Як тиша Бакоти та дух Хмельниччини повертають нас до життя
Сьогодні ми всі відчуваємо виснаження. Тривале напруження непомітно висмоктує життєві сили, тому можливість зупинитися та зробити глибокий вдих — це першочергова потреба душі. Дослідження показують, що понад 66% українців гостро потребують психоемоційного відновлення, а 45% знаходять бажаний спокій саме під час подорожей.
Відповіддю на цей запит стала програма «Подорож до себе», в рамках якої ДАРТ та BRAND UKRAINE започаткували ініціативу «До себе через рідне». В її основі лежить близька кожному думка: ніщо так не зцілює, як рідне. Безмежні поля, затишні полонини, давня культура та спокійні куточки України слугують джерелом енергії для нових звершень. Це не тільки про відновлення ресурсів, але й про підтримку місцевих спільнот, які тримають наш тил.
Щоб ця філософія набула практичного втілення, команда розробила зручний веб-портал. Він функціонує як персональний онлайн-наставник, що аналізує ваші потреби та формує індивідуальний маршрут для перезавантаження. Усі локації ретельно відібрані: до каталогу входять лише чесні підприємства, які ведуть свою діяльність легально.
Платформа є доступною для осіб з інвалідністю та маломобільних мандрівників, а для військових та ветеранів передбачені знижки до 100%, які легко знайти за допомогою спеціального фільтра.
І якщо шукати місце, де ця мандрівка до власної сутності стає майже відчутною, варто вирушити на Хмельниччину. Цей край згадують не так часто — і це невиправдано! Варто лише вирватися з метушливого міста з його нескінченними дедлайнами та потоком новин, як Поділля розкриває свої обійми — спокійні, величні та сповнені любові до життя.
Води Бакоти: Драматична пам’ять під дзеркальною поверхнею
Перше, від чого захоплює дух на Хмельниччині, — це Бакота. Коли ви ковзаєте її дзеркальною водою на сапах чи байдарках або сплавляєтеся каньйонами річки Смотрич, здається, ніби потрапляєте в інший вимір, де час зупиняє свій плин, а величні скелі оберігають ваш спокій.
Однак ця фантастична краса має свій меланхолійний, глибокий підтекст, який відгукується в серці кожного, хто ступає на цю землю. У 1979–1985 роках, під час будівництва Дністровської ГЕС, сюди прийшла велика вода. Під її товщею зникли десятки квітучих сіл цього краю. Офіційно радянська влада говорила про необхідність електроенергії та водойм для іригаційних систем. Але, можливо, була й третя, замовчувана причина — прагнення стерти з лиця землі прадавню історію України.
Адже Бакота, Ушиця, Кучелмин, Калюс ще у XIII столітті були містами-фортецями. Вони слугували потужним оборонним форпостом Галицько-Волинського князівства, захищаючи наші землі від кочівників. Саме тут 1256 року українські воїни дали вирішальний бій монголо-татарській навалі, виснаживши ворога й зупинивши його просування до Європи. Історія ніби повторюється крізь віки, нагадуючи про нашу незламність. Затоплення Бакоти стало глибокою трагедією для місцевих жителів. Людям позначали рівень води на пагорбах і визначали терміни. Немов у пісочному годиннику, вони спостерігали, як вода підіймається все вище, і були змушені власноруч руйнувати рідні оселі та викорчовувати старі сади. Але навіть втративши домівку, бакотяни не розірвали зв’язку між собою. Переселившись у навколишні села — Гораївку, Стару Ушицю, Колодіївку, — вони оселялися родинами та вулицями, зберігаючи свою громаду та пам’ять про затоплений край.
Села, що дихають мистецтвом: Від рукотворної пам’яті до казкових візерунків
Ця історія, розкидана по пагорбах, сьогодні проростає дивовижною любов’ю до рідної землі. Прогуляйтеся Гораївкою, і звичайна автобусна зупинка постане перед вами як справжній музей просто неба. З любов’ю поштукатурена, побілена та розписана місцевими мешканцями та активістами, вона розповідає історію Бакоти в найдрібніших деталях, вражаючи кожного перехожого.
А якщо проїхати трохи далі, до села Грушка, ви потрапите у справжню казку — проєкт «Мальоване село». Тут на парканах і криницях оживає традиційний подільський розпис, у якому химерно переплітаються культурні мотиви Придністров’я, Буковини та Поділля. Завітайте й до місцевого музею «Чарівна хата» — дбайливо відновивши старовинну садибу, дівчата зберегли тут автентичний побут кінця XIX — початку XX століття. У цих стінах час ніби повертається назад, огортаючи затишком і теплотою давніх традицій.
Подільська земля загалом має свій унікальний мистецький почерк. Знайомство із самчиківським розписом переконує в цьому з першого погляду. Його яскраві, фантастичні квіти, казкові дерева та птахи виконані суцільними кольоровими площинами з вигнутими зубчастими пелюстками. У цих барвах — стільки радісної, життєствердної енергії, що вона мимоволі заряджає світлом і натхненням.
Тепло подільського гостинця: Мед, що дарує сили, та смаки з глибини віків
Однак справжнє перезавантаження неможливе без відчуття домашнього затишку та смаку страв, приготованих із душею. Піднявшись на пагорби над затокою, зупиніться в «Медовій Бакоті». Ця локація народилася буквально з родинного тепла — з дідусевої землі, де колись лише косили сіно, та з бажання зібратися разом за одним столом.
Заснована у 2021 році, сьогодні вона зустрічає гостей духмяним медовим пирогом, крафтовими наливками та різноманітними медами: ніжним весняним, зібраним бджолами з першого цвіту яблунь та груш, прозорим акацієвим, травневим та запашним різнотрав’ям. А щоб відтінити солодкість, вам запропонують місцеву коров’ячу бринзу, домашнє сало й хрумкі огірочки. Сидячи на терасі серед акацій, куштуючи цей мед, ви відчуєте, як сили повільно повертаються до вас.
А коли настане час для справжньої подільської трапези, завітайте до затишного закладу «Бона» у самісінькому центрі Кам’янця-Подільського. Хазяїн закладу Віталій Завадський особисто подорожує Поділлям, аби збирати старовинні рецепти. Побачити, як саме це відбувається, можна на YouTube-каналі пана Віталія, а безпосередньо в «Бона» варто скуштувати, зокрема, голубці села Гораївка, які готують за особливим місцевим рецептом із трьох видів круп (булгуру, гречки та манної крупи), та подільську начинку — справжній королівський частунок Дністровського каньйону. Це випечений у печі, неймовірно насичений м’ясний хлібець із коржів на кислому молоці, просочених вершково-яєчним меланжем, з додаванням щедрої порції м’яса та соковитих білих грибів.
Сонячний подих Бакотської затоки: вино, в якому живе дух землі
У 2023 році винороби Аурел Рошка та Руслан Ковалевський створили сімейне господарство Bakota Bay Winery. Вони прагнули закарбувати в кожній краплі сам характер Бакоти — її спокій, вечірнє тепло та глибоку мовчазну тишу. Завдяки м’якому мікроклімату затоки та унікальним ґрунтам із вапняку, кременю, глини й шиферу місцевий виноград набуває яскравості й неперевершеної виразності смаку.
Під час дегустації із сомельє Ганною Ковалевською, смакуючи локальні сири, ви скуштуєте вина, які розповідають історію своєї землі: «Мушля» — свіжий та легкий купаж совіньйон блану й мускату оттонель; «Біла гора» — глибоке поєднання ркацителі та йоханітера; «Коралі» — ніжне рожеве вино, що вбирає в себе кольори подільського заходу сонця.
Люди Поділля: головне джерело нашого натхнення
Та все ж найціннішим скарбом цієї мандрівки є не лише краєвиди чи гастрономічні відкриття.
Усі, кого ви зустрінете на Хмельниччині, — винороби, аграрії, майстри, ресторатори — це люди, які з щирим захопленням ставляться до своєї справи. Вони не просто працюють — вони створюють вражаючі місцеві продукти, відроджують забуті рецепти, малюють і творять, віддаючи гостям частинку власної душі.
За чверть години від гамірного залізничного вокзалу Кам’янця, у затишному селі Боришківці, живе своя особлива філософія часу та смаку. Тут, на мальовничих подільських схилах, розгортається історія «Родинної виноробні Зелениці» — фермерського господарства, де батько й син, Анатолій та Володимир, перетворили багаторічний пошуковий хист на справжнє мистецтво. Їхній шлях до власної лози був довгим і сповненим дослідженнями: від класичної ріллі до запашних сирів та горіхових садів. Але справжня пристрасть розквітла у 2018-му: подільська земля виявилася норовливою, проте щедрою — Зелениці залишають тільки ті сорти, які щиро закохуються у тутешній теруар. Суворий відбір пройшли сотні кущів, а вистражданий у морози «ла-кресент» чи шляхетний «одеський чорний» стали справжніми перлинами колекції.
Серце виноробні б’ється у дбайливій ручній праці та сміливих експериментах. Головна таємниця вин Зелениці — жива, природна солодкість. Ферментований сік просто заколисують холодом у потрібний момент, не додаючи ані дрібки цукру, аби зберегти чистий подих літа. А на глибині семи метрів під землею, у прохолодному тихому погребі, напої дозрівають роками, набираючись сили для майбутніх тріумфів.
Сьогодні це вже не просто виноградник, а цілий всесвіт енотуризму з власним готелем та затишною дегустаційною залою. А високі міжнародні нагороди, від світового Decanter до конгресів у Молдові, лише підтверджують: подільське вино здатне зачаровувати світ.
Після спілкування з ними розумієш: Бакота — це не просто точка на карті й не лише затока дивовижної краси. Це справжній стан душі. Тиша водойми, шелест степових трав, велич скельних круч і щирість місцевих жителів зцілюють зсередини, нагадуючи, хто ми є насправді, і даруючи кожному його власну, таку необхідну подорож до себе.
Дізнатися більше на: elle.ua