Свобода, безпека й роль держави: дослідження ILI показало ціннісні орієнтири українців
В українців виявлено цікавий парадокс: високий запит на особисту та політичну свободу поєднується з очікуванням активної ролі держави в економіці та соціальній сфері. Такими є результати всеукраїнського дослідження «Цінності свободи в Україні», яке опублікував Міжнародний Інститут Свободи (ILI).
Дослідники аналізували ставлення громадян до особистих свобод, державного регулювання, економіки, соціальної політики, виборів, військової служби та інших питань.
Серед ключових результатів:
- 85% підтримують право безстрашно критикувати владу.
- 52% насамперед визначають себе як вільну особистість, яка сама відповідає за своє життя.
- 48% змінили або сформували свої політичні та ідеологічні переконання під впливом війни.
- Водночас 44% підтримують розширену роль держави в економіці та наданні соціальних послуг.
Загалом українське суспільство демонструє поєднання прихильності до особистих свобод із високим запитом на державну участь у соціальній сфері та забезпеченні безпеки. Водночас ставлення до ролі держави, економічної свободи, цензури та особистої відповідальності суттєво відрізняється залежно від конкретного питання.
Особисті свободи переважають, але безпека залишається важливим фактором
У питаннях особистої автономії українці частіше схиляються до ліберальних поглядів. 52% опитаних насамперед ідентифікують себе як вільну особистість із власними цінностями, яка сама відповідає за своє життя. Ще 31% найважливішою частиною своєї ідентичності назвали громадянство України.
44% респондентів схиляються до вільного вибору людини та саморегуляції, тоді як 33,5% підтримують активніше втручання держави задля забезпечення справедливості.
Водночас війна впливає на світогляд українців. 48% опитаних зазначили, що саме війна та її наслідки вплинули на формування або зміну їхніх політичних переконань. Для 43% таким фактором став особистий досвід у роботі, бізнесі чи житті громади, а 35% назвали розчарування у владі.
При цьому українці не демонструють однозначного вибору між свободою і безпекою. 41,5% опитаних схиляються до того, щоб ставити фундаментальні права вище за загрози, тоді як 31,5% готові поступитися частиною прав заради безпеки.
70% опитаних вважають свободу пересування фундаментальним правом людини, яке держава не повинна обмежувати. Водночас близько половини респондентів допускають обмеження виїзду для окремих категорій громадян під час війни.
56% також погоджуються із твердженням, що держава, яка обмежує свободи заради безпеки, зрештою може позбавити громадян і свободи, і безпеки.
Українці підтримують свободу слова
Одним із найбільш виражених ліберальних запитів стало ставлення до свободи слова.
85% респондентів вважають, що люди повинні мати можливість без страху критикувати владу. 67% підтримують гарантії свободи висловлювань навіть для думок, які можуть бути образливими або неприйнятними для інших.
57% вважають, що держава не повинна карати за висловлювання чи думки, якщо вони не становлять прямої загрози фізичним насильством. Ще 49% виступають проти цензури в інтернеті навіть в умовах війни.
Водночас 34% опитаних підтримують ширші державні обмеження свободи слова, зокрема заборону закликів до дискримінації, образливих висловлювань або ворожої пропаганди.
84% респондентів також вважають, що журналісти повинні мати можливість самостійно висвітлювати незручну для влади інформацію, а 69% вважають позасудове блокування ресурсів за критику влади неприпустимою цензурою.
Українці підтримують державну мову, але не схвалюють примусу
65,1% респондентів називають рідною лише українську мову. Ще 23,6% вважають рідними одночасно українську та російську, а 11% називають рідною лише російську.
76% підтримують обов’язковість державної мови у всіх публічних сферах. Водночас 81% вважають культурно-просвітницькі заходи ефективнішими за примусові методи.
67% підтримують право спілкуватися рідною мовою без державних обмежень. Водночас питання використання мов у приватному секторі залишається дискусійним: 46% виступають за збереження мовного регулювання, тоді як 40–45% підтримують більшу мовну автономію бізнесу та сфери послуг.
Більшість не підтримує повернення до масового призову
Ще одним питанням із вираженим суспільним запитом стала модель комплектування війська.
87% опитаних вважають перспективними професійну контрактну армію або змішану модель із коротким інтенсивним військовим вишколом молоді. 46% підтримують виключно професійне контрактне військо, а 41% — змішану модель.
Класичний призов і тотальну мобілізацію підтримали лише 3% респондентів.
65% опитаних вважають примусовий призов порушенням особистих свобод, а 83% підтримують перехід до професійної контрактної армії з високою фінансовою мотивацією.
Зброя: більшість за легалізацію, але з контролем
67% респондентів підтримують легальний доступ громадян до зброї. Водночас найбільш популярним є не повністю вільний обіг, а модель із суворими обмеженнями та державним контролем – її підтримують 46%.
Ще 21% вважають право на збройний самозахист фундаментальним правом людини. Водночас 25% виступають за збереження монополії держави на зброю.
78% опитаних підтримують право людини захищати власне житло та життя у разі вторгнення. Понад половина респондентів вважає, що потреба у зброї зростає через нездатність держави гарантувати захист кожному.
Разом із тим близько 45% побоюються, що легалізація зброї може призвести до зростання рівня насильства.
До держави – високі вимоги, до влади – низька довіра
Окремий блок дослідження стосується ставлення до державних інституцій.
Найвищий рівень довіри мають Збройні Сили України: їм довіряють 77% опитаних. Натомість цивільні органи влади та політичні партії мають значно нижчі показники.
Президенту України довіряють 37,5% респондентів, тоді як 38% висловлюють недовіру.
Найбільш критично українці оцінюють боротьбу з корупцією, роботу судової системи та соціальний захист. 75,5% вважають боротьбу з корупцією неефективною, 68% негативно оцінюють судову систему, а 57,5% – соціальний захист.
Водночас цифрові та адміністративні послуги стали єдиним напрямом державної роботи, який отримав позитивну оцінку більшості – 53%.
82% респондентів переконані, що влада не має права порушувати закон навіть під час війни. Водночас 72% вважають, що державні органи часто безкарно порушують Конституцію.
53% виступають за суттєве оновлення або прийняття нової Конституції після завершення війни.
Економічно українці підтримують ринок, але очікують державної участі
В економічних питаннях результати дослідження демонструють поєднання ринкових установок із очікуванням державного контролю у стратегічних сферах.
46,5% респондентів вважають оптимальною для України змішану економіку, яка поєднує ринкову свободу з державним контролем у стратегічних галузях. 18% підтримують вільний ринок із мінімальним втручанням держави.
65% опитаних вважають, що підприємці приносять економіці більше користі, ніж державні службовці. 67% надають перевагу приватному власнику перед чиновником, а 61% вважають вільну конкуренцію головним чинником економічного зростання.
Особливо високою є підтримка малого бізнесу: 75% позитивно ставляться до підприємництва у форматі ФОП, а 70% вважають, що держава повинна мінімізувати втручання у бізнес.
Водночас до великого капіталу ставлення значно критичніше. 68% пов’язують успіх великих бізнесменів із впливовими зв’язками або порушеннями закону, а 77% вважають український олігархат наслідком купівлі привілеїв у чиновників.
72,5% респондентів називають надмірну бюрократію гальмом для підприємництва, а 71% – одним із головних джерел корупції. 56% підтримують перехід до декларативного принципу роботи бізнесу, а 52% – подальшу цифровізацію державних послуг.
Податки: запит на нижче навантаження поєднується з вимогою справедливості
47% респондентів підтримують низьке податкове навантаження та більшу особисту відповідальність за власний соціальний захист.
При цьому лише 16% вважають витрачання податків державою ефективним і прозорим, тоді як 53% із цим не погоджуються.
62% переконані, що зниження податків стимулює економічне зростання. Водночас 70% підтримують прогресивну систему оподаткування, за якої люди з вищими доходами сплачують більше.
У соціальній сфері українці очікують активної ролі держави
Саме соціальна сфера демонструє найсильніший запит на державне забезпечення.
78% вважають виплати по безробіттю обов’язком держави, 76% – середню освіту, 74% – пенсійне забезпечення, 69,5% – первинну медичну допомогу, а 67,5% – догляд за людьми з інвалідністю.
75% переконані, що основні медичні послуги повинна гарантувати держава. 72% вважають пенсійне забезпечення її обов’язком.
При цьому лише 12,5% підтримують перехід до приватних накопичувальних пенсійних фондів та індивідуальної відповідальності.
У питаннях освіти 49% виступають за концентрацію державних ресурсів на комунальних і державних школах. Водночас 38% підтримують модель «гроші ходять за дитиною», за якої батьки можуть обирати школу, а держава фінансує цей вибір.
Українці готові допомагати армії та одне одному
Дослідження також зафіксувало високий рівень горизонтальної солідарності.
53% опитаних зазначили, що безпосередньо донатили кошти на потреби ЗСУ – військовим, волонтерам або відповідним зборам.
Ще 43% допомагали грошима, продуктами чи речами сусідам або знайомим, які опинилися у складних обставинах.
Водночас у питанні пенсійної системи суспільство залишається розділеним: 39% підтримують солідарну модель, за якої працюючі громадяни фінансують виплати нинішнім пенсіонерам, тоді як 37% віддають перевагу індивідуальному накопиченню.
Вибори залишаються важливим інструментом
Попри низьку довіру до політичних партій та парламенту, українці загалом зберігають готовність брати участь у виборах.
72% опитаних заявили, що голосують на виборах – постійно або на загальнонаціональних виборах. Ще 12% беруть участь у голосуванні час від часу.
При цьому 11% принципово ігнорують вибори через недовіру до можливості впливати на владу.
38% респондентів вважають найбільш відповідною мажоритарну виборчу систему, тобто пряме голосування за конкретного кандидата.
Водночас 52,5% вважають проведення виборів під час війни небезпечним для внутрішньої стабільності країни.
Ідеологічна визначеність залишається низькою
Попри чіткі позиції українців щодо окремих питань, значна частина суспільства не пов’язує їх із певною політичною ідеологією.
Найбільшу групу становлять прихильники соціал-демократичних поглядів – 24,5%. Консервативні установки мають 19%, націоналістичні – 15%, центристські – 10%.
Ліберальні погляди назвали своїми 8% опитаних, лібертаріанські – 5%, соціалістичні – 3%. Ще 15,5% не змогли визначитися.
Водночас молодь демонструє дещо вищу прихильність до ліберальних та лібертаріанських ідей. Серед людей віком 18-29 років ліберальні погляди підтримують 10%, лібертаріанські – 9%.
При цьому 65% респондентів не можуть чітко пояснити різницю між лібералізмом та лібертаріанством. Ще 66% не змогли провести межу між класичним лібералізмом і сучасним лівим лібералізмом.
Які висновки дослідження
Загалом результати дослідження не демонструють однозначного переходу українського суспільства до однієї політичної чи економічної моделі.
Українці одночасно підтримують особисту свободу, право критикувати владу, приватну власність і підприємництво та очікують від держави гарантування пенсій, медицини, освіти й соціального захисту.
У сфері безпеки громадяни готові частково поступатися свободами, однак водночас побоюються надмірного державного контролю. В економіці переважає підтримка приватного бізнесу та конкуренції, але стратегічні галузі значна частина суспільства хоче бачити під державним контролем.
Таким чином, дослідження фіксує не стільки остаточний вибір між «сильною державою» і «максимальною свободою», скільки поєднання обох запитів. Війна посилила значення безпеки та солідарності, але водночас не усунула прагнення українців до особистої автономії, свободи слова, приватної власності та можливості самостійно визначати власне життя.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: leopolis.news