Чесна сповідь Олени Медвінської, в яку може бути дуже складно повірити.
Я пам’ятаю, як у дитинстві на уроках математики мені було важко зрозуміти значення слова «аксіома»: чому якісь твердження приймаються за істину без доказів? Мало того — як на основі цих тверджень можна будувати наукову теорію?
Філософію аксіом мені допомогли зрозуміти перші менструації — саме тоді я дізналася, що для нормального функціонування в період «особливих днів» усі жінки приймають знеболювальні препарати. Я не замислювалася, чому так і чи можна інакше — просто прийняла як даність той факт, що в перші кілька днів початку циклу я відчуваю сильний біль, мозок відмовляється функціонувати в нормальному режимі, а я роблю перерву у спортивних навантаженнях.
Аксіомою стало також те, що в усіх моїх сумочках обов’язково мають бути сильнодійні препарати — на випадок, якщо менструація почнеться не вдома, мені не доведеться терпіти нестерпний біль. Думаю, якби я була одна з цією проблемою, то замислилася б над причинами та способами її вирішення. Однак, судячи з розмов в офісі та на зустрічах із подругами, ця ситуація була нормою для кожної моєї знайомої дівчини. І я сприйняла це як даність. І жила так до 36-річного віку, до літа 2026 року.
У квітні цього року я почала навчання давнім тілесним практикам у моєї наставниці — сексологині, психологині, тілесно-орієнтованої терапевтки з 20-річним стажем, зановниці Школи Досконалості Науки Любові Світлани Пашкевич. У мене є певні завдання, спрямовані на здорове материнство, але я й уявити не могла, що ще до завершення навчання, яке тривало три з половиною місяці, у моєму тілі відбудуться настільки дивовижні зміни. «Магічні історії», не пов’язані з тілом, я поки що залишу при собі, щоб ви не вважали цю статтю вигаданою.
«Ключі-Спіралі БерегИнь — це дивовижно логічна, з погляду жіночої природи, система тілесних практик, спрямована на переналаштування нейрогормональної регуляції та повернення тіла до його природної жіночої моделі функціонування.
Через послідовну роботу з рухом, статикою, м’язами, суглобами та зв’язками практики створюють специфічне для жіночого тіла навантаження, м’яко розкривають таз і тіло, посилюють гнучкість, чутливість і лібідо та повертають доступ до джерела жіночої енергії.
В основі методу — перехід від переважно чоловічого патерну: напруги, контролю та дії до іншої фізіологічної та енергетичної організації: м’якості без пасивності, глибинності без напруги та дії зі стану, а не з постійного зусилля.
Це шлях, на якому тіло поступово згадує своє природне жіноче налаштування, а енергія починає рухатися не за звичною прямою — через зусилля, контроль і досягнення, а по спіралі: всередину, в глибину, у розкриття і знову назовні вже з іншого стану», — пояснює Світлана.
Безумовно, скептичний розум одразу ж підкинув думку про те, що це лише красиві слова про енергії, які неможливо перевірити. Безумовно, він міг би навіть виявитися правим, якби не одне «але». Якби не реальні зміни, які відбулися й продовжують відбуватися з моїм тілом.
Отже, все почалося під час мого першого в житті візиту до США (Каліфорнії) наприкінці травня цього року. Мабуть, регулярна кардинальна зміна спочатку часових поясів, а потім температур (45-градусна спека на вулиці змінювалася пекуче холодним повітрям у машині) створила для організму екстремальні умови, результатом яких став шалений біль у очному яблуці. Виявилося, це був перший етап ячменю, який я спостерігала вперше в житті. І це сталося за два дні до вильоту літака з Лос-Анджелеса до Варшави, тривалість перельоту становила 13 годин. В умовах дуже сухого повітря, пересадки на поїзд для повернення до Києва, неможливості дотримання базових гігієнічних процедур, якісного вмивання та ще багатьох інших факторів, цей ячмінь загрожував стати катастрофою.
В американських аптеках без рецепта купити очні краплі-антибіотики, які мені одразу ж порекомендувала тітка-анестезіолог, — заборонено. Тому я, маючи певні знання, здобуті під час тілесних практик, зробила єдине, що могла, — поставила своєму тілу завдання стримати появу ячменю до повернення до Києва. Це може звучати скільки завгодно неможливо, але ячмінь таки не з’явився. При цьому після повернення додому я виявила крихітну кульку всередині повіки — окуліст повідомив, що саме така залишається ПІСЛЯ ячменю і через деякий час найчастіше розсмоктується самостійно. Тобто ячмінь почався, абсолютно безсимптомно, і минув — і все це без жодного прийому лікарських препаратів. Коли я розповідаю про це своїм родичам, 90% з яких — лікарі, вони кажуть, що мені «просто дуже пощастило».
На цьому, однак, удача не закінчилася. Після повернення до Києва, у червні, у мене почалася менструація. Я була вдома і, за звичкою, попрямувала до аптечки. І зупинилася в глибокому здивуванні: я відчула, що знайомий біль не настає, і ризикнула відмовитися від прийому знеболювального. Того дня я була вдома і вирішила, що якщо біль настане, я завжди зможу випити таблетку. Пити її мені так і не довелося. Звісно, я подумала, що це якийсь збіг, що організм у шоці після джетлегу і тому поводиться дивно. Вирішила, що дочекаюся наступної менструації, перш ніж думати про це як про реальний прецедент. Вдруге ситуація повторилася.
Я все ще не хотіла вірити. Третій і четвертий цикли підтвердили: це не збіг, моє тіло справді функціонує інакше. І навіть мій журналістський розум, схильний сумніватися й не довіряти, після ретельного аналізу підтвердив: я не робила абсолютно ніяких нових дій, не приймала жодних гормональних чи інших лікувальних препаратів, не змінювала спортивне навантаження, раціон — ні-чо-го. Крім того, що до мого розкладу додалися фізичні практики тривалістю три з половиною місяці. І це все. Причиною дивовижного зцілення від щомісячних болів і відмови від прийому знеболюючих у 36 років могли бути тільки вони.
Ну і третє. Найнеймовірніше. У мене завжди були маленькі груди 1-го розміру, і мене це взагалі ніколи не турбувало. Однак нещодавно, після душу, я наносила крем для тіла, поглянула в дзеркало і не повірила: мої груди стали більшими!
Хоча груди у 36 років не ростуть — за винятком випадків, пов’язаних із набором ваги, вагітністю, прийомом гормонів або певними днями циклу. У мене таких причин не було, тому я подумала, що мені просто здалося через освітлення, і не стала обговорювати це з ніким. Я була переконана в цьому аж до наступного вечора, поки чоловік ввечері не переконав мене здивованим вигуком.
Ну і остаточно я перестала сумніватися, коли нещодавно мама під час відеодзвінка здивовано запитала: «Ти що, зробила собі груди?». Після деяких вимірювань стало зрозуміло, що груди з першого розміру виросли до другого.
Я знаю, як це може звучати для вас. Чесно кажучи, перечитуючи й редагуючи текст, я кілька разів сміялася й думала: «Якби хтось кілька років тому сказав мені, що я писатиму сповіді на межі фантастики». Але факт залишається фактом, а крім того, я покажу вам кілька фотографій, після яких неможливо сумніватися.
Я звернулася до Світлани з питанням, як таке взагалі можливо, і зі сміхом зізналася, що я цього взагалі не замовляла, на що отримала відповідь: «Практики Ключів допомагають налагодити безліч процесів у тілі, і немає межі для зцілень. Це ще не все».
Я можу сказати лише одне, цитуючи цю неймовірну жінку: я це бачу, я це приймаю, я йду до своєї сили.
