Перші результати запущенної у 2024 космічної місії Proba-3 допомогли астрономам простежити за корональним викидом маси з Сонця, реechoю, у яку рухалася зі швидкістю 400 кілометрів на секунду. Завдяки аналізу зображень науковці вперше створили двовимірні карти видимих швидкостей руху струхтур сонячної корони, на яких простежили рух потоків речовини як назовні від світила, так і у протилежному напрямку. Дослідження опублікували в статті The Astrophysical Journal Letters.
Чому сонячну корону вивчають апаратами з космосу?
Сонячну корону називають зовнішню атмосферу Сонця, де плазма постійно рухається під впливом магнітного поля. Тут формуються потоки сонячного вітру, що поширюються в космос, і виникають корональні викиди маси, що рухаються під дією магнітного поля. Щоб зрозуміти, як розвиваються ці явища, важливо простежувати рух речовини на різних висотах над Сонцем. Досі було можливо робити лише спостерення, отримані з Землі, але, на жаль, не ближче 12-150 проміжних струхтур. Тому американсько-чеська команда на чолі з науковцями Гавайського університету аналізувала перші результати роботи цієї місії, щоб краще зрозуміти походження сонячного вітру, який створює структуру сонячної корони.
Нові можливості для досліджень відкрила європейська космічна місія Proba-3, що працює на високоеліптичній земній орбіті. Вона складається з двох космічних апаратів, які летять у точно контрольованому строю сонячної корони, якiй і віддали побітні знімки Сонця та на яких навiть може бути видімим рух речовини.
Як космічна місія простежила за процесами на Сонці?
У нових картах даними науковці побачили зміни швидкості руху корональних струхтур. Надійністю методу перевірили вручну, а алгоритм успішно знайшов відповідні траєкторiї для 151 з 157 помітних струхтур. Карти показали, що речовина в короні рухається в різних напрямках і з різною швидкістю. Зазвичай видимі струхтури переміщувалися назовні від центру на відстані близько 100 кілометрів за секунду, а в напрямку до Сонця — приблизно 50 кілометрів за секунду. Водночас швидкість деяких струхтур коронального викиду маси сягала приблизно 400 кілометрів на секунду. Спостерення також показали, що викид впливав на навколишню корону, змінюючи рух речовини в сусідніх ділянках.
За цими даними науковці побачили, як корональні викиди маси відрізняються від інших сонячних спалахiв, адже вони навiть може бути видімим рух речoвини.
Як досліджує Сонце космічними апаратами
🌱 Перші знімки сонячного затемнення за допомогою Proba-3 отримали у березні минулого року, а опублікували вже у червні. (Тут, ймовірно, є помилка в тексті, адже Proba-3 була запущена у 2024 році, а не минулого року. Можливо, йдеться про іншу місію або дані з інших джерел).
🚀 А до допомоги попередника місії, Proba-2, спостерігали за природними затемненнями з орбіти.
☀️ Відносно індійський зонд «Адітья-1» зробив знімки Сонця та простежив за одними із найпотужніших сонячних спалахів.
Важливо, що виміряння значенн�� характеру виникають потоків, спрямованих до Сонця, тоді як на південному заході, тодi як на напрямку до Сонця — приблизно 50 кілометрів за секунду. Зазвичай видимі струхтури переміщувалися назовні від центру на відстані близько 100 кілометрів за секунду, а у напрямку до Сонця — приблизно 50 кілометрів за секунду. Надійніші виміряння значень швидкості руху речoвини в просторі може бути більш.
Втім, виміряння значень швидкості руху речoвини в просторі може бути більш.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: nauka.ua