Цього тижня Україна відзначила тридцять п’яту річницю проголошення незалежності країни незвичним військовим парадом, що складався виключно з безпілотних систем. Цей парад дронів у центрі Києва позиціонується як перший у своєму роді, підкреслюючи становлення України як світового лідера у сфері ведення бойових дій за допомогою дронів.
Статус України як «дронової наддержави» є ключовим аспектом разючої воєнної трансформації країни. Повномасштабне вторгнення Росії з 2022 року стимулювало безпрецедентне розширення українських збройних сил та стрімке зростання колись стагнуючої оборонної промисловості країни. Як наслідок, Україна перетворилася на потужну військову державу, яка нині переосмислює саму природу війни.
Коли у лютому 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, початкові етапи війни мало чим відрізнялися від великих конфліктів кінця ХХ століття, адже обидві сторони значною мірою покладалися на артилерію та танки. Щоб протистояти перевазі Росії у живій силі та вогневій потужності, Україна незабаром експериментувала з використанням недорогих дронів для розвідки та ударних завдань. Дрони також дозволили Україні зменшити залежність від військової допомоги західних партнерів, яка часто була обтяжена затримками та вразливою до мінливих політичних настроїв.
За останні чотири роки вітчизняна індустрія дронів стрімко зросла, щоб задовольнити величезний попит. На початку повномасштабного вторгнення країна мала лише кілька виробників дронів. Натомість зараз сотні українських компаній виробляють безпілотники. Тим часом річний обсяг виробництва зріс приблизно з одного мільйона дронів у 2024 році до приблизно семи мільйонів цього року.
Українські військові інтегрували технології дронів практично в усі аспекти воєнних зусиль країни. Дрони-розвідники та ударні дрони нині домінують у небі над полями битв на півдні та сході України, спричиняючи понад три чверті російських втрат і створюючи «зони знищення» глибиною в десятки кілометрів.
Домінування високоточної вогневої потужності на основі дронів змусило розсіяти війська та техніку, що призвело до відходу від чітко визначених ліній фронту та зробило великомасштабні наступальні операції надзвичайно складними. Використання передових роботизованих систем також дозволило Україні зберегти цінну людську силу та обороняти великі ділянки фронту з мінімальним розгортанням військ.
На додаток до повітряних дронів, Україна розробила широкий спектр наземних безпілотних транспортних засобів (НБТЗ), які виконують функції логістичної підтримки та проводять медичну евакуацію поранених солдатів у бойових умовах. Це змінює спосіб дій української армії на полі бою. За перші вісім місяців 2026 року українські НБТЗ провели понад сто тисяч місій бойової підтримки.
Інноваційне використання Україною дронових технологій та роботизованих систем на полі бою дозволило зупинити хвилю російського вторгнення, незважаючи на поширені в 2024 та 2025 роках очікування, що дефіцит людських ресурсів та проблеми з мобілізацією в Києві незабаром призведуть до колапсу оборони країни. Ці негативні прогнози ґрунтувалися значною мірою на застарілій військовій логіці ХХ століття. Важливо, що більшість скептиків не змогли повністю оцінити, що Україна веде зовсім іншу війну ХХІ століття. Компенсуючи нестачу особового складу за допомогою роботизованих та дронових технологій, Україна змогла сповільнити просування росіян і завдати їм високих втрат.
Окрім полів битв, Україна також надзвичайно ефективно застосовує дрони. У Чорному морі українські морські дрони потопили або пошкодили десятки російських військових кораблів, змусивши залишки флоту Путіна відступити з окупованого Криму.
Зростаючий арсенал вітчизняних далекобійних дронів дозволяє Україні наносити удари по території Росії, здійснюючи стратегічні бомбардування, які спричинили найгіршу паливну кризу в країні з часів розпаду Радянського Союзу. Нещодавно розробка нового покоління дронів середньої дальності уможливила удари далеко за лінією фронту, що порушує російську військову логістику та загрожує ізоляцією Кримського півострова.
Перетворення України на військового інноватора зумовлене динамічною культурою стартапів, яка підтримується низкою ініціатив, включаючи платформу Brave1, що надає підтримку компаніям оборонного сектору, допомагаючи пов’язувати їх з державою, військовими та потенційними інвесторами. Зараз з’являються все більш виразні ознаки міжнародного інтересу до українських оборонних технологічних компаній, зокрема з боку інвесторів та тих, хто прагне створити спільні підприємства.
Успіхи України на полі бою та військові інновації змінюють сприйняття країни на міжнародній арені. На початку 2025 року президент США Дональд Трамп наполегливо закликав українського колегу Володимира Зеленського прийняти дружні до Кремля мирні умови, заявивши, що Україна «не мала козирів». Однак нещодавно американський лідер визнав, що українські військові «були дуже ефективними».
Деякі пішли далі. З моменту спалаху ворожнечі між Сполученими Штатами та Іраном у лютому 2026 року країни Близького Сходу прагнули отримати український досвід для захисту від іранських дронів. Країни-члени НАТО нині покладаються на українських інструкторів для підготовки з ведення бойових дій за допомогою дронів, тоді як Україна широко визнана як ключовий внесок у європейську безпеку.
Коли Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році, він назвав «демілітаризацію» країни своєю головною воєнною метою. Більш ніж через чотири роки стає все більш очевидним, що розв’язане ним вторгнення обернулося проти нього і перетворило Україну на потужну військову державу. Цей статус нині є головним фактором, що забезпечує українську незалежність, і, схоже, визначатиме майбутнє місце країни у ширшому світі на багато років уперед.
Микола Бєлєсков є науковим співробітником Національного інституту стратегічних досліджень та старшим аналітиком української ГО «Повернись живим». Висловлені в цій статті погляди є особистою позицією автора і не відображають думок чи позицій НІСД або «Повернись живим».
Дізнатися більше на: www.atlanticcouncil.org