Митцю, що зображав почуття та емоції
Існує поширена історія про Вінсента Ван Гога: геніальний художник жив у бідності та продав лише один свій твір за все життя. Чи відповідає це дійсності? Насправді, життєпис митця значно багатогранніший. Він експериментував з кольорами, шукав свій унікальний художній стиль, а його брат Тео був для нього не лише найближчою людиною, а й головним однодумцем.
Розповідаємо, ким насправді був Ван Гог та чому його твори й досі спонукають людей бачити світ по-новому.
Те саме «єдине полотно»
«Червоні виноградники в Арлі» дійсно придбала бельгійська художниця Анна Бош у 1890 році за приблизно 400 франків. Однак, мистецтвознавці стверджують: це не був єдиний продаж. Згідно з наявними даними, за життя митця було реалізовано близько 14 його робіт. Деякі з них придбали інші художники — наприклад, кілька натюрмортів із соняшниками були куплені самим Полем Гогеном. А брат Тео активно сприяв розповсюдженню робіт Ван Гога через галерею, де він працював.
«Червоні виноградники в Арлі» Вінсента ван Гога
Саме Тео займає окреме й надзвичайно важливе місце в житті художника. Він був не лише братом, а й єдиною людиною, яка беззастережно вірила у Вінсента — протягом усього життя. З їхнього листування можна отримати глибше розуміння внутрішнього світу митця, ніж з будь-яких спогадів чи біографічних описів.
Ознайомитися з найважливішими уривками з цих листів можна на інтерактивній виставці «Світ Ван Гога», яка триває у 7-му павільйоні ВДНГ до 26 липня. Ця експозиція дає змогу не просто розглядати картини, а буквально поринути у всесвіт митця.
Але перш ніж вирушити туди, варто розібратися: яким Ван Гог був насправді та звідки походила його невичерпна пристрасть до кольору?
Від сірого до жовтого: шлях становлення Ван Гога
Вінсент Ван Гог — художник, чиї полотна можна назвати сповненими життя. Фарби на його творах ніби пульсують — небеса закручуються спіралями, зірки сяють, а поля здаються рухомими.
Більшість людей вважають, що картини Ван Гога завжди були яскравими: соняшники, синє нічне небо, зоряна ніч. Проте, таким митець почав бачити світ далеко не одразу. Перші роботи художника були майже однотонними — темними, землястими, похмурими. У нідерландський період Ван Гог переважно зображував селян і робітників у сіро-коричневих відтінках, створюючи враження, ніби весь простір освітлюється лише одним джерелом світла.
Сприйняття світу змінилося, коли художник переїхав до Парижа. Там Ван Гог уперше побачив твори імпресіоністів — Моне, Дега, Тулуз-Лотрека — і по-справжньому відкрив для себе світ кольору. Темна палітра поступово почала зникати з його творчості. На полотнах з’явилися сині, жовті, червоні відтінки. Жовтий став символом сонця та надії. Синє — кольором ночі та нескінченності. Відкривши для себе колір, Ван Гог перестав прагнути до реалістичного відтворення світу. Натомість він почав свідомо перебільшувати кольори, щоб передати емоційне забарвлення.
Постімпресіонізм: мистецтво, що ставить питання «що я відчуваю?»
Твори Ван Гога належать до постімпресіонізму — особливого напрямку в історії мистецтва, коли художники перестали запитувати себе «а що я бачу?» і почали зосереджуватися на «а що я відчуваю — і як це передати?».
Імпресіоністи фіксували світло та момент. Постімпресіоністи пішли далі: вони почали свідомо спотворювати форми, застосовували нереалістичні кольори, вкладали у свої картини символи та емоції. Дерево могло бути синім, а вулиця — жовтою, якщо художник саме так їх сприймав. У Ван Гога ця ідея «зобразити емоцію» проявилася найсильніше серед його сучасників. Його небо почало закручуватися спіралями. Зірки стали більшими, ніж у реальному житті.
У кінострічці «Ван Гог. На порозі вічності» є діалог, який дуже влучно передає філософію творчості митця. Коли Гоген запитує, чому Ван Гог не працює повільніше, Вінсент відповідає: «Картини мають бути створені одним виразним помахом». Тому полотна художника не просто яскраві, вони подібні до справжнього живого руху пензля, до відтворення форми через колір.
Побачити на власні очі
Усе це: вибухи кольору, текстурні мазки, рухоме небо — можна відчути фізично на виставці «Світ Ван Гога».
Тут картини не просто представлені. Вони рухаються, оживають, заповнюють навколишній простір завдяки кольору, музиці та світлу. Це спроба авторів виставки передати те саме відчуття, яке переживав сам художник, стоячи посеред поля в Арлі з пензлем у руці: коли мазки, кольори та небо набували власного, самостійного ритму.
Тут відтворено до найдрібніших деталей кімнату художника — ту саму жовту спальню в Арлі, яку він писав тричі і яку тепер можна не лише побачити, а й фізично зайти всередину, щоб зробити пам’ятне фото. А ще є VR-зона, де за допомогою окулярів можна опинитися всередині картин митця — проплисти на човні, пройтися містом, побачити світ очима Ван Гога, не розглядаючи збоку, а відчуваючи його сприйняття.
За даними порталу: elle.ua