Війна прискорює технологічний прогрес, і цього гіркого факту не оминути. Проте йдеться не лише про дрони, системи зв’язку, радіоелектронну боротьбу чи інші технології оборони та нападу. На жаль, конфлікти також призводять до збільшення кількості людей з інвалідністю, а отже, зростає потреба в асистивних технологіях – тих, що відновлюють рух, голос, зір, незалежність та контроль над власним життям.
Я не заперечую дожити до часів, коли будь-який орган можна буде замінити кібернетичним, спеціально вирощеним біологічним або навіть гібридним. Етичні дилеми, подібні до тих, що постають у “Привиді в обладунках” або “Кораблі Тесея” – наскільки далеко можна зайти в заміні частин себе, щоб це все ще залишалося мною – залишимо для іншої публікації.
Тут же ми спробуємо розглянути технології, які вже сьогодні трансформують якість життя людей з інвалідністю як у світі, так і в Україні. Це не буде каталог “розумних гаджетів”, а скоріше аналіз того, що вони повертають людині: рух, відчуття, голос, зір, мобільність та можливість жити трохи більш самостійно.
Рух: повернення кінцівки
Протези кінцівок є найочевиднішою частиною теми технологій для людей з обмеженими можливостями. Раніше значна частина сучасних біонічних протезів імпортувалася в Україну з-за кордону. Проте після 2022 року, що, на жаль, цілком логічно, українські компанії почали активно розробляти власні рішення. Сьогодні в Україні вже створюють біонічні кисті та колінні модулі з використанням елементів машинного навчання, а виробники запускають програми безкоштовного або пільгового протезування для ветеранів та осіб, постраждалих внаслідок війни.
Однією з найвідоміших українських компаній у цій галузі є Esper Bionics. Їхня Esper Hand використовує міоелектричні сенсори для зчитування м’язових сигналів, а алгоритми машинного навчання поступово адаптуються до індивідуальних звичок користувача. У 2025 році компанія презентувала Esper Hand 2 – вологостійку версію з покращеною ергономікою та новими функціями на основі штучного інтелекту.
Крім того, компанія започаткувала програму протезування Esper for Ukraine для українських захисників та осіб, які постраждали від війни, а також співпрацює з реабілітаційними центрами та благодійними організаціями. Якщо у 2024 році відкриті джерела вказували на понад сотню користувачів програми, то сьогодні, за даними Esper Ukraine, кількість власників Esper Hand перевищила 500 осіб. Додатково, компанія реалізувала низку значних проєктів спільно з міжнародними донорами та працює над тим, щоб сучасне біонічне протезування стало більш доступним через державні програми підтримки.
Ще одним розробником технологічних протезів є київський стартап Allbionics, заснований уже в період повномасштабного конфлікту.
Компанія майже повністю локалізувала виробництво в Україні та контролює весь процес – від створення до встановлення протеза. Це надзвичайно важливо для ринку протезування, адже зазвичай людина після ампутації часто змушена чекати місяцями на виготовлення та доставку протеза від закордонного виробника. Allbionics прагне скоротити цей термін до кількох тижнів.
Вартість їхніх біонічних кистей коливається приблизно від $8,5 тис. до $15 тис., залежно від комплектації та складності рішення. Звісно, це все ще значні кошти. Однак, порівняно з багатьма західними аналогами, ціна яких може сягати кількох десятків тисяч доларів, такі пристрої виглядають значно більш доступними.
Одним із найцікавіших українських проєктів у сфері протезування нижніх кінцівок став стартап SYLA. Компанія розробляє біонічне коліно SYLA X1, яке використовує алгоритми машинного навчання для аналізу рухів користувача в реальному часі.
Людина ходить не однаково весь час: вона прискорюється, сповільнюється, повертає, піднімається сходами. Тому головна ідея SYLA проста: не змушувати користувача адаптуватися до протеза, а навчити протез адаптуватися до людини.
Алгоритми аналізують особливості ходи та визначають режим руху, щоб колінний модуль міг швидше реагувати на зміни навантаження. А зовнішня тканинна оболонка дозволяє приховати складну електроніку під звичайним одягом задля психологічного комфорту людини.
Проєкт вже привернув увагу і за межами України. У 2025 році SYLA увійшла до десятки найкращих стартапів Web Summit серед понад 2700 учасників з усього світу.
Не тільки протези
Іноді між травмою та самостійною ходою лежать місяці реабілітації. А буває й так, що людині взагалі доводиться обрати інший спосіб пересування.
Милиці – це класичний інструмент реабілітації, для якого важко вигадати щось принципово нове. Однак, наприклад, українсько-американська компанія ComeBack Mobility розробила “розумні” насадки на милиці, які вимірюють навантаження на травмовану ногу та передають ці дані в мобільний застосунок. Це дозволяє пацієнту та лікарю відстежувати коректність процесу відновлення.
Для більш складних випадків застосовуються екзоскелети. Одним із найвідоміших виробників таких систем є Ekso Bionics. Принцип дії досить простий: роботизований каркас підтримує тіло, допомагає людині стояти, перерозподіляти вагу та робити кроки під наглядом реабілітолога. Це не “робот замість ніг”, а скоріше тренажер для відновлення навичок ходьби.
Вартість таких систем висока: орієнтовно десятки тисяч доларів, а за деякими оцінками – понад $80–100 тисяч. Тому їх зазвичай придбають не окремі користувачі, а реабілітаційні центри.
Ну а коли мобільність вже не пов’язана з пересуванням власними ногами, на допомогу приходять сучасні електричні інвалідні візки. Це вже не просто “візки з мотором”, а персональні мобільні системи, які не лише полегшують пересування, але й допомагають підтримувати правильну позу, знижувати навантаження на тіло, спілкуватися з оточуючими на рівні очей і залишатися незалежними у повсякденному житті.
Одні з найтехнологічніших сучасних крісел розробляють компанії WHILL та Permobil. WHILL зосереджується на компактності, маневреності та “розумному” керуванні: наприклад, омніколеса забезпечують можливість розвороту в дуже обмеженому просторі, а деякими моделями можна керувати через застосунок. Permobil робить акцент на індивідуальному налаштуванні тіла: підйом сидіння, нахил, відкидання спинки, підтримка ніг і навіть вертикалізація в окремих моделях.
Відчуття: налаштування роботи мозку
Втрата кінцівки – це проблема не лише руки чи ноги, а й мозку. Одна з найскладніших труднощів, з якою стикаються люди після ампутації, – це фантомний біль. Попри назву, він зовсім не уявний. Мозок продовжує очікувати сигнали від кінцівки, якої більше немає, а коли не отримує їх, може реагувати болем, дискомфортом або тривожним відчуттям присутності втраченої руки чи ноги.
Тому сучасна реабілітація охоплює як тіло, так і нервову систему. Одним із найцікавіших інструментів у цій сфері є віртуальна реальність. Хорошим прикладом є українська система VRNOW, розроблена компанією ADVIN GLOBAL. Це перший в Україні сертифікований VR-тренажер для реабілітації осіб після ампутацій. Під час занять пацієнт бачить у віртуальній реальності власне тіло разом із відсутньою кінцівкою і може керувати нею в цифровому просторі.
Це звучить майже як наукова фантастика. Але логіка тут доволі проста: мозок знову отримує зворотний зв’язок, якого йому бракує. По суті, система намагається переконати нервову систему, що втрачена кінцівка все ще бере участь у русі.
Ця технологія вже використовується в понад десяти українських медичних закладах, включаючи UNBROKEN та Охматдит. За даними компанії, через VRNOW пройшли понад тисячу пацієнтів. У 2024 році розробка отримала український патент, а у 2025 році команда подала заявку на патентування в Європейському Союзі.
В напрямку психологічної реабілітації працює українська health-tech компанія Aspichi. Її основний продукт, Luminify, поєднує VR, штучний інтелект та психотерапевтичні методики, щоб зробити психологічну допомогу доступнішою для клінік, реабілітаційних центрів, підприємств та військових організацій.
Пацієнт одягає гарнітуру, потрапляє в контрольований віртуальний простір, де виконує терапевтичні вправи для зниження стресу, тривоги та роботи з травматичним досвідом. Фахівець може супроводжувати процес і відстежувати прогрес.
Зір: повернення інформації про світ
Повернути людині зір буквально поки що не може жодна технологія, але розвиваються ті, що здатні описувати оточуючий світ замість очей: читати текст, розпізнавати обличчя, знаходити предмети, попереджати про перешкоди.
Одним із найвідоміших прикладів є OrCam MyEye: невелика камера, що кріпиться на оправу окулярів і в реальному часі озвучує інформацію для людей з вадами зору. Пристрій читає текст з книг чи екранів, розпізнає знайомі обличчя та допомагає ідентифікувати товари. Важлива деталь: обробка даних відбувається на самому пристрої, без постійної передачі в хмару. Для технології, яка буквально “бачить” світ разом із користувачем, це суттєвий плюс.
Схожу концепцію розвивають Envision Glasses. Це окуляри на базі Google Glass Enterprise, які вміють читати текст, описувати сцену перед користувачем, розпізнавати гроші, кольори та об’єкти, а також підключати помічника через відеозв’язок.
Тобто користувач може не лише отримати автоматичний опис, а й звернутися до живої людини, якщо ситуація складніша за те, що може пояснити алгоритм.
Be My Eyes спочатку був безкоштовним застосунком, що з’єднував незрячих та слабозорих користувачів з волонтерами через відеозв’язок: людина показувала камеру, а волонтер пояснював, що бачить. З появою Be My AI на базі GPT-4 додаток отримав ще один режим: користувач може надіслати фото та отримати миттєвий опис сцени від штучного інтелекту.
Крім того, існують “розумні” тростини для пересування. Наприклад, WeWalk Smart Cane 2 використовує ультразвукові сенсори для виявлення перешкод на рівні грудей і голови, тобто там, куди звичайна тростина просто не дістає.
Якщо попереду гілка, знак або інша перешкода, ручка тростини подає вібраційний сигнал. Також тростина інтегрується із застосунком, підтримує навігацію, надає інформацію про громадський транспорт та маршрути.
Голос: технологія говорить за тебе
Після інсульту, бічного аміотрофічного склерозу, черепно-мозкових травм або деяких форм дитячого церебрального паралічу людина може зберігати ясність мислення, але втрачати здатність говорити. У таких випадках на допомогу приходять системи альтернативної та додаткової комунікації (AAC), які буквально повертають можливість бути почутим.
Одним із найвідоміших виробників таких рішень є Tobii Dynavox. Компанія створює комунікатори з технологією eye-tracking: камери відстежують, куди дивиться користувач, а програма перетворює вибрані слова чи символи на синтезоване мовлення. Цікаво, що Tobii має окремі рішення для відеоігор, зокрема для симуляторів.
Саме подібні технології свого часу допомагали спілкуватися фізику Стівену Гокінгу. Сучасні системи стали значно швидшими, точнішими та доступнішими, ніж у його часи.
Для менш складних випадків існують програмні рішення. Наприклад, Proloquo2Go та Proloquo4Text від AssistiveWare перетворюють звичайний iPad на комунікатор. Користувач може обирати піктограми, слова або цілі фрази, а застосунок озвучує їх природним синтезованим голосом.
Автономія: повернення до звичайного життя
Технології доступності давно вийшли за межі лікарень та реабілітаційних центрів. Зрештою, людина живе не лише для того, щоб ходити чи виконувати вправи з фізіотерапевтом. Вона хоче грати в ігри, дивитися фільми, спілкуватися з друзями, самостійно вмикати світло в кімнаті та відчиняти двері. Тут ми говоримо вже не про реабілітацію, а про повернення до повсякденного життя та хобі. Наприклад, до відеоігор.
Одним із найвідоміших прикладів ігрових пристроїв для людей з інвалідністю є Xbox Adaptive Controller від Microsoft. Замість звичного геймпада користувач отримує своєрідний конструктор: до контролера можна під’єднати десятки зовнішніх кнопок, джойстиків, педалей та перемикачів, підібравши оптимальну схему керування під конкретні можливості людини.
Схожим шляхом пішла й Sony зі своїм Access Controller. Цей контролер складається з великих, конфігурованих кнопок, які можна переставляти та перепризначати відповідно до власних потреб. За бажанням до нього також можна підключати зовнішні перемикачі та допоміжні пристрої.
Окрім відомих виробників консолей, існують й інші компанії, які дбають про ігрові потреби людей з інвалідністю. Наприклад, виробник контролерів 8BitDo. Їхнє рішення 8BitDo Lite SE використовує дуже легкі кнопки та стіки, які не потребують значного фізичного зусилля для натискання.
Звісно, доступність – це не лише про ігри. Для людини з обмеженою рухливістю можливість голосом увімкнути світло, налаштувати температуру в кімнаті, зателефонувати близьким чи відчинити двері може бути не менш важливою, ніж новий протез. Саме тому системи “розумного дому”, такі як Amazon Alexa, Apple HomeKit чи Google Home, дедалі частіше розглядають не як побутові гаджети, а як інструменти доступності. Але це тема для окремої розмови.
Що далі: коли технологія заговорить із мозком?
Наступний етап розвитку асистивних технологій – пряме з’єднання мозку з комп’ютером. Поки що це не масовий ринок, а сфера клінічних досліджень. Однак напрямок вже окреслено: якщо людина не може рухати рукою, натискати кнопки чи говорити, система має навчитися зчитувати її наміри безпосередньо з мозкової активності.
Найвідоміший приклад – Neuralink. Компанія розробляє імплант, що імплантується в ділянку моторної кори мозку. Тонкі електродні нитки зчитують нейронні сигнали, а система перетворює їх на команди для комп’ютера: рух курсора, вибір елементів на екрані, потенційно – керування допоміжними пристроями або відновлення комунікації. Станом на початок 2026 року Neuralink повідомляла про 21 учасника клінічних випробувань. Тобто це все ще дослідницький етап, а не готовий продукт для споживачів.
Інший підхід пропонує Synchron. Їхній імплант Stentrode вводиться не через відкриту хірургічну операцію на мозку, а через судину, подібно до стента. Він розміщується поблизу моторної кори та зчитує сигнали, які потім можна перетворити на цифрові команди. У 2025 році Synchron продемонструвала керування iPad силою думки, але сама компанія прямо зазначає: пристрій поки має статус investigational device, тобто експериментального медичного виробу.
Показово, що галузь нейроінтерфейсів поступово зміщується від керування курсором до відновлення мовлення. Neuralink також почала рухатися в цьому напрямку: у 2025 році компанія запустила окреме дослідження з відновлення мовлення. Виявилося, що для багатьох людей можливість швидко спілкуватися з близькими може бути важливішою за можливість рухати курсором по екрану.
Це не означає, що один напрямок важливіший за інший. Деяким пацієнтам потрібне керування комп’ютером, іншим – швидке мовлення, третім – обидві можливості одночасно. І тут, мабуть, найкраще видно головну ідею всієї теми: ефективна технологія доступності не прагне зробити з людини надлюдину. Вона просто повертає їй те, що було віднято: рух, голос, зв’язок зі світом і право самостійно вирішувати, як жити далі.
Можливо, сфера асистивних технологій не така помітна на тлі стрімкого прогресу у військовій техніці та великих мовних моделях, але вона не менш важлива. Приємно, що українські стартапи не пасуть тут задніх, а активно розвиваються та пропонують власні конкурентні рішення, які можуть допомогти українським військовим та цивільним, що отримали важкі поранення внаслідок російської агресії. Це шляхетна справа.
Дізнатися більше на: mezha.ua