Автор фото, Getty Images
Дослідження за участі ветеранів вказують на те, що потужний галюциноген може стати новим методом терапії посттравматичного стресового розладу (ПТСР), проте науковці досі не розуміють точного механізму його дії.
Еліас Кфурі сприймав це як останній шанс позбутися багаторічного глибокого психологічного болю. Лежачи на спині у клініці в Тіхуані, Мексика, колишній бойовий медик ВМС США перебував під впливом ібогаїну – потужного психоделіку, який занурив його у подорож минулими спогадами.
"Я почав бачити людей, яких я впізнавав за фотографіями – давніх родичів чи друзів, які давно померли", – розповідає Кфурі, якого було звільнено з військової служби за станом здоров’я у 2016 році.
"Я переживав так багато подій зі свого життя і відчував, наче вони відбуваються просто зараз", – додає він.
Такі яскраві переживання є характерними для ібогаїну. Це сполука, що отримується з коренів африканського чагарнику ібога і традиційно використовується в духовних та лікувальних ритуалах центрально-західної Африки. Наразі її все частіше тестують як потенційний засіб для лікування різноманітних станів – від ПТСР до залежності від наркотиків.
Однак препарат заборонений у багатьох країнах через побоювання щодо безпеки, зокрема у США, де він внесений до списку контрольованих речовин. Науковці ж досі намагаються з’ясувати, як саме він функціонує.
Основне питання полягає в тому, чи саме хімічний склад препарату, чи потужні психоделічні переживання забезпечують його виражені терапевтичні ефекти.
Бойові шрами
Двадцять один рік військової служби завдав Кфурі серйозної шкоди. Він описує травми "від голови до п’ят". Також його турбували головні болі.
"Вони просто ніколи не минали", – каже Кфурі, який нині мешкає у Вірджинія-Біч на узбережжі Атлантичного океану в США.
Дюжина хірургічних втручань майже не полегшила його травми чи біль. Так само неефективними виявилися методи лікування інших психологічних бойових травм.
"Я провів дитинство на війні, а потім сам опинився на війні вже дорослим", – розповідає Кфурі, який народився в Бейруті під час громадянської війни в Лівані (1975–1990).
У 2012 році йому діагностували ПТСР. Після завершення служби він, за його словами, "дедалі глибше занурювався в пітьму". Він пробував різноманітні медикаменти та види терапії, але ніщо не принесло полегшення.
Саме тоді, коли він майже втратив надію, Кфурі вперше почув про ібогаїн: друг зв’язав його з іншим ветераном, який планував взяти участь у дослідженні в Мексиці, де застосування ібогаїну не регулюється, з метою вивчення потенційної користі препарату для лікування черепно-мозкових травм та ПТСР.
Кфурі також зголосився стати учасником.
Кфурі був серед 30 ветеранів спецпризначення зі США, які прибули до клініки в Мексиці, де дослідники зі Стенфордського університету спостерігали за процесом їхнього лікування.
У клініці групи по п’ять ветеранів отримували капсули ібогаїну – до максимальної дози 14 мг на кілограм маси тіла протягом трьох годин.
Вони лежали на матах у великій кімнаті з пов’язками на очах, коли речовина починала діяти. Учасників завчасно підготували до того, чого очікувати під час "трипу", який міг тривати до 72 годин, і вони весь час перебували під наглядом медичного персоналу.
Для Кфурі цей досвід виявився особистим та надзвичайно складним. В один момент, протягом приблизно 12 годин під впливом препарату, він, за його словами, провів катарсичну розмову із самим собою в дитинстві.
Автор фото, Elias Kfoury
Підпис до фото, Еліас Кфурі стверджує, що лікування ібогаїном змінило його життя
Після одного-єдиного сеансу з ібогаїном, згідно з анкетами учасників, науковці зафіксували полегшення симптомів ПТСР, депресії та тривожності. Загальні показники змінилися від "легкої або помірної інвалідності" до "відсутньої або легкої інвалідності".
Подальше дослідження також встановило прямий зв’язок між інтенсивністю переживань, схожих на сон, які відчували ветерани, та значним покращенням симптомів ПТСР – як одразу після терапії ібогаїном, так і через місяць.
Лікування залежності
Це не вперше, коли вживання ібогаїну пов’язують із покращенням стану здоров’я. Сучасний науковий інтерес до цього африканського церемоніального препарату датується 1962 роком, коли 19-річний наркозалежний від героїну Говард Лотсоф прийняв одну дозу – неофіційно надану знайомим хіміком – і відзначив зникнення симптомів абстиненції від героїну.
З того часу протягом десятиліть вивчається здатність ібогаїну допомагати залежним долати тягу до різних речовин, зокрема опіоїдів та кокаїну.
"Коли ти бачиш це вперше, це здається магією: вони приймають ібогаїн, і синдром відміни повністю зникає", – говорить Хосе Карлос Бусо, клінічний психолог та фармаколог, який досліджує психоделіки вже 30 років.
Розуміння того, як допомагає ібогаїн
Однак науковці досі намагаються зрозуміти, як саме ібогаїн здатен забезпечувати терапевтичний ефект.
"У нас немає чіткого механізму, і він значно менш досліджений, ніж у інших психоделіків", – зазначає Клейтон Олаш, дослідник лабораторії стимуляції мозку Стенфордського університету, який працював над аналізом даних із мексиканського дослідження за участі 30 ветеранів, у якому брав участь Кфурі.
Ібогаїн відрізняється від інших психоделічних сполук. Наприклад, за словами Олаша, він майже не взаємодіє з рецептором 5-HT2A, який зазвичай відіграє значну роль у дії інших психоделіків.
Натомість він може сильніше впливати через інші рецептори, такі як каппа-опіоїдні рецептори, які беруть участь у стимуляції клітин, відповідальних за відновлення захисної оболонки нервових волокон мозку – мієліну.
Якщо ефективність ібогаїну пов’язана саме з мієлінізацією, то він потенційно може лікувати фізичні ушкодження при розладах, пов’язаних із вживанням опіоїдів, та черепно-мозкових травмах.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Ібогаїн – це сполука, яку отримують з коренів африканського чагарнику ібога
Робота Олаша також свідчить, що ще одним можливим біологічним шляхом впливу є речовина норібогаїн, яка утворюється в організмі під час метаболізму ібогаїну. Згідно з дослідженнями на тваринах, вона може підвищувати активність серотоніну в мозку, що, ймовірно, сприяє стабілізації настрою після терапії.
Інші дослідження припускають, що ібогаїн сприяє відновленню мозку після залежності, збільшуючи кількість білків росту – нейротрофінів, які підтримують розвиток клітин мозку та допомагають нейронним мережам адаптуватися й відновлюватися. Цей процес відомий як нейропластичність.
Деякі дослідження вказують на те, що достатньо лише хімічної дії – інтенсивні психоделічні переживання можуть і не бути необхідними для досягнення терапевтичного ефекту.
Науковці Каліфорнійського університету створили синтетичну версію препарату без галюциногенних ефектів. Тести на щурах показали, що вона зменшує тягу до алкоголю та героїну і проявляє антидепресивний ефект.
Спираючись на ці результати, деякі стартапи розробляють препарати, що імітують терапевтичні ефекти без галюцинацій.
З іншого боку, частина науковців вважає, що насичені суб’єктивні психоделічні переживання, і особливо так званий "огляд життя" (коли пацієнти заново проживають події свого минулого), є ключовими для досягнення ефекту.
На думку Бусо, ці яскраві переживання діють як "вікно можливостей, у якому люди можуть змінити свою поведінку".
У дослідженні 2017 року за участю 88 пацієнтів, які проходили лікування ібогаїном у Мексиці від хронічної опіоїдної залежності, 80% повідомили про зменшення симптомів абстиненції, а 67% зазначили, що досвід допоміг їм розкрити спогади або усвідомити причини своєї залежності.
Водночас такі опитування є надзвичайно суб’єктивними.
Ефекти також спостерігаються в показниках мозкової активності. Вимірювання електричної активності мозку ветеранів показало, що найбільш інтенсивні галюциногенні переживання корелювали зі зниженням типу мозкових хвиль, пов’язаних із сильнішими симптомами ПТСР. Це спостерігалося і через місяць.
"Це спостерігалося під час медитації… але тут це відбувається навіть через місяць після терапії", – каже Махін Маусоф Адамсон, клінічний професор нейрохірургії Медичної школи Стенфорда, яка працювала над експериментом 2024 року в Мексиці, в якому брав участь Кфурі, а також над подальшим дослідженням 2026 року.
Адамсон та її команда вказують на теорію, що ібогаїн, як і інші психоделіки, може посилювати гнучкість нейронних зв’язків і руйнувати шкідливі стійкі моделі мислення, виводячи на поверхню пригнічені або емоційно насичені спогади. Це нагадує обробку емоцій у яскравих сновидіннях.
"Ми формуємо ці жорсткі, дезадаптивні механізми подолання труднощів і рамки того, як ми сприймаємо світ, а потім підтримуємо їх", – зауважує Олаш.
Але потенціал ібогаїну викликати кінематографічне "прокручування" спогадів означає, що люди можуть "побачити все з зовсім іншої перспективи – вони переписують цю схему".
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Деякі науковці стверджують, що насичені, суб’єктивні психоделічні переживання ібогаїну є ключовими для його впливу на посттравматичний стресовий розлад
Не панацея
Незалежно від механізму дії, ібогаїн не є універсальним засобом.
"Немає єдиної траєкторії, яка б виникала після терапії", – зазначає Алан Девіс, доцент Центру досліджень і освіти у сфері психоделічних препаратів Університету штату Огайо.
"Є люди, які не реагують на лікування", – додає він.
У дослідженні 2017 року щодо опіоїдної залежності 17% пацієнтів повідомили про відсутність змін, а 6% – про збільшення вживання опіоїдів після терапії. Більшість (71%) вважають ібогаїн кращим за інші методи, а 30% заявили, що після лікування більше ніколи не вживали опіоїди.
Однак ці результати ґрунтуються на самооцінці учасників і потребують обережного тлумачення.
Наразі більшість даних є спостережними й отримані в клініках тих небагатьох країн, де ібогаїн не є незаконним. Для зміни ситуації потрібні масштабні рандомізовані клінічні дослідження та краще розуміння механізму дії препарату.
Ситуацію ускладнює той факт, що лікування ібогаїном часто доповнюють іншим психоделіком – 5-MeO-DMT, потужною речовиною, знайденою в отруті жаби річки Колорадо.
Кфурі, наприклад, отримав 5-MeO-DMT через місяць після ібогаїну.
"Я чув, що ібогаїн – це ніби шліфувальна машина для душі, а 5-MeO-DMT – це полірування", – каже він.
Проте, за словами Девіса, бракує досліджень, які б обґрунтовували таку комбінацію. Він називає складність визначення того, яка саме речовина допомагає пацієнтам, "одним із найбільших обмежень досліджень ібогаїну".
Існують також серйозні ризики для безпеки. У деяких випадках ібогаїн спричиняв зупинку серця і навіть смерть. За словами Девіса, дані щодо летальності є неповними, оскільки "ми знаємо лише про випадки, про які клініки готові публічно повідомляти".
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Інтерес до використання психоделіків для лікування серйозних психічних розладів, таких як ПТСР, зростає
У стенфордському дослідженні для захисту серця учасникам вводили внутрішньовенно 1 г сульфату магнію – магній давно вважається важливим для здорового серцевого ритму. Також необхідні скринінги пацієнтів та постійний медичний нагляд під час сеансу.
Це коштує дорого, і, за словами Девіса, саме тому ібогаїн може ще довго не стати загальнодоступним, регульованим методом лікування. Він зазначає, що на дослідження ібогаїну витрачається надмірно багато коштів, які краще було б спрямувати на інші психоделіки, що могли б стати доступними швидше.
Водночас фінансова та наукова увага зростає. У квітні 2026 року президент США Дональд Трамп підписав указ, який доручає FDA пришвидшити розгляд психоделіків як лікарських засобів і передбачає виділення 50 мільйонів доларів федерального фінансування на дослідження ібогаїну.
У 2025 році штат Техас вже виділив 50 мільйонів доларів на клінічні випробування ібогаїну для лікування опіоїдної залежності, ПТСР та черепно-мозкових травм.
Поки науковці збирають додаткові докази, багато ветеранів, включно з Кфурі, вже переконані, що цей препарат змінив їхнє життя.
"Фізично, інтелектуально, емоційно, духовно – ці ліки трансформували кожну частину мене… наче моє життя тепер зовсім інше", – каже він.
Головні болі майже зникли, і він говорить про внутрішній спокій.
"Я відчув, що мій розум заспокоївся… я зрозумів, що довго страждав і маю бути добрішим до себе", – зазначає Кфурі.
Однак, недостатньо просто прийняти ібогаїн.
"Він дав мені план дій… але потрібно постійно працювати над собою", – каже він, додаючи, що відтоді веде щоденник, медитує та допомагає іншим ветеранам.