Війну на виснаження, яка нині відбувається в Україні, зазвичай виграють ті, хто має безперервний потік боєприпасів і зброї. Загальні ресурси союзників України в рази перевищують російські, тому в України є шанси на перемогу. The Economist розглядає оборонні можливості США, ЄС та інших українських союзників. Forbes переказує головне з матеріалу.
15 лютого Forbes проводить бізнес-конференцію AgriFood, де визначимо перспективи розвитку української агропромисловості. Понад 25 cпікерів із Enzym, HD-group, IMK, Raiffeisen Bank та інших компаній. Нетворкінг, воркшопи, бізнес-знайомства. Купити квитки можна за цим посиланням.
Російська економіка у майже 14 разів більша за українську. Крім того, Кремль цьогоріч збільшив свої військові витрати на 68%, які тепер складають 6,5% ВВП РФ. Росія також нарощує виробництво артилерійських боєприпасів до 4,5 млн одиниць цього року, а далекобійних ракет — до 100 на місяць.
Захід — перед вибором
Перед Заходом нині стоїть вибір: або він дає Україні все, що їй потрібно, або віддає безповоротну перевагу Росії, попереджає Джек Волтінг, експерт аналітичного центру RUSI. Втім, пише The Economist, така нагальність не відображається у поточній підтримці України від США і ЄС. У Вашингтоні Конгрес досі не схвалив військову допомогу на $61 млрд, а в Брюсселі застрягло рішення з приводу €50 млрд через вето проросійського премʼєра Угорщини Віктора Орбана.
Вибори президента США цього року змушують Європу хвилюватися за прихід Дональда Трампа у Білий дім, не в останню чергу через те, що підтримка України у її війні з Росією ляже більшою мірою саме на європейських союзників.
Наразі європейці надали Києву чималу підтримку, яку можна побачити на інфографіці The Economist. Втім вона нерівномірна, а подекуди відстає від обіцяних обсягів:
Десять найбільших донорів України з 24 січня 2022 року по 31 жовтня 2023 року Фото адаптація з The Economist
Допомога Німеччини — понад €17 млрд, а Франції — лише €0,5, хоч президент цієї країни Емманюель Макрон і оголосив, що скоро буде більше; у березні 2023-го ЄС обіцяв Україні 1 млн боєприпасів впродовж року, а наразі надав лише 480 000.
На надання військової допомоги Україні європейськими країнами та США впливають виробничі потужності їх військових заводів, особливо тих, що виготовляють боєприпаси. Звісно, модернізація відбувається, але повільно.
Наприклад американці планують збільшити виробництво 155-міліметрових снарядів до 1,2 млн одиниць, але до 2025 року. Rheinmetall (Німеччина), BAE Systems (Британія), Nexter (Франція) і Nammo (Норвегія і Фінляндія), які є головними європейськими виробниками боєприпасів, вже певний час обирають стратегію виробляти менше продуктів, які вирізняються особливою складністю.
ASD, європейська професійна спілка представників оборонної промисловості, каже, що вони хочуть отримати багаторічні контракти на замовлення, перш ніж почнуть налаштовувати високошвидкісне виробництво.
Найпрогресивнішим у цьому питанні виявився німецький концерн Rheinmetall, який наростив своє виробництво й до кінця 2024-го має видати 700 000 снарядів. Також компанія відкрила завод з виробництва та обслуговування бронетехніки в Україні. Інші ж, як от оборонна група Nammo, чекають на те, щоб уряди взяли на себе частину ризику, який тягне за собою збільшення виробництва.
Військовслужбовець ЗСУ завантажує снаряд у міномет, 23 грудня 2023 року в Донецькій області, Україна. Фото Getty Images
Не без надії
Послабити технічні вимоги до боєприпасів — один зі способів прискорити європейську оборонну промисловість, зазначає британське видання.
По-перше, будь-які снаряди навряд чи зможуть досягати визначеної вимогами високої точності через те, що Україна ними стрілятиме зі зношеної ствольної артилерії. По-друге, виробництво з урахуванням довгострокового зберігання взагалі немає сенсу, бо снаряди буде використано у лічені дні. У війні на виснаження кількість важливіша за якість.
Якщо ж говорити про інші види снарядів, такі як GMLRS чи GBAD для наземного перехоплення, то в цьому питанні в Європі справи ще гірші. Тут можуть їх виробляти, але не у великих масштабах. В MBDA, найбільшому європейському виробнику таких ракет, сказали, що уряди повинні укласти принаймні десятирічну угоду на закупівлю продукції, щоб компанія могла відкрити нові заводи. Якщо зробити це зараз, то великі партії ракет почнуть надходити у 2026-му.
The Economist робить висновок, що в разі відсутності допомоги США, Україні буде складно битися. Тому у Європи немає іншого виходу, окрім як перебудувати свою оборонну промисловість.
