Від жіночих історій до досвіду війни: які фільми змагатимуться за нагороди ОМКФ
13 серпня 17-й Одеський міжнародний кінофестиваль оприлюднив програму міжнародного конкурсу. Цього року до неї включено повнометражні стрічки з Європи, Північної та Південної Америки, об’єднані зосередженістю на жіночих наративах та переживаннях. Героїні картин опиняються в різноманітних епохах і обставинах — від сімейних криз і пошуку власної ідентичності до випробувань війною, втратами, утисками та боротьбою за волю.
Паралельно фестиваль вже презентував вітчизняний конкурс, що складається з чотирьох ігрових та десяти документальних фільмів. Українські стрічки досліджують теми війни та її наслідків, пам’яті, незламності, втрат та пошуку шляхів у майбутнє.
Фестиваль також анонсував спеціальну програму «Жінки у війську: 8 років видимості», створену у співпраці з рухом Veteranka. До неї увійдуть документальні стрічки та серіальні проекти. Окремо відбудеться показ ретроспективи Сергія Буковського, що включатиме дев’ять фільмів, знятих режисером у період з 1987 по 2022 рік.
Ще одна секція — «Focus on Georgia» — об’єднає п’ять кінострічок від режисерів Грузії різних поколінь. Крім того, на глядачів чекають «Гала-прем’єри» — покази фільмів, які вперше з’являться на великому екрані.
Заплановано, що фестиваль проходитиме з 27 серпня до 4 вересня 2026 року в Києві.
Фільми, що увійшли до міжнародного конкурсу
«Брат», реж. Мацей Собєщанський (2025, Польща, Чехія)
14-річний Давид несе відповідальність за свого молодшого брата та намагається відповідати сподіванням матері, яка прагне розпочати нове життя без чоловіка, що перебуває у в’язниці. Коли в їхньому житті з’являється Конрад — єдина доросла людина, якій хлопець довіряє, — крихка рівновага сім’ї починає руйнуватися.
«Брудні гроші — білі ночі», реж. Крістіна Ґрозева, Петар Валчанов (2025, Болгарія, Греція)
Акушерка Марина та її чоловік Ґоша роками накопичували кошти на подорож до Санкт-Петербурга. Вторгнення Росії в Україну та зникнення турагентства разом з їхніми заощадженнями руйнують мрію. Разом з нею на поверхню випливають брехня та проблеми, які подружжя роками приховувало одне від одного.
«Друге життя», реж. Лоран Слама (2025, Франція)
Елізабет, парижанка, яка через проблеми зі слухом опинилася в ізоляції, працює консьєржкою Airbnb, щоб продовжити свою візу. Знайомство з американцем Елайджею переростає в несподівану пригоду в Парижі. Зйомки фільму відбувалися під час Олімпійських ігор 2024 року.
«Невидимі», реж. Жюнна Шіф (2025, Канада)
Артистка бурлеску та секс-працівниця Елізабет розглядає можливість змін у своєму житті після знайомства з клієнтом, який має інвалідність. Ця зустріч спонукає її переосмислити сприйняття сексуальності, потреб та видимості людей з інвалідністю, а також власну професію.
«Невдячні створіння», реж. Ольмо Омерзу (2025, Словенія, Чехія, Польща, Франція, Словаччина, Хорватія)
Під час відпустки на Адріатиці 17-річна Клара намагається впоратися з розладом харчової поведінки. Закоханість у місцевого юнака допомагає їй відновити апетит, проте ситуація ускладнюється, коли його починають підозрювати у вбивстві.
«Сестра-самітниця», реж. Івана Младеновіч (2025, Румунія, Сербія, Італія, Іспанія)
Стела закохується у відомого балканського музиканта, якого бачить по телевізору, і її захоплення поступово перетворюється на одержимість. За допомогою Вери, однієї з можливих коханок музиканта, вона вирушає до Бухареста — міста, де на неї чекає зовсім інше життя.
«Як вдома», реж. Ґабор Голтаї (2025, Угорщина)
Самотню Ріту викрадає сім’я, яка помилково вважає її Сільві — дівчиною, що колись втекла з дому. Щоб виплутатися з цієї ситуації, Ріта вирішує вдавати, ніби вона — та сама Сільві. Однак, чим більше вона дізнається про родину, тим небезпечнішою стає ця гра.
«Гаряче», реж. Рамзі Башур (2026, США)
Мати ліванського походження та її син-американець подорожують автомобілем через Сполучені Штати до його батька. Подорож оголює розбіжності між ними та спонукає обох переосмислити поняття дому та належності.
«Ейзель 85», реж. Теодора Ана Міхай (2026, Бельгія, Нідерланди, Німеччина)
Напередодні фіналу Кубка Європи 1985 року на стадіоні «Ейзель» спалахує сутичка між вболівальниками «Ліверпуля» та «Ювентуса». У центрі хаосу опиняються дочка мера та журналіст, перед якими постає вибір між професійним обов’язком та людською гідністю.
«Мухи», реж. Фернандо Еймбке (2026, Мексика)
Самотня Ольґа здає кімнату у своїй квартирі через фінансові труднощі. Знайомство з 9-річним сином орендаря поступово руйнує її усталений, ретельно контрольований світ.
«Розкажіть усім», реж. Аллі Хаапасало (2026, Фінляндія)
1898 рік. Бунтарку Аманду відправляють до острова-санаторію для «незручних» жінок. Спроби втекти зближують її з іншими пацієнтками, а знайомство з місцевим рибалкою змушує замислитися, чи можлива свобода поза межами острова.
«Скажи, що відчуваєш», реж. Лукаш Рондуда (2026, Польща)
Молодий художник Патрик дізнається про проект, де сльози можна обміняти на гроші. Сам він не здатен плакати, але знайомство із засновницею проєкту, арттерапевткою Марією, приводить їх до розмов про травми, страхи та сімейні стосунки. Фільм базується на реальних подіях.
«Сука», реж. Домінґа Сотомайор (2026, Чилі, Бразилія)
Сильвія живе на віддаленому острові біля узбережжя Чилі, де займається збиранням водоростей. Її життя змінюється з появою безпритульного цуценяти Юрі, але коли собака зникає, героїня змушена звернутися до травматичних спогадів дитинства. Юрі, яка зіграла у фільмі, отримала Palm Dog на цьогорічному Каннському кінофестивалі та знайшла нову родину.
«Три дні у вересні», реж. Тудор Джурджу (2026, Румунія)
Б’янка втікає з-під вінця після появи коханки нареченого і вирушає самотужки до курортного міста. Несподівані зустрічі та нічні пригоди поступово допомагають їй по-новому поглянути на власне майбутнє.
Фільми, що увійшли до національного конкурсу
Серед ігрових стрічок:
«За Перемогу!», реж. Валентин Васянович (Україна, Литва, 2025)
Антиутопія про повоєнну Україну, де кінорежисер залишається вдома, тоді як його дружина та донька мешкають у Відні. Родина постає перед питанням, чи існує майбутнє в країні, яку війна змінила назавжди.
«Крила», реж. Ана Роша де Соуза (Португалія, Україна, Кіпр, 2026)
Українка Орися із синдромом Дауна разом із родиною втікає від війни до Португалії. Нове життя дається непросто, але дружба з донькою місцевої волонтерки допомагає їй поступово відновити довіру до людей та відчути ґрунт під ногами.
«Мрія Кіри», реж. Денис Колесніков (Україна, 2026)
Кіра готується до еміграції з України, але пошук нового житла перетворюється на подорож до власної сутності. Стосунки з молодшою сестрою, музика та особисті відкриття допомагають їй зрозуміти себе в реальності, зміненій повномасштабною війною.
«Соліст», реж. Сергій Сторожев (Україна, 2026)
Після звільнення з театру актор Лев починає працювати «пацієнтом» у психіатричній лікарні, допомагаючи студентам-медикам складати іспити. Робота серед людей, яких він спочатку зневажає, поступово змінює його самого.
Серед документальних стрічок:
«Бо козацького роду», реж. Роман Крупач (Україна, 2025)
Особиста історія режисера, який після початку повномасштабної війни вступив до ЗСУ, пройшов фронт і зазнав важкого поранення. Реальність бойових позицій, шпиталів та реабілітаційних центрів доповнюється чорно-білою анімацією.
«Гірник», реж. Микола Бут (Україна, 2026)
Мешканці Донбасу стоять перед вибором: залишатися під постійними обстрілами чи залишити свої домівки. Паралельно волонтери проводять евакуацію людей та домашніх тварин з прифронтових територій.
«Летять хмари з великою швидкістю», реж. Роман Островський (Україна, Німеччина, 2025)
Три сюжети — про втрату сім’ї в Бородянці, вимушену евакуацію з Бахмута та загибель пораненого бійця — складаються в розповідь про втрати та стійкість. Режисер Роман Островський згодом сам став військовослужбовцем.
«Машина часу Майдан», реж. Володимир Тихий, Роман Любий (Україна, Німеччина, 2026)
Поранений 21-річний солдат переноситься з сучасного поля бою в грудень 2013 року, де опиняється посеред Майдану. Він шукає молодого поета, якому через десять років судилося загинути на війні. Документальна реальність тут переплітається з художньою метафорою.
«Одного дня я хочу побачити тебе щасливим», реж. Марина Нікольчева (Україна, Франція, 2025)
На тлі війни режисери Марина та Макс намагаються зберегти свої стосунки. Камера стає інструментом для розмов про любов, турботу та крихкість близькості у світі, що кардинально змінився.
«Рятуй», реж. Алессіо Ск’яцца (Україна, США, 2025)
Після початку повномасштабного вторгнення рятувальники вирушають до прифронтових регіонів, щоб евакуювати покинутих тварин. Вони працюють під обстрілами, долають заміновані дороги та ризикують власним життям заради тих, хто не може захистити себе самостійно.
«Театр Ветеранів», реж. Юлія Большинська (Україна, 2026)
Ветерани, військовослужбовці, бойові медики та волонтери проходять реабілітацію через театральне мистецтво. Репетиції та вистави стають для них простором довіри, де творчість допомагає переосмислити пережитий досвід.
«Тиша лиманів», реж. Володимир Бакум (Україна, 2026)
У «Тузлівських лиманах» команда національного парку протягом чотирьох сезонів документує воєнні злочини проти довкілля, займається порятунком птахів, протидіє браконьєрству та відновлює екосистеми.
«To Die To Live», реж. Юлія Гонтарук (Україна, Латвія, Словаччина, 2026)
Троє українських добровольців, які брали участь у бойових діях ще у 2014 році, намагаються повернутися до мирного життя після пережитого. Коли Росія розпочинає повномасштабне вторгнення, їм знову доводиться вирушати на війну.
Джерело новини: elle.ua