-
Леся Соловчук
кореспондентка розділу "Нерухомість"
Голова Держагентства розвитку туризму України Мар'яна Олеськів. Фото: пресслужба ДАРТ
Навіть під час війни туризм треба розвивати і підвищувати якість послуг, вважає керівниця Держагенства розвитку туризму.
Побудуйте ефективну HR-стратегію вашого бізнесу HR Wisdom Summit від Delo.ua та Ekonomika+ 17 липня HR-лідери OLX Робота, Shell, ArcelorMittal та ще понад 30 великих компаній поділяться найкращими практиками адаптації ветеранів у робоче середовище, підтримання ментального здоров’я команди, наймання в умовах кадрового голоду та використання інновацій в HR Забронювати участь
Під час війни туризм в Україні затребуваний не менше, аніж до вторгнення РФ. Українці віддають перевагу відпочинку вдома попри те, що безпечних рекреаційних зон стало в рази менше.
Про втрати через війну, нові кластери і вимоги щодо легалізації готелів розповіла в інтерв’ю Delo.ua голова Державного агентства розвитку туризму України (ДАРТ) Мар’яна Олеськів.
Як можна підрахувати втрати туристичної галузі під час війни?
Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua
– Україна втратила цілі туристичні напрямки. Окрім Криму, захопленого Росією ще в 2014-му, постраждав південь – Херсонщина, Одещина, Миколаївщина та схід – Донеччина, Луганщина, Харківщина.
Щодо самої туристичної галузі, тут втрати, на жаль, підрахувати досить важко, адже в держави досі немає даних про справжній стан ринку – точну кількість готелів та інших закладів розміщення, їхню заповнюваність та загальну кількість ліжко-місць у них. Єдине, що ми можемо оцінювати, – це податкові надходження і динаміку цих даних.
З цих показників ми бачимо, що за минулий рік галузь потроху почала відновлюватися, наблизившись до стану передвоєнного 2021 року. Рекреаційні території на заході країни показують зростання. У південних – майже 100% падіння.
Те, що велика частина галузі в тіні, створює проблеми для системних інвестицій, системного розвитку. Великі інвестори зазвичай заходять на об’єкти, розташовані в містах, де зрозумілий потік людей – транспортний (аеропорти, залізниця) та готельний.
Наприклад, останні дослідження про середні зарплати у сфері туризму у Львові, опубліковані міськрадою, свідчать про те, що у великих дорогих комплексах номер за добу коштує більше, ніж середня місячна зарплата співробітника. Це дослідження чітко показує, що «оптимізовані» податки і зарплати в конвертах нікуди не зникли.
– Що буде з Чорнобилем, який був однією з туристичних візитівок України?
– Наразі цей об’єкт недоступний для відвідування.
Чи працюватиме він як туристична локація в найближчому майбутньому – будуть вирішувати військові.
У рекомендаціях ДАРТ щодо відпочинку в Україні є також заборона прогулюватись на прикордонних територіях?
– На всіх територіях, які межують з кордонами тієї чи іншої держави, заборонені походи в ліс – по кожному регіону ухвалено окреме рішення. Проте це не значить, що всі прикордонні території закриті.
Наприклад, Шацькі озера на Волині – це популярна туристична зона. Проте у лісовій смузі вздовж кордону ми не рекомендуємо відпочивати чи прогулюватись.
Озеро Світязь на Волині – одна з альтернатив відпочинку на морі. Фото: depositphotos.com
Ми звісно не є організацією, яка може забороняти кудись їхати. Але українці мають бути свідомі того, що слід враховувати всі фактори безпеки під час відпочинку.
Як українці відпочивають під час війни?
– За відсутності моря в українців сформувався великий запит на відпочинок біля водойм – річок, озер, ставків. Ще в минулому сезоні всі готелі, які мали басейн чи водойму поблизу, у липні-серпні були по вінця забиті.
На користь відпочинку в Україні спрацьовує кілька факторів. По-перше, в умовах війни довготермінові планування неможливі. А відпочинок вдома дозволяє досить швидко організувати тур.
По-друге, є обмеження щодо сімейного відпочинку – через заборону для виїзду чоловіків за кордон. По-третє – їхати за кордон досить складно і дорого. Який сенс обирати Туреччину, Єгипет чи будь-яку європейську країну, якщо це короткий відпочинок, а лише дорога до будь-якого аеропорту займає понад 24 години?
З іншого боку відпочинок в Україні набув популярності ще під час пандемії, коли ДАРТ завдяки вдало спланованій промокампанії «Мандруй Україною» продемонстрував українцям можливості відпочинку у себе вдома.
Вітчизняний бізнес має розуміти: щоб підтримувати інтерес споживача, важливо постійно створювати новий продукт і підвищувати його якість, бо цей ситуативний попит може у будь-який момент звестися нанівець, або й взагалі щезнути.
Скільки галузь сьогодні дає доходів до бюджету?
– За перші три місяці 2024 року представники тургалузі сплатили до бюджету 616 млн 391 тис. грн. Це на 61% більше, ніж за аналогічний період у 2023 році, коли до бюджету надійшло 383 млн 221 тис. грн. За рік до повномасштабного вторгнення, у 2021 році в держбюджет надійшло 629 млн 135 тис. грн.
На 19% у порівнянні з першим кварталом торік збільшилася загальна кількість платників податків, які займаються туристичною діяльністю. Кількість юросіб збільшилася на 6%, а фізичних – на 24%. Серед регіонів лідирує Київська, Львівська, Івано-Франківська області.
Як і торік, найбільша частка надходжень до держбюджету (64%) сплачена готелями – понад 395 млн. Це на 69% більше у порівнянні з аналогічним періодом 2023 року. І навіть більше, ніж у 2021 році, коли за перший квартал від готелів до казни надійшла майже така ж сума – 394,5 млн грн.
Удвічі зросли податкові надходження від діяльності туристичних операторів – 88 млн 727 тис. грн сплачені у першому кварталі цього року проти 44 млн 854 тис. грн за аналогічний період торік. У 2021 році від туроператорів у казну держави надійшло 47 млн грн.
Тобто надходження до бюджету за перший квартал поточного року чітко демонструють, що туризм адаптувався до непростих умов праці під час воєнного стану і розвивається – створює робочі місця та підтримує місцеві громади.
Впевнена, що ця позитивна динаміка збережеться протягом літнього сезону.
Чи є візія у держави: які туристичні території варто сьогодні розвивати?
– Майбутнє за туристичними кластерами. Саме такий ми зараз допомагаємо створювати на Бакоті – на території Національного природного парку «Подільські Товтри» в Хмельницькій області. Потенціал цього унікального за природним ландшафтом, краєвидами, кліматом місця не розкритий. Працюємо з головами громад – Кам’янець-Подільського, Хотина, Старої Ушиці і Китайгороду (це селища біля річки Дністер).
Українську Бакоту часто порівнюють із норвезькими фйордами. Фото: сайт Кам’янця-Подільського
Допомагаємо проводити планування території, створювати маршрути, спільну мапу території, розробити низку подій, які стануть приводом для відвідин цих локацій. Наша мета – досягти того, щоб українці приїжджали сюди постійно увесь рік, а не тільки влітку.
Наступний етап – залучення інвесторів, які прийдуть і побудують щось справді гідне, а не 11-поверхівки чи щось на кшталт «пшонка стайл». Сьогодні є низка проєктів, які ставлять за мету зберегти природу Бакоти та підкреслити її історичну складову.
За історією кожного успішного туристичного кластеру стоїть грамотний менеджмент. Наприклад, за успіхом Амстердама стоїть організація Marketing Amsterdam. Туристичний успіх став настільки вагомим, що на сьогодні перед фахівцями постало завдання, як зменшити кількість туристів. Тепер місто платить кошти, щоб туристи туди не їхали.
Подібна ситуація у Венеції, яка збільшує податки на в’їзд, щоб туризм не нашкодив ландшафту, місту, людям, екології. Водночас маркетологи намагаються розвинути території поблизу, щоб мандрівники поїхали саме туди. А збільшення туристичних потоків автоматично покращить економічне становище цих громад і дозволить створити додаткові робочі місця.
Іноді бізнес не розуміє, у чому полягає роль держави, не задумуючись на тим, що у жодній країні світу туризм не розвивався системно без участі держави. Наприклад, кейс туристів із Саудівської Аравії, коли в 2021 році до України приїхало понад 50 тисяч громадян цієї країни. А за цим успіхом стояла велика робота, проведена на міждержавному рівні обома країнами.
Є приклади успішного менеджування туризму у місті – як у Львові. Місто завжди мало прекрасну спадщину ЮНЕСКО, але туристи до міста Лева почали їхати після 2006 року, коли місцева влада започаткувала масштабні фестивалі, на які поїхали туристи зі всієї України. І як наслідок почали з’являтися сучасні готелі, ресторани та кафе.
А є приклади не дуже вдалого менеджменту. Як у селищі Поляниця на Івано-Франківщині, де влада просто продала землі забудовникам, які побудували готелі, котрі зовсім не враховують урбаністики цього селища. На території самого курорту є доріжки, велодоріжки, а вийшовши за межі облаштованої території відпочиваючі і мешканці вимушені ходити по дорозі, або по болоту на узбіччі. Це незручно ні для мешканців, ні для туристів.
Що робити з територіями, пошрамованими війною?
– Сьогодні ми працюємо над маршрутами пам’яті війни. Бо розуміємо, що коли до нас приїдуть іноземні туристи, саме місця трагедії та звитяги українців будуть їх цікавити в першу чергу.
Київщина – наш перший пілотний проєкт. Головна мета маршруту, який зараз розробляється, – показати як саме відбувалась оборона Києва. Ми отримали інформацію від Національного військово-історичного музею України про події, пов’язані з обороною, ключові оборонні точки, бригади, які зробили все, щоб не допустити окупантів у столицю.
Меморіал з іменами понад пів тисячі убитих російськими окупантами жителів Бучі. Фото: Бучанська міська рада
Ці факти укладені в ланцюг ключових подій, які стали переломними: зокрема, це захист аеродрому Гостомеля, битва за Мощун, де загиблим військовослужбовцям буде встановлено меморіал, це Буча, де були масові розстріли і катування людей, Ірпінь – місце евакуації мешканців з навколишніх селищ, Бородянка, на яку скидали авіабомби, Іванків, де був знищений музей Марії Примаченко.
Також зібрали візію цього маршруту у громад Київщини. Цього літа ми плануємо провести пілотне навчання для гідів.
Для ДАРТ важливо, щоб екскурсоводи, створюючи свої екскурсії, користувалися верифікованою інформацією. Адже нам необхідно донести світу правду про цю війну, а не просто зробити якісь тури, які будуть на межі етичних засад.
Що каже світовий досвід: як розвивати місця пам’яті?
– У світі є багато меморіалів і комплексів, які розповідають про події і Першої та Другої світових воєн. Сьогодні – це документальні свідчення злочинів війни, важливість яких важко переоцінити.
В Україні досі існують приклади радянських меморіалів, де війна фетишизується і немає ніякого переосмислення подій того часу. Наприклад, у Переяславі є діорама про форсування Дніпра, створена за радянськими наративами, яка розповідає про героїчне форсування, хоча насправді радянські генерали відправили на смерть сотні тисяч людей, більшість з яких були українцями.
Сьогодні у музеї зняли всіх російських героїв. Проте цю історію варто переосмислити провести паралелі із сьогоденням і розкрити сутність нинішньої війни, в якій Москва повторює радянські «подвиги».
Щодо нинішньої війни, то на державному рівні варто створювати національні меморіальні комплекси. Місця створення таких комплексів треба визначати спільно з Інститутом національної пам’яті, до того ж затвердити нормативним актом і провести конкурси на найкращі проєкти цих об’єктів. Необхідно працювати з громадами і місцевим бізнесом: навчати людей, пов’язаних із туристичним бізнесом, що означають такі маршрути і як їх обслуговувати.
Приклад того ж концтабору поблизу Дахау (один із перших нацистських концтаборів у Баварії) свідчить, що треба з самого початку працювати з громадами. Місцеві мешканці спочатку протестували проти його спорудження, тепер намагаються проєкт долучити до міста. Бо логістика організована так, щоб дорога до концтабору пролягала за межами міста.
Тобто у них є окремо туристи, які приїжджають в Дахау помилуватися містом, і окремо відвідувачі, які їдуть подивитися на колишній концтабір, і ці два потоки людей між собою не перетинаються.
Тепер громада хоче, щоб і другий потік людей завертав до Дахау і залишав кошти в місті. Це потрібно і в нашому випадку. Мешканцям Бучі, Ірпеня важливо, щоб туристи заїжджали в міста, зупинялись в готелях, заходили в кав’ярні.
Сьогодні на розгляді у Верховній Раді новий законопроєкт “Про туризм”, який має на меті вивести галузь із тіні. Як це зробити? Чи є шанси на ухвалення закону?
– Закон вже досить довгий час не ухвалюється. На жаль, причина мені не відома. Я хочу наголосити, що ми прописали законопроєкт, який покликаний навести лад у галузі і захистити туриста. Бо сьогодні діяльність операторів виїзного туризму – це більше питання високоризикових фінансових операцій. І наразі український турист не захищений від можливих недоброчесних дій туроператорів.
А відповідно до директиви ЄС, ми як держава маємо захистити інтереси споживача. І цей захист може надати саме законопроект №4162 «Про туризм». Як тільки він буде ухвалений, всі туроператори змушені будуть працювати у правовому полі.
Документ також чітко регламентує, що всі суб’єкти господарювання, які надають послуги поселення, мають реєструватися. Лише за цих обставин їхня туристична діяльність буде вважатися легальною.
Також всі заклади розміщення будуть зобов’язані подавати статистику про наповнюваність – яким чином, ще має визначати Кабмін.
Наприклад, у Хорватії та Угорщині готелі зобов’язали встановлювати автоматизовані програми, які на щоденній основі передають інформацію про кожного туриста і кількість туристичного збору. До даних мають доступ держава і місцеві органи влади і ця інформація насправді допомагає керувати потоками туристів і збільшувати їхню кількість за допомогою певних активностей, у низький сезон.
До речі, надходження від туристичних податків в Угорщині після впровадження автоматизованої системи обліку зросла вдвічі.
Що для нас сьогодні важливо? ДАРТ – не податкова і не мінфін, щоб обговорювати кількість податків, проте коли галузь дає вагомі податки і робочі місця – це завжди аргумент для того, щоб у неї інвестувати.
Наразі для того, щоб галузь ефективно розвивалась, державі необхідно розуміти об’єм ринку, реальні потоки туристів до тих чи інших дестинацій, кількість ліжко-місць в готелях.
Наприклад, на умовну локацію приїхало 200 тисяч людей, а готелі, які працюють на цьому напрямку, реально мають 100 ліжко–місць і 50 людей, задіяних у сервісах. Такий наплив гостей створить колапс. Саме тому для нас так важливо знати кількість ліжко–місць по регіонах – щоб розуміти, скільки та чи інша локація здатна прийняти відвідувачів, розставляти пріоритети, створювати промоції і далі відслідковувати ефективність цих проєктів.
І мова тут не про тиск на бізнес. Це питання виключно розвитку. Неможливо розвиватися в хаосі. У нас у готельній галузі іноземних інвесторів можна порахувати на пальцях однієї руки. Саме через відсутність чітких даних іноземні інвестиції не йдуть в український туризм. Інвестори не розуміють, що тут відбувається. Тому не готові вкладатись.
Навіть в Карпати?
– Що відбувається у сфері девелопменту в Карпатах? Це активна забудова апарт-готелів, де місцевий бізнес робить ставку на висотні об’єкти. Але ці готелі будуються не за реальні гроші, а за кошти людей, які купують в них апартаменти.
Хтось десь отримав ділянку, намалював проєкт, заплатив за рекламну кампанію, де сказано, що цей мікроінвестор може заробити від 12% річних. Проте, насправді, чи 12%, чи 20% – це все цифри, взяті нізвідки. За офіційними даними, по податках ми не бачимо наразі великого зростання потоку людей в тому ж таки Буковелі.
Висотна забудова добралась до Яремче. Фото: ЛУН
Інше питання – чи буде попит на апартаменти, де велике скупчення людей. Навряд чи. Якщо люди на кожному клаптику вільної землі, наприклад в популярній нині Яремче побудують ЖК, туди не поїде турист. Бо ніхто не хоче їхати в Яремче, щоб посидіти там в ЖК. Це можна зробити в Києві на Позняках.
Туристу в Карпатах потрібна зона відпочинку і спокій. В Австрії свого часу теж був бум на будівництво, але зараз ці містечка пустіють, їх планують демонтувати, щоб розвивати туристичну територію.
Держава зацікавлена, щоб в готельний бізнес заходили відповідальні інвестиції і розвивали регіон. Лише в такому випадку буде реальний розрахунок окупності і гарантії робочих місць.
