Україна має на меті зупинити роботу ключових російських аеропортів, щоб завдати агресору економічних та суспільно-політичних збитків. Систематичні атаки дронів можуть призвести до припинення польотів іноземних авіакомпаній до Росії та значно ускладнити внутрішнє авіасполучення.
Про необхідність позбавити Росію стабільного авіаційного сполучення говорять уже кілька років. Новини про колапс в аеропортах під час атак безпілотників по Москві, Санкт-Петербургу чи інших великих містах не лише тішать українців, але й свідчать про необхідність постійного впливу на росіян. Хоча Україна продемонструвала здатність блокувати роботу ключових повітряних гаваней агресора, суттєвих змін у роботі аеропортів тривалий час не спостерігалося. Лише через майже півтора місяця операція, що нібито розроблялася за сприяння Михайла Федорова під назвою M&M’s, почала виглядати як дійсно системна робота.
24 Канал пояснює, чому для України важливо заблокувати роботу ключових аеропортів Росії, як змусити бізнес та еліти держави-окупантки страждати за відносно невеликих витрат для Сил оборони.
Без авіасполучення на Росію чекають потужні потрясіння
Щоб повноцінно проаналізувати наслідки стабільного та тривалого перекриття авіапростору Росії, потрібно зрозуміти, наскільки критичними є авіаперельоти для цієї країни. Через величезну територію, складні погодні умови та невідповідну модель управління, значна частина регіонів фактично відірвана від сухопутного зв’язку з центром. Держава, де на 75% площі проживає близько чверті населення, не здатна забезпечити зв’язок із центральними областями навіть залізничним шляхом.
Віддалені регіони Росії не мають автомобільного доступу до “великої землі” через брак доріг. Для них авіація – єдиний спосіб доставки продуктів, медикаментів та переміщення людей. Особливо це важливо з огляду на те, що після початку повномасштабного вторгнення Росія повністю переорієнтувала свою торгівлю на Схід, і обидві її залізничні артерії працюють на межі можливостей. Транссибірська та Байкало-Амурська магістралі не здатні збільшити пасажиропотік, оскільки забиті товарами для Китаю.
Крім того, авіаперельоти є ключовими для підтримки сировинної економіки країни. Родовища алмазів, золота, нафти та газу розташовані в місцях, куди можна дістатися лише повітрям. Без перельотів десятків тисяч працівників видобувних галузей імперія буквально сколапсує.
Не менш критичними авіаперельоти є для політиків, силовиків та підприємців. Вертикаль влади, побудована нащадками КДБ, вимагає від чиновників, правоохоронців та інших поплічників Путіна постійних подорожей з Москви до глибинки і назад. Оскільки поїздки залізницею в межах Росії можуть займати понад тиждень, за відсутності авіасполучення режим може забути про оперативне управління країною.
Блокування роботи ключових аеродромів Росії є стратегічно важливим для України з кількох причин: економічної та суспільно-політичної.
За підрахунками експертів, лише одна ніч простою повітряних гаваней Москви завдає державі-агресорці збитків у 15–20 мільйонів доларів. У денний час година повної зупинки коштує від 2,5 до 4 мільйонів доларів. Це лише прямі втрати без урахування наслідків зірваних вантажних та пасажирських рейсів, що призводять до ланцюгової реакції та кратного збільшення фінансових втрат. Непрямі збитки від затримок можуть коштувати бізнесу та державі величезних коштів. Один безпілотник, що літає впритул до повітряного простору російської столиці, змушує ворога втрачати шалені гроші, у сотні тисяч разів перевищуючи собівартість такого БПЛА.
Щодо суспільно-політичної складової, то для багатьох росіян застрягти в аеропорту означає вперше зіткнутися з наслідками війни. Москва побудувала новий “суспільний договір” із представниками середнього класу, за яким вони можуть потерпати від агресії хіба економічно. Еліти ж, навпаки, здебільшого наживаються на війні і взагалі не відчувають незручностей.
Середньостатистичний мешканець Санкт-Петербурга чи Москви звик до того, що “СВО” йде десь на периферії і його не стосується. Він платить податки, вдає підтримку владі та веде звичайний спосіб життя. Перебування в забитому людьми аеропорту протягом кількох діб змушує кожного росіянина поставити собі питання: “а що трапилося?“, і, можливо, усвідомити, що війна, розв’язана верхівкою, напряму торкається саме його.
Колапс в аеропортах Росії: дивіться відео
Фактично, лише таким чином Україна може відчутно вплинути на велику верству російського населення, яка до цього ніяк не відчувала війни, змусити еліти та середній клас бути невдоволеними режимом, що не здатний забезпечити їх усіма звичними благами цивілізації.
Присутність українських БПЛА в російському небі може вплинути й напряму на Путіна. Літаки з його супроводу 9 жовтня кілька годин не могли приземлитися у Внуково. Один з бортів Іл-96−300ПУ змінив курс на Санкт-Петербург, а ще три після тривалих кружлянь все ж таки сіли у пункті призначення, але лише після відбою.
Таким чином, стала зупинка роботи аеропортів хоча б у двох головних містах Росії – це найпростіший спосіб напряму вплинути на тих представників країни-агресора, яким війна ніяк не заважає.
З економічної та політичної точки зору операції зі зриву роботи аеропортів є максимально асиметричними, оскільки вартість бортів, що летять у бік Москви, незрівнянна зі збитками ворога. А наслідки довготривалого закриття неба над ключовими містами підштовхнуть Росію якщо не до колапсу, то до серйозних потрясінь.
Між поразкою і перемогою: чому повітряний простір Росії досі не закритий
Хоча в жовтні 2026 року кількість зупинок роботи аеродромів у європейській частині Росії зросла, говорити про критичну ситуацію поки зарано. Внуково, Жуковський та Шереметьєво вимушені скасовувати/затримувати рейси вночі, але вдень ці повітряні гавані здебільшого працюють.
Після 5–7 годин закриття неба потрібно багато часу на подолання наслідків затримок. Одна ніч простою зміщує графік на цілий наступний день і робить рейси економічно необґрунтованими. У разі затримок авіакомпанії зобов’язані надавати пасажирам напої, харчування та навіть розселяти їх у готелі за власний кошт, а внаслідок скасування рейсів – повертати кошти за квитки. Це зводить нанівець будь-які можливі прибутки, а подекуди й заганяє авіакомпанії у збиток.
Саме тому незалежні від російського уряду іноземні підприємства все частіше відмовляються від деяких рейсів до Москви. Наприклад, турецький Pegasus Airlines залишив лише 2 рейси з 8, а його конкурент Turkish Airlines скасував 2 заплановані маршрути зі Стамбула до Внуково. У жовтні зі свого розкладу знімали польоти Flydubai, Kuwait Airways, Emirates та Qatar Airways. Однак, попри загальні обмеження у 22 аеропортах по всій Росії, жодна з іноземних компаній не оголосила про свій вихід із країни-терористки.
Для того, аби Росія залишилася без авіакомпаній дружніх країн, українським атакам бракує постійності. Попри численні збитки, підприємствам все ще вигідно забезпечувати рейси та літати над територією Росії. Проте, у разі збільшення простоїв, ситуація може різко змінитися.
Крім того, Кремль намагається всіма силами втримати іноземні компанії від зупинки польотів, адже перекрити всі рейси власними силами росіяни не зможуть: весь наявний в Росії авіапарк експлуатується на знос попри недостатньо якісне обслуговування, особливо це стосується вкрадених у лізингодавців у 2022 році літаків.
Щоб заспокоїти партнерів, російські посадовці багато разів заявляли, що ситуація з безпекою польотів перебуває в межах норми. Втім, страхові компанії порожніми заявами не запевниш: військові ризики для неба країни-терористки зростають, а затримки рейсів через план “Ковер” все частіше відносять до страхових випадків.
Наразі Москва перебуває на роздоріжжі: або визнати власний повітряний простір небезпечним і зупинити польоти (як це зробила ще в ніч проти 24 лютого 2022 року), або сподіватися, що Київ припинить надсилати безпілотники у бік важливих аеродромів, а до бойкоту від міжнародних авіакомпаній не дійде.
Варіанту захистити повітряні гавані в Росії не існує, оскільки ППО не вистачає навіть для прикриття інших, більш критичних для Путіна об’єктів.
Усе вирішує виключно сталість
Щоб цивільне авіасполучення (принаймні в європейській частині Росії) було якщо не помножене на нуль, то суттєво скорочене через закриття аеропортів, потрібне лише одне – постійні польоти українських безпілотників.
Звісно, якби невідомі дрони, наприклад, у нічний час, долетіли до ангарного комплексу аеропорту “Внуково”, іноземні компанії покинули б Росію за кілька годин. Реальні ризики втратити борт або витратити мільйони доларів на його ремонт аж ніяк не покривають потенційних прибутків від купи нестабільно прогнозованих рейсів у нестабільній країні.
Однак без таких суттєвих поштовхів до дій залишається лише сподіватися, що Києву вистачить політичної волі, а відповідальним за операцію представникам Сил оборони – безпілотників для реалізації проєкту закриття неба над Москвою.
Бо з кожним днем, коли аеропорти не працюють хоча б по кілька годин, збитки лише накопичуються, а кількість проблем для бізнесу та держави зростає лавиноподібно. Якщо росіяни не придумають успішну протидію, робота багатьох аеропортів фактично втратить будь-який сенс.
Наразі ж власники іноземних перевізників дуже вірять у добру волю операторів “невідомих дронів”, але, схоже, не враховують, що шантаж від так званих “союзників” і геноцидні атаки Росії, яка з самого початку не рахувалася з правилами війни, а з осені 2026-го взагалі злетіла з рейок, можуть просто не залишити Україні інших варіантів.
За даними порталу: 24tv.ua