Ракети та дрони РФ пошкодили 93 пам’ятки історії та архітектури Одеси, що перебувають під охороною ЮНЕСКО. Лише від обстрілу 5 листопада постраждали шість із них. Чи надасть організація кошти на відновлення, як вона допомагає долати наслідки і як взаємодіятиме з Одесою у майбутньому?
У квітні 2023 року генеральна директорка ЮНЕСКО Одрі Азулє привезла в Одесу оригінал свідоцтва про включення історичного центру Одеси до Списку всесвітньої спадщини. «Для нас це важливо, бо так ми намагаємося вберегти від ворожих ракет те, що цінуємо і чим пишаємося», – каже міський голова Одеси Геннадій Труханов. Утім, це не зупинить Росію від спроб знищити українську культуру, додає він.
Увечері 5 листопада Росія вкотре атакувала Одесу ракетами та дронами. Постраждало шість пам’яток культурної спадщини в історичному центрі. Одна з ракет влучила поблизу Одеського національного художнього музею, якому того дня виповнилося 124 роки.
Вибухова хвиля вибила шибки на головному фасаді будівлі ХІХ століття, пошкодила вхідні двері, у залах – обвалені стелі, а на стінах зʼявилися тріщини, описує завдану шкоду директор департаменту культури, міжнародної співпраці та європейської інтеграції Одеси Іван Ліптуга. З його слів, зазнали руйнувань також розташовані поруч будинки-памʼятки.
Історичний центр Одеси додали до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у січні 2023 року. Як це допомагає місту та які перспективи цієї співпраці?
Як влаштована допомога ЮНЕСКО
Захист ЮНЕСКО – гарантія, що Росія понесе покарання за скоєні злочини, переконаний Труханов. Зокрема, йдеться про виплату завданих збитків. «Для цього ми із представниками ЮНЕСКО уважно фіксуємо всі пошкодження в межах об’єкта та його буферної зони», – каже мер.
Гаазька конвенція передбачає відповідальність країн за навмисне пошкодження культурної спадщини, додає Ліптуга. «Зафіксовані міжнародними організаціями, як-от ЮНЕСКО, факти пошкоджень, можна буде використати як свідчення для розгляду подальших кримінальних справ у міжнародних інституціях, – каже він. – Але на це потрібен час». Також ЮНЕСКО допомагає місту детально описати й оцифрувати пам’ятки. «Це важливо для відновлення спадщини у разі руйнування», – пояснює Труханов.
ЮНЕСКО – не фінансова інституція, яка відшкодовує збитки власникам зруйнованих будівель, але вона може надавати екстрену допомогу в надзвичайних ситуаціях, каже Ліптуга. Наприклад, залучивши гроші інших країн, вона може допомогти закладам культури зберігати експонати і надає матеріали для ліквідації пошкоджень на кшталт вибитих шибок.
Пошкоджена будівля в історичному центрі міста. Фото: Telegram-канал «Одеса. Офіційно»
Пошкоджена будівля в історичному центрі міста. Фото: Telegram-канал «Одеса. Офіційно»
Пошкоджена будівля в історичному центрі міста. Фото: Telegram-канал «Одеса. Офіційно»
Відбудова памʼяток, як, наприклад,собор чи музей, – тривалий процес. ЮНЕСКО з італійськими організаціями, що займаються охороною памʼяток, наразі обговорюють допомогу у консервації, а в майбутньому – відновленні Спасо-Преображенського кафедрального собору, говорить Ліптуга. «Щодо музею – робота вже почалась, і, гадаю, перша допомога прийде буквально днями», – припускає власник компанії Termopal Микола Вікнянський. Саме він керував проєктом із внесення Одеси до Списку всесвітньої спадщини.
Відповідальність за інші пам’ятки Ліптуга покладає насамперед на власників. Причина – згідно з чинним законодавством, із міського бюджету не можна покривати видатки на ремонт обʼєктів, що не належать територіальній громаді.
«ЮНЕСКО – не швидка допомога, яка терміново реагує по дзвінку, – резюмує Ліптуга. – Реальній допомозі передують серйозні бюрократичні процедури. Це загальноєвропейська практика».
Про які гроші може йтись? У жовтні 1991 року війська тодішньої Югославії взяли в облогу хорватський Дубровник, історична частина якого увійшла до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1979-му. З 1992 по 1994 рік Дубровник отримав від організації чотири виплати на загальну суму $107 000. Їхнє призначення – реставраційні роботи, впорядкування документації, організація консультацій щодо збереження історичних памʼяток міста.
Результати співпраці. Як захист ЮНЕСКО може допомогти Одесі
Поки що результати співпраці з ЮНЕСКО продемонструвати складно, констатує Ліптуга. «Триває війна – звісно, ми не можемо показати відбудовані пам’ятки», – каже він. Але співпраця дозволяє впорядкувати містобудівну документацію: створити план управління обʼєктом всесвітньої спадщини і синхронізувати внутрішні регламентувальні документи. Це потрібно, аби підвищити ефективність управління та захисту історичного центру Одеси.
Після затвердження документів у місті вони переходять на розгляд уряду і зрештою стають основою внутрішніх міських регуляторних актів про правила забудови, торгівлі, реклами чи землевпорядкування та інших сфер життя міста. «У цьому і полягає ефективність включення до списку ЮНЕСКО: ми маємо шанс підвищити стандарти й зробити місто більш привабливим та комфортним», – каже Ліптуга.
Місто розширює територію, що перебуватиме під охороною ЮНЕСКО зі 237 га до 618 га, каже Ліптуга. Під захистом опиняться топоніми, що показують мультикультурність міста, пояснює Вікнянський. Приміром, в Одесі є вулиці Велика і Мала Арнаутська, які підкреслюють етніку арнаутів, але поки не потрапляють у список. Така сама ситуація із вулицями Єврейською та Болгарською.
Як зміниться розмір території, що перебуватиме під охороною ЮНЕСКО
Поширити охорону на топоніми радила Міжнародна рада з охорони памʼяток та історичних місць, каже Вікнянський. Але до списку варто було внести окремі невеликі частини міста, вважає він. Натомість туди потрапила вся історична частина. «Вона не може бути повністю під охороною ЮНЕСКО, попри те, що ми хочемо її захистити, – каже Вікнянський. – Бо навіть заміну труби доведеться погоджувати з ЮНЕСКО, Мінкультом, МЗС, археологами та іншими фахівцями». Затвердиться план управління обʼєктом ЮНЕСКО, документація, і потім усі слідуватимуть єдиним правилам — ЮНЕСКО не погоджуватиме кожну трубу чи вікно, заперечує Ліптуга (Цей коментар додано після публікації — Forbes).
Співпраця з ЮНЕСКО дозволить відновити та системно підійти до збереження спадщини за допомогою світового досвіду та практик, каже Труханов. Гроші на це відновлення мають надходити з кількох джерел, вважає Ліптуга, зокрема з міських та державних бюджетів і бізнесу. «Ми намагатимемося залучити гроші з фондів, які співпрацюють з ЮНЕСКО, – додає він. – Але статус обʼєкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО не гарантує, що на відновлення [Одеси] кошти виділятимуть автоматично».
