Автор фото, Pompidou Centre, Malaga/ Getty Images
Відтінки використовуються людьми для створення гармонії та приємних емоцій протягом сотень тисяч років. Навіть неандертальці використовували природні барвники для розпису стін печер. Згодом з’явилися барвисті храми в Стародавньому Єгипті та Греції, а також будівлі з різнокольорового мармуру в Стародавньому Римі.
Незалежно від епохи, кольори завжди відігравали центральну роль.
Обдаровані фантазією архітектори здавна застосовували колір для надання своїх творінь особливої виразності.
Він був ключовим елементом у вітражах середньовічних соборів, а також у настінних та стельових розписах епохи Італійського Відродження. Він також став невід’ємною частиною яскравих, сяючих фасадів кінця XX та XXI століть, як-от барвистий вхід-куб до Центру Помпіду в Малазі, створений Даніелем Бюреном (на фото вище), який є справжньою симфонією кольору та світла.
Колір — це «вирішальний елемент, що підносить будівлю до недосяжних інакше висот емоційного резонансу та захоплення», — стверджують дизайнер Адам Натаніель Фурман і авторка Кейт Мазаде у своїй книзі «Chromatic Architecture – the Craft of Colour in Design».
Представляємо вісім барвистих будівель із цієї нової книги. Ці виразні споруди спонукають архітекторів до сміливішого та натхненнішого використання кольору, а нас — до усвідомлення його безмежних можливостей.
1. Храм Шрі Ранганатха Свамі, Тамілнад, Індія
Автор фото, Rupesh Maurya/ Creative Commons
Південний індійський штат Тамілнад славиться своєю давньою традицією використання кольорів. Будівництво цього храму почалося ще в I столітті нашої ери і тривало під правлінням багатьох династій аж до кінця XX століття. У результаті постала одна з найбільших у світі культових споруд, що займає територію понад 60 гектарів.
Комплекс оточують 21 вхідна вежа — гопурам, — чиї монументальні елементи оздоблені яскравими барвами.
«Це місце переповнене надзвичайно насиченим духовним життям, що яскраво й відчутно проявляється завдяки майстерному використанню кольорів. Вони ніби виривають відвідувачів і вірян із буденності, занурюючи їх у світ споглядання та благоговіння», — ділиться Фурман у розмові з BBC.
2. Каталонський палац музики, Барселона, Іспанія
Автор фото, Photo Consuelo Borroni/ Pexels
Цей концертний зал, зведений 1908 року, став символом Каталонії — іспанського регіону, що тоді відзначався швидкою індустріалізацією, багатством і самобутньою культурою.
В архітектурному рішенні, створеному Луїсом Доменек-і-Монтанером, поєдналися стилі модерн, романський, неоготика, а також мавританські мотиви та валенсійські традиції.
На думку Фурмана, кожен елемент Палау сповнений символізму й органічно вписався б у казковий ліс.
«Кожен камінь, балясина, арка, колона та капітель, настінний світильник чи дверна ручка — усе це насичене кольорами й декоративними формами, що ніби за помахом чарівної палички вдихають у них життя», — зазначає він.
3. Будівля “Гардіан”, Детройт, штат Мічиган, США
Автор фото, Guardian Building
Місцеві мешканці називають цю офісну будівлю 1929 року, спроєктовану Віртом К. Роулендом, «Собором фінансів». Це також один із найвизначніших у світі хмарочосів у стилі ар-деко.
«Роуленд використовував тут колір, щоб продемонструвати високу майстерність ремісників із регіону Великих озер у США на початку XX століття», — розповідає BBC Мазаде.
Зовні будівля оздоблена майже двома мільйонами цеглин і теракотових плиток із помаранчевим відтінком. Водночас усередині, у головному вестибюлі, височіє триповерхова склепінчаста стеля, вкрита «клаптиковим візерунком» із плитки основних кольорів.
«Ця будівля стала сміливим свідченням комерційного успіху Детройта того часу і сьогодні слугує яскравим нагадуванням про нього», — додає вона.
4. Універмаг De Bijenkorf, Ейндговен, Нідерланди
Автор фото, Getty Images
Кажуть, що італійський архітектор, дизайнер і художник Джо Понті черпав натхнення для цього проєкту 1969 року в багатому, строкатому візерунку нідерландських полів, які він спостерігав з ілюмінатора літака.
Надати привабливості цій величезній будівлі без вікон могло б стати складним завданням для багатьох зодчих, але не для Понті — майстра, чий внесок у розвиток модернізму був не меншим, ніж у Ле Корбюзьє чи Міс ван дер Рое.
Він перетворив її на «величезне, сяюче поле смарагдового дива», — зазначає Фурман. І таким чином «перетворив типовий для тієї доби жахливий глухий бетонний фасад на справжній шедевр сучасного мистецтва для міста».
5. Лофти Reversible Destiny, Токіо, Японія
Автор фото, Reversible Destiny Foundation
Цей проєкт орендного житла 2005 року був створений на честь Гелен Келлер — американської письменниці та активістки боротьби за права людей з інвалідністю.
У книзі дев’ять лофтів, спроєктованих Шусаку Аракавою та Мадлен Гінз, представлено як футуристичний колаж із яскравих циліндрів, прямокутних паралелепіпедів, сфер та сучасних архітектурних елементів. Вони утворюють цілісне, всеосяжне й альтернативне житлове середовище, де кожна поверхня та деталь інтер’єру пульсують насиченими барвами.
Художник Аракава та поетеса Гінз прагнули, щоб обрана ними кольорова палітра виводила мешканців зі стану звичної рівноваги.
«Вони вірили, що якщо середовище спонукатиме людей відмовитися від малорухливого домашнього способу життя, це допоможе їм жити довше», — пояснює Мазаде.
Автори поєднали хвилясті підлоги зі сферичними кімнатами й оздобили їх у кольорах, що створюють радикальне сенсорне перевантаження — і все це заради блага мешканців, додає вона.
6. Сміттєспалювальний завод “Майшіма”, Осака, Японія
Автор фото, HU-NET Corporation, Osaka
Австрійський художник і архітектор Фріденсрайх Гундертвассер помер у 2000 році — за рік до завершення будівництва його споруди. Він був відомий тим, що відкидав пласку одноманітність модернізму й обстоював ідею архітектури як організму, що постійно розвивається, а не як машини для виконання вузько визначених функцій.
На думку Гундертвассера, це стосувалося як житлових, так і промислових будівель. Сміттєспалювальний завод “Майшіма” нагадує химерний замок, і його часто плутають із розташованим неподалік парком розваг. Жовті смуги, що виглядають так, ніби їх намалювали від руки, ніби стікають по низьких частинах будівлі, тоді як висока циліндрична вежа оздоблена такими ж смугами, але червоного кольору. Усі споруди комплексу, включно з консольним елементом, спираються на масивні заокруглені опори, декоровані кольоровими блоками.
Кожен елемент цієї споруди — це виклик усталеним нормам, каже Мазаде. «Сміттєпереробний завод із димарем кольору морської хвилі, стінами в шахівницю та смугами соняшникового й яскраво-червоного кольорів — хіба це не справжній бунт?»
7. Центральна бібліотека, Леганес, Іспанія
Автор фото, Roland Halbe
Ця публічна бібліотека та муніципальний архів, спроєктовані бюро BN Asociados Arquitectos і зведені у 2019 році, є візуальною метафорою свого вмісту. Округлий фасад, оздоблений великоформатними керамічними елементами пастельних відтінків, що повторюють вигини будівлі, наочно демонструє місцевим жителям багатство та різноманітність книжкових фондів, розміщених усередині.
Таке архітектурне рішення також формує нову знакову споруду в районі Мадрида, якому бракувало культурних орієнтирів.
«Коли сонячне світло ковзає по рельєфній кераміці, м’які пастельні тони й матова фактура створюють ефект, що нагадує папір», — зазначає Мазаде.
8. Кройдонська колонада, Лондон, Велика Британія
Автор фото, Gareth Gardner
Ця 50-метрова пішохідна зона в місті Кройдон, що не вирізняється вишуканою архітектурою, складається з 16 велетенських колон і двох масивних стін. Споруда, створена Адамом Натаніелем Фурманом у 2023 році, оздоблена тисячами об’ємних порцелянових плиток ручної роботи. Кожна з них вкрита насиченою, густою та напівпрозорою глазур’ю: біля основи переважає глибокий синій колір морських глибин, що поступово переходить у кремово-білий у верхній частині.
Мета цього проєкту — привнести яскраві архітектурні акценти, навіяні різними епохами та регіонами, до залізничної станції Іст-Кройдон.
«Колір занурює перехожого в багате, чуттєве середовище. Він нагадує про тисячолітню традицію використання синьо-білої архітектурної кераміки в монументальних спорудах по всьому світу — від Стародавнього Єгипту, Португалії, Туреччини, Ірану часів династії Сефевідів і Вавилона до багатьох інших місць», — зазначає автор проєкту Фурман.