Військовий омбудсман: за що відповідає, кому допоможе і на що не зможе вплинути

Володимир Зеленський швидко підписав Закон «Про Військового омбудсмана». Військового – з великої літери, адже це офіційна назва нової державної посади, яку займе особа без військових звань. Це є принциповим, оскільки йдеться про цивільний контроль за сектором безпеки і оборони з метою забезпечення прав військовослужбовців. Документ вступить в силу з дня, наступного за днем публікації, але його дія розпочнеться після оголошення в «Урядовому кур’єрі» або «Голосі України» про старт роботи Військового омбудсмана. Це має статися протягом року.

Такий закон – подія очікувана. Очікується, що офіс Військового омбудсмана, до складу якого увійдуть 150 працівників, очолить колишня журналістка Ольга Кобилинська (більш відома як Решетілова), яка наразі виконує функції уповноваженого президента з питань захисту прав військовослужбовців та їхніх родин. На які аспекти може вплинути нова структура, а на які – ні, розглянуто в огляді Коротко про.

Що це за посада

Ольга Решетилова. Фото: facebook.com/o.reshetylova

Військовий омбудсман повинен бути не молодшим за 30 років та мати вищу освіту – не нижче рівня спеціаліста. Інші вимоги включають: бути дієздатним, без судимостей, не мати військового звання, не бути державним службовцем або пов’язаною з владою особою, а також не належати до жодної політичної партії та не мати заборгованості по аліментах.
На посаду Військового омбудсмана призначають терміном на п’ять років за указом президента. Це положення піддалося критиці ще на етапі обговорення законопроекту, вважаючи його суперечливим до європейських стандартів: «Такий омбудсман військових не зможе захищати. Якщо призначає омбудсмана Головнокомандувач, то він ніколи не заступиться за права військових проти Головнокомандувача!» – написав депутат Віктор Уколов. Проте 283 голоси у парламенті завершили дискусію.

Серед основних обов’язків Військового омбудсмана:

• реагувати на скарги щодо порушень прав військовослужбовців,
• не розголошувати інформацію про особисте життя скаржника та інших осіб, без їх згоди,
• не розголошувати військову службову інформацію,
• один раз на рік звітувати перед суспільством про результати своєї роботи.

Серед основних прав:

• проводити перевірки за скаргами,
• запитувати у державних службовців та військових необхідні дані, в тому числі з обмеженим доступом,
• безперешкодно відвідувати території військових об’єктів, включаючи зони бойових дій,
• видавати накази та розпорядження в межах своїх повноважень,
• складати протоколи про адміністративні правопорушення тощо.

Хто і на що може скаржитися

Закон передбачає, що Військовий омбудсман опікується правами таких категорій осіб:

• військовослужбовці, які перебувають на службі, резервісти та військовозобов’язані під час участі в зборах,
• члени добровільних формувань громади, що виконують завдання територіальної оборони або беруть участь у бойових діях,
• особи, які на добровільній і конфіденційній основі залучені до виконання завдань руху опору на тимчасово окупованих територіях,
• правоохоронці, залучені до бойових дій.

Скарги можуть подаватися як від самих осіб, що вважають, що їх права порушені, так і від їх представників за довіреністю або законних представників. Таким чином, до омбудсмана можуть звертатися родичі військових, адвокати, депутати. Передбачається, що скарги можуть бути подані в будь-якій формі – письмовій, усній (в ході прийомів або на «гарячу лінію»), поштою чи факсом.

Термін розгляду індивідуальної або колективної скарги не повинен перевищувати 10 робочих днів з дати її отримання. Якщо існує підозра в загрозі для життя або здоров’я скаржника, реагування має бути протягом 3 днів.

Скептики вважають, що офіс Військового омбудсмана, коли він буде створений, просто заповниться листами, дзвінками і візитами. Однак закон передбачає і запобіжники.

Не розглядатимуться скарги:

• які не відносяться до компетенції Військового омбудсмана (наприклад, з питань прав звільнених зі служби ветеранів),
• ідентичні за змістом до вже розглянутої,
• що стосуються тлумачення законодавства,
• якщо вимоги скарги є предметом будь-якого судового провадження (важливий момент, оскільки це виключає з потенційних скаржників військових, які вже подали позови),
• анонімні скарги, крім випадків, коли така скарга стосується конкретного порушення і містить фактичні дані, які можна перевірити.

Про що забули депутати

У галасі навколо законопроекту про Військового омбудсмана було чомусь забуто про супутній документ №13267 – зміни до Кримінального та Адміністративного кодексів. Він також був внесений до Верховної Ради в травні цього року як невідкладний, але досі знаходиться на розгляді в комітеті.

– Цей законопроект передбачає відповідальність за невиконання вимог Військового омбудсмана, без такої основний закон не принесе жодних результатів, – наголошує військовий адвокат, юрист Центру надання підтримки ветеранам Роман Лихачов. – Якщо є скарга, починається перевірка. Але командир частини нічого не виконує з того, що йому наказано. Їм не цікаві ті приписи про права. Вони на всі скарги відповідають, що триває війна, а отже – так виходить. Також кажуть і в усіх судах. І продовжать так казати. У вже проголосованому законі є положення про визнану відповідальність за невиконання, надання недостовірної інформації, порушення термінів реагування. Це бланкетна норма, що до чогось відсилає. Але до чого – цього немає.

У законопроекті №13267 пропонується запровадити штрафи для посадових осіб:

• від 8500 до 17 000 грн – за перше порушення вимог або перешкоджання діяльності Військового омбудсмана,
• від 17 000 до 34 000 грн – за повторне.

Однак депутати, нагадаємо, навіть не розглянули доцільність санкцій у першому читанні. З огляду на це та той факт, що на запуск Військового омбудсмана дається рік, нова структура не почне діяти найближчим часом.

Необхідність таки є

Чи вирішить нова структура всі проблеми – питання залишається відкритим. Коментатори вказують на приклад освітнього омбудсмана, з існуванням якого життя педагогів зовсім не покращилося. А спектр порушень прав у військовій сфері набагато ширший – від свавілля командирів, відмови підтвердити статус пораненого, зарахування полонених чи загиблих до СЗЧ до невиплачування належних сум.

– Зараз більша частина скарг пов’язана з тим, що в бюджеті немає грошей. Лише на виконання рішень судів за позовами військовослужбовців потрібно 1,5 мільярда. На більшість моїх скарг про невиплати відповідають: під час надходження фінансування. А що це означає і коли, не пояснюють. У мене кілька сотень таких невиконаних рішень судів. Навіть накладають штрафи за невиконання, але питання не вирішується через брак бюджету. Що тут може зробити омбудсман, я не знаю, – розмірковує Роман Лихачов.

Велика частка скарг, згідно з словами адвоката, стосується причин, через які люди звертаються до СЗЧ, а також проблем неправомірної мобілізації.

– Тут також потрібно глибоко вивчити причини. Наприклад, працівників ТЦК зобов’язали носити бодікамери, але вони цього не роблять. Адже відповідальність лише дисциплінарна – попередження або зауваження. І що з цього? Я знаю людей, які мають по 30 доган, і все одно спокійно служать.

Водночас експерт вважає, що потреба у впровадженні інституту Військового омбудсмана існує. Оскільки частина скарг буде вирішена. Судова система, яка нині завантажена позовами від військових, отримає полегшення, і справи, які зараз затягуються на рік і більше, можуть бути розглянуті швидше.

– Кількість скарг можна зменшити досить просто. Встановити чітку відповідальність і реально покарати двох-трьох порушників. Інші почнуть задумуватися, чи варто все пояснювати війною, – вважає військовий адвокат.

А поки в нас діє механізм безкарності.

Досьє Коротко про

Ймовірна керівниця офісу Військового омбудсмана та розробниця законопроєкту Ольга Кобилинська (Решетілова) починала свою кар’єру як редакторка у кореспондентській мережі газети «День». У 2014 році стала співзасновницею фонду підтримки української армії “Повернись живим”. У 2015 році, після численних поїздок у зону АТО, зосередилася на розслідуваннях порушень у секторі безпеки, працювала в Українській Гельсінській спілці з прав людини.

У вересні 2016 року разом із Марією Томак заснувала «Медійну ініціативу за права людини», а потім очолила її. Готувала матеріали для забороненого в Росії ліберального видання “Грани.Ру” з офісом у Франції. У 2019 році за рішенням Кабміну стала членом Комісії з обрання голови Національного агентства з питань запобігання корупції.

Уповноваженим президента з питань захисту прав військовослужбовців та членів їхніх сімей була призначена 30 грудня 2024 року і досі займає цю посаду.

Источник: kp.ua