На Ізраїль у ніч із 13 на 14 квітня летіло понад 300 дронів і ракет, які випустив по країні Іран. Це стало першою прямою атакою Тегерану на свого запеклого ворога, хоч її й важко назвати успішною – майже всі ракети і БПЛА не долетіли навіть до кордону Ізраїлю. Foreign Affairs розбирає загострення ірано-ізраїльського конфлікту, його причини та можливе продовження. Forbes переказує головне з матеріалу
⚡️Ми дуже хочемо, щоб наші читачі знали більше, створювали більше і заробляли більше. Тому даруємо 44% знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом SMART до 19.05 Оформлюйте зараз за цим посиланням
13 квітня Іран розпочав операцію «Справжня обіцянка» як відповідь на обстріл Ізраїлем іранського консульства в Сирії. Військове керівництво Тегерану вважає цю операцію успішною, хоча Ізраїль і союзники успішно збили майже всі цілі, що загрожували ізраїльським містам.
Іранські лідери пообіцяли, що не планують продовжувати агресію проти Ізраїлю, адже свою місію помсти за обстріл консульства вважають виконаною. Якщо, звісно, Єрусалим не вчинить проти Ірану інших агресивних дій. Foreign Affairs попереджає, що зітхати з полегшенням ще зарано.
Вісь опору Ірану
Іран роками створював навколо себе «коло вогню», яке допомагало йому не безпосередньо боротися з Ізраїлем, зазначає Foreign Affairs. До цієї осі опору, як її називає Тегеран, належать такі організації та навіть країни:
- «Хезболла»;
- ХАМАС;
- Палестинський ісламський джихад;
- бойовики західного берега Йордану;
- Сирія;
- єменські хусити;
- парамілітарні організації Іраку.
Не останнє місце в боротьбі з Ізраїлем посідає і розробка Іраном власної атомної програми, яка нині як ніколи близька до створення ядерної зброї.
Знаючи про таку колекцію союзників Ірану, Ізраїль проводив власні операції проти цієї країни. Ізраїльтяни били як по ядерних обʼєктах і науковцях на території Ірану, так і по звичайних обʼєктах та експертах. Також регулярно зривали постачання Іраном зброї своїм союзним організаціям.
До 7 жовтня обидві сторони ірано-ізраїльського конфлікту здійснювали одна проти одної достатньо стримані операції. Але масовані обстріли Сектору Гази та введення ізраїльських військ на цю територію через жорстоку атаку ХАМАСу на прикордонні ізраїльські громади змусили членів осі опору Ірану активізувати атаки проти Ізраїлю на знак підтримки палестинців.
Ізраїль не залишив це без уваги й атакував іранські союзні групи у Лівані та Сирії, а між груднем і березнем убив з десяток керівників і радників Корпусу вартових ісламської революції та сил «Кудс» (частина КВІР). Кульмінацією цієї відповіді з боку Ізраїлю став авіаудар по іранському консульству в Дамаску (Сирія), який забрав життя іранського генерала Мохаммеда Реза Захеді, його заступника та кількох інших членів КВІР. Захеді нібито відповідав за координацію операцій сил «Кудс» у східному регіоні Середземноморʼя.
Для Ірану удар по його консульству мав серйозні наслідки, пише Foreign Affairs:
- ще один провал іранської розвідки невдовзі після низки випадків, коли Ізраїлю вдавалося перехитрувати іранську оборону;
- втрата ще одного командира;
- сумніви іранських лідерів у своїй безпеці від ізраїльських ударів.
Головний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї та інші політичні й військові діячі країни пообіцяли помститися Ізраїлю.
Зміна підходу
Відповідь Ірану знаменує зміну підходу країни до відносин із ворогами, вважає Foreign Affairs. Роками Тегеран дотримувався «стратегічного спокою» щодо Ізраїлю і США, що, як пояснюють іранські чиновники, означало використання проксі-організацій за потреби, а не власне пряме залучення у конфлікт. Так Іран міг і сили продемонструвати, і правдоподібно стверджувати про свою нібито непричетність.
Але все частіше прихильники жорсткішої зовнішньої політики Ірану називають такий підхід слабкістю і закликають режим вдаватися до більш рішучих дій. Схоже, що уряд їх почув і останні кілька місяців вживає жорсткіших заходів. Удари Ірану по ворожих обʼєктах і групах на півночі Іраку, у Сирії та Пакистані передували першій прямій атаці Ірану по Ізраїлю.
«Ера стратегічного терпіння закінчилася, – твітнув іранський чиновник 14 квітня. – Розклад змінився».
Проте повідомлення з Тегерану вказують на те, що країна не зацікавлена у подальшому розгортанні конфлікту. У Foreign Affairs склалося таке враження, що Іран зробив усе, щоб ця атака продемонструвала його силу, але не спровокувала відповідь від Ізраїлю і потенційно – США.
Передусім іранські чиновники завчасно написали Вашингтону та іншим середньосхідним столицям про свою майбутню атаку, тобто Ізраїль і союзники мали час підготувати ППО. Крім того, вони ж усіляко наголошували на тому, що це одноразова акція відплати. А вранці після атаки очільник генштабу Ірану написав: «Наші операції завершено, і ми не маємо наміру їх продовжувати».
Але це не означає, що Ізраїль закінчив з Іраном. Дізнавшись про запланований удар, міністр закордонних справ Ізраїлю Ісраель Кац сказав, що «якщо Іран нападе зі своєї території, Ізраїль завдасть удару у відповідь по Ірану».
Ця атака потенційно може мати два негативні наслідки для Ірану:
- Виявлення обмеженості атакувальної спроможності країни, адже тотальну більшість її дронів і ракет вдалося збити.
- Повернення прихильності світу на бік Ізраїлю, хоча до того країну все частіше критикували за надмірну жорстокість проти палестинців.
Наслідки удару 13 квітня для регіону
Якщо Ізраїль вирішить відповісти на повітряну атаку Ірану, то, окрім дестабілізації регіону, наслідки можуть бути такими:
- США можуть прямо виступити на боці свого союзника – Ізраїлю;
- іранські проксі стануть ще жорстокішими та войовничішими;
- ще більше зближення Ірану із Китаєм та Росією;
- нові санкції Заходу проти Ірану;
- виробництво ядерної зброї Іраном, якщо у нього не вийде захиститися від Ізраїлю звичайною зброєю.
Є причини вірити в те, що ескалації можна буде уникнути. Вашингтон, як повідомляє Axios, переконує премʼєр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху радіти успішній оборонній операції та рухатися далі. Але Ізраїль не васал США, тому Вашингтон не може гарантувати слухняність ізраїльського премʼєра.
З боку Ірану обстріл був повідомленням, яке мало застерегти Ізраїль від подальшого перетину червоних ліній (таких як удар по консульству). Ймовірно, Ізраїль його зрозумів.
Середній Схід не вибухнув черговим конфліктом 13 квітня, але така небезпека нікуди не зникла, адже Ізраїль та Іран все ще можуть застрягти у замкненому колі ударів у відповідь.
