72-річний Жан-Поль Готьє — справжній enfant terrible французької моди, з 40-річним досвідом провокатора. Він зробив своє ім'я завдяки підриву традиційних уявлень про маскулінність і жіночність за допомогою театральності кемпа і дивовижних винаходів. У 1980-х він одягнув чоловіків у спідниці, а десять років по тому розробив конусоподібний бюстгальтер для Мадонни, що зробив його всесвітньо популярним. У день народження цього легендарного француза Vogue UA розповідає, за що його люблять в індустрії.
Жан-Поль Готьє, 1987 рік
Аналізуючи життя Жан-Поля, стає зрозуміло, що сфера його діяльності — справжнє покликання. Єдина дитина бухгалтера і касира, Готьє розвинув смак до моди в зовсім юному віці. Він провів більшу частину дитинства з бабусею і знайшов натхнення в її гардеробі. Зокрема, знакова річ дизайнера — корсет — також родом з бабусиної шафи. “Мені пощастило, що моя бабуся вирізнялася тим, що в неї були чорні пір'я, незвичайні корсети, а також вона завжди давала поради краси”, — розповідав він.
Реклама
У той час як у Юбера де Живанши була Одрі Гепберн, а у Ніколя Гескьєра — Шарлотта Генсбур, головною музою Готьє завжди був… плюшевий ведмедик. Незважаючи на тісний зв'язок з безліччю жінок, які надихали його протягом всієї кар'єри, саме ведмежа стало раннім адептом багатьох творінь Готьє. “Мені здається, мені було шість років. Я хотів ляльку, але мої батьки були проти цього. Отже, хірург Готьє зробив невелику операцію своєму плюшевому ведмедику. У газеті рекламували маленькі бюстгальтери, тому я вирішив розрізати папір і зробив такий же. Я хотів ляльку — я її зробив”.
Жан-Поль Готьє, Париж 1957 рік
Також у шкільному віці стався інцидент, який безпосередньо вплинув на творчість майбутнього дизайнера. Одного разу бабуся Жан-Поля дозволила йому подивитися рев'ю Фолі-Бержер по телевізору, феєрію дівчат, прикрашену кристалами Swarovski, страусовим пір'ям і колготками в сіточку. Наступного дня у школі він намалював ескіз побаченого. Як розповідав Готьє, його вчителька була “в люті” від побаченого. Вона прикріпила малюнок до його спини і повела на “екскурсію” по класах, щоб принизити. Але однокласники Готьє захоплювалися його малюнками і були заінтриговані. “Саме після цього я зрозумів, що за моїми малюнками мене можуть прийняти”.
Жан-Поль Готьє з бабусею, 1958 рік
Готьє продовжував малювати ескізи, а згодом вирішив розіслати їх різним кутюр'є і його помітив П'єр Карден, який найняв його як асистента у своїй студії. Це сталося у вісімнадцятий день народження Жан-Поля. Так він почав свою кар'єру у ролі помічника Кардена 1970 року, а наступного року перейшов до Жана Пату.
Приблизно в той самий час на Готьє також вплинула робота Іва Сен-Лорана. Pierre Cardin належить до покоління легендарних Домів от-кутюр, що побудовані навколо культу особи дизайнера, — феномен, можливо, найкраще втілений Івом Сен-Лораном і Крістіаном Діором. Це були три імені, якими Готьє захоплювався в підлітковому віці — і він прагнув змоделювати свій бренд у тому ж дусі: його ім'я і бренд мали бути синонімами одне одному.
Жан-Поль Готьє, ілюстрація до книжки "A nous deux la mode", 1990 рік
Так, 1976 року Готьє заснував власний модний лейбл Jean Paul Gaultier за допомогою свого партнера і в житті, і в бізнесі Франсиса Менужа. З початку 1980-х років Жан-Поль охопив різні сфери, від гіперсексуальної до трансгендерної. Головним завданням його діяльності була пропаганда свободи: “Будь самим собою, хоч би якими рисами природа й виховання тебе наділили”.
Незабаром Готьє став відомий як “поганий хлопець” у світі моди. Він кинув виклик популярним уявленням про гендер і опирався на гострі вуличні і панкові віяння (одним зі знакових ранніх образів дизайнера була комбінація жорсткої шкіряної куртки зі спідницею з кріноліну та кросівками). Готьє поставив спідню білизну в основу своїх корсетних суконь, які дебютували 1983 року. Знайдені в бабусиній шафі моделі 1920-х і 1940-х років інтерпретував і зробив корсет не "в'язницею для жіночого тіла”, а зброєю, що підкреслює жіночі форми. Два роки по тому він представив свої спідниці для чоловіків — ще один крок дизайнера в бік руйнування гендерних стереотипів. Він також кинув виклик індустрії з її показами, які заслужили репутацію “надмірно видовищних”.
Мадонна в корсеті авторства Жан-Поля Готьє в турі Blonde Ambition Tour, 1990 рікУмовно життя Готьє можна поділити на два періоди: роки, які він провів зі своїм партнером, і ті, що без нього. Менуж, який був головною людиною у житті Жан-Поля, пішов з життя 1990 року. “Я знаю, якби ми не зустрілися, я б не почав один”, — каже Готьє. Незважаючи на таку втрату, Жан-Поль продовжив рухатися далі. Того ж року він створив один зі своїх фірмових образів для всесвітнього туру Мадонни Blond Ambition Tour. Вона з'явилася на сцені в конусоподібному бюст'є, яке підняло Готьє на всесвітній рівень популярності.
Jean Paul Gaultier Haute Couture осінь-зима 1997/1998
Свою першу кутюрну колекцію Готьє представив 1997 року. Згодом на незвичайні дизайни Готьє поклала око французька розкішна група Hermès, яка найняла його як креативного директора 2003 року, і паралельно він займався своїм власним брендом. Хоча характерний стиль Жан-Поля добре вписувався в естетику модного Дому, позиція художнього керівника явно обмежувала його потенціал творчого зростання. Тому він покинув Hermès 2010-го, а через чотири роки вирішив припинити випускати колекції ready-to-wear, щоб зосередитися на от-кутюр.
Жан Поль Готьє — доброзичливий вуаєрист, цікавий і зачарований різноманітністю. Світи, не порушені стандартизацією моди, є підставою для його стилістичного вираження. Для Готьє мода — це, безперечно, театр, а одяг — висока драма. Цей сенсаційний погляд може бути викликаний і тим, що він одягнув героїв багатьох фільмів, від стрічки “Кіка” Педро Альмодовара та “Кухар, злодій, його дружина і її коханець” Пітера Грінуея до “П'ятого елемента” Люка Бессона.
Жан-Поль Готьє, як і раніше, переконаний, що мода завжди займатиме особливе місце в нашому житті: “Йдеться про необхідність візуального розпізнавання, висунення претензій”. Він вважає себе революціонером, що систематично ставить під сумнів кліше, стандарти, кодекси, умовності і традиції. Він повертає, зрушує й перевертає їх — навіть знищує їх — у своєму прагненні заново їх винайти. І це йому, безсумнівно, вдається.
Текст: Марина Шулікіна
