпоряджається виплатою. Єдиний реєстр має одночасно запобігати подвійному відшкодуванню та дозволяти використовувати один набір підтверджених даних у страхових, бюджетних, податкових і кредитних процедурах.
Експертні установи пропонують розширити напрямок відновлення у програмі «Доступні кредити 5-7-9%», збільшити граничні суми та створити спеціальний механізм кредитування підприємств, які постраждали внаслідок воєнних атак.
Вони зазначають, що основою має стати державна портфельна гарантія, яка покриває орієнтовно 70–80% кредитного ризику, при цьому банк зберігає власну частку ризику. Це дозволить використати банківський капітал як основне джерело фінансування відновлення, а державний ресурс — як інструмент розподілу ризику.
У межах програми доцільно передбачити три взаємопов’язані продукти: короткострокові позики на оперативний ремонт та заміну обладнання; кредити на поповнення обігового капіталу, включно з фінансуванням заробітних плат, закупівель та інших критичних витрат; а також довгострокове інвестиційне кредитування модернізації, релокації та створення резервних виробничих потужностей.
Для таких кредитів необхідно зберегти пільгову ставку на рівні 5–7% у гривні, передбачити строк кредитування нерухомості до 10 років із відстроченням погашення основної суми на 12–18 місяців, включити до програми великих платників та групи пов’язаних осіб з окремими лімітами, а також не допустити банківських комісій, які фактично нівелюють ефект пільгової ставки.
У випадках втрати підприємством застави її функцію має частково замінювати державна портфельна гарантія, зазначають аналітики.
«Принципово важливо поєднати кредитування зі страхуванням. Банківський кредит, страховий поліс, перестрахування та державна гарантія відновлення мають працювати як єдиний пакет», — говорять вони.
Наявність адекватного страхового покриття повинна враховуватися банком під час оцінки кредитного ризику з урахуванням ліквідності поліса, його виключень та франшизи.
Це дозволить зменшити кредитний ризик банків, збільшити обсяг доступного фінансування та одночасно знизити потребу в бюджетній компенсації процентної ставки, пояснюють аналітики.
«Окремий механізм необхідний для підприємств, які мали кредити до атаки, але через пошкодження активів втратили здатність їх обслуговувати. Новий кредит без реструктуризації старого боргу лише збільшуватиме боргове навантаження», — йдеться у зверненні.
Тому доцільно запровадити можливість продовження строку кредиту, відтермінування погашення основної суми, grace period, реструктуризації процентних платежів та часткової державної гарантії за реструктуризованим портфелем.
Таким чином, страхування має стати передумовою масштабного кредитування, а державна гарантія — інструментом мультиплікації банківського капіталу, а не заміною приватного фінансування, йдеться у зверненні.
Нагадаємо:
Раніше аналітичні центри, які спеціалізуються на економічній політиці, заявили, що за умов хронічного дефіциту державного бюджету та пріоритетного спрямування ресурсів на оборону, Україна не може дозволити собі неадресні соціальні виплати, які не враховують реальний майновий стан отримувачів.
Оригінал статті: epravda.com.ua