Космічна війна: як до неї готуються США, Китай та Росія?

Розвиток космічних технологій змушує розвинені країни розмірковувати про те, що наступний великий конфлікт відбудеться не на Землі. США роблять усе можливе, щоб їх не обігнали Китай та Росія й залишитися найсильнішою космічною країною. Але суперники наступають на пʼяти. The Economist розглянув імовірність бойових дій за межами Землі. Forbes переказує головне з матеріалу.

Інвестувати? Почекати? Продавати? Війна змінює все, крім обов’язку лідера приймати виважені рішення. Вже 30 травня 40+ спікерів поділяться досвідом на Першій щорічній конференції про фінанси, інвестиції та економічне зростання. Купуйте квиток за посиланням.

Американські генерали слідкують за космосом зі штабу Космічного командування Збройних сил США у Колорадо-Спрінгз, працівники якого називають себе «вартовими». Вони бачать, коли запускаються ракети по Україні, в Іраку та Південній Кореї, як збільшується кількість супутників на орбіті Землі. Але найголовніше – вони відстежують можливі загрози.

З помічених ними нових обʼєктів у космосі, які можуть становити загрозу безпеці США, можна назвати китайський космічний літак Shenlong. Він здатен виконувати довготривалі місії, доставляти та забирати вантажі та повертатися на Землю «живим». Інший обʼєкт – російський супутник- «матрьошка» «Космос 2570». Вийшовши на орбіту, він випустив ще один супутник, а потім і третій. Це тестування російської «машини смерті», якою в майбутньому збиватимуть супутники, вважають американці.

Але поки росіяни непогано справляються в цьому питанні й за допомогою наземної зброї. 14 листопада 2021 року Космічна штаб-квартира США зафіксувала запуск бойової ракети з космодрому «Плесецк». Її випустили із протисупутникової системи «Нудоль» в напрямку неробочого радянського супутника-шпигуна. Постріл виявився влучним, але також і проблематичним: 1800 уламків змусили астронавтів МКС, серед яких двоє росіян, ховатися на рятівному човні.

Космічні періоди

Росія, пише The Economist, не обмежується фізичним знищенням супутників. Напередодні повномасштабного вторгнення в Україну частину мережі супутників KA-SAT, яка належить американській Viasat, атакували шкідливі програми, залишивши без супутникового інтернету 50 000 європейських користувачів. Серед них були й підрозділи ЗСУ. Після цього спроби Росії хакнути супутники чи завадити їхній роботі не припинилися, і країна попередила, що комерційні системи «можуть стати законною ціллю для відплати».

Такі випадки дозволяють логічно припустити, що космос – це не лише місце для мирних досліджень, а й поле для майбутніх конфліктів. Наприклад, у будь-якому майбутньому конфлікті між США та Китаєм супутники будуть незамінними інструментами для пошуку та знищення цілей на просторах Тихого океану. Домінування у космосі може стати вирішальним фактором у перемогах над суперником на Землі. 

Супутник «Старлінк» /Shutterstock

Малий супутник «Старлінк» у космосі. Фото Shutterstock

Світ увійшов у «третій космічний період», сказав британському виданню генерал Джон Шо, колишній заступник очільника Космічного командування. 

  1. Перший космічний період. Тривав за часів Холодної війни. Тоді домінував процес запуску великих супутників, які мали захищати нацбезпеку шляхом збору розвідданих і раннього попередження про загрози.
  2. Другий космічний період. У цей час починають заявляти про себе приватні фірми, пропонуючи комунікації, телебачення та інші послуги з космосу. Тоді ж супутники GPS здійснили революцію у веденні війни, зробивши можливим прицільне наведення зброї та операції безпілотників на далеких відстанях.
  3. Третій космічний період. Характеризується міцним укоріненням космічних послуг у цивільне життя (GPS допомагає з усім: від фінансових транзакцій до подорожей), здешевленням космічних запусків і супутників завдяки таким комерційним компаніям, як SpaceX. Генерал Шо каже, що головні риси цього періоду – загрози та потенційні конфлікти у космосі.

Через це країни активно нарощують космічні потужності. У 2019-му за президентства Дональда Трампа в США заснували Космічні сили. Залучено 8600 особового складу, бюджет організації минулого року склав $26 млрд. 

Також у США є Космічне командування, яке займається простором вище 100 км над рівнем моря і, в теорії, до нескінченності. Саме воно має захищати країну у випадку удару далекобійних ракет і керує супутниковими послугами для інших командувань Збройних сил США.

Поки що не варто уявляти космічні війни так, як це нам показують науково-фантастичні фільми. Війна у космосі наразі – це боротьба за контроль за кращими засобами розвідки та спостереження, які дають перевагу в конфліктах на Землі. В ній перемагає той, хто навчився краще знищувати засоби суперника.

США, Китай та Індія вже тестували наземні протисупутникові ракети (загальна назва ASAT) типу російської «Нудоль». Серед іншої зброї проти космічних апаратів ворогів можна назвати лазери, надпотужні мікрохвилі, засоби РЕБ та навіть ядерні удари.  

Китай вже має наземні лазери та ASAT-ракети та розробляє орбітальну зброю, повідомляє розвідка США. Країна на другому місці у світі за кількістю супутників. В останні кілька років особливо активізувала їхній запуск.

Якщо збитий літак падає на землю, а корабель йде на дно, то знищений у космосі супутник залишається на орбіті роками й становить загрозу для всього на своєму шляху, зауважує The Economist. Надмірна кількість уламків і сміття може зробити орбіти непридатними для подальшого використання.

Види орбіт Землі

У космосі існують різні орбітальні регіони.

Низька навколоземна орбіта (LEO)

  • 2000 км над рівнем моря.
  • Тут працює більшість супутників: понад 5000 одиниць Starlink (може дорости до 12 000 одиниць), та сузірʼя китайських аналогічних малих супутників.

Геостаціонарна орбіта (GEO)

  • Близько 36 000 км.
  • Переважно розташовані супутники для телебачення, і ті, що відстежують запуски бойових ракет.

Середня навколоземна орбіта (MEO)

  • Між 2000 км та 36 000 км
  • Використовується для GPS.

Висока еліптична орбіта (HEO)

  • Близько 40 000 км
  • Сюди запускають супутники, що стежать за полюсами Землі.

Закрити всі фланги

Головні космічні моніторингові системи США сконцентровані у північній півкулі, але Космічне командування використовує дані з будь-яких доступних радарів. Щоб охопити південну півкулю, країна ставить більше сенсорних пристроїв в Австралії та працює над обміном даними із союзниками. Крім того, у Штатів є пʼять супутників GSSAP на геостаціонарній орбіті і комерційні фірми космічного спостереження. 

США велике значення надають нарощенню стійкості космічних комунікацій у випадку атаки. Країна поступово відмовляється від великих супутників на геостаціонарній орбіті і надає перевагу численним малим супутникам типу Starlink. Таким чином втрата одного не змінить майже нічого, а замінити його можна буде швидше, ніж зробити ASAT-ракету. Навчання Космічних сил у вересні показали, що наразі вони спроможні завантажити й запустити новий супутник впродовж одного дня. Раніше на це витрачали 6–12 місяців.

Скорочення часу і витрат на заміну чи запуск нових супутників безумовно є перевагою. Втім надмірна залежність американського уряду від єдиного і непередбачуваного підрядника, яким є Ілон Маск, дає привід для хвилювань.

Супутники – це лише одна частина космічної системи, і її атакувати найскладніше, зауважує Крейґ Міллер з Viasat. Простіше бити по наземних станціях чи комунікаційних вузлах. Військовослужбовці ж говорять про тріаду військової тактики: космічна зброя, спеціальні сили та кібератаки.

Космічні воєнні ігри за сценарієм запуску Північною Кореєю ядерної бомби у космос вказують на те, що комерційні супутники треба захистити від електромагнітних імпульсів. А гіпотетичний терористичний напад пакистанських дронів по Індії за допомогою комерційних супутників і комунікацій говорить про те, що нечіткі правила регулювання роботи приватних космічних компаній можуть докластися до провокування конфлікту між США і Китаєм у космосі.

Источник

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *