AIN.UA
Юрій Блавт, партнер Civitta та співзасновник Challenger Accelerator, у своїй колонці для AIN.UA розглядає причини, чому українські стартапи часто обирають юрисдикції США та Естонії, і пропонує шляхи вирішення проблеми дефіциту фінансування для цивільних проєктів на українському ринку.
11 компаній-єдинорогів, понад 2600 стартапів та сукупна вартість компаній у $30 мільярдів. Українська стартап-екосистема демонструє стале зростання навіть під час повномасштабної війни.
Більше того, за даними ESNA, Україна відповідає 76% європейських стандартів розвитку стартап-екосистем і входить до топ-6 серед 24 країн-учасниць. Незважаючи на всі виклики, сьогодні розпочати бізнес в Україні може бути простіше, ніж у деяких країнах ЄС.
Ми в Civitta, разом з EasyBusiness, дослідили стан української стартап-екосистеми для Міністерства цифрової трансформації України та Українського фонду стартапів у рамках проєкту EU4Innovation East. Наш висновок, який, на мою думку, найкраще характеризує поточну ситуацію на ринку: українські стартапи розвиваються стрімкіше, ніж екосистема, що їх оточує.
Ось чому.
Проблема №1. Україна досі не визначилася, що таке стартап
Парадоксально, але в українському законодавстві досі бракує чіткого визначення терміну «стартап». Часто стартап функціонує як кілька фізичних осіб-підприємців (ФОП), особливо на початкових етапах, коли команда прагне мінімізувати витрати. Однак, коли компанія починає зростати й готується до залучення інвестицій, міжнародні та навіть «українські» венчурні фонди очікують зрозумілої корпоративної структури, належним чином оформленої інтелектуальної власності та звичних для них юрисдикцій.
Саме тому багато українських стартапів ще до першого інвестиційного раунду реєструють компанії за кордоном (найчастіше у США (штат Делавер) або в Естонії чи Великій Британії, де захист прав інвесторів та інтелектуальної власності вважається надійнішим). У результаті Україна отримує талановиті команди та інноваційні продукти, а інші країни — юрисдикцію, капітал і майбутні податкові надходження.
Отже, країні наразі потрібні чіткі правила гри: від законодавчого визначення поняття «стартап» до цілісної політики розвитку екосистеми, яка б дозволила стартапам зростати та масштабуватися саме в Україні.
Проблема №2. Інвестиції зростають, але доступ до них залишається нерівномірним
У 2025 році обсяг інвестицій у технологічні компанії сягнув майже $500 мільйонів (приблизно 18,5 мільярдів гривень). Грантове фінансування за два роки збільшилося більш ніж у десять разів — із $7 мільйонів (приблизно 260 мільйонів гривень) до $78 мільйонів (приблизно 2,9 мільярда гривень).
Водночас 77% грантових коштів наразі спрямовуються в DefenseTech, що цілком зрозуміло в умовах війни. Натомість цивільні стартапи відчувають дефіцит фінансування на стадіях pre-seed і growth. Інструменти, такі як венчурний борг чи інвестиційний краудфандинг, залишаються недостатньо розвиненими.
Як наслідок, екосистема виглядає як набір окремих можливостей фінансування, а не як послідовний шлях розвитку. Тому Україні потрібен систематичний підхід до розширення джерел фінансування для стартапів, який би супроводжував їх від першої ідеї до глобального масштабування.
Проблема №3. В Україні відсутня цілісна екосистема підтримки стартапів: від ідеї до масштабування
За останні роки Україна значно розширила свою інфраструктуру підтримки стартапів. Сьогодні в країні функціонують інкубатори, акселератори, венчурні студії; розпочато роботу мережі Європейських цифрових інноваційних хабів (EDIH), з’являються прототипні лабораторії, а також діє близько 150 екосистемних організацій. На папері це створює враження зрілої екосистеми.
Однак на практиці ці ініціативи працюють ізольовано, більшість зосереджені на ранніх стадіях і майже не пов’язані між собою. Багато екосистемних організацій потребують покращення власної спроможності та стійкості для надання якісної підтримки стартапам. До того ж, значною мірою вони залежать від донорського фінансування.
У результаті, стартап може пройти програму акселератора, але згодом часто не знає, куди рухатися далі: де знайти інвестора чи лабораторію для тестування, як знайти партнерів для масштабування або хто допоможе вийти на міжнародний ринок. Особливо це помітно в сферах deep-tech та інженерних напрямках. Лабораторії та наукові установи досі переважно орієнтовані на академічні дослідження, а не на створення продуктів.
Тому одним із ключових викликів залишається побудова єдиного «startup pipeline» — системи, яка супроводжуватиме компанію від першої ідеї до глобального масштабування.
Проблема №5. Українські стартапи давно мислять глобально. Екосистема — поки що надто фрагментована
Для більшості українських стартапів міжнародна експансія — це не наступний крок розвитку, а базова модель існування. Сьогодні 63% компаній працюють на міжнародних ринках, а ще 12% функціонують повністю за межами України. Причина проста: внутрішній ринок занадто малий, щоб підтримувати швидке зростання технологічних компаній.
Слід віддати належне: Україна вже має інструменти підтримки виходу на зовнішні ринки — Diia.Business, Офіс з розвитку підприємництва та експорту, міжнародні делегації в рамках конференцій, що координуються Українським фондом стартапів, ініціативи з пошуку партнерів (matchmaking) та партнерства на кшталт UA–UK TechBridge.
Однак ці ініціативи поки що не складаються в єдину злагоджену систему. Засновники все ще самостійно шукають партнерів, розбираються з вимогами інших юрисдикцій, вибудовують локальні мережі та шукають фінансування за кордоном. У результаті Україна має стартапи з глобальними амбіціями, але не має цілісної інфраструктури, яка б перетворювала ці амбіції на стабільні комерційні результати.
Тому наступним кроком має стати розбудова повноцінного «market access pipeline»: від підготовки компаній до виходу на нові ринки та програм soft landing до міжнародних bridge-програм і грантової підтримки експансії. Крім того, потрібно розвивати й внутрішній попит через корпоративні пілоти та публічні закупівлі інноваційних рішень.
Що далі
За результатами дослідження ми розробили 74 рекомендації та визначили 22 пріоритетні ініціативи. Але якщо спробувати звести все до одного речення, воно звучатиме так:
Питання вже не в тому, чи здатна Україна створювати глобальні компанії. Ми це довели десятки разів. Питання в іншому: чи зможемо ми створити країну, в якій фаундери захочуть будувати наступних десять єдинорогів і залишатися тут?
Детальний звіт можна завантажити за цим посиланням.
Порада від Шефа:
Ключ до успіху українських стартапів — це не лише інноваційні ідеї, а й вміння будувати міцні зв’язки. Не бійтеся виходити за межі звичного, шукайте партнерів не лише в Україні, а й за кордоном. Часто несподівані співпраці та синергія можуть стати тим каталізатором, що виведе ваш проєкт на новий рівень. Головне — мати чітке бачення та бути готовим до глобальних викликів!
Подробиці можна знайти на сайті: ain.ua