У понеділок 11 грудня премʼєром Польщі замість Матеуша Моравецького став лідер «Громадянської платформи» і кандидат від обʼєднаної опозиції Дональд Туск. Якими можуть бути українсько-польські відносини за каденції уряду найдосвідченішого політика Польщі, детально розповідає ексголова Комітету з розвитку промисловості та інфраструктури СУП Геннадій Радченко, який наразі живе в Польщі.
Знадобилося два місяці, щоб очевидні підсумки парламентських виборів у Польщі, які відбулися 15 жовтня та принесли перемогу опозиційним партіям «Громадянській платформі» (30,70%, 157 мандатів), «Третьому шляху» (14,40%, 65 мандатів) та «Лівим» (8,61%, 26 мандатів), почали реалізуватися у вигляді зміни влади у країні.
Вчорашня опозиція, яка взяла назву «Коаліція 15 жовтня», 11 грудня нарешті змогла обрати премʼєр-міністром свого лідера Дональда Туска та сформувати новий уряд.
Виборчий контекст та спроба «ПіС» утримати владу
Небувала активність виборців – понад 74% – зробила ці вибори у Польщі найзначнішими за три десятиліття, показала, що поляки реально хочуть змін, вірять у демократію, ліберальні цінності та європейський шлях розвитку.
У той же час вибори показали, що консервативна партія віцепремʼєра Ярослава Качинського «Право і Справедливість», яка була при владі в Польщі вісім років, як і раніше, має досить багато прихильників. «ПіС» набрала 35,38% голосів виборців, що дало їй 194 голоси та формально найбільшу фракцію в Сеймі.
Проте з таким результатом неможливо сформувати парламентську більшість і, як наслідок, залишити при владі свій уряд. До такого холодного душу «ПіС» не була готова та зробила все можливе, щоб якнайдовше залишатися в урядових кабінетах.
Президент Польщі Анджей Дуда, ймовірно, розумів, що владу в країні «ПіС» не втримає, проте постарався, щоб колеги за партією продовжували контролювати країну. Насамперед призначив перше засідання новообраного Сейму лише на останній день відведеного конституцією терміну – через місяць після виборів. Консультації президента з парламентськими фракціями показали, що лідери «Громадянської платформи», «Третього шляху» та «Лівих» про усе домовилися, мають стійку парламентську більшість і не мають наміру про щось домовлятися з «ПіС».
Ба більше, за кілька днів до першого засідання нового складу Сейму демократичні фракції публічно підписали коаліційну угоду та заявили про єдину кандидатуру на посаду премʼєра – Дональда Туска, лідера «Громадянської платформи».
Лідер партії «Право і Справедливість» Ярослав Качинський (у центрі) у штаб-квартирі партії у Варшаві після оприлюднення перших результатів екзит-полу парламентських виборів у країні, 15 травня 2023 року. Фото Getty Images
Про неможливість союзу з «ПіС» заявила навіть украй права партія «Конфедерація» (7,16%, 18 мандатів). З усім тим Дуда скористався своїм конституційним правом та політичною традицією та доручив формування нового уряду Тадеушу Моравецькому, представнику «ПіС» – формальному переможцю виборів. Законодавство дає новому премʼєру два тижні на формування уряду плюс два тижні на підготовку до затвердження уряду в парламенті. І Моравецький не поспішав, використав до останнього моменту можливість перебувати в премʼєрському кріслі.
Навіщо знадобилася вистава з нібито пошуком голосів у парламенті, призначенням на два тижні нових міністрів, якщо одразу після виборів було зрозуміло: шанси стати премʼєром має лише Дональд Туск? Відповідь: «ПіС» не могла навіть уявити, що втратить владу, а в урядових будівлях, можливо, виявилося дуже багато того, що слід було терміново «відправити в шредер». А ще – перевести на нові посади відданих партії співробітників. Навіть «двотижневий» уряд Моравецького, як зазначають експерти, складали дві категорії: з одними розрахувалися можливістю записати в резюме пост міністра, іншими «бетонували» проєкти, щоб ускладнити життя новій владі.
Певною мірою це вдалося зробити: розсадили кількох діячів та соратників «ПіС» на теплі місця, наприклад, у Народному банку Польщі; виділили додаткове фінансування братнім інституціям. Новий шеф канцелярії премʼєра Ян Грабець розповів, що застав у офісі відключені компʼютери та неробочу мережу. А на рахунку головної урядової установи не вистачає 3 млн злотих для виплати грудневої зарплати: гроші витратили на тримісячну вихідну допомогу «двотижневим міністрам» та іншим співробітникам апарату експремʼєра Моравецького, які звільнилися.
Формально у «ПіС» найбільша фракція. Комунікації Качинського та його соратників тепер будуються саме на цьому, а ще на загрозі незалежності Польщі, яка нібито йде від Брюсселя й Берліна. Ярослав Качинський навіть у залі парламенту не втримався і вигукнув на адресу Туска: «Німецький агент!».
Що, зрештою, не завадило Дональду Туску знову стати головою уряду Польщі.
Друге пришестя Туска та нормалізація відносин з ЄС
Посада премʼєра в польській ієрархії влади вважається четвертою – після президента, маршалка Сейму та маршалка Сенату. Але насправді саме Дональд Туск має найбільші виконавчі повноваження в країні, саме він у більшості випадків діє від імені держави на міжнародній арені, саме в його офісі сконцентрована реальна влада в Польщі.
Жоден польський уряд, навіть до набуття повноважень, не було піддано такій критиці, як Кабінет Туска. «ПіС» на повну використала свою PR-машину та підконтрольні медіа, щоб посіяти сумнів у компетентності та спроможності нової коаліції керувати Польщею. Згадували забуті гріхи багаторічної давності та звинувачували Туска та його союзників у співпраці з Німеччиною та Євросоюзом. Проте вже перші 48 годин після того, як 13 грудня президент Анджей Дуда з волі Сейму виконав свій конституційний обовʼязок і привів до присяги нового премʼєра та його міністрів, уряд Туска зумів продемонструвати свою ефективність.
Безпосередньо з президентського палацу Туск вирушив на саміт ЄС, де на нього чекала сердечна зустріч та дружні обійми. Попередня польська влада зуміла досить серйозно зіпсувати відносини з Брюсселем, відверто ігноруючи багато рішень Єврокомісії та наламавши дров у польському правосудді. Результатом стало блокування десятків мільярдів євро дотацій Польщі та вигідних кредитів. Експремʼєр Моравецький на європейських самітах та зустрічах у високих кабінетах Єврокомісії зазвичай роздавав обіцянки виправити ситуацію, а, повернувшись до Варшави, заявляв про шантаж з боку єврочиновників та загрозу польській незалежності.
Дональд Туск виступає з промовою перед голосуванням про довіру своєму уряду під час засідання парламенту, 12 грудня 2023 року, Варшава. Фото Getty Images
Було дуже важливо, хто представлятиме Польщу на історичному саміті ЄС 14-15 грудня, і «Коаліції 15 жовтня» довелося достатньо похвилюватися та докласти чимало зусиль, щоб подолати підступи опонентів та прийняти владу в країні, щоб до Брюсселя поїхав саме Туск.
Не секрет, що в Брюсселі чекали зміни влади в Польщі, і сама поява там Дональда Туска означає значне потепління у відносинах із Варшавою та впевненість у тому, що настав кінець восьмирічного правління ультраконсервативного уряду «Права і Справедливості», яке практично викинуло країну на узбіччя Європейського Союзу.
Брюссельський кореспондент TVN24 Мацей Соколовський зазначив, що повернення Дональда Туска до Європейської ради було сприйнято як повернення Польщі до групи демократичних країн та демократії. Між країнами Євросоюзу існує багато спірних моментів та розбіжностей, і людина з великим досвідом, яка знайома з лідерами, відома здатністю досягати угоди, буде корисною, вважає польський журналіст.
Так і сталося: Єврокомісія розблокувала фінансування, і ще до кінця року Польща отримає €5 млрд. Новий уряд встиг подати заявку ще на €7 млрд, які, найімовірніше, надійдуть на польські рахунки на початку наступного року. А усього на кону понад €140 млрд на відновлення польської економіки після COVID-19, модернізацію енергетичних систем та боротьбу зі зміною клімату, розвиток зеленої енергетики.
Отримання європейських дотацій було однією з ключових обіцянок Туска під час передвиборчої кампанії. Позитивно сприйнято і рішення (якого чекали два роки) нового міністра юстиції Адама Боднара про приєднання Польщі до Європейської прокуратури.
Польський політичний краєвид змінюється кардинально. Якщо при владі «Права та Справедливості» чиновники будь-якого рангу беззаперечно виконували вказівки з партійного офісу, то нова правляча коаліція складається з трьох блоків, які, хоч і обʼєднані спільними демократичними європейськими ідеями, але у кожної власна програма та ідеологія, різні зобовʼязання перед своїми виборцями. Багато питань як міжнародної політики, так і внутрішнього життя вирішуватимуться в уряді Туска шляхом пошуку, часом болючого компромісу.
Новий польський уряд та Україна
Участь Туска у саміті ЄС була важливою і для України. Він не новачок у Брюсселі – у 2014–2019 роках очолював Європейську раду, до цього сім років був польським премʼєром (саме в ті роки, коли співпраця ЄС та Польщі була особливо інтенсивною та важливою для нового члена спільноти).
Мало чинних політиків так добре знають тонкощі європейських відносин і мають такий авторитет у власників брюссельських кабінетів. Туск декларує два пріоритети у міжнародній політиці: нормалізація співпраці з Євросоюзом та відновлення добрих відносин і підтримка України.
«Українська сторона запропонувала зустріч із президентом Володимиром Зеленським. Я готовий до цієї зустрічі, можливо, вона відбудеться завтра вранці. Нам необхідно зміцнити віру в те, що Україна може виграти війну», – повідомив Туск після прибуття до Брюсселя.
Ця зустріч не відбулася. Але на саміті Єврорада прийняла важливе для України рішення щодо початку переговорів про наш вступ до ЄС. І Туск як союзник та радник украй важливий для українців. Тим більше, що він досвідчений і раціональний політик, який давно вже не в рожевих окулярах і чудово розуміє, хто є хто в Європі. «Звʼязок Орбана з Москвою є органічним», – сказав Туск на нещодавній пресконференції у Варшаві, відповідаючи на питання про незгоду глави угорського уряду з подальшою підтримкою України.
Новий уряд має швидко змінити політику Польщі щодо України, вважає Дональд Туск і наголошує, що допомога Україні має бути одним із пріоритетів польської зовнішньої політики. Виступаючи в Сеймі, він заявив: «Я не можу слухати тих, хто каже, що втомився від ситуації в Україні. Завдання нової влади – голосно вимагати від західної спільноти допомоги Україні в цій війні».
Дональд Туск. Фото Getty Images
З середини 2023 року польсько-українські відносини тільки погіршувалися. У міру того, як набирала обертів виборча кампанія і «ПіС» боролася за голоси виборців ще радикальнішої «Конфедерації», польське керівництво пішло на досить несподівані кроки: ембарго на ввезення українського продовольства, звинувачення українців у невдячності, катастрофічну заяву премʼєра Моравецького про продовження ембарго (всупереч позиції Єврокомісії), його ж слова про припинення військової допомоги, яке довелося спростовувати президенту Дуді.
Зрештою, блокада польськими перевізниками пунктів кордону – щось зовсім несподіване та незрозуміле. Не важливо, що за цим стоїть не держава, а група приватних перевізників, але уряд «ПіС» нічого не зробив, щоб зупинити колапс на кордоні. Результатом блокади став частковий параліч української логістики, втрати відчуває також і польський бізнес.
Польща продовжуватиме надавати військову допомогу Україні. За це візьметься новий віцепремʼєр, міністр оборони Владислав Косиняк-Камиш. Досвідчений політик, лідер «Польської народної партії» (PSL), яка у складі блоку «Третій шлях» фактично забезпечила перемогу коаліції на виборах, зайняв в уряді Туска ключову посаду. Перші рішення нового міністра були сміливими та рішучими, він добре розуміє роль Війська Польського в обороні власної країни та НАТО.
Варшавські аналітики пишуть, що Польща має стати одним зі стовпів міжнародної допомоги Україні в рамках ЄС та НАТО. І вказують на Німеччину, де відбулася історична зміна політики щодо Росії та України. Берлін став другим за величиною донором військової допомоги Києву. Це важливо й у звʼязку із ситуацією в США – блокуванням допомоги Україні Конгресом та майбутніми президентськими виборами.
Можливо, у певний момент країнам ЄС та Великій Британії доведеться взяти на себе основний тягар допомоги Україні. Необхідно змінити атмосферу та вийти за межі кола негативних емоцій.
Знищене авіаатаками армії РФ сховище з зерном на Півдні України. Фото Getty Images
Спочатку зерно, тепер цукор
Судячи з програмних виступів Туска, новий уряд готовий на швидкі та конкретні дії. Але Україна має розуміти, що зміна влади в Польщі зовсім не обіцяє безхмарних відносин. Кожен уряд захищає насамперед свої національні інтереси.
Напередодні виборів Дональд Туск виступив із дуже прагматичним планом стабілізації польсько-українських відносин, що складається з чотирьох пунктів.
- Потрібні гарантії того, що Польща стане учасником відновлення України. ЄС готується виділити на ці цілі €50 млрд, і відомо, що кілька європейських столиць уже домовляються, як ці кошти використати.
- Потрібно розробити конкретний план військової допомоги Україні, але ця допомога не повинна шкодити економіці Польщі. Є план, як зробити так, щоб фінансовий тягар цієї допомоги не обтяжував польські фінанси.
- Врегулювати питання щодо податків та соціальної допомоги українцям, які з повномасштабним вторгненням РФ в Україну знайшли прихисток у Польщі.
- Вирішення «зернової кризи» шляхом організації такої логістичної інфраструктури, яка дозволить транспортувати українське зерно до Польщі та за її кордони.
Можна припустити, що дуже скоро відновляться польсько-українські контакти щодо «зернової кризи», яку не можна вважати вирішеною. Навіть польські експерти розходяться у думках. Деякі з них вважають, що 3 млн українського зерна, що потрапили до Польщі, становлять лише 10% споживання, і це не могло дестабілізувати ринок. А нарешті опублікований список польських фірм-імпортерів, у якому трохи менш як 2000 компаній, зводить нанівець міф про погану якість українських продуктів.
Тож українські чиновники мають готуватися до нелегких зустрічей з новими польськими колегами. Новопризначений міністр сільського господарства Чеслав Секерський, представник PSL, на початку двохтисячних був заступником аграрного міністра, бувши євродепутатом, очолював комісію з сільського господарства та розвитку сільських районів (AGRI), досконало знає європейські порядки у галузі. А його заступник Міхал Колодзейчак, зовсім нещодавно лідер польського об’єднання «Агроунія» та організатор протестів фермерів, не приховує, що, на його думку, вступ України до ЄС не буде вигідним польським аграріям.
Він пропонує не накладати вето, а підготуватись до довгострокового процесу, який захищатиме польські інтереси. Наприклад, 20-річну заборону на ввезення до ЄС української сільгосппродукції після вступу України до ЄС. Пошук компромісу не буде простим. Тим більше, що ось-ось між нашими країнами може початися ще й «цукрова криза».
Чеслав Секерський не встиг увійти до кабінету після призначення 13 грудня, як отримав лист від спілки Польських фермерів-виробників цукрових буряків (KZPBC) з вимогою відновити квоти на імпорт українського цукру в обсязі 20 070 т. Фермери вважають, що після призупинення квот до ЄС надходить у 35 разів більше цукру з України, та просять нового міністра за прикладом Словаччини та Угорщини ввести негайну заборону на імпорт цукру з України.
«У 2022–2023 маркетинговому році імпорт з України перевищив 400 000 т, у поточному сезоні українські оцінки передбачають 700 000 т. У 2024–2025 маркетинговому році цей обсяг може перевищити 1 млн т», – попереджає Рафал Страхота, голова польської Національної асоціації виробників цукрових буряків.
Аграрний віцеміністр Міхал Колодзейчак дотримується тієї ж думки. «Потрібно захистити наш ринок від цукру з України», – заявив він в інтервʼю Interia.
Регламент, що дозволяє безмитне та необмежене ввезення сільгосппродукції з України, діє до 5 червня 2024 року, і Єврокомісія має намір провести переговори про його продовження. Адже це тимчасове рішення було ухвалено виключно у звʼязку з повномасштабною війною для підтримки української економіки.
Транспортна криза
Залишається невирішеною і транспортна криза на польсько-українському кордоні. Польські перевізники блокують пункти переходу на кордоні з Польщею з 6 листопада і кінця протесту не видно. А головна вимога – скасувати договір між Єврокомісією та Україною й повернутися до спеціальних дозволів – є неприйнятною для України.
Однак перша спроба нового польського міністра інфраструктури Даріуша Клімчака залагодити конфлікт ні до чого не призвела – на зустрічі в Любліні польські перевізники лише підтвердили свої вимоги та пообіцяли посилити протест. Не допомогло й розблокування одного з переходів – величезний потік машин негайно вирушив до Дорогуська, де одразу ж утворилася черга завдовжки понад 50 км. Міністр Клімчак стверджує, що перебуває у щоденному контакті з протестувальниками та летить на зустріч з українським колегою, яка має відбутися за кілька днів.
Тож українським чиновникам та бізнесу треба готуватися до складних та тривалих переговорів. Адже проблеми між нашими країнами існують, і не лише у згаданих сферах.
Черга з вантажівок на кордоні. Фото Getty Images
Внутрішні питання
Пріоритети міжнародної політики нового польського уряду чітко заявлені. Це відновлення відносин із Брюсселем та нормалізація відносин і підтримка України, а також зміцнення союзницьких звʼязків зі США та НАТО. Але головними в передвиборчих програмах «Громадянської платформи» та її союзників були питання внутрішнього життя держави. Насамперед повʼязані з соціальною сферою та економікою.
Загалом ситуація в польській економіці досить стабільна. ВВП у 2022 році перевищив $700 млрд, безробіття на рівні 5% цілком можна назвати низьким, інноваційні галузі рік у рік показують позитивні результати та наближають Польщу до рівня розвинених європейських країн.
Головні експортні партнери – Німеччина (майже 30%), Чехія, Франція, Велика Британія. Серед інвесторів найбільші світові концерни. Наприклад, 20% всіх виробів, що продаються у світі в магазинах IKEA, виготовляються саме в Польщі. До речі, польські автоперевізники, які протестують на нашому кордоні, мають третину на величезному європейському ринку.
Важливе завдання уряду, вважає голова бізнес-асоціації «Конфедерація Левіатан» Генріка Бохнярц, у забезпеченні верховенства права та наведенні ладу в міністерствах та великих компаніях із державною власністю, заміна в них партійних висуванців «ПіС» компетентними менеджерами.
Має бути також і ревізія великих інвестиційних проєктів. Усе більш актуальним завданням, яке потребує сміливих рішень, стає трансформація енергетики.
Левову частку свого часу Дональду Туску та його уряду доведеться присвятити питанням освіти, рівності жінок та охорони навколишнього середовища. Існує довгий список тем, які «ПіС» ігнорував упродовж останніх восьми років. Деякі рішення вже оголошені: з 1 січня на 30% буде підвищено зарплати в системі освіти, ухвалений Сеймом закон про державне фінансування програми екстракорпорального запліднення (In Vitro) підписаний президентом та реалізовуватиметься у державних клініках.
Окрім питань оборони та безпеки, у передвиборчих програмах партії чинної коаліції концентрувалися на соціальних проблемах, на які партії ліберального, правоцентристського та лівого напрямів часто дивляться по-різному. В уряді Туска 13 міністрів від «Громадянської коаліції», сім представників «Польської селянської партії» та «Нового шляху» та три – «Лівих сил». Зрозуміло, що з багатьох питань точитимуться тривалі дискусії та пошуки компромісів.
По суті, головна проблема нового уряду полягає в тому, чи вистачить оборотів польської економіки для виконання соціальних передвиборчих обіцянок. Від цього залежатиме успіх коаліційних партій на майбутніх виборах.
Сейм – зірка YouTube
Поляки досить давно не цікавилися тим, що відбувається в Сеймі. Моновлада «Права і Справедливості» усі рішення ухвалювала в партійному офісі, тодішня спікерка Сейму Ельжбета Вітек досить вміло блокувала опозицію, а голосування проходили автоматично та непомітно.
Все змінилося після парламентських виборів. До Сейму повернулися демократичні дискусії, рішення парламенту приймаються після емоційних суперечок. Стало цікаво, поляки включили парламентський канал на своїх телевізорах і компʼютерах – трансляції з Сейму збирають на YouTube понад 4 млн глядачів.
Вже на першому засіданні вчорашня опозиція продемонструвала свої 248 голосів (загалом у сеймі 460 депутатів). Перші голосування показали, що коаліційна угода, підписана напередодні фракціями «Громадянської платформи», «Третього шляху» та «Лівими» на практиці означає стійку парламентську більшість та ефективність при голосуванні.
Відповідно до угоди пост спікера зайняв 47-річний Шимон Головня, який вперше став депутатом Сейму – і одразу ж очолив парламент. Мабуть, він є найцікавішим на сьогодні польським політиком. Біографія Головні наповнена яскравими та несподіваними подіями.
Пʼять років він вивчав психологію в університеті у Варшаві, але диплом так і не отримав. Дружина політика Уршуля – офіцер ВПС Польщі та пілот винищувача МіГ-29, відзначена нагородою за успішну вимушену посадку з вимкненими двигунами. Головня як журналіст працював у найтиражніших польських газетах та журналах, був ведучим на радіо, пізніше став телеведучим популярних шоу на телеканалі TVN. Заснував кілька благодійних фондів, фінансував цілодобовий телефон довіри для дітей та молоді, робив у житті ще багато цікавого, до того як кардинально змінив життя.
Шимон Головня, Варшава, 9 жовтня 2023 року. Фото Getty Images
2020 року вирішив піти у політику: на минулих президентських виборах посів третє місце, набравши 13,87% голосів. У ході виборчої кампанії оголосив про створення громадського руху «Польща 2050». Центристська партія Головні у травні 2023 року створила коаліцію «Третій шлях» з «Польською селянською партією», одним із найстаріших польських політичних утворень.
Успішна виборча кампанія принесла «Третьому шляху» понад 14% голосів виборців, внаслідок коаліційної угоди Головня став маршалком Сейму. Втім, угодою передбачено, що на цій посаді він пробуде лише два роки, потім його має змінити лідер «Лівих» Влодзімеж Чажастий.
Але у 2025 році в Польщі відбудуться чергові президентські вибори, й, можливо, крісло голови парламенту допоможе Головні, який не приховує амбіцій переїхати до президентського палацу.
Зараз у Головні складна й відповідальна місія – повернути демократію та дискусійну атмосферу до польського Сейму. «Коаліція 15 жовтня» показує злагоджену роботу, але натомість демократичним силам протистоїть авторитарне «Право та Справедливість». 194 мандати та багаторічний досвід парламентської діяльності та політичних інтриг – потужна зброя.
Колишні міністри та багаторічні депутати використовують усе своє красномовство та можливості регламенту, щоб скомпрометувати та поставити під сумнів усі без винятку дії та рішення «Коаліції 15 жовтня». І, звісно, спікера. Шимона Головню звинувачують у відсутності досвіду, ігноруванні регламенту.
До того ж на правому фланзі (у прямому та переносному значенні) польського парламенту перебуває 18 депутатів ще радикальнішої «Конфедерації». Ця, зокрема, антиєвропейська та антиукраїнська партія активно виступає проти допомоги Україні та українцям, активно та із задоволенням бере участь у всьому, що може нам зашкодити.
Депутати «Конфедерації» завжди готові до екстравагантних політичних перформансів. Кадри з Гжегожем Брауном облетіли весь світ. Під час церемонії в холі Сейму, присвяченій єврейському святу Ханука, він взяв вогнегасник та загасив ханукальні свічки.
У Польщі, яка пережила звірства Голокосту, цей антисемітський акт викликав обурення всіх депутатів Сейму і суспільства. Негайно відреагував й спікер Головня – видалив Брауна із зали засідань, оштрафував та віддав розпорядження про направлення матеріалів до прокуратури для притягнення депутата до кримінальної відповідальності.
Крім організації роботи Сейму, на плечах голови парламенту лежить відповідальність за діяльність канцелярії, взаємодію з міністрами та премʼєром і, що особливо важливо, з президентом Польщі.
Де ж президент
У президента Анджея Дуди склалися добрі особисті стосунки з Володимиром Зеленським, вони багато разів зустрічалися після початку війни – в Україні та Польщі. Але на той час він був представником керівної партії. Нині ситуація дещо змінилася.
Насправді у Польщі – парламентській республіці – повноваження президента обмежені конституцією, ймовірніше, церемоніальними функціями та здебільшого підписами на законодавчих актах та номінаціях міністрів, генералів та суддів. Але часто вчасний підпис може бути дуже важливим, а непоставлене факсиміле може відстрочити або унеможливити вкрай необхідне призначення.
Але навіть досить обмежені повноваження, як показало життя, дозволили Анджею Дуді, тісно повʼязаному з «Правом і Справедливістю», максимально відстрочити вступ до повноважень уряду Дональда Туска.
Відносини на осі «президент – уряд – парламент» не будуть такими безхмарними, як у роки «ПіС». Остання робитиме усе можливе і неможливе, щоб вставити палиці в колеса демократичної коаліції. Дуже важливо, яку позицію в цій ситуації займе Дуда, усе політичне життя якого тривало під парасолькою «ПіС».
Анджей Дуда та Володимир Зеленський. Фото Getty Images
Реально вплинути на перебіг подій президенту дає право вето, яке він може накласти на ухвалені парламентом закони. Саме зараз склалася ситуація, коли «Коаліція 15 жовтня», володіючи більшістю, не має достатньої кількості голосів, щоб подолати вето.
Дуда неодноразово попереджав нову владу, що користуватиметься своїм правом. Проте вже перший акт, ухвалений парламентом «закон про екстракорпоральне запліднення (In Vitro)», проти якого категорично протестував «ПіС», президент підписав негайно. І це дає надію на конструктивний діалог нового парламенту та премʼєра з Дудою.
«Коаліції 15 жовтня» доведеться діяти, озираючись на, так би мовити, опозиційного президента ще протягом півтора року, до чергових виборів глави держави. Дуда закінчує свій другий термін і вже не зможе балотуватися, поки що не відомо, кого висуне «ПіС» на вибори. А ось у демократичній коаліції навіть на сьогодні, як мінімум, два кандидати – маршалок Сейму Шимон Головня та повʼязаний із «Громадянською платформою» президент Варшави Рафал Тшасковський. Обидва вже брали участь у президентських перегонах, на яких посіли друге та третє місця.
Президентські вибори – лише 2025 року. Але виборча кампанія триває в Польщі вже зараз. У квітні наступного року відбудуться місцеві вибори, які за розпалом боротьби не поступаються парламентським, а в червні – вибори до Європарламенту. Тож політичні перегони перетворюються на марафон.
Можна сміливо припустити, що українсько-польські відносини найближчими роками не будуть простими. Ще й тому, що в польському уряді та парламенті відбуваються великі зміни, рішення приймають нові особи – доведеться будувати нові відносини, шукати нові контакти.
Чинне польське керівництво прагматично відстоюватиме національні інтереси. Однак в особі Дональда Туска ми матимемо справу з набагато більш прогнозованим партнером, який відстоює європейські принципи і має великий авторитет у Брюсселі. Тим більше, що Туск ставить перед собою цілком реальну мету – Варшава має стати регіональним лідером та важливим центром ухвалення рішень у Європі.
Без порозуміння із сусідньою Польщею (як і іншими країнами-сусідами) шлях України до Євросоюзу буде вкрай складним. Продуктивний діалог, навпаки, помножить наші зусилля на підтримку союзників.
