Як реагувати на повернення співробітника з фронту та від чого залежить успішність адаптації ветерана? Досвід ветеранів з усієї України, які зараз працюють у АПК, фінансовій сфері, IT, логістиці та металургії.
Володимир Гордієнко, 31
Володимир Гордієнко, 31. Компанія: OKKO
Компанія: OKKO
Посада до/після: молодший оператор на заправці
Де служив: 58-ма бригада
Ким служив: старший стрілець
Місце проживання: Київ
Що було найскладнішим після повернення на роботу?
У перший місяць було дуже важко. Я себе тут не бачив, сидів удома і було відчуття, неначе в гості приїхав. На роботі зараз різноманіття, спілкування з людьми. Це добре. Але коли з хлопцями зідзвонюємося, переписуємось, то, буває, знову з’являються думки, щоб повернутися на фронт.
Що вам найбільше допомогло в адаптації?
Спілкування з родиною. А також з колегами. Вони мене весь час підтримували, ми зідзвонювалися, навіть коли я був на фронті.
Поради ветеранам, які повертаються до роботи.
Треба тримати себе в руках, не зриватися. І цивільним того ж пораджу: тримати себе в руках, не злитися на ветеранів. Мене, буває, зриває, голова розвалюється і не знаю, куди себе подіти. Тоді сиджу, мовчки курю, щоб нікого не чіпати.
Ваша порада роботодавцям, які зустрічають ветеранів.
Мене добре зустріли. Керівництво поставилося із розумінням. Коли треба було відпустку – без питань. Коли треба було ще відпочити – зрозуміли.
Володимир Любашенко, 41
Володимир Любашенко, 41. Компанія: Interpipe Фото надано пресслужбою Interpipe/фото з особистого архіву
Компанія: Interpipe
Посада до/після: пресувальник на дільниці обробки труб трубопрокатного цеху №2 «Інтерпайп Нікотьюб» у Нікополі
Де служив: 92-ма окрема штурмова бригада
Ким служив: солдат
Місце проживання: Нікополь
Які поради ви можете дати тим компаніям, що зустрічають ветеранів?
Індивідуальний підхід до кожного ветерана. Як під час роботи психологів – вони ж із кожним індивідуально працюють. Наприклад, у мене майже найнижчий рівень посттравматичного стресу. А колись я з хлопцем у шпиталі вийшов у курилку, а він просто сидить і плаче.
Не треба питати у ветерана, як воно там? Коли ж буде перемога? Бо ми намагаємося це забути, викинути з голови. Потихеньку виходить.
Що було найскладнішим після повернення на роботу?
Особливо нічого не змінилося. Тільки тепер у мене рука трохи [погано працює], то хлопці намагаються мене не навантажувати сильно. Дають легшу роботу.
Ваша порада ветеранам, які повертаються.
Більше спілкуватися зі своїми колегами. Не замикатися в собі, не концентруватися на собі одному й тому, що все погано і, ой, буде гірше. Не робіть цього.
Андрій Пономаренко, 47
Андрій Пономаренко, 47. Компанія: «Континентал фармерз груп»
Компанія: «Континентал фармерз груп»
Посада до/після: начальник відділу залізничної логістики
Де служив: 55-й стрілецький батальйон, частина А4248
Ким служив: стрілець – помічник гранатометника
Місце проживання: Тернопіль
Яку пораду ви можете дати роботодавцям, котрі чекають на ветеранів?
Тільки одну – терпіння. Працівникові, який повернувся, важко сконцентруватися. Не одразу все згадується, не все виходить, можливо, щось забувається.
Наприклад, у моєму випадку змінилися елементи програмного забезпечення та інтерфейсів. Доводилося звертатися, щоб пояснили. У моїй компанії це розуміли і допомагали мені.
Чи потрібно було адаптуватися до роботи?
Я досі в процесі адаптації. Після півтора року війни за три місяці не адаптуєшся, на жаль. Але мені в цьому допомагають. Це заслуга колективу, він у нас дружний.
Що може зробити роботодавець для кращої адаптації?
За мною зберігалися посада та зарплата. Я повернувся і бачив увагу. Словом, я не був втрачений, про мене пам’ятали, мене не забували. Це важливо.
Андрій Литвиненко, 27
Андрій Литвиненко, 27. Компанія: SoftServe
Компанія: SoftServe
Посада до/після: Atlassian Application Administrator / AWS DevOps Engineer
Де служив: 24-та окрема механізована бригада
Ким служив: оператор тактичних систем радіорозвідки та пеленгування
Місце проживання: Київ
Що було найскладнішим після повернення з фронту?
Зміна специфіки роботи. У війську ти маєш чотири завдання: вижити, виконати бойову задачу, унеможливити чи ускладнити її виконання для ворога та врятувати побратима. Невдача може вартувати життя.
Коли повертаєшся в цивільне життя, то прострочений дедлайн не означає, що хтось загине. Не буде серйозного провалу або втрати. Для мене це було найважчим – перепрограмувати поняття «провал» або «невдача».
Що найбільше допомогло адаптуватися?
Моя дружина. Ми разом склали дорожню карту мого повернення. Один з її пунктів – організація Veteran Hub, куди я звертаюся по юридичну та психологічну допомогу.
Що б ви порадили іншим ветеранам?
Треба прийняти, що процес адаптації – це серйозно і складно. Навіть якщо він триватиме три роки, це нормально. Варто звертатися по допомогу. І приймати всі види допомоги.
Наталія Бондаренко, 24
Наталія Бондаренко, 24. Компанія: банк ПУМБ Фото Антон Забєльський для Forbes Україна/фото з особистого архіву
Компанія: банк ПУМБ
Посада до/після: фінансова консультантка у відділі продажів / старша фінансова консультантка у відділі обробки запитів банку
Де служила: 156-й батальйон 118-ої окремої бригади ТрО
Ким служила: офіцер групи персоналу
Місце проживання: Черкаси
Чи потрібно було адаптуватися до мирного життя?
Найскладніше – повернутися в соціум, налагодити спілкування. Я до служби працювала менеджером з продажів. Треба спілкуватися з клієнтами, самій телефонувати, бути наполегливою. А я не можу. Важко було спілкуватися навіть у звичайному житті!
Я навіть думала, що мушу звільнитися, деякий час посидіти вдома, а потім знайти іншу роботу. А мені дали відпустку на місяць і вже після цього запропонували іншу посаду, на якій я й досі працюю.
Які навички, що їх ви набули на службі, знадобилися вам на цивільній роботі?
Стресостійкість. Зараз немає таких ситуацій, у яких я б відчувала стрес. Ти вже близько до серця не береш, хай би що трапилося.
Що б ви порадили цивільним колегам учорашніх військових?
Не забувати про те, що вони зробили і якою ціною. Військові можуть робити незрозумілі вчинки, які в цивільних викликатимуть агресію.
Треба трохи йти ветеранам назустріч і не забувати, чому вони можуть так поводитися.
Ставлення до ветеранів в українському суспільстві
Микола Луцький, 49
Микола Луцький, 49. Компанія: Autostrada Фото Олег Сидоряка/фото з особистого архіву
Компанія: Autostrada
Посада до/після: водій MAN
Де служив: 61-а окрема механізована степова бригада
Ким служив: командир взводу спеціальних робіт
Місце проживання: Вінниця
Шлях на війні
До військкомату пішов 25 лютого. Воював під Миколаєвом, де возив боєприпаси на «нуль». Особистою перемогою вважаю зведення переправи через річку Інгулець на межі Миколаївської та Херсонської областей. Без форсування річки Збройні сили не могли вийти до Снігурівки, без Снігурівки – звільнити Херсон.
Переправу довелося зводити чотири рази. Невдовзі після кожного нового насипу російська армія знищувала прицільним вогнем. Був тричі контужений, після останньої контузії дістав інсульт.
Найскладніше при адаптації
Найбільше ускладнило адаптацію підірване здоров’я. Додав труднощів і ментальний розрив між сприйняттям війни на фронті й у тилових містах. Тут люди живуть так, наче війни не існує.
Порада ветеранам
Повертатися на роботу, виховувати дітей, берегти родину і намагатися жити нормальним (наскільки це можливо після страхів війни) життям.
Олександр Пожар, 31
Олександр Пожар, 31. Компанія: «Нова пошта», NOVA Фото Антон Забєльський для Forbes Україна/фото з особистого архіву
Компанія: «Нова пошта»
Посада до/після: територіальний менеджер з розвитку Одеси та області / керівник департаменту ремонтів відділень у південному районі
Де служив: 79-та окрема десантно-штурмова бригада
Ким служив: командир десантно-штурмового відділення
Місце проживання: Одеса
Як слід поводитися колегам ветерана?
Не запитувати про те, що там було. Знаю чоловіків, які можуть відповісти на це і почати плакати. Або тих, хто ніби почувається нормально, а коли починають працювати, не можуть відкрити дверцята кабінету або авто, бо руки трусяться. Наприклад, мій знайомий був водієм БМП, яку розірвало, а він вижив.
Не треба гупати, гучно зачиняти двері або намагатися жартома налякати. Бо рефлекторно я можу штовхнути у відповідь. Багато в чому допомагає компанія. У нас є військова психологиня. Вона дуже мені допомогла – і коли був на війні, і коли повернувся.
Що вас дратувало найбільше, коли повернулися?
Люди не розуміли, як зі мною поводитися. Було відчуття, ніби я сам там працюю. Зі мною говорили, але потрошку, і я відчував цей страх з боку колег. Навіть мій новий керівник казав лише «привіт» та «бувай».
Ваша порада роботодавцям, які зустрічають ветеранів.
Напевно, основна порада – підготувати колег ветерана. Аби ще до повернення вони знали, як краще побудувати співпрацю, на які теми краще говорити, а які оминати.
Дмитро Мельник, 45
Дмитро Мельник, 45. Компанія: МХП Фото Андрій Жилін/фото з особистого архіву
Компанія: МХП
Посада до/після: тракторист / комендант гуртожитку логістики
Де служив: Медичні сили ЗСУ
Ким служив: в. о. начальника автомобільної служби та в. о. командира взводу
Місце проживання: село Лукашівка
Ваша порада роботодавцям.
Підтримуйте. Вони мають знати, що у них є робота і посада, що вони потрібні.
Я після операції на серці не міг працювати трактористом, мені дали посаду озеленювача, а потім призначили комендантом гуртожитку. Компанія мене підтримала і фінансово, і морально. Надали психолога, я пройшов кілька сеансів.
Однак найголовніше – мені врешті‐решт знайшли роботу в компанії, незважаючи на те, що я не міг виконувати свої попередні обов’язки.
Які навички, набуті під час служби, вам знадобилися на цивільній роботі?
Керування та спілкування. До служби я працював на рядовій посаді, у війську – на керівній. Керував екіпажами хлопців, парком машин. Цей досвід знадобився після призначення комендантом гуртожитку.
Від чого залежить успішність адаптації ветерана?
Від того, як людину зустрічають у тилу. Не треба провокувати конфлікти, після зони бойових дій психіка змінюється. Поважайте воїнів і не забувайте, через що вони пройшли.
Микола Ткаченко, 31
Микола Ткаченко, 31. Компанія: «Метінвест», «Запоріжсталь»
Компанія: «Метінвест», «Запоріжсталь»
Посада до/після: оператор поста керування обробки гарячої пропайки
Де служив: 110-та окрема механізована бригада
Ким служив: стрілець-гранатометник
Місце проживання: Запоріжжя
Що було найскладнішим після повернення на роботу?
Повернутися з війни на 100% неможливо. Йдеш однією людиною – приходиш іншою.
Адаптація була дуже важкою. Це метання гранат ночами уві сні, безсонні ночі, роздратованість тощо.
Але близькі допомогли, не залишили, пройшли мій тяжкий шлях адаптації зі мною. Вдома допомагали рідні, на роботі – колеги. Вони робили правильні речі: ніколи не запитували, що і як там. Там Бога немає. Є лише смерть. Не треба питати, чи вбивав ти людину. Людину там ти не знайдеш, там є ти і ворог.
Ваша порада ветеранам, які повертаються до роботи.
Хлопцям би порадив: після повернення намагайтеся якнайшвидше забути про війну. Ви повертаєтесь у цивільне життя і будете стикатися з бюрократією, з несправедливістю. ПТРС у вас буде, це 100%. Але зберігайте холодну голову. Життя триває. Ви вижили там, отже, треба жити тут.
Яку пораду ви можете дати роботодавцям?
Не тисніть. Допомагайте, можливо, якщо ветеран захоче, розмовляйте з ним. Чуйте його і питайте його бачення.
