Автор фото, BBC/Serenity Strull/Getty Images
Здається неймовірним, але одна незначна зміна у ваших харчових звичках може суттєво покращити стан вашого організму та розуму.
Це може знизити ризик розвитку депресії та захистити від недоумства, збільшити насолоду від споживаної їжі, і, можливо, навіть сприяти довшому життю.
Йдеться не про нову модну дієту, а про одну з найдавніших людських практик: спільне вживання їжі з іншими.
"Спільні прийоми їжі є ключовим механізмом для налагодження зв’язків, зміцнення довіри та створення соціальних контактів", – зазначає Ян-Еммануель Де Нев, професор економіки та поведінкових наук в Оксфордському університеті.
Це має значний вплив на наше загальне самопочуття.
На жаль, зростаюча соціальна ізоляція в сучасному світі призводить до зменшення цієї практики. Однак, налагодження зв’язків з іншими людьми та використання давнього зв’язку між їжею та дружбою може бути простішим, ніж здається.
Зміцнення психологічної стійкості
Значна частина досліджень, присвячених спільним трапезам, зосереджується на їхньому впливі на психічне здоров’я.
Одне дослідження, проведене Сіньї Ван та її колегами з Провінційного центру контролю та профілактики захворювань Чжецзяну в Китаї, охопило 9361 жінку віком від 60 років.
Воно показало, що кількість осіб, які споживали їжу разом, є чітким індикатором ризику розвитку депресії.
Це спостерігалося навіть після врахування численних інших факторів, що впливають на добробут, таких як загальний стан здоров’я, фінансове становище та самотнє проживання.
На думку авторів, це свідчить про унікальний вплив спільного харчування на наше психічне благополуччя.
Багато інших досліджень підтверджують ці висновки.
Наприклад, дослідники з Токіо виявили, що люди віком 65-74 роки, які мешкали з родинами, але їли на самоті, мали вп’ятеро вищу ймовірність розвитку симптомів депресії порівняно з тими, хто регулярно їв у компанії.
Можливо, найпереконливіші докази походять зі щорічного звіту World Happiness Report, який аналізує світовий добробут на основі глобальних опитувань компанії Gallup.
У 2024 році японський виробник харчових продуктів Ajinomoto профінансував додавання до звіту розділу про харчові звички, що включав такі питання:
"Якщо подумати про останні сім днів, скільки днів ви їли з кимось, кого знаєте? Скільки днів ви вечеряли з кимось, кого знаєте?"
"Коли я це побачив, у мене загорілися очі", – говорить Де Нев, який брав участь у написанні розділу про важливість спільних трапез у останньому World Happiness Report.
"Це стосувалося приблизно 150 тисяч людей по всьому світу, які відповіли на це запитання".
Команда Де Нева виявила, що чим частіше люди ділили прийоми їжі з іншими, тим вищими були їхні показники за стандартними шкалами емоційного благополуччя, причому ця закономірність виявилася напрочуд стабільною.
"Це виявилося таким же потужним показником задоволеності життям, як зайнятість та відносний рівень доходу", – зазначає він, вказуючи на два фактори, які, як відомо, мають величезне значення для добробуту.
Хімія благополуччя
Де Нев підкреслює, що запитання про спільні трапези можуть слугувати лише показником загального соціального життя людини, але він підозрює, що в самому акті спільного вживання їжі є щось особливе.
Він зазначає, що англійське слово “companion” походить від латинських коренів “cum” та “pānis” – “з хлібом”, тоді як китайський термін 伙伴 (huǒ bàn) для того ж поняття походить від ієрогліфів, що описують військовий підрозділ, який користується однією кухонною піччю.
"Це має глибоке культурне коріння", – говорить він.
У своїй книзі “Друзі” (Friends) Робін Данбар, біологічний антрополог з Оксфордського університету, припускає, що прийом їжі природним чином активує ендорфінову систему – ті самі хімічні речовини доброго самопочуття, які відповідають за наші природні відчуття піднесення.
Це може зміцнювати зв’язок, що формується під час трапези, змушуючи нас відчувати сильніше почуття близькості.
У 2025 році японські дослідники виявили, що люди, які регулярно їдять на самоті, мають менший об’єм мозку в ключових ділянках, пов’язаних із когнітивними функціями.
Цікаво, що присутність інших людей може посилювати задоволення від самої їжі.
Серія досліджень Еріки Бутбі з Пенсильванського університету показала, що люди, які їли шоколад у компанії іншої людини, вважали його значно смачнішим.
Зменшення ризику недоумства
Спільні прийоми їжі можуть навіть уповільнювати старіння мозку.
У 2025 році японські дослідники виявили, що люди, які регулярно їдять на самоті, мають менший об’єм мозку в ключових ділянках, пов’язаних із когнітивними функціями, включно з медіальною скроневою часткою та гіпокампом.
Хоча частина цих відмінностей, очевидно, пов’язана з самим раціоном харчування – загалом люди, які їдять самі, схильні споживати менш поживні продукти, – це не пояснює всього. Це свідчить про те, що зниження рівня соціальних контактів також відіграє роль у довгостроковому здоров’ї їхнього мозку.
Автори припустили, що задоволення та посилена соціальна підтримка під час спільних трапез можуть пом’якшувати стрес, який є відомим фактором ризику погіршення стану нервової системи.
Інше можливе пояснення полягає в тому, що розмови за столом забезпечують додаткову розумову стимуляцію, яка підтримує активність мозку в літньому віці.
Автор фото, BBC/Serenity Strull/Getty Images
Підпис до фото, Прийом їжі стимулює вивільнення ендорфінів, що може допомагати нам формувати міцніші зв’язки під час спільного споживання їжі
Учасники дослідження були людьми з нормальною когнітивною функцією, однак дослідники попередили, що таке зменшення об’єму мозку з часом може підвищувати схильність до деменції.
Смачного!
У World Happiness Report зазначається, що харчові звички суттєво відрізняються між країнами, і ми можемо багато чого навчитися в окремих держав щодо збереження культури дружнього спілкування за столом.
В середньому, японці ділять з іншими менш ніж чотири прийоми їжі на тиждень.
У Великій Британії та США цей показник становить приблизно сім-вісім, тоді як в Італії він наближається до дев’яти.
Італія, звісно, добре відома своєю товариською культурою харчування.
Коли ЮНЕСКО надало італійській кухні статус нематеріальної культурної спадщини, організація підкреслила ключову роль трапез у "зміцненні зв’язків із родиною та громадою, чи то вдома, у школах, чи під час фестивалів, церемоній і громадських зібрань".
Тож не дивно, що ця країна також перебуває серед лідерів у пошуку способів захисту своєї культури спільного споживання їжі від тиску сучасного світу.
Рух Slow Food, що зародився в Італії, було започатковано 50 років тому як пряму відповідь на зростання популярності фастфуду.
Він найбільш відомий своїми прагненнями захищати місцеві традиції та заохочувати стале споживання, але рух давно наголошує на важливості того, щоб спільні трапези були центром нашого дня.
"В Італії спільне вживання їжі – це окрема філософія: готувати разом і спільно брати участь у підготовці того, що ми ставимо на стіл", – пояснює Барбара Наппіні, президентка Slow Food Italia.
"Це потребує турботи та терпіння".
Платонічні зустрічі
Попри це, виклики XXI століття змушують багатьох італійців дедалі більше відчувати ізоляцію.
Але якщо ви не бажаєте їсти на самоті, рішення може бути простішим, ніж здається.
Можливо, вас уже оточують люди, які з радістю погодилися б розділити з вами трапезу.
Численні наукові роботи показують, що люди набагато охочіше приймають такі запрошення, ніж ми очікуємо.
Загалом, ми недооцінюємо, наскільки людям подобається наше товариство і наскільки вони прагнуть проводити з нами час.
Тож, якщо ви знаєте когось, хто також може відчувати самотність і кому була б приємна можливість поспілкуватися за хорошою їжею, найкраще рішення – просто запросити цю людину.
А якщо вам справді важко придумати, кого запросити, існують і технологічні рішення.
У 2019 році італійський технологічний підприємець Паоло Баваро заснував додаток Tablo, щоб об’єднувати людей, які не хочуть їсти самі.
Дотепер ним скористалися понад 300 тисяч разів.
Можливо, не дивно, що середній користувач – молода людина, приблизно 30 років.
"У такому віці складніше заводити друзів, – каже Баваро. – Ви багато працюєте, у багатьох ваших друзів уже є сім’ї. Ви хочете спілкуватися, але не знаєте, з ким кудись піти".
Баваро наголошує, що його додаток не орієнтований на якийсь конкретний “тип” людей і його не слід розглядати як сервіс для знайомств. Його мета – розширити коло спілкування людей у той період життя, коли вони найбільше цього потребують.
Коли ми згадали цей додаток у розмові з Де Невом, він звернув нашу увагу на експеримент психолога Джаміла Закі зі Стендфордського університету, який допоміг організувати “платонічні побачення” для сором’язливих студентів у кав’ярні кампусу. Ця ініціатива сприяла зміцненню їхньої соціальної впевненості.
Такі ініціативи, на його думку, можуть “мати досить довготривалі позитивні наслідки”.
Розділивши хліб з іншими, ви цілком можете побудувати тривалу дружбу, а заразом поліпшити своє здоров’я та відчуття щастя.