Автор фото, Особистий архів Олександра Іванова
Підпис до фото, Олександр Іванов і лист Джоан Роулінг
Знаменита британська письменниця Джоан Роулінг відгукнулася на звернення українського військовослужбовця, який є відданим шанувальником серії про Гаррі Поттера. Він, перебуваючи в російському полоні, переказав своїм товаришам усі сім книг улюбленої саги.
32-річний Олександр — завзятий прихильник світу Гаррі Поттера. Він читав твори Джоан Роулінг настільки багато разів, що майже вивчив їх напам’ять.
Олександр провів понад чотири роки у ворожому полоні. На початку лютого цього року його дружина звернулася до письменниці, сподіваючись на будь-яку допомогу у звільненні чоловіка.
Письменниця не надала відповіді, ймовірно, лист загубився серед численних звернень від її прихильників.
Однак, 31 липня, у день народження Гаррі Поттера, журналістка та громадська діячка Ярослава Гресь передала Олександру відповідь від Джоан Роулінг в ефірі ТСН.
Організація, яку представляє Гресь, займається приверненням уваги відомих осіб до війни в Україні, і їм вдалося налагодити зв’язок з письменницею.
Роулінг висловила привітання Олександру з поверненням із полону.
"Я надзвичайно рада дізнатися, що Вас звільнили з полону та Ви повернулися додому. Бажаю Вам довгого та щасливого життя", — написала авторка.
BBC News Україна поспілкувалася з Олександром Івановим невдовзі після його визволення 15 травня. Наступний матеріал був опублікований 23 травня.
Автор фото, BBC/колаж Ангеліна Корба
Підпис до фото, Олександр Іванов
1495 днів у ворожому полоні — без зв’язку з рідними, без усвідомлення того, що відбувається в Україні, і чи вистояла вона. У темряві, де, здавалося, не залишилося нічого людського, українському морпіху Олександру Іванову допомогла вижити та зберегти внутрішні сили дитяча історія, наповнена глибокими філософськими смислами.
У полоні, проводячи нескінченно довгий час, коли "вже всі думки передумав", він почав переповідати роман своїм товаришам по камері — сторінка за сторінкою, розділ за розділом — пошепки, аби не привернути увагу наглядачів.
"Я зупинявся завжди на найцікавішому місці, немов у серіалах, — розповідає Олександр. — І щойно з’являлася можливість, хлопці просили мене продовжити".
Таким чином, Олександр мимоволі відтворив те, що свого часу зробили багато відомих в’язнів. Василь Стус у таборах декламував свої вірші співкамерникам, коли йому забороняли писати, італійський письменник Прімо Леві в Аушвіці переказував іншим в’язням "Божественну комедію" Данте, а герой роману Івана Багряного "Сад Гетсиманський" розповідав у камері "Мадам Боварі".
BBC News Україна поспілкувалася з Олександром через кілька днів після його звільнення. Він повернувся в Україну під час останнього обміну полоненими між Україною та Росією 15 травня. Разом з ним додому повернулися 205 українських військовослужбовців.
Маріуполь
Олександр народився в Києві. Ще в шкільні роки він вирішив пов’язати свою майбутню кар’єру з військовою справою — закінчив спочатку Київський військовий ліцей імені Богуна, а потім — військовий інститут Київського національного університету.
Після завершення навчання він потрапив до 501-го батальйону військово-морських сил. Завдяки знанням англійської мови пів року служив в українському контингенті в Косово, а згодом обійняв посаду керівника фінансової служби 36-ї бригади морської піхоти в Миколаєві, має звання майора.
У Миколаєві він зустрів свою майбутню дружину Неллі — також військовослужбовицю і таку ж палку прихильницю "Гаррі Поттера", як і він.
Автор фото, Інстаграм Олександра Іванова
Підпис до фото, Олександр із дружиною Неллі і сином Демидом у 2020 році
На початку повномасштабного вторгнення Олександр та Неллі перебували на відстані 600 км одне від одного. Він був на ротації в Маріуполі, вона — вдома в Миколаєві з їхнім трирічним сином.
Олександр згадує про Маріуполь того періоду насамперед його запах — "повітря просякнуте смертю".
Він пригадує похмурі дні в бункері на заводі Ілліча, куди не проникало сонячне світло, чорні мішки з тілами загиблих у коридорах, підрахунок убитих, поранених, зниклих безвісти, а також відчайдушні спроби прориву.
На світанку 12 квітня він востаннє зателефонував своїй дружині і повідомив, що вони ухвалили рішення йти на прорив.
"Він сказав: "Оце зараз у нас буде останній з тобою зв’язок", — розповідає Неллі.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Маріуполь у квітні 2022-го
А через кілька днів надійшло СМС-повідомлення з його номера. Він написав, що живий, перебуває в Оленівці (ДНР) у полоні, і щоб вона більше не писала на цей номер.
Ні Олександр, ні Неллі не могли тоді навіть уявити, що знову побачать одне одного лише через довгі чотири роки невизначеності.
В полоні
Найскладніше в полоні — не фізичні тортури, а спроби зламати тебе морально, зазначає Олександр.
"Фізично що? Ти вийшов на перевірку, 5-10 хвилин, і повернувся назад, а от психологічний тиск тривав постійно, а не тільки під час перевірок", — говорить військовий.
Російські окупанти постійно стверджували, що України як держави більше не існує, що по її території постійно ведуться обстріли і гинуть люди. Вони також не передавали листи. Олександр пригадує, як одного разу охоронцю наказали роздати листи полоненим, а той почав їх демонстративно спалювати.
За чотири роки Олександру вдалося лише раз надіслати своїй дружині голосове повідомлення — дозволили продиктувати три речення, а наступного дня він отримав таку ж коротку відповідь від неї. Вона розповіла, що вони святкували день народження сина, були в кіно і в дитячій кімнаті.
"Я тоді зрозумів, що якщо діти в Миколаєві (місто неподалік від фронту) ходять до кінотеатру, то це означає, що в Україні все гаразд", — каже Олександр.
Три роки свого полону він провів у колонії в Мордовії. Там була невелика камера на вісім осіб, де більшу частину часу доводилося стояти. У ній розміщувалися туалет і умивальник з холодною водою, крихітний шматок мила, тюбик зубної пасти і рулон туалетного паперу на тиждень для всіх.
Раз на три-чотири дні надавалася можливість для короткотривалої прогулянки тривалістю дві-п’ять хвилин. Тричі на день видавали гаряче харчування, але його якість і кількість були такими, що Олександр за час полону схуд на 30 кг.
В останній рік умови стали трохи кращими: перевірок, під час яких зазвичай знущалися з полонених, майже не проводилося, і навіть почали доставляти листи від рідних.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Колонія в Мордовії – фото 2022 року
Тим часом Неллі в Україні по крихтах збирала інформацію про свого чоловіка.
Переважно їй про Олександра, його переміщення та фізичний стан, розповідали військовослужбовці, яких обмінювали. Перебуваючи в полоні, вони вивчали напам’ять номери телефонів дружин своїх товаришів і телефонували їм після звільнення.
"І так складалася картина: так, він був тут, потім опинився в цьому місці, потім в іншому. Так я дізнавалася про його самопочуття, про його думки", — каже Неллі.
А потім почали з’являтися інші новини. До Неллі дійшли чутки, що Олександр у полоні переповідає напам’ять "Гаррі Поттера".
"Я не здивувалася, — посміхається вона. — Але зраділа. Раз він там переказує "Гаррі Поттера", раз у нього є такий настрій, то не все так погано".
"В’язні Азкабану"
З серією романів Роулінг про хлопчика-чарівника Олександр познайомився досить несподівано.
У 2005 році, коли він навчався у шостому класі, він вирішив взяти участь у телевізійній грі для дітей "Найрозумніший", яку тоді вела російська ведуча Тіна Канделакі. Однією з тем підготовки були два світи фентезі — "Володар перснів" і "Гаррі Поттер". Олександр обрав другий.
Автор фото, Олександр Іванов
Підпис до фото, Олександр (на фото крайній праворуч у другому ряду) під час гри "Найрозумніший" у 2005 році
Він пройшов відбір серед тисяч кандидатів, але вибув у першому раунді гри. Проте сага про Гаррі Поттера захопила його назавжди.
Він з нетерпінням чекав виходу кожної наступної частини роману, а п’яту книгу "Орден Фенікса" прочитав буквально за день.
Згодом читання "Гаррі Поттера" скрашувало йому довгу дорогу з Лівого берега, де він мешкав у Києві, до університету в Голосіївському районі.
"Зранку дорога в один кінець міста, ввечері — назад, постійні затори, треба було гаяти час, і я все читав і перечитував "Гаррі Поттера", і так вийшло, що завчив його напам’ять".
Я прошу Олександра процитувати уривок, і він одразу ж, голосом досвідченого оповідача, відтворює:
"Гаррі, є у відділі таємниць така кімната, яку завжди тримають закритою. Там зберігається сила, одночасно дуже страшна й дуже чиста. Ця сила може зруйнувати та знищити твій світ. Може дати тобі таких сил, яких тобі ніхто і ніколи не дасть у житті. Ім’я цій силі — кохання".
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Шостий роман серії – "Гаррі Поттер і напівкровний Принц"
Це цитата з п’ятої частини роману, коли Дамблдор пояснює Гаррі про його силу, — уточнює Олександр. Він додає, що, можливо, опис Вередливої верби (магічне дерево зі світу "Гаррі Поттера" — Ред.) він і не переповість детально, а от більшість діалогів — цілком.
Але як йому спало на думку розповідати цю історію у полоні?
Олександр згадує, що одним із методів психологічного тиску в полоні є заборона розмовляти одне з одним.
В’язні майже весь час, від підйому до відбою, проводять у камері стоячи і мовчки. До вбиральні — за командою, три прийоми їжі, і все — потім знову стоїш і мовчиш. А ще безперервно грає радіо, по якому транслюють пропагандистські передачі про історію Росії.
"Так, ти весь час сам із собою, — каже військовий. — Спочатку йдуть якісь мрії про майбутнє, потім місяць-півтора починаєш будувати собі якісь плани, потім місяць-два згадувати всі моменти свого життя… Але настає момент, коли тобі просто вже нема про що думати".
Автор фото, Metin Aktas/Anadolu Agency via Getty Images
Підпис до фото, Фото з будівлі, яку російські війська ймовірно використовували як вʼязницю в Ізюмі до виведення російських військ з Харківської області у вересні 2022 року
І ось одного разу Олександр поділився з товаришами, що він — фанат Гаррі Поттера, і вони запитали його, про що ця книга.
"А я кажу: "Викинути звідти я не можу нічого. Все одно стоїмо, то я розповім усе", — згадує він.
Олександр розповідає, що це нагадувало аудіокнигу, і що він розповідав "з елементами сучасного телебачення — на цікавому моменті робиш паузу, кажеш: "Через 30 хвилин реклами ви побачите, що було далі".
І розповідь захопила його слухачів — дорослих чоловіків, які вже мали онуків, і 19-річного хлопця-строковика.
"Бувало таке, що ми лягаємо спати, і мені один із моїх товаришів каже: "Знаєш, Саня, чого я чекаю?" Кажу: "Чого?" — "Коли ми вже зранку встанемо, поснідаємо і ти продовжиш розповідати".
Так протягом місяця, п’ять-шість годин щодня, Олександр пошепки, щоб не почули охоронці, але емоційно та захоплено переповідав пригоди героїв Гоґвортсу. Коли він "входив у раж" і починав підвищувати голос, хлопці його заспокоювали. А коли він зрештою дійшов до кінця, попросили розповісти "Гаррі Поттера" з початку.
Автор фото, Олександр Іванов
Підпис до фото, Татуювання з символікою всесвіту Гаррі Поттера на руці Олександра
Незабаром вони почали асоціювати себе з героями магічного світу.
"Ми відчували себе в’язнями Азкабану, за дверима — дементори. А з дементорами як найкраще боротися? За допомогою патронуса… І ось коли людина в полоні починає вірити, що її вдома чекають, це створює такого сильного патронуса, через якого жодні дементори не пройдуть".
Татуювання з символікою фентезі, які Олександр зробив собі ще до війни, також певною мірою оберігали його в полоні.
Деякі з російських охоронців дивилися фільми про Гаррі Поттера, і коли вони бачили його татуювання, "в них проявлялася якась людяність, — вони починали нормально спілкуватися", каже він.
Лист до Джоан Роулінг
Тим часом Неллі, яка невпинно боролася за повернення свого чоловіка, також вирішила звернутися за допомогою, використовуючи їхнє зі спільним Олександром захоплення.
Вона написала листа авторці "Гаррі Поттера" Джоан Роулінг.
Жінка розповіла письменниці, що вони з чоловіком — великі фанати її творів, що вдома зберігається колекція книг про "Гаррі Поттера" і багато сувенірів із символікою цього світу.
Автор фото, Неллі Іванова
Підпис до фото, Лист, який Неллі написала Джоан Роулінг
Неллі також розповіла неймовірну історію про те, як її чоловік у полоні переповідає одну за одною книги про хлопчика-чарівника, і як це допомагає йому та іншим українським полоненим триматися.
"Ми віримо, що "щастя можна знайти в найтемніші часи, якщо не боятися звертатися до світла", — написала вона від руки англійською мовою, додавши: "Алекс став таким світлом для багатьох інших".
Щоб привернути увагу до цієї події, у лютому журналісти ТСН зняли репортаж про те, як Неллі пише листа до британської письменниці.
Джоан Роулінг не відповіла, але диво, на яке Олександр і Неллі так сподівалися, сталося.
"Людина у відчаї стукає спочатку у відчинені двері, потім у зачинені, а коли і там не відповідають, починає стукати у вигадані фантастичні двері, — каже Олександр. — Я не виключаю, що за тими магічними дверима відповіли".
15 травня Неллі отримала повідомлення на телефон від Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Побачивши його, вона розплакалася — Олександр повертався додому.
Автор фото, Неллі Іванова
Підпис до фото, Син Олександра Демид чаклує, щоб батька повернули з полону
"Я сказала сину, що тата обміняли. Він так стрибати почав, я такої радості в нього ще не бачила, обійняв мене, не міг зрозуміти, чому я плачу".
Поки Олександр проходить реабілітацію, вони щодня спілкуються телефоном — адже їм так багато треба розповісти одне одному. І вже незабаром родина нарешті зможе обійнятися.
Тим часом Олександр залпом поглинає новини, намагаючись надолужити все, що він пропустив. А ще він отримує сотні повідомлень із підтримкою та посилки з атрибутами Гаррі Поттера від людей, які дізналися його історію.
"Не можу передати словами, що для мене це означає, і як я вдячний кожному, як я пишаюся тим, що є частиною цієї країни", — говорить він емоційно.
Ще у 2022 році Неллі зробила собі татуювання з відомою фразою з роману, якою Северус Снейп зізнається у вірності і вічному коханні матері Гаррі: "After all this time? – Always". Таке ж татуювання має і Олександр.
"Я собі цією фразою сказала тоді, що чекатиму Сашу стільки, скільки знадобиться", — каже Неллі.
"Після всього цього часу? — Завжди".
Автор фото, Олександр Іванов
Підпис до фото, Олександр отримує сотні повідомлень із підтримкою та сувеніри з атрибутами Гаррі Поттера
P.S. Коли наш матеріал вже був опублікований, ми дізналися, що Олександр, Неллі і Демид нарешті разом.