Нещодавня ескалація російських диверсій та агресії у сірій зоні по всій Європі викликала жваві дебати щодо того, наскільки далеко Кремль готовий зайти. За даними американської розвідки, оприлюдненими у серпні, Москва може навіть здійснити «обмежене вторгнення» найближчими місяцями, щоб перевірити рішучість НАТО. Це посилює нову хвилю спекуляцій щодо можливого нападу Росії на балтійські держави — Естонію, Латвію та Литву.
Розмови про обмежене військове вторгнення Росії до Балтійського регіону — не новина. Невдовзі після анексії українського Криму у 2014 році з’явилася низка статей, у яких обговорювалося, чи стануть балтійські держави наступною ціллю Путіна. Ця модель повторилася й після повномасштабного вторгнення Росії в Україну через вісім років. Однак, хоча експерти з питань безпеки Балтійських країн визнають підвищену загрозу з боку нинішньої експансіоністської Росії, багато хто заперечує думку про те, що їхні країни практично беззахисні.
Балтійські аналітики особливо дратуються через поширеність гіпотетичних сценаріїв, які демонструють слабке розуміння місцевої ситуації та ігнорують значні оборонні можливості трьох балтійських держав. Обговорення потенційної російської загрози часто припускає, що все залежатиме від ширшої реакції НАТО на будь-який напад Росії. Насправді, балтійські політики уважно стежили за російськими тактиками, застосованими в Україні з 2014 року, відповідно посилюючи внутрішню безпеку та прикордонну оборону.
Обставини в сьогоднішньому Балтійському регіоні також не можна безпосередньо порівнювати з ситуацією в Україні, коли російська агресія почалася у 2014 році. Хоча Латвія та Естонія мають значні російськомовні громади, вторгнення в Україну суттєво вплинуло на світогляд цих спільнот. Деякі представники меншості все ще перебувають під впливом кремлівської пропаганди та симпатизують російському націоналізму, але привабливість імперського порядку Путіна суттєво обмежена через той факт, що російськомовні в Балтійському регіоні мають значно вищий рівень життя, ніж за кордоном, у самій Росії. Як наслідок, потенціал для місцевих сепаратистських рухів вважається мінімальним. Балтійські служби безпеки також уважно стежать за будь-якими потенційними порушниками спокою.
Міжнародні побоювання щодо можливого російського вторгнення часто ґрунтуються на поганому розумінні ситуації з безпекою в Балтійському регіоні. Деякі коментатори, здається, помилково вважають, що російські війська можуть просто перетнути річку Нарву і непомітно зникнути в лісах Естонії. Насправді, балтійські країни співпрацювали над створенням Балтійської оборонної лінії, яка включає низку парканів, протитанкових перешкод, патрульованих доріг та природних бар’єрів, усі з яких моніторяться електронними датчиками. Повторення тактики «зелених чоловічків», використаної Росією проти України у 2014 році, коли кремлівські агенти та військовий персонал таємно перетинали кордон для розпалювання конфлікту, сьогодні було б неможливим у Балтійському регіоні.
Будь-яке відкрите вторгнення російських військових у Балтійський регіон зустріло б негайний опір. Кремлю довелося б зібрати сили, достатні для подолання збройних сил Естонії, Латвії та Литви, які не чекали б об’єднаної відповіді НАТО, перш ніж дати відсіч.
Оцінки балтійських спецслужб свідчать, що Росії знадобиться більше живої сили та техніки, ніж Москва має наразі в умовах триваючого вторгнення в Україну. Через цей дефіцит Таллінн, Рига та Вільнюс вважають, що Кремль не зможе здійснити успішне військове вторгнення, доки не вирішить проблему дефіциту особового складу в Україні. Наразі всі погляди прикуті до можливої нової російської мобілізації, тоді як будь-яке військове нарощування біля балтійського кордону буде ретельно відстежуватися.
Це не означає, що балтійські держави самовдоволені. Вони знають, що Росія має високу толерантність до ризику, і розуміють, що можливість серйозного прорахунку залишається. Досить згадати, як сильно Кремль недооцінив готовність та здатність України чинити опір повномасштабному вторгненню 2022 року. Путін зосереджений на військовій присутності США і схильний ігнорувати роль менших країн. Це може допомогти йому переконати себе, що обмежений напад буде успішним у забезпеченні плацдарму на території НАТО.
Доки Україна продовжує захищатися від вторгнення Путіна, консенсус у балтійських країнах полягає в тому, що російський напад залишається малоймовірним. Це одна з ключових причин, чому балтійські партнери України є одними з провідних надавачів військової допомоги щодо ВВП. Нинішні спроби Росії залякати Європу в Балтії широко розглядаються як спроба перешкодити підтримці України та ізолювати Київ. Якщо буде досягнуто угоди про припинення вогню, і Росія більше не буде застрягла в Україні, оцінки безпеки в столицях Балтійських країн, ймовірно, швидко зміняться, а рівень загрози зросте.
Замість того, щоб одержимо обговорювати ідею можливого російського наземного вторгнення, європейські аналітики з питань безпеки повинні приділяти більше уваги оцінкам розвідки, що надходять з Балтійського регіону, щодо різноманітних загроз, які становить Росія, та ескалації агресивних дій, яка вже триває. Паралельно вкрай важливо зосередити увагу на підтримці України.
Володимир Путін розуміє лише мову сили. Невідповідь на зростаючі російські провокації лише додасть сміливості Москві та стимулюватиме подальшу ескалацію. Балтійські країни краще за більшість розуміють російські реалії та мають багато пропозицій щодо кроків для ефективного протистояння Кремлю. Чи зможе решта Європи зібрати необхідну політичну волю, ще належить побачити.
Джеймс Райс — докторант Інституту світової політики та колишній директор з законодавства сенатора США Чака Грассі.
Джерело новини: www.atlanticcouncil.org