Вулкани серединно-океанічних хребтів формуються там, де океанічні плити розходяться, і магма знизу піднімається, утворюючи нову кору. Потім є внутрішньоплитні вулкани, такі як кальдера Єллоустоун або вулкани, що утворюють Гавайські острови, де “гаряча точка” в мантії спричиняє сконцентровану зону вивержень. Нарешті, є вулкани зон субдукції, як-от Маунт-Рейнір у Вашингтоні та Фудзі в Японії. Ці вулкани формуються на континентальній корі, в глибині суходолу від зони субдукції, де океанічна плита занурюється під континент, і на них впливає вода в океанічній плиті, яка спричиняє плавлення гірських порід у надрах.
Крім того, еволюція Етни була дивною. На ранніх етапах історії вулкана він вивергав невеликі обсяги багатих на кремнезем лав. Пізніше він почав викидати велику кількість лави, багатої на лужні метали, такі як калій і натрій. Це незвично, зазначив Піле; зазвичай, багата на кремнезем лава походить з магматичних резервуарів з великою кількістю розплаву, тому вони вивергаються у великих обсягах, тоді як лужна лава походить з менш розплавлених порід у мантії і, отже, має тенденцію вивергатися у невеликих кількостях.
Вони виявили, що лава Етни, схоже, походить з розплавленого шару у верхній частині мантії, відомого як зона низьких швидкостей, оскільки сейсмічні хвилі сповільнюються в цих регіонах. Ці зони низьких швидкостей, ймовірно, поширені, але розплав рідко досягає поверхні. Що робить Етну особливою, так це її розташування в складній тектонічній зоні. Субдукуюча плита занурюється під Євразійську плиту нерівномірно; вона частково застрягла, що призводить до зминання та деформації породи. “Зминання дозволяє магмі підніматися”, — сказав він.