«Людям важко, але вони не ниють», – каже директор «Повернись живим» Тарас Чмут про роботу своєї команди. Що її мотиивує, кого ніколи не візьмуть на роботу у ПЖ та за що можуть звільнити навіть Чмута? Про це він розповів на благодійному форумі Forbes Ukraine «Майстри добра»
За 107 років існування Forbes логотип змінювався 18 разів, але таким авангардним і вільним світ його бачить вперше. В новому числі журналу Forbes Ukraine: сучасне мистецтво, топ-50 благодійних фондів, альтернативна енергетика, 30 до 30. Замовляйте вже зараз!
З лютого 2022 року фонд «Повернись живим» зібрав понад 12 млрд грн на допомогу армії. Маючи статус найбільшого мілітарного фонду України і десятирічну історію, ПЖ зумів зберегти репутацію ефективної та прозорої організації.
Як фонду вдається оперувати великими грошима і не потрапляти у скандали? Справа в запобіжниках, пояснює директор фонду Тарас Чмут, 33. Наприклад, один із ключових принципів «Повернись живим» – розділяти військовий та адміністративний бюджети.
Як побудована внутрішня культура «Повернись живим», як фонд набирає людей у команду та як зберігає баланс між бюрократією та ефективністю, Тарас Чмут розповів головному редактору Forbes Ukraine Борису Давиденку.
Бесіда скорочена і відредагована для зрозумілості.
«Людям важко, але вони не ниють», – каже директор «Повернись живим» Тарас Чмут про роботу своєї команди. З лютого 2022 року ПЖ зібрав понад 12 млрд грн на допомогу армії Фото Антон Забєльський для Forbes Ukraine
Як би ти описав в одному реченні культуру фонду «Повернись живим»?
Відданість. Це робота, якою треба жити.
Культура – це те, що ми робимо, коли ніхто не бачить, чи коли правила не діють. Можеш пригадати кейси, коли за таких обставин проявлялася культура «Повернись живим»?
Перший день повномасштабного вторгнення. За декілька тижнів до нього у нас була зустріч з командою, де ми дійшли єдиного рішення: незалежно від обставин [коли щось почнеться], зранку всі прибувають до офісу. О дев’ятій, коли значна частина населення Києва залишала місто, команда приїхала працювати. Це один з кращих показників організаційної культури.
За які культурні відмінності ви не візьмете в команду людину, яка підходить вам професійно?
Таких випадків було багато. Один із критеріїв – ставлення до війни у 2014 році. Якщо для людини «не все так однозначно», «Крим – кримський» і так далі – ні. Дивовижно, але такі люди приходять до нас на співбесіди навіть зараз.
Інші критерії – співпраця з російськими компаніями після 2014-го, після повномасштабного вторгнення в тій чи іншій формі. Соцмережі – там оцінюємо адекватність, здоровий глузд, інформаційну бульбашку. Аналізуємо, чи не підтримує кандидат проросійські середовища.
Також для нас дуже важливо зберігати аполітичність. Ми працюємо з державою на рівні інституцій, а не прізвищ. У перспективі 10 років для нашої роботи це дуже цінно – прізвища змінюються, а держава залишається. І «Повернись живим» залишається.
Берете людей, які люблять випити, «гульнути»?
Якщо це не шкодить роботі і людина не зловживає, це не проблема. Ключове для фонду – досягнення результату в визначений термін і з визначеною якістю. Якщо ви цього досягаєте – пийте. (усміхається)
За десять років ви зробили закупівель на загальну суму 12 млрд грн. Водночас жодного репутаційного скандалу. Як вам це вдається?
Це велика наша цінність. Репутація – ключовий актив, це показують наші внутрішні та зовнішні дослідження. Дійсно, у нас за всю історію не було великих скандалів і провалів. Яка ціна цього? По-перше, ми закрита організація, ретельно підходимо до партнерств, не з усіма зустрічаємося. Ми стоїмо осторонь більшості волонтерських рухів, рідко входимо в коаліції, обʼєднання, спілки. Більше роботи – менше зустрічей. Це не всім подобається.
Ми ведемо дуже просту і пряму комунікацію. У нас відкриті закупівлі, видачі, надходження. Якщо маєте запитання, тегніть мене – я відписую. Читаю наші соцмережі: Facebook, Twitter, Instagram, Telegram. Якщо маєте адекватне запитання, завжди отримаєте адекватну відповідь. Сподобається вона вам чи ні – інше питання, але відповідь буде.
Ми – бюрократична організація. Фонд побудований з численних правильно розставлених запобіжників. З одного боку, це гарно допомагає не потрапляти в проблеми. З іншого боку, я і Олег [Карпенко, заступник директора фонду «Повернись живим»] глибоко занурені в операційну роботу і контроль. Занадто занурені як для умовних СЕО мільярдної компанії. Це додаткове навантаження. Але ціна – репутація, тому ми готові її платити.
«Ми стоїмо осторонь більшості волонтерського руху, рідко входимо в коаліції, обʼєднання, спілки. Більше роботи – менше зустрічей. Це не всім подобається», – говорить директор фонду «Повернись живим» Тарас Чмут. Фото Антон Забєльський для Forbes Ukraine
Ваша звітність – щось дивовижне. У режимі реального часу можна подивитися кожен донат, кожну транзакцію при загальному обсязі 12 млрд грн. Власник однієї ІТ-компанії сказав мені, що вартість такої системи – сотні тисяч доларів. Його питання полягало в тому, чи не краще було б витратити ці гроші на допомогу?
По-перше, це не стільки коштує, бо робиться власними силами. По-друге, у нас розділене фінансування. 100% коштів, які ми отримуємо на армію, йдуть на Сили оборони. Адміністративний бюджет – окремий. Він фінансується окремими партнерами, частково – грантами від міжнародних організацій і донатами фізосіб. Цей принцип працює вже десять років, це одна з основ ДНК фонду.
Звітність у нас, на мою думку, найкраща у світі. Ми поставили собі задачу: створити зручний інтерфейс, щоб будь-хто міг знайти на сайті свої дві гривні донату, а також подивитися, що організація сьогодні купила і що конкретна військова частина отримала від фонду в розрізі років. Це результат місяців важкої роботи нашої команди, підрядників і волонтерів.
Ти сказав, що ПЖ – бюрократизована компанія. Як ви при цьому зберігаєте ефективність?
Є ризик стати надто повільними і громіздкими. Проєкти мають закриватися швидко, видачі мають бути максимально оперативними, взаємодія з військами – максимально короткою. Для нас це зона зростання. Зараз ми працюємо нормально, але як керівник я постійно рухаю планку вгору. Це потребує переналаштування людей і зміни оргкультури. Вона важко дається, бо треба відсікати тих, які не готові викладатися на 100%. Для кого це просто робота. Таким з нами важко.
Як довго можуть бігти в такому темпі ті, хто залишається?
Їм теж важко, але вони не ниють.
У мене було питання про те, що обʼєднує людей, які працюють у ПЖ. З’ясували: вони не ниють.
У нас постійно є точка дотику з армією. І чим вона ближча, тим менше вимог до комфорту. Вибачте, але Сили оборони не ниють. Ми – в епіцентрі однієї з ключових воєн сьогодення. Це не час, коли можна розслабитися. Це питання виживання країни. Я своїм прикладом даю динаміку і очікую зворотну реакцію від працівників.
Звісно, в нас є різноманітні запобіжники. Є HR-відділ, який пропрацьовує «червоних» людей: вигорілих, виснажених працівників, або конфліктні ситуації. У нас є наглядова рада, до якої будь-який співробітник може звернутися з будь-якою проблемою, якщо вважає, що на рівні фонду вона не вирішується. Або якщо вона стосується керівництва.
Назви п’ять причин, за які тебе може звільнити наглядова рада.
Провальні історії. Порушення цінностей або принципів організації. Як у будь-якій іншій компанії.
На вашому сайті йдеться, що одна з цінностей фонду – зухвалість. Що це означає?
Зухвалість в роботі – це про те, що не слід боятися складних задач. Пробувати те, що нікому не вдавалося раніше. Це наша важлива відмінність від багатьох інших організацій – ми змінюємо світ, рятуємо життя.
Наостанок невеличке тестове завдання. Уяви, що ти прокидаєшся, і ти директор фонду «Охматдит – Здорове дитинство». Які твої три перші дії? Звільнитися і повернутися в ПЖ не можна.
Найкращий спосіб вийти з проблеми – не потрапляти в проблему. Я думаю, що якби я був директором цього фонду, скандалу б не сталося. Якісно витрачати великі публічні гроші – це складна задача. Якщо ви замахуєтесь на таку планку, будьте готові її стягнути. ПЖ теж було непросто, але зараз система працює як конвеєр.
