Верховний Суд закрив справу банку “Конкорд” проти НБУ та Фонду гарантування вкладів, посилаючись на закон №590-ІХ. Це рішення позбавляє акціонерів банків, що ліквідуються, права на судовий захист, попри попередні рішення судів нижчих інстанцій.
Верховний Суд своєю постановою у справі банку “Конкорд” фактично започаткував правило, за якого акціонери банків, що перебувають в процесі ліквідації, позбавлені будь-якого права на судовий захист. Таке рішення стало можливим завдяки закону №590-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності”, який унеможливлює розгляд таких позовів у будь-якій юрисдикції і породжує фактичну вседозволеність у діях Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пише УНН.
Що відбулося
Колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 30 липня 2025 року закрила провадження у спорі банку “Конкорду” з Національним банком України та Фондом гарантування вкладів фізосіб. Раніше суди першої та апеляційної інстанцій визнали незаконним рішення НБУ про виведення банку з ринку, однак Верховний Суд ці рішення скасував навіть не розглянувши справу по суті.
У своїй постанові колегія прямо зазначила , що жоден суд в Україні не наділений повноваженнями розглядати позови акціонерів банків, що перебувають у процесі ліквідації щодо неправомірних дій чи рішень Національного банку України.
У цій постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виклав правовий висновок про те, що згідно з особливостями правового регулювання спірних правовідносин вимоги колишнього акціонера неплатоспроможного банку (в даному випадку – ліквідованого банку), не підлягають розгляду як в порядку адміністративного, так і в порядку господарського судочинства, й за суб`єктним складом учасників правовідносин не підпадають під юрисдикцію цивільного суду. Тобто такі вимоги не підлягають розгляду жодним судом
– вказала колегія суддів.
Тож Верховний Суд не надав оцінку рішенням судів попередніх інстанцій і не визнав, що вони були не законними чи необґрунтованими. Співзасновниця банку “Конкорд” Олена Сосєдка вважає рішення суду упередженим, за її словами акціонерів позбавили їхніх конституційних прав на захист.
Без доступу до правосуддя
У своєму рішенні колегія Верховного суду опиралась на норми закону №590-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності”. Адвокат в АБ “Касьяненко і партнери” Дмитро Касьяненко у коментарі УНН наголошував, що рішення Верховного Суду суперечить Конституції України та Європейській конвенції.
Формулювання “такі вимоги не підлягають розгляду жодним судом” означає, що незалежно від обставин, аргументів чи доказів, особа не отримає доступу до правосуддя. Це суперечить ст. 55 Конституції України, яка гарантує кожному право на судовий захист, а також ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
– зазначив Касьяненко.
Така судова практика чітко дала зрозуміти, що акціонери банків, які виводяться з ринку, опиняються поза правовим полем, а їхнє конституційне право на справедливий суд нівелюється.
Перше китайське попередження
Ще у 2020 році народні депутати попереджали, що норми цього закону №590-ІХ створюють правову колізію і унеможливлюють для акціонерів банків, що перебувають у процесі ліквідації, доступ до правосуддя. Фактично, держава узаконила механізм, за яким Національний банк та Фонд гарантування вкладів отримують повну вседозволеність, а акціонери залишаються беззахисними. Яке б рішення не ухвалив один із цих регуляторів, навіть найабсурдніше та незаконне, його неможливо оскаржити в жодному суді України.
Ще тоді 64 народних депутати звернулись із поданням до Конституційного суду України, у якому вказали на низку суперечностей Конституції України.
Зокрема, відповідно до подання депутатів, у законі №590-ІХ прямо передбачено, що навіть у випадку визнання рішення Нацбанку чи Фонду гарантування вкладів протиправним, це не відновлює права акціонерів і не повертає банк до попереднього стану, а єдиним способом захисту залишається лише грошове відшкодування шкоди. Таким чином, акціонери, що перебувають у процесі ліквідації,були фактично позбавлені можливості захистити свої права в суді шляхом скасування рішень регулятора, навіть якщо рішення НБУ незаконні.
Депутати у своєму зверненні наголошували, що така норми суперечать статті 55 Конституції України, яка гарантує кожному право на судовий захист, а також статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У конституційному зверненні акцентувалось, що парламент створив ситуацію, коли громадяни та інвестори формально можуть звернутися до суду, але фактично не мають жодного ефективного способу відновлення порушених прав.
КСУ від розгляду подання дистанціювався і закрив провадження на посилаючись на те, що конституційне подання не відповідає вимогам закону. Тож вказаний закон так і не був розглянутий на предмет відповідності Конституції України
Один з ініціаторів конституційного подання, народний депутат Михайло Цимбалюк у коментарі УНН зазначив, що парламентарі наразі шукають законні підстави, аби повторно звернутися до Конституційного суду і щоб цього разу він розглянув документ по суті, а не відфутболив з надуманих причин.
Насправді, по цьому питанню ми шукаємо інші підстави, якщо вони зʼявилися, для того, щоб знову звертатися до суду. Бо ми вважаємо, що це неправильно, коли акціонерів банку позбавили будь-якого правового захисту. Це несправедливо по відношенню до тих людей, які довіряли банківській системі і банку, який мав ліцензію, видану НБУ. Тобто, в такому разі держава повинна б цих людей захистити
– зазначив Цимбалюк.
Замість висновків
Як показує практика, наразі в Україні складається небезпечна ситуація. Національний банк України в будь-який момент може відібрати ліцензію в будь-якого банку – навіть прибуткового, навіть просто так, бо фінустанова не подобається, чи в керівництва якісь неприязні стосунки із власниками. І при цьому нікому нічого за це не буде. Власники ж стоятимуть зі звʼязаними руками й дивитимуться як нищать їх бізнес, бо реальних механізмів захисту у них немає. То так ми рухаємось до Європейського Союзу де демократія і права людини – найвища цінність?
