Бібліотеки – це чудовий спосіб пізнати нове місце, а ще вони неймовірно гарні. Ось деякі з наших улюблених.
Геометричні візерунки фасаду бібліотеки Калгарі покликані нагадувати глядачам відкриті книги, сніжинки та переплетені будинки.
Я готовий подорожувати світом заради бібліотеки. І це не тому, що я поглинений якимись науковими дослідженнями – я не академік. Я – книжковий хробак. Я люблю книги, люблю архітектуру, люблю цікаву історію, а в бібліотеках є все це. Це одні з найцікавіших і найкрасивіших споруд, які створюють люди. Вони також наповнені прекрасними речами, які ми вигадали та створили.
Крім того, вони є вікном у спільноту. Тут проводяться заходи та лекції, збираються місцеві гуртки, показують фільми, влаштовують вечірки – те, що відбувається в бібліотеці, багато говорить про людей та місце, яке ви відвідуєте.
Тож, незалежно від того, чи оспівуєте ви публічну бібліотеку так, як я, чи хочете побачити вражаючу архітектуру та живу історію, чи просто потребуєте тихого місця (зазвичай з безкоштовним Wi-Fi) для відпочинку посеред довгого дня прогулянок містом, почніть додавати бібліотеки до своїх списків на Google Maps. Ось деякі з найпрекрасніших у світі, на думку нашого персоналу.
Публічна бібліотека Детройта; Детройт, Мічиган
Оригінальна Публічна бібліотека Детройта була відкрита в 1865 році в кімнаті середньої школи. У 1921 році вона переїхала до цієї величні будівлі, спроектованої Кассом Гілбертом.
Головна публічна бібліотека Детройта була відкрита в березні 1921 року і спроектована відомим на той час архітектором Кассом Гілбертом (чиї роботи ви, можливо, знаєте з будівлі Вульворт у Нью-Йорку та будівлі Верховного суду США). Тут він обрав стиль італійського Відродження, з вітражними вікнами, високими колонами, деталізованими стелями та сходовими маршами, а також великими відкритими просторами.
Але тут не все присвячене минулому. Величні вітальні, салони та кімнати відкриті й гостинні для всіх. Звісно, тут можна вчитися та читати, але також можна попросити програти платівку в музичній кімнаті або побродити серед сучасних інсталяцій мистецтва, як-от сад у приміщенні від Лізи Андерсон, або триптих муралів 1965 року роботи Джона Коппіна, що відзначає людські інновації в галузі транспорту (відповідна тема для Детройта).
Мені подобаються старомодні шафи картотек, величезний застарілий глобус мистецтв 1950 року, світло в коридорах, несподіванки за кожним кутом (інсталяція з кольорового скла зі вставками старовинних автомобілів або плакат Джеймса Брауна), а також усі сучасні способи, якими бібліотека продовжує служити мешканцям міста.
Тут ви знайдете не лише книги, а й навіть концерт електронної музики від студентів місцевого університету. — Біллі Коен
Центральна бібліотека Калгарі; Калгарі, Канада
Центральна бібліотека Калгарі, можливо, є моєю улюбленою будівлею в усій Канаді. Норвезька архітектурна фірма Snøhetta спроєктувала будівлю так, щоб вона нагадувала хмарні арки Чінука, які формуються в цій частині канадських прерій. Інтер’єр — це вир із планок західного червоного кедра, що спірально піднімаються до величезного мансардного вікна, з геометричним фасадом, що нагадує сніжинки.
Ви часто бачитимете дітей, які захоплено спостерігають за “Книголіфтом” – конвеєрною стрічкою, що відносить повернуті книги для сортування, а також диспенсер коротких оповідань, який друкує історії, як чеки з аптеки – просто виберіть, чи хочете ви читати одну, три чи п’ять хвилин.
На четвертому поверсі ви знайдете, мабуть, найкрутішу особливість, яку я коли-небудь бачив у бібліотеці: Коло Рад Старійшин, де корінні канадці з регіону можуть зустрітися зі старійшинами чи хранителями знань, щоб поспілкуватися про культуру, познайомитися з традиційними предметами або вивчити мови народу Тріті 7 (Південна Альберта). — Ніколас Дерензо
Бібліотека Вірхіліо Барко; Богота, Колумбія
Бібліотека Вірхіліо Барко в Боготі має рів – один із багатьох способів, якими архітектор Рожеліо Сальмона інтегрував будівлю в ландшафт.
Бібліотека Вірхіліо Барко, урочисто відкрита у 2001 році, є вражаючим громадським простором у Боготі. Будівля розташована в самому серці колумбійської столиці, поруч із найбільшим громадським парком міста – чудовим, популярним парком Сімона Болівара.
Кожен аспект бібліотеки Вірхіліо Барко, включаючи меблі, був розроблений архітектором-натуралістом Рожеліо Сальмоною. Щомісяця до бібліотеки заходять до 65 000 відвідувачів, які піднімаються та спускаються по залитому сонцем інтер’єру зі ступінчастими напівколами.
Зовні будівля чергує цеглу та бетон, її краї проходять повз ступінчасті басейни та терасу з садом для читання на свіжому повітрі. З одного заокругленого боку відкривається вид на знаковий для міста cerros orientales (Східні пагорби). Бібліотека здається одночасно інтимною та просторою, як і сам процес читання. — Скотт Хокер
Центральна бібліотека Гельсінкі Ооді; Гельсінкі, Фінляндія
У 2018 році в центрі Гельсінкі відкрилася Ооді – публічна бібліотека площею 185 677 квадратних футів.
Фінни, відомі своєю любов’ю до щастя, активного відпочинку та кави, природно, мають у центрі Гельсінкі приголомшливу бібліотеку – Ооді (фінською “ода”). З живими деревами всередині. Плюс спеціальна “мансарда для нервів”. Відкрита у 2018 році, ця вигнута скляна, сталева та дерев’яна будівля є енергоефективною.
На першому поверсі розташовані конференц-зали, кінотеатр Kino Regina для майже щоденних показів старих та нових фільмів, а також кафе; другий поверх пропонує звукоізольовані музичні студії, ігрові кімнати та робочі місця/машини для електроніки (з паяльниками та оловом), лазерного різання, друку та шиття.
Віконні стіни від підлоги до стелі освітлюють третій поверх, або “Книжковий рай”; тут також є місця для сидіння на свіжому повітрі. І саме тут ви знайдете дев’ять дерев у приміщенні. — Пат Томпкінс
Центральна бібліотека Манчестера; Манчестер, Англія
Центральна бібліотека Манчестера була відкрита у 1934 році і спроєктована Е. Вінсентом Харрісом, який захоплювався римською архітектурою – саме тому його творіння нагадує римський Парфенон.
Манчестер більш відомий своєю музичною історією (New Order, Stone Roses, Oasis), але він століттями був університетським містом, і тому тут є багато прекрасних, значущих бібліотек. Тут розташована найстаріша з нині діючих публічних бібліотек англомовного світу: вона називається Chetham’s, заснована в 1653 році, розташована в колишньому монастирі, що датується 1421 роком, і відкрита для відвідувань.
Неоготична бібліотека Джона Райланда виглядає як щось із Гаррі Поттера (і була заснована жінкою в 1900 році – хіба це не круто?). Завітайте на виставки, що постійно змінюються, і побродіть її схожими на собори залами. Але з точки зору звичайної публічної бібліотеки, де можна брати книги, головна Центральна бібліотека Манчестера – це місце, яке варто побачити. Вона була відкрита в 1930 році і побудована за зразком Пантеону.
Проте вона не застрягла в минулому: тут регулярно проводяться заходи, присвячені музиці, мистецтву та літературі; на одному з поверхів я бачив настільний футбол, а на іншому – оголошення про клуб слухання вінілу. — Біллі Коен
Юридична бібліотека Цюриха; Цюрих, Швейцарія
У юридичній бібліотеці Цюріхського університету, спроєктованій архітектором Сантьяго Калатравою, скляний ліфт відкриває відвідувачам вид на створений ним овал.
Ззовні юридична бібліотека Цюріхського університету не вражає: це великий прямокутний будинок, відкритий у 1909 році, і з того часу мало що змінилося. Але всередині все перетворюється завдяки іспанському архітектору Сантьяго Калатрава, який реконструював її у 2004 році (і чиє ім’я ви, можливо, пам’ятаєте з таких відомих проектів, як Oculus у Нью-Йорку біля Всесвітнього торгового центру та величне, ребристе доповнення Мілуоцького художнього музею).
Ви входите до атріуму овальної форми і піднімаєте погляд на шість ступінчастих, наче плаваючих, овальних рівнів зі світлого дерева та білими стінами, увінчаних скляним овальним куполом-мансардою. На кожному рівні відвідувачі можуть навчатися за столами, що огинають увесь атріум (і будь-хто може зайти, вам не обов’язково бути студентом).
Але моя порада тут – кілька разів проїхатися скляним ліфтом вгору та вниз. Він розташований у центрі овалу, тому ви відчуєте прохолодне, дезорієнтуюче відчуття, коли будете підніматися над відкритим простором і бачити пропливаючі смуги поверхів. — Б.К.
Нью-Йоркська публічна бібліотека, будівля Стівена А. Шварцмана; Нью-Йорк
Головна читальна зала Роуз у головній філії Нью-Йоркської публічної бібліотеки відкрита для екскурсій з понеділка по суботу о 11:20, 13:30 та 15:00.
Ви бачили знаменитих левів цієї бібліотеки в десятках фільмів за роки (The Wiz, Ghostbusters, Breakfast at Tiffany’s), і незліченні туристи шикуються в чергу, щоб увійти до її величних залів. Влітку вона улюблена за свої широкі парадні сходи, що слугують громадським простором, а взимку – за свій величний різдвяний ялинку та вінки, що прикрашають шиї Терпіння та Стійкості (так, леви мають імена).
Але для місцевих жителів цей особняк у стилі боз-ар 1911 року – головний заклад системи розгалуженої Нью-Йоркської публічної бібліотеки на П’ятій авеню – залишається таким же гостинним та зручним, як і будь-яка районна бібліотека. Дванадцять кімнат, кожна більш вражаюча за попередню, відкриті для навчання, читання, досліджень, роботи за комп’ютером – чого завгодно. І я провів незліченні години, просто друкуючи на своєму ноутбуці в багатьох з них (хоча деякі доступні лише для спеціального академічного використання).
Усюди мармурові сходи та коридори прикрашені складними стельовими панелями та вигравіруваними девізами, а коридори ведуть до таких перлин, як Зала періодики ДеВітта Воллеса, з настінними муралами легендарних газетних будівель Нью-Йорка; і зал картографічного відділу, наповнений історичними картами світу, а також кварталами міста.
Більшість відвідувачів приваблює Головна читальна зала Роуз на верхньому поверсі – просторий зал, який має повітряність відкритого двору та затишну велич університету одночасно. Зала довжиною у два квартали міста, а мурали в рожевих тонах від Джеймса Волла Фінна створюють враження, ніби 52-футові стелі – це вікна до якогось магічного краю, який можна знайти лише в книгах.
Простір відчувається священним, і користувачі бібліотеки ставляться до нього відповідно. Відвідувачам з камерами дозволено перебувати лише годину на день або під час кількох 15-хвилинних (безкоштовних) екскурсій; решту часу відвідувачі обмежені тими, хто насправді має намір сидіти чи працювати тихо, але насправді будь-хто може принести книгу або ноутбук і провести тут час.
Коли ви будете готові зробити перерву, завітайте до виставки “Скарби”, щоб побачити оригінальних плюшевих ведмедиків Вінні-Пуха, або приєднайтеся до безкоштовних екскурсій виставкою чи всією будівлею. — Б.К.
Ця стаття була вперше опублікована у вересні 2024 року та оновлена 19 квітня 2026 року.
Source : www.afar.com