Якого походження фобії

Фотографія великого темно-коричневого павука крупним планом; павук дивиться в об'єктив.

Автор фото, Art Images via Getty Images

Уявіть: ви входите до вітальні — і раптом помічаєте павука. Які почуття це у вас викличе?

Хоча більшість павуків не є отруйними, лише невелика кількість із них може становити загрозу для людини.

Згідно з даними Інституту екологічних досліджень та освіти (Institute for Environmental Research and Education), щорічно у світі від укусів павуків гине менше ніж 10 осіб. Проте, точний підрахунок таких випадків може бути складним.

Тим не менш, багато людей, включно зі мною, зізнаються, що павуки викликають у них майже панічний страх. Якщо я знаю, що в моїй кімнаті є павук, я не можу заснути. А одна думка про павутину змушує мене здригатися.

У багатьох випадках фобія — це надмірний страх перед чимось, що насправді не становить серйозної небезпеки.

Тоді чому ж фобії настільки поширені? І як вони виникають?

Від звичайного страху до фобії

Страх — це надзвичайно важлива емоція для людини, зазначає Ванесса Лобью, професорка психології Ратгерського університету в Нью-Джерсі, США.

"Страх є важливим, оскільки він захищає нас від потенційно небезпечних речей", — пояснює вона.

Великий павук на тонких ногах на тлі яскравого світла.

Автор фото, Elva Etienne via Getty Images

Підпис до фото, Павук у домі — звична річ. Але для когось це може перетворитися на кошмар

Однак, коли страх стає надмірним і починає заважати людині жити, його можна класифікувати як фобію, додає Андраш Жидо з університету Печа в Угорщині.

"Це можна уявити як шкалу: на одному кінці — звичайний страх, знайомий кожному з нас. Але коли страх стає перешкодою в повсякденному житті, тоді ми можемо говорити про фобію".

Лобью також підкреслює: при фобії страх зазвичай не відповідає реальній загрозі.

Наприклад, у деяких регіонах світу — зокрема у Великій Британії, де я мешкаю — більшість видів змій не становлять небезпеки для людини.

Тому сильний страх перед ними може бути необґрунтованим і вважатися фобією. А в інших частинах світу страх перед зміями цілком виправданий.

Страх — вроджений чи набутий?

Хоча деякі фобії є дуже поширеними, більшість фахівців не вважають, що ми народжуємося з ними.

На думку Лобью, маленькі діти ще не здатні відчувати страх так само, як дорослі.

"На ранніх етапах життя ви не побачите страху, тому що для його виникнення потрібно оцінити ситуацію: зрозуміти, що щось становить загрозу. А для цього потрібні певні знання про навколишній світ", — каже вона.

Якщо ми не народжуємося зі страхом перед павуками чи зміями, чому ж саме ці істоти так часто стають причиною фобій?

Зелена змія з помаранчевими очима, що лежить на гілці дерева, на чорному тлі.

Автор фото, dlewis33 via Getty Images

Підпис до фото, Змія може бути небезпечною. Але не всюди

Стефані Хьоль, професорка психології Віденського університету в Австрії, провела дослідження, яке показало: коли немовлята бачили змій або павуків, їхні зіниці розширювалися сильніше, ніж під час споглядання квітів чи риб.

Розширення зіниць може свідчити про те, що мозок сприймає щось як потенційну загрозу.

В організмі активується реакція «бийся або тікай». Серце починає битися швидше, дихання прискорюється, тиск підвищується — тіло готується або втекти від небезпеки, або захищатися.

Хьоль не вважає, що страх перед певними об’єктами є вродженим. Проте, за її словами, деякі об’єкти ми помічаємо швидше за інші — можливо, через їхній спосіб руху.

"Схоже, є речі, яких ми ніби від природи швидше вчимося боятися", — каже вона.

Фото малюка, що лежить на білому килимі й обіймає ще меншу дитину.

Автор фото, Maskot via Getty Images

Підпис до фото, Ми не народжуємося з фобіями

Лобью вважає, що павуків і змій ми, ймовірно, швидше сприймаємо як небезпеку, ніж інших тварин, оскільки вони здаються нам «дивними». І з цим важко не погодитися.

"Візьміть змію — у світі немає нічого схожого на змію", — каже вона.

"Уявіть, як немовлята звикають дивитися на тварин: це чотириногі істоти, які ходять, так? А змії рухаються зовсім інакше. Павуки також пересуваються дуже незвично. Нам це не подобається".

Деякі фахівці припускають, що така схильність боятися певних речей могла сформуватися в процесі еволюції.

"Для перших людей навколишній світ був дуже непередбачуваним", — пояснює Жидо.

"Будь-який страх і будь-яка фобія… на певному етапі розвитку людства були цілком виправданими. Але в сучасному житті вони втратили свою корисність".

Великий коричневий павук, що висить на своїй павутині, намагається дістати чорну муху, яка заплуталася в ній.

Автор фото, Catherine Falls Commercial via Getty Images

Підпис до фото, Щось у рухах павуків і змій буквально змушує нас здригатися, каже Лобью.

Проте, сама по собі схильність боятися певних речей — так звана теорія підготовленості — ще не означає, що людина обов’язково розвине фобію.

За словами Лобью, один із найшвидших шляхів до виникнення страху перед твариною чи предметом — пережити з ним щось неприємне. Особливо якщо є схильність його боятися.

Але страх може з’явитися і тоді, коли ми спостерігаємо, як на щось реагують інші люди.

"Вас вкусили, ви злякалися, — пояснює Лобью. — А потім ви бачите, що мама теж злякалася або каже, що це небезпечно. Так ви вчитеся боятися".

Тому, вважає Хьоль, фобії можуть передаватися з покоління в покоління.

"Подивіться фільми"

Якщо наш досвід впливає на те, чого ми боїмося, то свою роль тут відіграють також фільми та книги. Вони часто зображують змій і павуків як небезпечних істот. На думку Лобью, це теж може сприяти формуванню нашого страху.

"Подивіться фільми, почитайте книжки, — каже вона. — Коли змії та павуки бувають рятівниками? Ніколи".

Людина, що сидить у порожньому кінозалі, дивлячись на екран і прикриваючи очі.

Автор фото, Flashpop via Getty Images

Підпис до фото, Фільми і книжки теж вчать нас боятися, каже Лобью

Страх перед тваринами може також залежати від місця проживання.

Жидо виявив: що більше міське населення, то частіше люди страждають від таких фобій.

"Схоже, люди, які більше часу проводять на природі та частіше спостерігають за тваринами, менше їх бояться", — каже він.

На сьогодні понад 80% населення світу мешкає у містах. Тому не дивно, що страх перед тваринами став настільки поширеним.

Чи можна позбутися фобії?

Більшість фахівців стверджує: так. Найкращий метод — поступово звикати до того, що викликає страх.

"Якщо ви відчуваєте дискомфорт у певних ситуаціях, варто спробувати адаптуватися до них", — говорить Хьоль.

Лобью рекомендує починати з малого. Спочатку можна просто розглядати фотографії того, що лякає, і дізнаватися про це щось позитивне. Потім поступово проводити з цим більше часу.

Однак, якщо фобія є сильною і обмежує ваше життя, краще звернутися за професійною допомогою.

Людина в жовтому пальто та шапці сидить на даху кемпера й милується гірським краєвидом, а Сонце щойно з’явилося над горизонтом.

Автор фото, Justin Paget via Getty Images

Підпис до фото, Більше часу на природі — менше страху перед її мешканцями

Дослідження Жидо також показують: поступове звикання до того, що викликає страх, може не тільки допомогти подолати фобію, а й запобігти її розвитку.

"Особистий досвід — найважливіший фактор у формуванні страху, — пояснює він. — Якщо він позитивний, наприклад, у дитинстві або під час навчання, це може допомогти уникнути страху в майбутньому".

Лобью наголошує: сам по собі страх необхідний. Він захищає від небезпеки. Але фобія не повинна керувати нашим життям.

"Ви не приречені все життя боятися чогось, — підкреслює вона. — Є способи це подолати".

Щодо мене, я досі не знаю, звідки виникла моя боязнь павуків. Можливо, я перейняла цей страх від когось із батьків? Чи після перегляду фільму? Або, можливо, я просто бачила замало павуків у дитинстві, щоб звикнути до них?

Можливо, спрацювало все одразу.

І ця стаття стане першим кроком до того, щоб одного дня позбутися цього страху.

Джерело

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *