Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Путін пропонує Вірменії розлучення, але Єреван не хоче нічого міняти
Накопичені зовнішні та внутрішні протиріччя у Вірменії та навколо неї вилилися назовні напередодні недільних виборів 7 червня, які можуть визначити курс країни на десятиліття.
Росія тисне на Єреван, вимагаючи зробити вибір між нею та Заходом, погрожуючи серйозними наслідками у разі вибору на користь Європейського Союзу.
Тим часом у самій країні прем’єр-міністр Пашинян погрожує “приструнити і знищити” опонентів, а правоохоронці порушують кримінальні справи проти лідерів опозиції.
Усі сторони вдаються до маніпуляцій, поширення дезінформації та звинувачень у державній зраді у своїй агітаційній кампанії.
Битва за битвою: як Пашинян готувався до виборів
За вісім років прем’єрства Нікола Пашиняна Вірменія зазнала військової поразки та пережила глибокі потрясіння, однак критики влади не змогли запропонувати суспільству гідну альтернативу. Фінансовими та ідеологічними центрами опозиції залишаються непопулярні колишні президенти, асоційовані в народній свідомості з корупцією.
В таких умовах Пашиняну вдалося зберегти владу, незважаючи на численні кризи та скандали. Згодом його справи покращилися. Приплив населення та капіталу з Росії після вторгнення в Україну став подарунком для вірменської економіки. Рекордне зростання ВВП зменшило соціальну напругу і дозволило владі будувати дороги, ремонтувати школи та дитячі садки, а також запровадити систему загального медичного страхування.
Пашиняну також допоміг прогрес у переговорах з Азербайджаном за участі США, частиною яких стала угода про “Маршрут Трампа”. Вперше в незалежній історії Вірменії над її громадянами не висить загроза нової війни. Ціною миру з Азербайджаном стала евакуація вірменського населення з Нагірного Карабаху, і карабаські біженці звинувачують уряд у зраді батьківщини. Однак їхній протест не здобув широкої підтримки.
Все це створювало сприятливі умови для комфортної перемоги правлячої партії “Громадянський договір” на виборах, але Пашинян вирішив не нехтувати передвиборчою боротьбою.
Автор фото, AFP via Getty Images
Підпис до фото, Вірменська церква вже рік відбиває нападки прем’єр-міністра
Задовго до того, як опозиція визначилася з кандидатами та відкрила виборчі штаби, прем’єр розпочав масштабну кампанію проти керівництва Вірменської апостольської церкви.
Церква відокремлена від держави і безпосередньо не бере участі в політиці, але вона є голосом консервативної частини суспільства і має значну повагу, на відміну від політичної опозиції.
Пашинян та його оточення звинувачують єпископів у роботі на Кремль, а також в аморальній поведінці.
Жодне з цих звинувачень не було доведено в суді. У церкві ці атаки називають боротьбою проти християнства. Коли на захист церкви виступив її головний меценат, російсько-вірменський мільярдер Самвел Карапетян, його заарештували і звинуватили у закликах до захоплення влади. “Електромережі Вірменії”, що належали йому, перейшли під контроль держави.
За Карапетяном теж стоять Кремль і ФСБ, стверджує вірменська влада. Бізнесмен заперечує роботу на ФСБ. Так чи інакше, Пашинян називає опонента “калузьким олігархом”, підкреслюючи його зв’язки з Росією – Карапетян тривалий час жив і працював у Калузі.
До свого арешту Карапетян відкрито не брав участі у вірменській політиці, але згодом він заснував партію “Сильна Вірменія” та найняв адвокатів, які розгорнули масштабну піар-кампанію на захист Карапетяна та Вірменської церкви у західних ЗМІ. Про бізнесмена не забули і на його другій батьківщині: перед Пашиняном за нього клопотав Володимир Путін.
Хоча Карапетян широко посміхається з передвиборчих плакатів своєї партії, він не може брати участі у виборах через подвійне та потрійне громадянство (РФ та Кіпр). Передвиборчий список “Сильної Вірменії” очолює його племінник Нарек, проти якого вірменська влада також порушила кримінальну справу у травні.
Згідно з соцопитуваннями, саме партія Карапетянів може стати головною опозиційною силою в наступному парламенті. Самвел Карапетян став другим за популярністю політиком у Вірменії з рейтингом довіри до 8% (порівняно з 29% у Пашиняна).
І якщо Пашинян звинувачує своїх опонентів у державній зраді, то вони відповідають йому тим самим – лише “закордонними господарями” називають не Москву, а Анкару та Баку. Як і правляча партія, жодних серйозних доказів вони не надають.
Так чи інакше, поява нових осіб у лавах опозиції не становить серйозної загрози для влади на найближчих виборах. Експерти прогнозують перемогу правлячої партії та переобрання Пашиняна прем’єр-міністром.
Інтрига, швидше, полягає в тому, що відбудеться після виборів.
Шлюб на межі розлучення: як Росія втрачає Вірменію
Вірменська влада розповідає про полювання на агентів Кремля не лише своєму електорату, але й європейським лідерам.
У спілкуванні з ними Пашинян та його прихильники намагаються представити Вірменію як молоду демократію, подібну до України та Молдови, яка скинула з себе тягар російського колоніалізму та готова вступити до Євросоюзу.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Візит Зеленського до Єревану засмутив Москву
На саміті Європейського політичного співтовариства та саміті ЄС-Вірменія у травні президент Франції Еммануель Макрон запевнив, що “Вірменія рішуче рухається до Європи”, а голова європейської дипломатії Кая Каллас дала зрозуміти, що для Єревану може бути відкритий шлях до членства в Євросоюзі. Насправді, поки що не йдеться навіть про статус країни-кандидата в ЄС. Обговорюються лише безвізові поїздки до Європи для громадян Вірменії.
Але риторика Єревана дратує Кремль, і там часто нагадують, що вступ до ЄС несумісний з членством у Євразійському економічному союзі (ЄАЕС), митному блоці під керівництвом Москви, від участі в якому Вірменія отримує значні переваги.
Росія є головним торговим партнером Вірменії, і членство в ЄАЕС означає безмитну торгівлю, полегшені умови для трудових мігрантів та супроводжується суттєвою знижкою на газ. Вірменська влада не бажає робити вибір між відчутними економічними вигодами сьогодні та віддаленою перспективою євроінтеграції в майбутньому. Вони кажуть, що вибір буде зроблено, коли настане час, і поки що він не настав.
Хоча за вісім років Москва навчилася працювати з Пашиняном і не помічати його висловлювань на свою адресу, цього разу Путін наполягає, що Єревану потрібно визначитися – залишатися з Росією чи прагнути до ЄС.
“Відповідно до цього, ми б зробили висновки і пішли б шляхом м’якого, такого інтелігентного розлучення і взаємовигідного розлучення”, – заявив російський президент, чиє власне розлучення з колишньою дружиною відбулося тринадцять років тому.
Вірменському керівництву ця метафора не сподобалася.
“Це політика, а не шлюб та аліменти. Ми не збираємося просити аліменти чи ділити дітей, і ми проти таких розмов”, – заявив спікер парламенту Ален Симонян, чиє розлучення минулого року стало предметом обговорення у жовтій пресі.
Автор фото, AFP via Getty Images
Підпис до фото, Європейські лідери осипають Вірменію компліментами
Слідом за Путіним з претензіями та погрозами на адресу Єревану виступили спікер Держдуми Володін, секретар Ради безпеки РФ Шойгу та його красномовний заступник, колишній президент Медведєв. Вони попереджають, що європейський вибір означатиме кінець вільної торгівлі з Росією, високі ціни на газ та інші неприємні наслідки.
Переходячи від слів до справи, у травні Росія обмежила імпорт вірменських овочів, фруктів, коньяку, вина, мінеральної води та квітів.
Москва жорсткіше, ніж раніше, реагує на події у Вірменії, оскільки зараз під загрозою знаходяться важливі російські активи в країні, припускає Тигран Григорян, директор Регіонального центру демократії та безпеки в Єревані.
Він вважає, що Кремль непокоїть бажання Пашиняна забрати у Росії концесійне управління вірменськими залізницями та передати його іншій країні (Казахстан вважається основним кандидатом).
“Будь-який неузгоджений крок – червона лінія для Росії. Там жодним чином не готові відмовитися від цього концесійного договору, від контролю та управління залізницями”, – сказав експерт у подкасті видання Civilnet.
Крім того, “Росатом” прагне побудувати нову атомну електростанцію у Вірменії, але Єреван не поспішає віддавати йому підряд і веде переговори зі США та Францією.
Політолог Мікаел Золян вважає, що у Кремлі тільки зараз усвідомили, що ризикують втратити позиції у Вірменії.
“Вперше Вірменія перетворилася на арену геополітичного суперництва Заходу та Росії. Раніше Москва вважала Вірменію зоною свого впливу, незалежно від того, хто перебував при владі”, – пише Золян, колишній депутат парламенту від блоку Пашиняна.
“Тепер вірменська влада говорить про “деколонізацію”, співпрацю зі США та інтеграцію з ЄС. Головний козир кампанії Пашиняна – зближення із Заходом та Вашингтонські угоди, укладені з Азербайджаном за посередництва США”.
Нагинати та знищувати: особливості вірменської демократії
Автор фото, t.me/nikol_pashinyan_pm
Підпис до фото, На мітингах Пашинян погрожує своїм опонентам молотком
Президент Франції Макрон під час візиту до Єревана заявив про зміцнення демократії у Вірменії. Вони з Пашиняном влаштували невелике турне країною, гімном якого стала пісня La Bohème французько-вірменського шансоньє Шарля Азнавура. Макрон навіть заспівав її на офіційній вечері, а Пашинян підіграв на барабанах.
Про прихильність Єревана до демократії та європейських цінностей у травні також говорила голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та інші європейські лідери.
Однак, картина з Вірменії виглядає менш райдужною. “Ми прискореними темпами рухаємося в антидемократичному напрямку”, – вважає політолог Григорян.
За останні роки фігурантами кримінальних справ стали опозиціонери, блогери та громадські діячі, які критикують владу, а також голова Вірменської апостольської церкви та її єпископи. Часто цьому передувала критика з боку Пашиняна.
У середині травня біженець з Карабаху на ім’я Артур Осипян посперечався з прем’єр-міністром щодо долі цієї території. Прем’єр втратив самовладання, і їхня розмова закінчилася тим, що Осипяна жорстко відтягли охоронці та прихильники влади.
Після цього Пашинян почав кричати в мегафон образи: “Поки було карабаське питання, йшли б і гинули, а ти чому живий залишився?!” та “Гей, покидьку! Ти чому живий? Йшов би і гинув” (Осипян, до речі, воював на передовій під час Другої Карабаської війни).
На тому ж мітингу Пашинян продовжив сипати образами та погрожувати своїм критикам. “Всіх вас нагну і знищу!” – кричав він, називаючи на ім’я лідерів головних опозиційних партій.
Того ж дня Осипяна, який дозволив собі посперечатися з прем’єр-міністром, затримали, а пізніше суд заарештував його на два місяці. У СІЗО він оголосив голодування. Арешт Осипяна шокував вірменське суспільство.
Звинувачення проти нього у спільній заяві вірменських правозахисних груп, у тому числі провладних, називають “незаконними, безпідставними та політично вмотивованими”.
Автор фото, Azatutyun.am
Підпис до фото, У листопаді опозиційних ведучих подкасті Нарека Самсоняна та Вазгена Сагателяна затримали силовики в масках
За останній тиждень Пашинян на мітингу анонсував кримінальну справу проти лідера однієї з опозиційних партій, і справу дійсно порушили. У будинку ще одного опозиціонера, чинного депутата, пройшли обшуки.
Пашинян також заявив про наміри націоналізувати бізнес голови іншої партії, і того ж дня Генпрокуратура виявила порушення при приватизації цієї компанії. Раніше мешканця єреванського передмістя затримали за те, що він зірвав передвиборчий плакат правлячої партії. Поліція вважала його психічно хворим і перевела до психіатричної лікарні, де він наклав на себе руки через кілька годин.
“Влада сконцентрована в руках однієї людини, – каже Тигран Григорян. – Лідер правлячої партії Нікол Пашинян значною мірою контролює як правоохоронну, так і судову систему”.
Експерт припускає, що після виборів кампанія проти опозиції та централізація влади лише посиляться, зокрема тому, що правозахисники та громадські діячі ігнорують переслідування тих опозиціонерів, які їм не подобаються і з якими мають ідеологічні розбіжності.
Але західні країни теж не помічають арешти та кримінальні справи. Якщо за попереднього режиму європейські дипломати регулярно висловлювали занепокоєння щодо переслідування опозиціонерів, то жодна з нещодавніх кримінальних справ не отримала коментаря – навпаки, звучать лише компліменти на адресу вірменської демократії.
У березні Вірменію відвідав Кеннет Рот, колишній глава Human Rights Watch, нині запрошений професор Прінстонського університету. Він дійшов висновку, що мовчання Заходу пов’язане з геополітичним розрахунком.
“Пашинян розгадав, як нейтралізувати будь-які заперечення Європи проти боротьби з опозицією, яку він проводить: він стверджує, що бореться з російським впливом, і європейські лідери йому вірять”, – пише Рот.
Він вважає, що в Брюсселі “готові й надалі штовхати (Вірменію. – Ред.) у напрямку Заходу, не звертаючи уваги на те, як її лідер підриває цінності, які Захід нібито має захищати”.
Сам Пашинян, однак, запевняє, що Вірменія не має проблем ні з демократією, ні у відносинах з Росією. “Вірменія – демократична країна, і в нас фактично завжди є політичні процеси, і це для нас вже звичайна річ”, – сказав він на переговорах із Путіним у Кремлі на початку квітня.
Він додав, що у вірменських в’язницях немає політв’язнів, соцмережі є абсолютно вільними, а деяким громадянам здається, що в країні навіть надто багато демократії.
“Я впевнений, що за підсумками наших майбутніх виборів демократія у Вірменії та влада народу у Вірменії ще більше зміцниться, і (вірмено-російські. – Ред.) відносини теж за підсумками виборів продовжуватимуть динамічно розвиватися”, – запевнив Пашинян російського лідера.