Щороку до Дня святого Миколая, на Різдво та Новий рік українські компанії в рамках корпоративної відповідальності закуповують та розвозять для привітання дітей в дитбудинках та інтернатах пакунки з солодощами та «стандартні» набори подарунків: канцелярію, рюкзаки, іграшки. Чи саме це їм потрібно? Питання важливе та потребує глибшого сприйняття реальності, в якій ми живемо. Якої підтримки дійсно потребують ці діти, розповідає комунікаційниця громадської спілки «Українська мережа за права дитини» Анна Дерев’янко.
Більшість дітей в інституційних закладах в Україні (до них відносяться дятячі будинки, інтернати, школи-санаторії та інші заклади з різними «красивими назвами») не є сиротами. На початок лютого 2022 року в таких установах виховувалось 104 729 дітей, згідно з даними звіту ЮНІСЕФ та Партнерства «Кожній дитині». З них тільки 9,5% дітей мали статус дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського опіки, всі інші мали батьків.
Якщо в дитини є батьки, що ж вона робить в інтернаті? В Україні у 91% випадків дитина потрапляє туди через соціальні причини, свідчать дані аналітичного звіту міжнародної організації Hope end Homes for children. Переважно це бідність сімей та відсутність соціальних послуг, що могли б підтримати у складних ситуаціях. Згідно з даними ГО «МАРТІН-клуб», що опікується сімʼями у складних життєвих обставинах, тільки 20% дітей в Україні мають батьків, що ведуть асоціальний спосіб життя.
Тому українському бізнесу варто переглянути свої стратегії «корпоративної опіки». І замість цукерок – підтримувати саме родини з дітьми, щоб не допускати ситуацій, коли соціальні працівники з різних причин вилучають дітей із сімей та віддають в інтернатний заклад.
Ідеї опіки для бізнесу
Як бізнес може підтримати дітей, які перебувають в інституційній системі? Далі п’ять ідей, як компанії можуть підтримати дітей в інтернатах.
1. Організуйте курси чи оплатіть навчання підліткам з інтернату.
Рівень освіти у випускників інтернатів досить низький. Більшість під час вибору професії орієнтуються на спеціальності училищ, куди відправляють дітей із конкретного інтернату, свідчать дані аналітичного звіту Hope and Homes for Children.
Та й загалом із профорієнтацією усе не дуже весело: 17% підлітків із низьким соціально-економічним статусом (низьким рівнем доходу) не мають уявлення, ким хочуть працювати у майбутньому (дослідження PISA 2018 року).
Компанії можуть допомогти їм із курсами, після яких можна піти працювати чи вступити до вищого навчального закладу. Згідно з даними опитування громадської організації «Інститут молоді» у 2023 році, у молодих людей є запит на курси з психології (17% опитаних), педагогіки (16%), ІТ (12%) та іноземної мови (12%).
Своєрідним подарунком може бути й екскурсія на виробництво чи до офісу компанії. Співробітники могли б розповісти про свою роботу та неформально поспілкуватись із дітьми. Така активність показала б нові можливості у виборі професії.
Наприклад, для учнів програми корпоративного наставництва «Шлях до успіху» спеціалісти компанії Boeing проводять віртуальні екскурсії, а в готелі Hilton Kyiv діти дізнались, хто працює у сфері гостинності.
Можна й також проводити навчання в компанії, а кращих учнів запрошувати на роботу. В ІТ-компанії SoftServe є корпоративний благодійний фонд, один із його проєктів – школа «ПоколінняТех». Подібні активності є й в інших компаніях ІТ-сектору.
2. Підтримати наставництво самим чи проєкти організацій.
Бізнес може запровадити корпоративне наставництво над якимось закладом та закрити індивідуальні потреби дітей. Або зацікавлені співробітники можуть бути наставниками для дітей в інтернатах. Фактично це друг, який підтримує, навчає та показує, як взагалі влаштоване життя.
Є також неурядові організації, які впроваджують проєкти наставництва. Такі як Асоціація наставництва – там пропонують програми з корпоративної соціальної відповідальності. З ними вже співпрацює KFC.Ukraine, школа Fireberry barista school, школа розробки відеоігор DevPoint та інші.
3. Допомогти організаціям, які опікуються дітьми та родинами в складних життєвих обставинах.
У громадському секторі існують громадські організації та благодійні фонди, які допомагають адресно сім’ям. Або які впроваджують проєкти непрямої допомоги, що допоможуть дітям у майбутньому не потрапити в інституційний заклад. Бізнес може спонсорувати громадську організацію, яка надає соціальні послуги в громадах для дітей з інвалідністю.
Наприклад, компанія Indesit проводила благодійну акцію спільно з фондом «Сос Дитячі Містечка» і три місяці переказували 70 гривень з кожної покупки. Кошти спрямували на проєкти підтримки багатодітних та названих родин, дитячих будинків сімейного типу.
4. Запустити власний благодійний проєкт (якщо ще немає).
Бізнес може сам впроваджувати соціальні програми. Великі компанії мають свої благодійні фонди, через них впроваджують соціальні проєкти. Серед найбільш відомих – Фундація Дім Рональда МакДональда. За сім років діяльності в Україні компанія спрямувала близько 100 млн грн на гуманітарні проєкти.
5. Адресно допомогти родинам у складних життєвих обставинах.
Список сімей підкажуть у найближчій соціальній службі. Можна взяти «під шефство» одну-дві сім’ї у кризовій ситуації. На жаль, багато родин через війну опинились без дому, роботи. Є й ті, хто виховує дитину з інвалідністю чи потребує лікування.
Тут ідея полягає у підтримці сімейної «екосистеми». Щоб діти росли з батьками, а не в інституційному закладі, відірвані від сім’ї й громади, без навичок самообслуговування і соціалізації. Наприклад, рік тому компанія Glovo на майже 100 000 грн закупила продуктів для 94 родин. А співробітники корпорації «Артеріум» у минулому та поточному році адресно допомагають 360 дітям зі 155 сімей – підготували подарунки за запитами малечі.
Це кілька з десятка можливих варіантів допомоги. Якісна підтримка дітей та сімей – не завжди проста і може займати більше часу. Тож спершу визначте, що саме вам більше подобається та який бюджет маєте на благодійність. Далі подивіться, хто вже втілює подібні ініціативи. Можете долучитись до них чи зробити щось своє. Тоді кожна гривня піде на добру та корисну справу.
Матеріал підготовлений ГС «Українська мережа за права дитини» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
