Генерал Девід Л. Грандж, голова наглядової ради української “Авіакомпанії Константа” з 2024 року, ділиться думками про трансформацію ЗСУ, уроки війни та майбутнє української авіації.
Українська “Авіакомпанія Константа” з 2024 року посилила свою команду, запросивши на посаду голови наглядової ради Девіда Л. Гранджа – генерал-майора армії США у відставці з визначним військовим досвідом. Протягом 30-річної кар’єри генерал Грандж служив у 101-й повітрянодесантній дивізії у В’єтнамі, командував ескадроном в елітному підрозділі “Дельта” під час вторгнення в Гренаду, був командиром оперативної групи протягом війни в Перській затоці, командував полком рейнджерів і очолював 1-шу піхотну дивізію “Велика червона” перед виходом на пенсію у 2000 році.
В Україні Девід Грандж насамперед відомий як засновник Фонду Osprey Global Solutions Ukraine, який надає безплатну підготовку за стандартами НАТО для українських рятувальників та військовослужбовців з розмінування, знешкодження вибухонебезпечних предметів та екстреної медичної допомоги. Генерал Гранж спеціалізується на кризовому управлінні й, окрім іншої роботи в зонах конфліктів, сприяв евакуації людей з Афганістану впродовж 2021-2023 років.
На посаді голови наглядової ради “Авіакомпанії Константа” Девід Грандж залучений до міжнародної діяльності та перспектив компанії в контексті майбутньої відбудови України.
В інтерв’ю для УНН генерал-майор ділиться думками про еволюцію Збройних Сил України, готовність до довгострокових загроз, необхідні кроки для зміцнення оборони, виклики безпеки, включаючи розмінування та майбутнє української авіації.
Генерале Грандж, спостерігаючи за українськими військовими з 1995 року, як би ви охарактеризували їхню трансформацію від сил радянського зразка до сьогоднішньої загартованої боями армії? Які були ключові поворотні моменти цих змін?
Мій перший візит до України відбувся в 1995 році під час одного із навчань “Партнерства заради миру” на полігоні поблизу Львова з українськими повітрянодесантними та механізованими бронетанковими підрозділами. На той час я був помічником командира дивізії 3-ї піхотної дивізії армії США, дислокованої в Німеччині.
Що одразу впала мені в око під час навчань – це те, що вони базувалися на радянській моделі. До падіння стіни (падіння Берлінської стіни як символ завершення епохи СРСР і краху радянської військової моделі – ред.) здавалося, що радянські військові набагато могутніші, ніж виявилося під час тренувань. Попри сильний моральний дух та фізичну стійкість особового складу, з яким було варто працювати, були очевидні системні недоліки: неналежне обслуговування техніки, недостатній вишкіл та слабке командування. Потреба у впровадженні західних стандартів була нагальною. Не все, що робить Захід, є правильним, але підхід був точно кращий за радянський. Я бачив це в інших східноєвропейських країнах, на Близькому Сході, у Південно-Східній Азії. У 2014 році були хороші програми обміну між Україною та Сполученими Штатами й іншими силами НАТО, такими як Велика Британія та Бельгія, які досить сильно допомогли обом сторонам.
Коли в лютому 2022 року почалася війна, і росіяни напали на Україну, українська армія була в режимі виживання, як і багато цивільних, які підтримували свою країну, хай то рятувальники чи фермери, які взялися за зброю. Вони зробили неймовірну роботу, зупинивши російський наступ в основному за допомогою протитанкової зброї. Українці скористалися слабкими сторонами росіян: слабкою логістикою, обслуговуванням, керівництвом і нездатністю адаптуватися до поточних викликів.
Слава Богу, вторгнення було зупинено, українська армія дуже швидко перегрупувалася, збудувала все, що могла негайно в умовах кризи, і відтіснила росіян у багатьох місцях. Крим уже був тимчасово окупований, як і деякі області, але українцям вдалося відвойовувати багато території.
Але росіяни перегрупувалися, і лінії стали дуже статичними. Багато українських генералів зауважують, що це схоже на Першу світову війну – статичну оборону з гібридними військовими інноваціями. Проблема з моделлю траншейної війни полягає в тому, що це просто перемелювання солдатів і цивільного населення, і ці жертви зростають щодня.
Інновації врятували Україну в той час. Українці впроваджували інновації швидше, ніж росіяни. Росіяни покладаються в основному на масу, хай то буде тисячі солдатів у наступі, сотні одиниць бронетехніки, ракет та дронів. Інновації, які розвинула Україна, – це окрім дронів, про які всі говорять, ще й тактика. Тактика протидії радіоелектронній боротьбі, тактика роботи з соціальними медіа, тактика партизанської війни за лініями фронту й атаки вглиб російських ліній.
За допомогою атак ракетами та дронами проти російських цілей – логістичних об’єктів та аеродромів зі стратегічними бомбардувальниками – українці відібрали у росіян контроль над Чорним морем, не маючи флоту і використовуючи засоби нетрадиційної війни. Я думаю, українці потопили близько третини Чорноморського флоту російського військово-морського флоту.
Але зараз ми в глухому куті, де обидві сторони мають дрони, радіоелектронну боротьбу і використовують соціальні медіа. На обох сторонах лінії фронту йде гібридна війна.
Знання та досвід, накопичені українськими військовими і поширені серед країн НАТО, включаючи Сполучені Штати, є винятковими. Сполучені Штати намагаються інтегрувати те, що було вивчено українськими військовими в цій війні, яка одночасно поєднує конвенційні методи боротьби і нетрадиційне протистояння.
Ви щойно згадали уроки, засвоєні українською армією, які можуть бути використані не лише Україною, але й США та рештою світу. Якщо коротко назвати ці уроки, що б ви сказали?
Очевидно, це використання дронів. Кожна війна в історії зазвичай має дискримінатор, що є результатом розвитку технологій і тактики. Під час Першої світової війни таким дискримінатором був танк, під час Другої – бліцкриг. Вертоліт також змінив хід воєн.
Дрон – це дискримінатор цієї війни, проте також змінила її радіоелектронна боротьба, маскування на полі бою, укриття від артилерії, повітряного нападу та ракетного удару. Здатність використовувати інновації в повітрі, на морі та на суші є вирішальною, географія має значення. Як ефективно використовувати місцевість? Як сховати великі формування? Як підтримувати комунікації при наявних засобах радіоелектронної боротьби?
Усі говорять про дрони, але існує багато тактик і процедур, які з часом розвинуться у військову доктрину – тобто у спосіб ведення бою. А далі постає питання: як застосувати ці напрацювання до різних типів військових конфліктів?
Виклик для Сполучених Штатів полягає в тому, що спектр військових дій варіюється від операцій зі звільнення заручників чи протидії терористичним атакам до потенційних повномасштабних воєн з такими суперниками, як Росія чи Китай. Сполученим Штатам довелося перейняти інновації, розроблені Україною, та застосувати їх відповідно до завдань своїх збройних сил. Американські військові щодня присутні у понад 100 країнах світу, і умови їхньої діяльності всюди різні.
Збройні сили Сполучених Штатів не такі вже й численні. В армії менше ніж мільйон солдатів, готових до бойових дій, і багато з них виконують інші функції. Ми маємо перевагу в технологіях, але не володіємо відповіддю на всі питання, тому покладаємося на союзників, таких як Україна.
Які конкретні інновації та тактичні уроки з досвіду України повинні переймати військові у всьому світі? Які розробки ви вважаєте найбільш трансформаційними?
Доцільно аналізувати це крізь призму різних військових функцій – атака, оборона, маневр, повітряна підтримка, непрямий вогонь, мінна справа чи медичне забезпечення. Саме в медичному напрямку я мав найбільше досвіду. Ми працюємо в Україні з перших місяців після вторгнення 2022 року, переважно в галузі медичного забезпечення – постачаємо хірургічне обладнання, проводимо вишкіл медиків з травматологічної допомоги, а також займаємось розмінуванням території.
Тактика, техніка та процедури, які збройні сили США застосовують для медичної підтримки поранених та їхньої евакуації, не працюватимуть належним чином у цьому типі війни. “Золота година” – час, необхідний для евакуації пораненого бійця з передової до наступного рівня медичної допомоги – не гарантує виживання без повного контролю над повітряним простором. Сполучені Штати зазвичай мають повітряну перевагу, що забезпечує свободу дій командирів та політичного керівництва.
Але це не спрацює, якщо ми стикаємося з Росією чи Китаєм, або навіть з деякими менш розвиненими країнами, через загрозу від ракет “земля-повітря” чи тактик, засвоєних у Сомалі з використанням РПГ. Медична евакуація є вагомою відповідальністю командирів та лідерів держав. Ми співпрацюємо з Україною над удосконаленням методів евакуації для порятунку поранених бійців, що є значним чинником бойового духу та нашим обов’язком.
Після припинення вогню, які критичні військові можливості має зберегти Україна для стримування майбутньої російської агресії? Як держава повинна збалансувати демобілізацію з довгостроковою готовністю?
Якщо озирнутися на досвід Сполучених Штатів після Другої світової війни, то американці були виснажені війнами, подібно до нинішньої ситуації в Україні. Ніхто не прагнув продовження бойових дій. Проте вже через п’ять років розпочалася війна в Кореї. Ми знехтували підготовкою до майбутніх викликів – скоротили армію, припинили закупівлю нового обладнання, не розвивали технології. Північна Корея застала нас зненацька.
Схожа ситуація повторилася після В’єтнаму. Суспільство відмовлялося від війни, ми стикнулися з проблемами інформаційного простору та пропаганди. Американці перестали підтримувати військових. Після В’єтнамської війни настав період, коли наша армія переживала скрутні часи. Підготовка була на вкрай низькому рівні. Про військову сферу воліли не згадувати. Ми виявилися неготовими до наступних викликів. Ситуацію виправив президент Рейган.
Коли Україна досягне певних домовленостей з Росією, не можна розслаблятися. Україна має забезпечити міцну базу для рекрутингу та підготовлені людські ресурси. Навіть якщо громадяни проходять військовий вишкіл, а потім повертаються до цивільного життя, вони повинні бути готові до негайного призову. Україні варто діяти за ізраїльською моделлю через наявні загрози. Потрібні підготовлені люди, готові швидко повернутися на військову службу. Коли пролунає перший постріл, часу на розробку складної системи мобілізації вже не буде.
Якщо буде укладено припинення вогню, воно неминуче буде порушено. Імовірно, Путін зробить тактичну паузу. Але Україна має бути постійно готова до протистояння на суші, на морі та в повітрі, використовуючи наявні ресурси, те, що можна отримати від партнерів, і те, що здатна виробити самостійно.
Для цього необхідно дбати про військових, незалежно від того, повернуться вони до цивільного життя чи ні. Важливо забезпечити безперервну підтримку з першого дня служби до моменту звільнення, включаючи ветеранські медичні центри для протезування, лікування ПТСР, а також підтримку для родин військових. Без такої системи підтримки у військових не буде ні морального духу, ні бажання повертатися до служби за потреби.
Коли Україна отримує військове обладнання, його необхідно постійно обслуговувати та проводити регулярні тренування. Перевага України полягає в оборонній позиції, яка завжди простіша за наступальні дії. Ви захищаєте власну територію – свої соняшникові та пшеничні поля, міста й села. У вас є незламна воля до захисту своєї землі.
Продовжуйте розвивати технологічний потенціал, розбудовувати Збройні Сили і наголошувати на посиленні Сил оборони, як це роблять країни Балтії, Польща, Словаччина, Угорщина та Румунія. Військова готовність не може припинитися – ви живете в складному геополітичному регіоні.
Які економічні та інституційні реформи є критичними для підтримки військових можливостей України в довгостроковій перспективі? Де ви бачите найбільші перешкоди для створення самодостатньої оборонно-промислової бази?
Україні необхідно розвивати державно-приватні партнерства між комерційними компаніями та військовими структурами. У США ми активно це впроваджуємо, попри численні виклики – бюрократичні процеси, – занадто повільні для сучасних умов.
Розбудова потужної промислової бази має першочергове значення. Для України, яка не є членом НАТО, критично важливими стають двосторонні угоди зі Сполученими Штатами, Великою Британією та іншими партнерами.
Україна має значний потенціал для міжнародної співпраці. Сполучені Штати не можуть підтримувати свою військово-промислову базу без надійних джерел сировини, а Україна володіє найбагатшими в Європі родовищами рідкісноземельних металів та елементів. Важливо невідкладно укладати стратегічні угоди зі США, дотримуючись виваженого підходу – приймати доступні сьогодні пропозиції та розбудовувати партнерські відносини. Ці ресурси критично необхідні Сполученим Штатам та Європі для виробництва всього: від мобільних телефонів і комп’ютерів до супутників і військового обладнання.
Необхідно невідкладно працювати над залученням іноземних інвестицій та технологій в Україну, як під час конфлікту, так і після встановлення миру. Економічний розвиток має першочергове значення. Хоча в Україні існують бюрократичні перешкоди, подібно до США, а також виклики з корупцією, що властиво багатьом країнам, саме ці фактори відлякують потенційних партнерів. У спілкуванні з конгресменами та сенаторами регулярно порушуються питання корупції, неефективності та надмірного регулювання, що ускладнюють співпрацю приватних компаній з Україною. Ця ситуація потребує невідкладних змін.
Оскільки Україна стикається з найбільшим у світі викликом розмінування, які дії є найкритичнішими, і як міжнародна спільнота повинна пріоритезувати підтримку цього питання?
Це питання глибоко хвилює мене особисто. Я безпосередньо займався розмінуванням у Боснії та Герцеговині після балканського конфлікту. Подібні проблеми спостерігаються в Камбоджі, численних регіонах Близького Сходу та Африки, але саме Україна сьогодні стикнулася з найбільшими викликами в цій сфері.
Проблема розмінування в Україні має кілька рівнів складності: по-перше, це сільськогосподарські угіддя – соняшникові та пшеничні поля з масштабним мінним забрудненням, що потребують спеціальної техніки та міжнародної підтримки; по-друге, це специфічні загрози у вигляді мін, саморобних вибухових пристроїв та пасток у населених пунктах, школах і на дитячих майданчиках, встановлених групою Вагнера, чеченськими формуваннями та іншими російськими структурами, нейтралізація яких вимагає високої індивідуальної кваліфікації саперів.
Зволікання з розмінуванням лише погіршує ситуацію. Коли у зруйнованих артилерією чи ракетами районах починає відновлюватися рослинність, процес розмінування суттєво ускладнюється. Міни зміщуються в ґрунті внаслідок погодних умов, замерзання і відтавання, паводків. Необхідно терміново активізувати зусилля з розмінування територій.
Багато міжнародних партнерів відкладають підтримку України в цьому питанні до моменту припинення вогню, але такий підхід є хибним. Розмінування має розпочатися негайно. Це завдання повинно стати першочерговим пріоритетом, на рівні з відновленням критичної інфраструктури – електропостачання, водопостачання та паливного забезпечення.
Необхідно розширити навчальні програми та збільшити кількість контрактів від інших країн та міжнародних організацій для підтримки розмінування. Отримання міжнародної допомоги для гуманітарного розмінування значно простіше, ніж для бойових операцій, через його гуманітарну спрямованість. Наша некомерційна організація, попри невеликий розмір, продовжує надавати підтримку в розмінуванні територій.
Ви стали членом наглядової ради “Авіакомпанії Константа” у квітні 2024 року, у розпал війни. Що спонукало вас до цього рішення? Як компанія зараз реалізує свою міжнародну діяльність і готується до майбутньої відбудови України?
Мені довелося ретельно обміркувати цю пропозицію. Приєднання до іноземної наглядової ради регулюється чіткими правилами у Сполучених Штатах. Я мав переконатися, що не виникне жодних компрометуючих обставин, тож провів власну перевірку, щоб впевнитися у бездоганній репутації компанії та високому професіоналізмі її керівництва.
Окрім того, я дослідив міжнародну діяльність компанії в Африці, Центральній Азії та окремих європейських країнах. “Авіакомпанія Константа” успішно працює на міжнародному рівні, використовуючи власний авіапарк та екіпажі, компанія має висококваліфікованих пілотів та забезпечує належне технічне обслуговування, що є критично важливим у будь-якій точці світу, і саме тому вона здобула міжнародне визнання.
Після встановлення режиму припинення вогню “Константа” зможе сприяти відновленню України, здійснюючи моніторинг вздовж лінії розмежування чи інших визначених зон. Компанія готова негайно розгорнути діяльність завдяки своєму міжнародному досвіду – забезпечувати логістичні поставки, медичну евакуацію, транспортування продовольства та підтримку гуманітарних місій з відбудови України, а також відновити авіасполучення між Україною та європейськими країнами.
Для цього в компанії є всі необхідні передумови: можливості, професійне керівництво та бездоганна репутація надійної організації. Вони повністю готові до роботи, і я пишаюся своєю причетністю до цієї компанії.
Авіаційний сектор України сьогодні стикається з безпрецедентними викликами. Які конкретні стратегії збереження є необхідними зараз, і чому ви вважаєте авіацію критичним компонентом як національної безпеки, так і економічного відновлення в майбутньому України?
Я б сказав те саме про судноплавну промисловість, що й про авіацію. Україна має функціонувати як повноцінна держава в повітрі, на суші та на морі. У кожної країни є повітряний простір і територія, але не всі мають вихід до моря.
Якщо буде оголошено припинення вогню, якою буде роль авіації? Україна має готуватися вже зараз. Важливо підтримувати “Константу” в її міжнародних операціях, щоб компанія була готова негайно відновити діяльність в Україні. Побудова нових літаків та проходження сертифікації потребують значного часу. Тому треба підтримувати тих, хто вже сьогодні демонструє готовність до роботи – це забезпечить належну підготовку, коли повітряний простір знову відкриється для повноцінної експлуатації.
Бюрократичні процеси, які можуть перешкоджати руху, повинні бути спрощені для підтримки авіації та судноплавства. Якби я був лідером в Україні, я б дуже наполягав на цьому, тому що час прийде, і ви повинні бути готові. Уряд відповідальний за забезпечення операцій на суші, на морі та в повітрі для підтримки свого населення, економіки та військових.
Враховуючи весь потенціал галузі, від виробництва до людського капіталу, які кроки з боку уряду повинні бути зроблені для підтримки та розвитку цієї стратегічної галузі? Що б ви рекомендували?
Географія має значення. Геополітична ситуація має значення. Україна розташована у стратегічно унікальному місці на перехресті шляхів для всієї Європи. Хоча багато говорять про НАТО, варто розуміти, що жодна країна Альянсу не має намірів нападати на Росію. НАТО створювалося саме для взаємного захисту своїх членів.
Необхідно якнайшвидше укладати двосторонні угоди для посилення обороноздатності та забезпечення майбутнього України. Проте Україна також має надавати цінність своїм партнерам – вони повинні отримувати конкретні переваги від такої співпраці. Це не може бути одностороннім процесом на кшталт “дайте нам, ми заслуговуємо”. Натомість має формуватися справжнє партнерство, що приносить користь обом сторонам.
На геополітичній арені ситуація складна для Сполучених Штатів через їхню глобальну присутність. Лише армія США щоденно розташована у понад 100 країнах світу. Сполученим Штатам необхідно одночасно приділяти увагу Азійсько-Тихоокеанському регіону, Європі, Україні та Близькому Сходу. Україна має усвідомлювати ці реалії та розробляти партнерські угоди, які також враховують інтереси США.
Економічні чинники відіграють ключову роль, особливо щодо рідкісноземельних елементів та мінералів. Але не менш важливим є обмін технологіями. Україна має потужний технологічний потенціал, досягла високого рівня інноваційного розвитку. Саме тому в неї не виникатиме труднощів із підтримкою авіаційного бізнесу чи морської індустрії. Україна має чудові передумови завдяки інтелектуальному потенціалу свого населення. Сподіваюся, що багато громадян, які виїхали за кордон, повернуться, щоб долучитися до розбудови наступного етапу розвитку країни.
Я пишаюся компанією Osprey Solutions Ukraine. Ми підтримуємо свободу України та її захист від агресії, і маємо намір продовжувати робити все для цього можливе.
