Чорні ведмеді полюбляють відпочивати біля басейну Браяна Гордона та Рікардо Мартінеса в Лос-Анджелесі. Зустрічі з ведмедями в Південній Каліфорнії стають все частішими, і отже, пара ділиться відео своїх пухнастих гостей і розповідає, як їм вдається співіснувати з цими хижаками.
Коли Браян Гордон уперше дізнався, що в басейні будинку, який він купував у Лос-Анджелесі, купаються чорні ведмеді, він дуже злякався.
“Я ніколи в житті не бачив ведмедя. Я сказав: “Просто збудуємо високий паркан із колючим дротом”, – згадує він.
Через чотири роки Гордон найбільше за все любить спостерігати, як родина ведмедів грається в його басейні та бігає садом. Пухнасті гості навідуються кілька разів на тиждень.
“Нехай приходять, дряпають дерева, дрімають і стрибають у басейн, якщо спекотно, – головне, щоб ми не завдавали шкоди ні їм, ні собі”, – каже Гордон.
Гордон та його партнер Рікардо Мартінес поставили собі за мету мирно ділити басейн і сад із ведмедями. Але за цими милими відео, на яких ведмеді відпочивають у басейні, стоїть серйозна історія про постійну пильність і заходи безпеки, завдяки яким таке співіснування можливе.
Пара живе в Монровії, окрузі Лос-Анджелеса, в Південній Каліфорнії, де мешкає близько 1600 ведмедів. Їхній будинок стоїть у передгір’ї гір Сан-Габріель і межує з Національним лісом Анджелес, площа понад 2800 кв. км.
Коли пара оселилася в будинку, вони майже одразу почали помічати ведмедів. Спочатку намагалися проганяти їх криками, за допомогою сирен, а іноді навіть пейнтбольного пістолета з м’якими гумовими кульками.
“Але нам було від цього не по собі, – каже Мартінес. – Це здавалося неправильним. Ми вирішили, що якщо вони не намагаються проникнути в будинок і не лізуть у сміття, то нехай приходять”.
Пара шукала спосіб, який дозволив би їм залишатися в безпеці й водночас не становив би загрози для ведмедів, попри близьке сусідство.
“Зрештою ми перейшли до менш агресивних методів, і, чесно кажучи, вони працюють для нас краще”, – каже Гордон.
Мартінес каже, що чорних ведмедів “неправильно розуміють”. “Вони не збираються вас зʼїсти”, – каже він. Напади чорних ведмедів надзвичайно рідкісні: за всю історію Каліфорнії зафіксовано лише один смертельний напад.
Пара каже, що завжди тримається від ведмедів на “безпечній відстані” та залишається в будинку, коли тварини приходять. Однак іноді зустрічі трапляються несподівано.
“Одного разу ведмеді увірвалися на барбекю, – каже Гордон. – Але якщо вони вас помічають, то зазвичай просто йдуть”.
Знайомтеся, ведмеді
Гордон і Мартінес розповідають, що їхня улюблена ведмедиця – Медді. Вперше вони познайомилися з нею у 2023 році, коли вона була надзвичайно допитливим ведмежам. Вона любила гратися в басейні та гуляти садом.
“Вона наша улюблениця”, – каже Мартінес. Через рік Медді повернулася вже зі своїми ведмежатами. “На жаль, вона їх втратила, тож ми разом із нею пережили цілу емоційну гойдалку”, – розповідає Мартінес. Цього року вона привела до будинку нових ведмежат.
“Це наймиліші створіння, яких ви коли-небудь бачили. Вони такі пухнасті й водночас лякають своїми довгими кігтями”.
Панкі – ще одна “жвава ведмедиця-підліток”, яка вперше прийшла до будинку ще ведмежам разом із матір’ю, розповідає Гордон.
“Вона проколювала всі надувні матраци для басейну”. Одного разу вона залізла на надувний кекс і на ньому допливла до середини басейну.
“Того літа вона справді підкорила наші серця своїми витівками в басейні”, – каже Гордон.
Ще одну постійну гостю вони прозвали Неппі – самка ведмедя полюбляє довго дрімати, плаваючи в басейні.
“Вона буквально підходить до сходинок басейну, залазить у воду й опускає голову. Це єдина ведмедиця, яку я бачив, що може годину спати в басейні”, – каже Гордон.
Якщо вона бачить пару, Неппі фиркає на них. “Вона велика мама-ведмедиця і просто трохи буркотлива щодо всього на світі”, – жартує Гордон.
Реальність життя по сусідству з ведмедями
Ці тварини – частина дедалі більшої популяції чорних ведмедів, які намагаються облаштуватися поруч із мешканцями Каліфорнії, часто створюючи проблеми для місцевих громад.
За словами Вілсона Шермана, наукового співробітника Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, у Каліфорнії живе понад 60 тисяч чорних ведмедів.
У передмістях Лос-Анджелеса чорні ведмеді трапляються все частіше.
“Вони надзвичайно розумні, добре пристосовуються до нових умов і всеїдні. Вони їдять усе й навчилися знаходити їжу там, де живуть люди”, – каже Шерман, який досліджує реакцію громад на появу чорних ведмедів.
Втім, не всі зустрічі з ведмедями такі позитивні, як досвід Гордона та Мартінеса.
“Ми досить регулярно стикаємося з випадками, коли ведмеді залазять у смітники та проникають у будинки, – каже Шерман. – Найсумніше те, що коли щось іде не так, зазвичай саме ведмеді за це розплачуються. За останні кілька років кількох ведмедів довелося приспати”.
У березні 2026 року Каліфорнійський департамент риби та дикої природи приспав ведмедицю на ім’я Блонді після того, як вона лапою вдарила жінку, яка вигулювала собаку в Монровії.
Блонді також кілька разів приходила до саду Гордона та Мартінеса й ніколи не створювала проблем. Гордон організував петицію проти її приспання, яку підписали майже 6000 людей.
“Це було дуже важко пережити. Блонді схожа на всіх мам-ведмедиць – вона просто намагається знайти прихисток, виростити своїх дітей і жити своїм життям”, – каже він.
Каліфорнійський департамент риби та дикої природи повідомив, що результати аналізу ДНК підтвердили: спіймана ведмедиця була відповідальною за цей інцидент, а також за попередній напад на літнього мешканця Монровії, який сидів на ґанку свого будинку в червні 2025 року.
“Приспання застосовують лише як крайній захід, коли тварина становить загрозу громадській безпеці й її неможливо безпечно повернути в дику природу, – заявив представник департаменту. – Переселення може здаватися рішенням, але воно неможливе, якщо це може становити загрозу для людей. Ведмеді мають дуже хорошу просторову пам’ять і часто повертаються у знайомі місця”.
Дитинчат ведмедиці доглядають у центрі реабілітації диких тварин. Коли вони будуть готові, їх випустять у природне середовище.
Браян Гордон та Рікардо Мартінес завжди тримаються на безпечній відстані від ведмедів і заходять у будинок, коли тварини перебувають біля басейну.
Щоб зменшити конфлікти з ведмедями, Шерман каже, що громадам важливо обмежувати доступ тварин до того, що їх приваблює, – зокрема сміттєвих баків і їжі, залишеної просто неба.
“Для ведмедя знайти коробку з піцею, після того як він днями шукав черв’яків і коріння, – це просто знахідка”.
Зменшення кількості ведмедів у житлових районах – це “колективний процес навчання”, додає Шерман.
“Усі мають діяти однаково, бо якщо хтось залишає у своєму дворі багато привабливої їжі, ведмідь дуже ймовірно подумає: “Треба перевірити ще кілька сусідніх дворів”.
Гордон каже, що вони надзвичайно уважні до того, як поводяться зі сміттям.
“Ми навіть не користуємося сміттєвими баками. Кілька разів на тиждень я відвожу сміття до свого офісу”.
Вони також тримають двері та вікна зачиненими й ніколи не залишають їжу в автомобілі.
Пара каже, що за весь час у них не було жодної неприємної зустрічі з ведмедями, які приходять до їхнього будинку. Одного разу Мартінес виявив Неппі в гаражі, який випадково залишив відчиненим.
“Ми обоє злякали одне одного, – розповідає він. – Я повільно відступив, бо ніколи не варто загоняти ведмедя в кут”.
За його словами, ведмедиця вийшла з гаража й пішла своєю дорогою.
Соцмережі, як-от сторінка Мартінеса та Гордона, а також камери відеоспостереження дозволяють людям “сприймати ведмедів як окремих особин і отримувати близький погляд на їхнє життя”, каже Шерман.
Але він має певні застереження.
“Завжди є ризик їхньої “диснеїзації”, коли ведмедів показують надто пухнастими й милими. Це не плюшеві ведмедики – вони все ще дикі тварини”.
Шерман наголошує, що важливо, аби ведмеді та люди не ставали надто безтурботними в присутності одне одного.
“Частина любові до ведмедів – це встановлення здорових меж і створення умов, за яких ведмеді зможуть безпечно проходити через наші райони, коли неминуче там опинятимуться”, – каже він.
Через свій інстаграм-акаунт @poolbearlife, присвячений ведмедям, Гордон і Мартінес хочуть розповідати людям, як безпечно поводитися поруч із ведмедями та як зменшувати кількість небажаних зустрічей.
Вони наголошують, що їхні стосунки з чорними ведмедями не обов’язково можуть бути прикладом для всіх.
“Це підходить для нас, у тому місці, де ми живемо”, – каже Гордон.
“Усе залежить від того, як знайти баланс із дикою природою – як нам співіснувати? – каже Мартінес. – Ми живемо тут, і ведмеді живуть тут. Ми не хочемо, щоб вони кудись ішли”.