У відлюдному куточку 20-го округу Парижа, де місто нагадує радше тиху провінцію, аніж метушливий мегаполіс, розташувалася студія української дизайнерки Лілії Літковської. Тут вона завершує підготовку до дебюту в Токіо, визначному в її кар’єрі. У березні цього року Лілію запросили встановити інсталяцію в Dover Street Market Ginza. Культовий мультибрендовий універмаг з аванпостами в Нью-Йорку, Лондоні й тільки-но відкритим простором у Парижі представляє найкращі зразки модного авангарду — команда DSM суворо відбирає у своє портфоліо концептуальних дизайнерів та нові бренди.
Лілія Літковська
Реклама
Літковська працює поза межами стандартних класифікацій: вона майстерно і зухвало перезбирає архетипний одяг — переосмислює класичний костюмний крій, віртуозно використовує робочий денім — й інтегрує в ці прозаїчні сюжети традиційні мотиви, пов’язані з історією та культурою рідної країни. Результати її експериментів найяскравіше втілені в екологічній демі-кутюр-лінії “Артизаналь”: з натуральних матеріалів та кропіткої ручної роботи народжуються вишукані речі, що існують поза часом. У токійському Dover Street Market Лілія представить серію чорних вовняних костюмів з ефектними китицями ручної роботи з рафії. Усе — з колекції Rebirth поточного сезону. Китиці виготовили в Києві, де зосереджено виробництво Litkovska, і доставляли в Японію через Париж. Роботи дизайнерки можна знайти в київському ЦУМі, лондонському Selfridges та паризьких La Samaritaine і Leclaireur. Проте вона визнає: дебют у Dover Street Market — це “справді важлива історія”.
Від моменту заснування бренду Litkovska 2009 року дизайнерка розбудовує його за всіма бізнес-канонами. Її одяг віддзеркалює емоції та стиль життя сучасників Літковської — і водночас давні українські культурні коди. Ставка на ремесло в умовах консюмеризму може здаватися парадоксом, але Літковська нівелює всі протиріччя і запрошує клієнтів у свій двоїстий світ, де сплелись минуле та сьогодення.
Вона почала активно приїздити в Париж у 2013-му: шукала натхнення і навідувала друзів. Після кількох імпровізованих презентацій у 2017 році Французька федерація кутюр'є долучила Літковську до офіційного розкладу Паризького тижня моди. Приблизно тоді вона додала позначку “Київ — Париж” на етикетки Litkovska. Але переїхала у Францію лише з початком великої війни — з маленькою донькою Радомирою і матір’ю Людмилою (чоловік Лілії Олександр Данилюк — державний діяч, у минулому міністр фінансів та секретар Ради національної безпеки і оборони). “Париж — другий дім для мене і для бренду”, — каже 42-річна дизайнерка.
Litkovska, весна-літо 2024
Простір Litkovska у французькій столиці — гібрид студії, виставкового залу та магазину. І хоч розташований він віддалік від ключових торгових районів міста, Лілія не могла встояти перед колишньою художньою галереєю: хитромудрий версальський паркет, наявність нижнього рівня, де зручно облаштувати ательє, і сусідство з її квартирою й доньчиною школою. В інтер’єрі — вінтажні меблі та промовисті особисті акценти, як-от глиняний глечик, наповнений сухою пшеницею. Великі вікна виходять на затишну прохідну вулицю — люди часто зупиняються і зазирають усередину.
Три покоління чоловіків із сім’ї Лілії за материнською лінією були кравцями: прадідусь, дідусь і дядько. Вона успадкувала творчу сміливість саме від них. Згадує, як наприкінці 1990-х дядько перешив гігантську пару військових штанів і як часто повторно використовував шкіру. Але коли дівчина виявила бажання стати дизайнеркою, саме дядько наполіг, щоб спочатку вона закінчила школу й університет. Водночас Лілія самостійно навчилася кроїти. “Я знаю, як сконструювати річ, щоб висловити настрій за допомогою ліній і форм”, — каже вона і додає: це вроджене чуття, сімейний почерк.
Над розробкою власного бренду Літковська почала працювати у 2005-му, а три роки по тому познайомилась із командою Дому Мaison Margiela, авангардного дизайнера, який зламав усі академічні канони моделювання одягу. Ця зустріч стала визначальною для Лілії: “Я зрозуміла: ось люди, які роблять те, що мені дуже подобається, і наші підходи до дизайну певною мірою схожі”.
Litkovska, весна-літо 2024
Зворотному боку речі вона приділяє більше уваги, аніж лицьовому. І любить експерименти з кроєм, як-от з вовняним жакетом із зимової колекції 2019 року, в якому прийшла на інтерв’ю: його закот немов відшаровується від тканини і тягнеться вздовж усього тіла — наче ремінець. Цю деталь дизайнерка повторила в одній із нещодавніх колекцій.
Постійною темою в роботі Літковської є переосмислення чоловічого одягу для жінок. “Я почала робити це дуже давно, — розповідає вона. — Люблю одягати чоловічий одяг на жіноче тіло: думаю, маскулінні силуети його прикрашають, надають витонченості”.
Дизайнерка неухильно просуває збереження кравецьких ремісничих технік не лише з поваги до традиції, а й тому, що вірить: люди відчувають “особливу енергію” ручної роботи в одязі. “Я впевнена, ремесло підтримує життя людства; ручна робота — це найвищий прояв любові”.
Працюючи над кожною колекцією, Літковська стає до певної міри дослідницею. Вивчає все — від кіно 1970-х до фольклорних символів, — що відображає різні сторони її бренду: “Я розумію, як співставити цей мудборд із моїми цінностями, а потім і з дизайном”.
Її одяг упізнається безпомилково: це безстрашно деконструйовані, але цілком практичні речі, які транслюють незвичну сексуальність та особливу розкуту привабливість — вони чіпляють і запам’ятовуються. “Мені подобається поєднувати витонченість і брутальність, утилітарність і розкіш, знаходячи між ними тісний зв’язок”, — каже Літковська і зізнається: часто надихається еклектичним стилем парижан.
Litkovska, весна-літо 2024
Цього року свій день народження в січні вона зустріла в Непалі: піднялась у базовий альпіністський табір одного з найвищих гірських масивів світу, Аннапурни, на висоту 4100 метрів, щоб “підзарядити внутрішній генератор”. Цей досвід став натхненням для колекції Litkovska наступного сезону — від екстатичного відчуття свободи до кольорів молитовних прапорців. Під час презентації в концепт-сторі Leclaireur в межах Паризького тижня моди Лілія скористалась нагодою, щоб нагадати про українців, яких позбавили цієї свободи, — полонених бійців бригади “Азов”. Моделі роздавали гостям листівки із символічними цифрами 4308: їхні контури нагадують слово “Азов” — військові застосовували таке шифрування, щоб уникнути цензури в соцмережах.
Лілія регулярно їздить до Києва, де наглядає за виробництвом і навчальною платформою Schooll of Art x Craft, яку започаткувала 2020 року. Подвійна L у логотипі, посилання на її ініціали, символізує дві ноги, що невпинно крокують уперед. Школа починалася з онлайн-курсів під час пандемії, а в грудні 2021 року Літковська відкрила фізичний простір із місією виховати нове покоління закрійників, дизайнерів і керівників модних брендів. “Це був мій особистий виклик. Нам вдалося згуртувати велику спільноту професіоналів моди та мистецтва, тож я вирішила створити проєкт альтернативної освіти у сфері дизайну і була вражена, скільки людей захотіло долучитися до нього”, — згадує Лілія. У перший рік війни діяльність Schooll of Art x Craft стала на паузу, але влітку 2023-го платформа знову відкрилася, чим дизайнерка страшенно пишається.
Після переїзду в Париж минуло понад два роки. Дочка, якій влітку виповнилося п’ять, адаптується до нового оточення й опановує мову швидше за матір. “Я впевнилася, що жити на дві країни можливо”, — каже Літковська. Може, вона весь час цього прагнула? “Коли поставила на логотипі “Київ — Париж”, я немов загадала бажання. Думаю, воно здійснилось”.
Текст: Емі Вернер
Портрет: Andrew Grey
Фото та стиль: Vladyslav Chabanenko
Зачіски та макіяж: Anastasiia Tymoshchuk
Модель: Tanya Polishchuk
