Володимир Фесенко: Шанхайський саміт відобразив глобальні претензії Китаю
Фото: en.wikipedia.org
Зустріч на вищому рівні Шанхайської організації співробітництва, організована Китаєм, стала найбільш представительною за всю історію об’єднання. Чи випадково ця подія відбулася на тінґлі посилення пекинської активності у глобальних процесах? Участь керівників 20 держав, ймовірно, мала продемонструвати нові амбіції. Західні аналітики та ЗМІ вже озвучують тези про формування багатополярної системи із Китаєм як ключовим гравцем. Про те, наскільки ці прогнози відповідають реальності та які наслідки це може мати, Коротко про пояснив керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
Боротьба за лідерство серед «решта світу»
– Під час виступу на саміті ШОС Сі Цзіньпін зазначив, що організація створює інший тип міжнародної взаємодії. Чи йдеться про становлення суперництва між китайсько-російським блоком і Заходом?
Володимир Фесенко. Фото: ua.news
– Пекин безсумнівно лідирує серед країн, які умовно називають «НЕ Захід». Концепція The West and the Rest набуває конкретних обрисів: Китай прагне очолити альтернативний центр сили. Його риторика про багатополярність лише маскує реальні наміри – створити двополярну модель, де західний та східний полюси конкуруватимуть. Росія, Індія чи Бразилія в цій конструкції залишаються другорядними партнерами.
Однак поки що не йдеться про кардинальну зміну правил глобальної гри. Для трансформації світопорядку потрібні нові інституції, яких наразі не існує. Наприклад, під час саміту залишилися невирішеними суттєві розбіжності між учасниками.
– Чому фінальний документ ШОС мовчить про Україну? Чи свідчить це про підтримку країнами організації російської агресії?
– Це демонструє зворотне – відсутність консенсусу серед членів ШОС щодо війни. Для України це позитивний сигнал: вплив РФ на організацію обмежений, а позиція Китаю відрізняється від московської. Мова не йде про сформований антизахідний альянт. Головним символом саміту став показовий військовий парад, що підкреслив амбіції Пекина.
Світова трансформація через призму України та Тайваню
– Країни ШОС декларували поглиблення військової кооперації. Чи може це спровокувати конфлікт із НАТО?
– Більшість учасників не готові протистояти Заходу разом із Китаєм. Багато хто намагається балансувати між двома центрами впливу. Навіть лідери ШОС ведуть окремі переговори з США. Водночас спільним для багатьох членів організації є авторитарний устрій, що контрастує із демократичними принципами Заходу. Це надає протистоянню ідеологічного підґрунтя.
Проте робити висновки про створення альтернативи існуючому порядку зарано. ШОС поки лише демонструє прагнення Китаю до перерозподілу глобальної влади. Остаточний формат світопорядку залежатиме, зокрема, від подій навколо України та Тайваню.
Сі Цзіньпін заявив, що ШОС формує новий тип міжнародних відносин. Фото: scochina2025.org.cn
Позиція Китаю: балансування між Росією та Заходом
– Яке місце Росії у цьому альянсі – провідне чи другорядне?
– Лідерство беззаперечно належить Китаю. Візит Путіна до Пекина з численною делегацією лише підкреслив цю ієрархію. Подібного рівня уваги з боку Сі Цзіньпіна до Москви не спостерігалося.
– Чому тоді Пекин не тисне на РФ для припинення війни?
– Китай вигідник конфлікту, де Росія та Захід взаємно виснажуються. Формально виступаючи за мир, Пекин отримує геополітичні дивіденди. Перемога України асоціювалася б із успіхом США, тому Китай пасивно підтримує Москву. Втім, при зміні позиції Вашингтона пекинський курс може швидко корегуватися.
ООН у пошуках балансу
– Чи має майбутнє ООН після заяви Гуттеріша про ключову роль Китаю?
– Генсек ООН змушений враховувати інтереси усіх постійних членів Ради Безпеки, включно з Росією та Китаєм. Погроза скорочення фінансування з боку США змушує його шукати компроміси. Однак це не означає повного підпорядкування організації пекинському курсу. Боротьба за збереження впливу ООН триває.
Источник: kp.ua
