Або чому стрічка стала головним європейським фільмом десятиліття
Серед видатних літніх кінопрем’єр, другий місяць літа пригото#ував для українських поці#новувачів кіно невеличке свя#то авторського кінематографа — вже з 9 липня стартує ретроспективна програма «Літо Соррентіно». В її межах на великі екрани повер#нуться три визна#чні стрічки цього італійського режисера, серед яких, без сумніву, буде «Велика краса».
«Велика краса» — це захоплююча кінострічка про втрату моральних орієнтирів у місті, що нагадує зів’ялу красуню. Головний персонаж — 65-річний письменник та журналіст Джеп Гамбарделла, який з легкою іронією спостерігає за світським життям Рима. За блиском вечірок та розкішними інтер’єрами він дедалі чіткіше помічає порожніх та розгублених людей.
Чому «Велика краса» Паоло Соррентіно отримала статус культового кіно та чому її варто переглянути — розбираємося в нашому матеріалі.
Світове визнання фільму
Світова прем’єра стрічки відбулася у травні 2013 року на Каннському кінофестивалі, де вона отримала схвальні відгуки, але все ж залишилася без нагород. Однак ситуація швидко змінилася.
Європейська кіноакадемія відзначила кінострічку одразу в 4 номінаціях («Найкращий фільм», «Найкращий режисер», «Найкращий актор», «Найкращий монтаж»). Далі послідували премії BAFTA, «Золотий Глобус» та навіть «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою. Цікаво, що на «Оскарі» цей тріумф став першим для Італії з часів стрічки «Життя прекрасне» (1998) Роберто Беніньї.
Велична спадщина італійської класики
Італійське кіно має славетну історію, чий доробок у «Великій красі» можна помітити неозброєним оком. Загалом у творчості Паоло Соррентіно відчувається значний вплив геніальних попередників, таких як Мікеланджело Антоніоні та Федеріко Фелліні.
Певною мірою «Велика краса» є виявом поваги до «Солодкого життя» Фелліні, адже ці картини дуже подібні візуально, тематично та стилістично. У центрі їхніх сюжетів — сумний та цинічний інтелектуал, що дистанціюється від богемного світу та спостерігає за ним, намагаючись знайти хоч щось справжнє та чисте серед марноти.
Екзистенційна криза європейського суспільства
Вражаючий успіх картини можна пояснити ще й тим, що її тематика емоційно резонує з європейським суспільством. Протагоністом історії стає цілком успішний зовні, але сумний та самотній всередині герой, що намагається віднайти втрачений сенс буття.
Він відчувається доволі близьким до класичного представника європейської інтелігенції, що живе в максимальному комфорті, але не відчуває справжнього щастя, бо втомився від надлишку та порожнечі навколишнього світу. Соррентіно елегантно протиставляє цього героя античній величі, додатково підкреслюючи його недосконалість.
Аудіовізуальна естетика
Однією з головних складових успіху картини став її неймовірно естетичний аудіовізуальний ряд. Пишна розкіш барокових палаців, монументальна велич античної архітектури, затишні апельсинові сади та справжнє мистецтво, що вражає різноманіттям своїх форм — «Велика краса» повністю виправдовує свою назву. Доповнює картину еклектичний саундтрек, у якому поєднуються хорове виконання поезії Байрона на тлі мальовничого стародавнього монастиря та електронні версії італійських хітів 70-х, що звучать на яскравих вечірках римської богеми.
Вічне місто як метафоричний персонаж
У «Великій красі» Рим є не просто фоном, а одним із головних персонажів фільму. Вдень він нагадує монументальний музей просто неба, зі своєю античною красою та вишуканою величчю. Вночі ж місто перетворюється на простір елітного гедонізму та вульгарного декадансу з вечірками на панорамних терасах та амбітними мріями, що рідко втілюються.
Соррентіно зображує Рим як гігантську декорацію, що маскує внутрішню порожнечу його мешканців. Антична та барокова велич архітектури помітно контрастує з незначністю представників сучасної богеми та беззмістовністю їхніх розмов. Подібні контрасти загалом є однією з центральних тем творчості Паоло Соррентіно, тому, якщо вам сподобалась «Велика краса», є сенс ознайомитися і з іншими його роботами.
Дізнатися більше на: elle.ua