“А якщо ви залишитеся тут – ракета влучить?” – військові стикаються з завищеними цінами на житло у прифронтових зонах
Фото: 153 окрема механізована бригада
Два дописи у соцмережі, опубліковані послідовно, висвітлили проблему, яка існує з 2022 року, але залишалася в тіні: де розміщувати бійців у населених пунктах поблизу лінії боїв. Застарілі норми виявилися загрозливими, а нові – недостатньо продуманими. Майже завжди військові змушені самостійно шукати місце для відпочинку після окопів, платити за помешкання у містах і селах під постійними обстрілами – причому суми часто перевищують ринкові показники Києва чи Львова. Як виникла ця ситуація – у статті Коротко про.
«Пошук житла – це клоунада…»
Спричинив обговорення пост бійця 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади, громадського діяча Сергія Гнезділова. Він поставив запитання:
– Чому за законами воєнного стану ОВА досі не мають повноважень заселяти військових у порожні будинки прифронтових територій? До кого звертатися? Гроші вже не головне. У містах біля фронту, у Краматорській агломерації, майже кожен другий будинок – пустка. Солдати самі ведуть перемовини – оренда приватного помешкання коштує понад 20 тис. грн, та й за такі гроші знайти щось придатне – справа неможлива!
Під дописом – численні коментарі на підтвердження актуальності проблеми. «20 тисяч за будинок, де роками ніхто не мешкав і немає навіть елементарних зручностей – це вже знущання», – пише волонтерка ЗСУ, пресофіцерка Анастасія Блищик. «Пошук житла – спектакль, де бійці грають ролі блазнів. Півроку тому в Констасі через сусідів знайшов контакти господарки пустки. Вона в Європі. Просив дозволу заселитися. Відмовила. Тепер там руїни. Зате, певно, підвал цілий…», – згадує військовик Микола Мануйленко.
Зустрічаються, звісно, і історії про те, як переселенці безоплатно надають помешкання або сільради організовують проживання підрозділів. Але обурення переважає. У Дружківці, за 20 км від фронту, оренда квартири з нормальними умовами коштує 2000–7000 грн (перевірено за оголошеннями на OLX). Однак для військових ціни стартують від 10 000 і зростають. Причини: страх перед військовими або сприйняття їх як платоспроможних через високі бойові виплати.
– Начебто не дорого, коли п’ятеро чоловіків знімають будинок за 20 000, а десятьох – взагалі економія. Але чим більше бійців у будинку, тим більша ймовірність зради та ракетного удару. Це усвідомлюють і власники, і самі військові. Великі групи – це ризик, – розповів Коротко про боєць із позивним «Калина». – Багато хто відмовляє в короткостроковій оренді, вимагають договір на півроку. Але сьогодні ми під Краматорськом, завтра – під Ізюмом. Кожний переїзд – нові пошуки.
Бійці самі вирішують свої побутові питання
Про абсурдні ціни – 20 000, 30 000, 40 000 грн за звичайні сільські хати без води – говорить і командир підрозділу БпЛА Ігор Луценко. Він іронічно називає бійців «армією бездомних».
– Держава й місцева влада ігнорують цю проблему. Військове командування також не вирішує це питання належним чином. Якщо командир частини ініціативний – щось робить. Але формально армійські норми не передбачають такої обов’язковості. Солдати влаштовують своє проживання самостійно, – констатує розвідник.
Він звинувачує радянську систему, що передбачала масове розміщення бійців у казармах, гуртожитках або навчальних закладах.
– За правилами, житловими питаннями має займатися спеціальний відділ у бригаді. Його керівник укладає договори на проживання, де передбачено компенсацію за комуналку. Але про орендну плату нічого не сказано, – пояснює військовий юрист, представник Центру підтримки ветеранів Роман Лихачов.
На початку війни масове поселення в казармах призвело, за словами Ігоря Луценка, до тисяч загиблих і мільярдів компенсацій родинам. Наприклад, трагедія у навчальному центрі «Десна», де загинуло 87 людей від ракетного удару. Радянська тактика «зосередження» не враховує сучасні високоточні ракети.
Інструкторам навчальних центрів також радять знімати житло. Тому навколо військових об’єктів ціни на оренду зростають у 1,5–2 рази.
В занедбаних хатах військовим доводиться самостійно облаштовувати побут. Фото: facebook.com/153opbr
Контрактникам – компенсації, мобілізованим – невизначеність
Держава має фінансувати оренду житла для бійців! Вони мають право безкоштовно займати порожні будинки! Бо якщо їх не захистити, не буде ні домівок, ні міст. На цьому наполягають усі, хто стикався з проблемою. У Міноборони повідомляють про компенсації:
- у Києві – 4560 грн,
- в обласних центрах – 3420 грн,
- в інших населених пунктах – 2280 грн.
Окрім критики за малі суми, є й інший нюанс:
– Компенсацію отримують лише контрактники. Для мобілізованих нічого не передбачено, – зазначає Роман Лихачов.
Через це вже зараз частина бійців реалізує право на «безкоштовне поселення» самостійно.
– Мій син служить на Харківщині. Їх поселили у покинутій хаті з туалетом на подвір’ї. Не скардиться – все ж краще за окоп. Не платить за житло, – розповіла киянка Людмила, 65 років.
У мережі пишуть, що таке заселення часто відбувається без офіційних дозволів: влада просто «не помічає».
– Це протизаконно. Право власності не порушується. Але я отримую скарги від власників із Куп’янська та інших містечок: бійці залишають борги за світло на 50 000 грн, іноді зникають речі. В армії різні люди трапляються, – каже Лихачов. – Проблема в тому, що законних механізмів для примусового поселення немає, хоча потреба в цьому є.
Про це ж говорить Ігор Луценко, згадуючи «мільйони пустких метрів».
– Коли бійці займають помешкання, раптом з’являється місцева поліція, готова захищати приватну власність навіть під обстрілами. Знайомі зайняли хату на західній околиці міста, яку вже атакували росіяни. Під час обстрілу приїхав дільничий (!) з вимогою звільнити приміщення, – розповідає він.
Закони є, механізмів – ні
Цікаво, що відповідний закон існує – про правовий режим воєнного стану (2015 рік). Пункт 17 частини 8 передбачає «військово-квартирну повинність» для громадян із забезпеченням розміщення бійців.
Ця норма має діяти за правилами, затвердженими Кабміном, але таких документів не знайдено. Зате у 2020 році уряд двічі намагався скасувати цю повинність, однак ініціативи заблокували депутати.
– Закон міг би вирішити проблему. Але керівники всіх рівнів бояться відповідальності, приховуючись за відсутністю механізмів, – вважає Ігор Луценко.
Крім цього, з 2013 року діє норма про примусове відчуження майна під час війни, включаючи нерухомість. Але держава зобов’язана повністю компенсувати вартість, навіть якщо будинок буде знищено через місяць. Легко ухвалювати закони в мирний час, але складніше їх застосовувати під час війни.
Источник: kp.ua
